Одеський національний медичний університет

Одеський національний медичний університет

Кафедра судової медицини та медичного законодавства

 

 

 

 

Лекція: “Судово-медична експертиза вогнепальних пошкоджень”

 

 

Затверджено на методичній

нараді кафедри

Протокол №_

від «_ _»________20__р.

Протокол №_

від: «__»________20_р.

Завідувач кафедри,

д. мед. н., проф. __________Г. Ф. Кривда

Одеса – 2011 р.

Лекція: “Судово-медична експертиза вогнепальних ушкоджень”. – 2 год.

(Загальне положення експертизи вогнепальних ушкоджень.)

 

Під вогнепальними ушкодженнями розуміють такі, котрі з’являються від пострілів зі всіх видів вогнепальної зброї, від взривів боєприпасів (куль, гранат. мин, вривчастих речовин) чи частин (капсулів, запалів, детонаторів).

Частота вогнепальних ушкоджень залежить від кількості вогнепальної зброї, котра мається у населення. В нашій країні використовувати вогнепальну зброю дозволяється тільки окремим категоріям працівників, при чому, тільки при виконанні ними службових обов’язків. Криминальним кодексом України передбачена відповідальність за незаконне ношення, зберігання, заполучення, виготовлення та збут вогнепальної зброї, боєприпасів та взривчастих речовин (ст. 222). а також за неохайне зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів.

Всі ці заходи направлені на попередження випадкових чи навмисних вогнепальних ушкоджень. Одначе випадки вогнепальної травми в судово-медичній практиці зустрічаються не так вже й рідко. З цієї точки зору необхідність вирішення багатьох складних спеціальних питань в цьому плані виникає багато ускладнень.

Постійне удосконалення бойової техніки (вогнепальної зброї та боєприпасів) потребує від судово-медичної експертизи регулярного поповнення знань про особливості ушкоджень, котрі зчиняються при пострілах із нових систем зброї.

Вогнепальна зброя підрозділяється на:

1. Артилерійську;

2. Стрілкову.

В судово-медичній практиці найбільш частіше зустрічаються ушкодження, які утворюються при пострілах з ручної стрілкової зброї, котрі розрізняються:

По призначенню:

· бойові (автомати, карабіни, гвинтівки, пістолети);

· мисливські (рушниці, одно-, двоствольні, трьохствольні);

· спортивні (гвинтівки, пістолети, револьвери);

· спеціальні (сигнальні та будівельно-монтажні пістолети).

По виготовленню:

· штатна зброя;

· саморобна (самопали);

· дефектна (обрізи).

По довжині ствола:

· довгоствольна (автомати, карабіни);

· короткоствольна (пістолети, револьвери).

По характеру ствола:

· нарізна (гвинтівки, автомати, пістолети);

· гладкоствольна (мисливська гвинтівка);

· комбінована (мисливська, спортивна зброя).

По механізму пострілу:

· автоматична (автомати);

· напівавтоматична (пістолети, карабіни);

· неавтоматична (мисливська рушниця).

По діаметру ствола:

· малокаліберна (4-6 мм);

· середньокаліберна (7-9 мм);

· великокаліберна (більш 9 мм).

 

Складові частини патрону.

Патрон складається з гільзи, заряду (пороху), снаряду (куля, дріб), капсуля з ініціюючою речовиною (гримуча ртуть, азид чи тринитрорезорцинат свинцю).

Гільзи в бойових патронах металеві, в мисливських – можуть бути картонні, пластмасові. Порох бойових патронів бездимний, в мисливських – димний (чорний) чи бездимний.

Як снаряд частіше використовуються кулі. Вони бувають оболочечні (сталь, покрита танталом, міддю чи латунню) і безоболочечні (мисливські, спортивна рушниці - свинець), спеціального призначення (трасируючі, бронебойні, запалювальні, пристрілочні).

Кулі відрізняються формою, масою, калібром в залежності від системи зброї.

В мисливських патронах як снаряд використовується різного калібру дріб, картеч, кулі. А також використовуються пижі, контейнери, прокладки з войлоку та пластмаси. які розміщаються між порохом та дроб’ю і над дроб’ю.

Механізм пострілу.

При нажиманні на спусковий гачок бойок вогнепальної зброї ударяє по дну капсулі, в результаті чого капсульний склад вибухає, порох запалюється, при його згоранні в замкнутому просторі створюється великий тиск газів (2000-3000 атмосфер), який виштовхує снаряд (кулю, дріб) в канал ствола. При цьому куля одержує поступовий та круговий рух, зчинює різні ушкодження, що залежить від її кінетичної енергії, котра може бути розрахована по формулі:

; ; .

В залежності від кінетичної енергії відрізняють розривні, пробивні, клиновидні та контузійні дії. Розривна (роздроблююча) дія характеризується тим. що куля, яка має велику кінетичну енергію, роздробляє і розриває щільні середовища (кістки, хрящі, внутрішні органи, шкіру).

При пробивній дії куля діє як пробійник. утворюючи в ушкоджених щільних середовищах дефект “мінус тканина”.

При клиновідній – діє як клинок, розгортаючи тканину. Контузійна дія проявляється на виліті, коли куля. втрачаючи кінетичну енергію в момент по шкірі, може завдати кровопідтік, садно, а інколи поверхову рану.

При вогнепальних пораненнях велика енергія кулі у вигляді ударної хвилі миттєво передається навколишнім тканинам, визиваючи їх коливання. При цьому вслід за кулею, яка рухається, утворюється пульсуюча щільність, яка передає коливальний рух на сусідні органи та тканини. Тому дія кулі на тіло людини складається з прямого руху (удару) та бокової дії (дія енергії, котра передається у всі сторони).

При попаданні в органи, які мають рідкий або напіврідкий зміст, спостерігається гідродинамічна дія кулі, так як куля передає енергію здавлюючому середовищу в усі сторони з однаковою силою, і ці органи (серце в стані діастоли, повний сечовий пухир) розриваються на куски.

 

При експертизі вогнепального ушкодження велике значення для слідства має вирішення слідуючих питань:

1) Чи являється ушкодження вогнепальним?

2) Яке поранення являється вхідним, а яке вихідним?

3) Яке направлення раневого каналу?

4) З якої дистанції робився постріл?

5) З якої зброї робився постріл?

6) Яка послідовність нанесення вогнепальних поранень?

7) Власною чи чужою рукою причинено поранення?

8) Чи був в змозі смертельно поранений до самостійних дій?

9) Яким було положення загиблого та особи, яка стріляла в момент пострілу?

Крім того, в залежності від конкретних обставин. можуть бути поставлені також другі питання.

Вирішення перечислених питань базується на детальному досліджені усіх знайдених ушкоджень на одязі, шкірі і по ходу раневого каналу.

Питання з характеру ушкоджень вирішуються на основі вивчення особливостей вхідних та вихідних отворів.

Визначення характеру кульових отворів безпосередньо зв’язано з виявленням дистанції пострілу, оскільки зі зміною дистанції пострілу змінюється і вид вхідних, а іноді і вихідних отворів.

 

Постріл в упор.

Під пострілом в упор розуміють такий постріл, коли дульний зріз зброї стикається з тілом чи одягом, котрий покриває тіло людини. Розрізняють щільний чи герметичний упор, упор під кутом і неповний упор (негерметичний), коли дульний зріз зброї знаходиться на відстані від мішені на 0,5 см. Форма вхідного отвору на шкірі при пострілі в упор буває різною в залежності від локалізації. При пострілі в частину тіла з кістковою прокладкою (череп, лопатка, грудина) вхідний отвір має, як правило, форму рваного поранення, хрестову, зірчасту, що обумовлюється механічною розривною дією газів. При порівнянні шматочків розірваної шкіри в центрі, як правило. виявляються напівмісячні виїмки від кульового отвору.

При пострілі в м’які, легко податливі тканини, вхідний отвір часто буває колоподібної чи овальної форми.

Розміри “дефекту тканини” в таких випадках в 2-3 рази більше калібру зброї. Це обумовлено тим, що при пострілі в упор пробивну дію має не тільки куля, але й гази. В відношенні вхідного отвору при пострілі в упор численні дослідження показують, що як би щільно не притулювався дульний зріз зброї до шкіри, в момент пострілу проривається частина кіптяви, в результаті чого краї вхідного отвору радіусом біля 2-3 см покриті густим нальотом кіптяви. Основна маса кіптяви, порошинок та других доповнюючих факторів проходять в раневий канал, де і виявляються при подальшому дослідженні. Окис вуглецю, який входить в склад порохових газів, проникаючи в раневий канал і об’єднуючись з гемоглобіном, котрий закрашує м’які тканини початкової частини раневого каналу в яскраво-червоний колір. Одним із важливих інформативних означень пострілу в упор є так звана “штаіцмарка” – відбиток дульного зрізу. Механізм його утворення пояснюється тим, що гази, котрі проникають з кулею, розширюючись в підшкіряній клітчатці, піднімають шкіру і ударяють її об площину дульного зрізу. При наявності одягу “штаіцмарка” може бути неповною, а часто і зовсім не виникає. Значення “штайцмарки” дуже велике. Перш за все її наявність свідчить про постріл в упор; форма і особливості відбитка дульного зрізу дозволяє встановити систему зброї. а також її положення в момент пострілу.

Одеський національний медичний університет