Головуючий суддя: Федосенко В.В.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Головуючий суддя: Федосенко В.В.



 

 

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2014 р.

Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заруби П.І.,

при секретарі Шегеда Ю.О.,

за участю прокурора Льовочкіна А.О.

захисника Півень В.Р,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження по обвинуваченню:

Борщ Івана Івановича, 07.05.1964 р.н., уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: М. київ, вул. Радянська, буд. 8 кв. 223, неодноразово судимого: 8 квітня 2004 року Дарницьким районним судом м. Києва за ст.ст. 186 ч. 2, 75, 104, до 4 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки, 25 листопада 2005 року Дарницьким районним судом м. Києва за ст.ст.186 ч. 2, 71, до 5 років позбавлення волі, звільненого 23 червня 2008 року умовно-достроково на 2 роки 1 місяць 23 дні, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

 

В С Т А Н О В И В:

 

9 серпня 2013 року приблизно о 00 год. 00 хв. Суботін В.В. повертаючись після відпочинку з озера «Вирлиця», яке знаходиться неподалік станції метро «Харківська» в м. Києві, прямуючи в напрямку місця проживання, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проходячи повз зупинку громадського транспорту, яка розташована по вул. Ревуцького, 33 в м. Києві, вирішив присісти на лавочку біля зупинки громадського транспорту, де відпочивала компанія молодих людей.

9 серпня 2013 року приблизно о 00 годин 15 хвилин Суботін В.В. підійшов до вищевказаної компанії, та намагався присісти на лавочку поряд з ними, в результаті словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою нанесення тілесних ушкоджень потерпілому Борщ І.І. дістав свій розкладний ніж туристичного призначення, який знаходився в нього в правій кишені шортів, тримаючи ніж в правій руці наніс один цілеспрямований удар лезом ножа потерпілому в область живота, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням внутрішніх органів. Згідно висновку судово-медичної експертизи №1529/Е від 23.09.2013 року: дані наданої медичної документації потерпілого з урахуванням даних судово-медичного огляду від 23.09.2013 року, свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 09.08.2013 року о 00.15 годині у нього мало місце - проникаюче колото-різане поранення живота - різана рана на передній черевній стінці справа від серединної ліній та вище пупка по середнє-ключичній лінії, від якої відходить рановий канал, направлений ззовні досередини, спереду назад, по ходу якого ушкоджуються м'які тканини черевної стінки, проникає в черевну порожнину з ушкодженням великого сальника, явищами внутрішньочеревної кровотечі (наявність у черевній порожнині близько 150 мл. крові).

Відповідно п.п. 4.6. та 2.1.3. «к» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, вказане тілесне ушкодження у п. а) даних Підсумків, за ступенем тяжкості, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя). Характер та морфологія виявленого ушкодження свідчить про те, що воно утворилось внаслідок однократної травматичної дії гострого предмету, якому притаманні колюче-ріжуче (по типу клинка ножа), за давністю може відповідати вказаному терміну, тобто 09.08.2013.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні злочину визнав частково, показав, що 9 серпня 2013 року, він, повертаючись з відпочинку вирішив присісти на лавці на зупинці громадського транспорту по вул. Ревуцького в м. Києві, щоб відпочити, оскільки погано себе почував. На зупинці знаходилась компанія з семи молодих людей, які були напідпитку, а їх речі лежали на лавці. Він хотів відсунути речі, щоб присісти, однак в цей час у нього виник словесний конфлікт з одним із них. Після чого, встав потерпілий і вдарив його в обличчя, на що він відійшов від них та через декілька хвилин повернувся, щоб вибачитися. Однак в цей час до нього назустріч зробив крок потерпілий, а інший дістав з кишені розкладний ніж і вдарив потерпілого в область живота, та почав тікати від них, вони його наздогнали і почали бити, хтось вдарив пляшкою по голові. Він прийшов до тями в автомобілі швидкої допомоги. Вказав, що в той день він не перебував у стані сп'яніння. Цивільний позов прокурора визнав повністю, не визнавши позовних вимог потерпілого.

Потерпілий показав суду, що 9 серпня 2013 року він разом з колегою на зупинці громадського транспорту по вул. Ревуцького зустрічали своїх дружин з роботи. Поки вони чекали, до них підійшло ще декілька знайомих, їх було сім чоловік. Вони стояли палили цигарки та пили пиво, а сумочки жінок лежали на лавці. В цей час підійшов підсудний, взяв жіночу сумочку та хотів тікати, а він в свою чергу, щоб останній не втік, штовхнув його. На що той почав висловлюватися нецензурними словами в бік іншої особи, після чого пішов до своїх знайомих, але сказав, що ще повернеться. Підсудного не було приблизно 3-4 хвилини, після чого той підійшов ззаду до нього, та коли він повернувся обличчям, підсудний вдарив його ножем у живіт та почав тікати. Оскільки після удару він був в шоковому стані, то наздогнав підсудного та вдарив його декілька разів в обличчя, від яких той упав. Друзі викликали швидку і його забрали в лікарню, де прооперували. Він переконаний, що потерпілий був у нетверезому стані, оскільки хода була нестійка. Цивільний позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Свідок Саміров В.В. в судовому засіданні показав, що ввечері події, він разом з потерпілим поверталися з роботи, біля магазину зустріли своїх дружин та пішли на зупинку громадського транспорту пити пиво, згодом до них підійшли інші чоловіки; пізніше на зупинку підійшов підсудний, , взяв жіночу сумку, яка лежала на лавці, та сказав, що хоче там присісти. На що потерпілий зробив йому зауваження, однак підсудний почав конфліктувати, і потерпілий його відштовхнув. Підсудний розвернувся і пішов, при цьому сказав, що повернеться. Через 10 хвилин підсудний повернувся та підійшов потерпілого і наніс йому удар, почав тікати. Потерпілий сказав, що той його підрізав і всі побігли за підсудним. Коли свідок підбіг до підсудного, останній вже лежав на землі, він виривався, але чоловіки утримували його. Свідок вказав, що підбігали друзі підсудного і били одного з чоловіків. Пізніше приїхала міліція та швидка.

Неточності та несуттєві для кримінального провадження суперечності в показаннях обвинуваченого, потерпілого і свідка щодо деталей подій, які відбувалися на автобусній зупинці, суд не приймає до уваги та не вважає це підставою ставити під сумнів їх показання в цілому виходячи з того, що обвинувачений, потерпілий та свідок перебували у стані алкогольного сп'яніння, що могло істотно вплинути на сприйняття і запам'ятовування ними обставин події.

Відповідно до даних протоколу огляду місця події від 09.08.2013 р., по вул. Ревуцького О.О в підсудного при зовнішньому огляді було виявлено та вилучено з кишені шортів розкладний ніж (Т.2 а.с.6-7).

Згідно даних протоколу слідчого експерименту від 16.09.2013 р., який був проведений в присутності понятих за участю потерпілого, статиста, потерпілий відтворив обставини, які відбувалися в ніч з 8 на 9 серпня 2013 року приблизно о 00 год. 15 хв. по вул. Ревуцького, 33, а саме: повернення підсудного після його попередження, наближення на відстань витягнутої руки до потерпілого та тичковий удар ножем в область живота останнього (Т.2 а.с.37-39).

Також, відповідно до даних протоколу слідчого експерименту від 27.08.2013 року, який був проведений за участю підозрюваного та статиста, потерпілий відтворював обставини, які відбувалися в ніч з 8 серпня на 9 серпня 2013 року приблизно о 00-15 год. по вул. Ревуцького, 33, під час якого останній повернувся після конфлікту з потерпілим та показав механізм нанесення ножем тичкового удару в область живота потерпілому (Т.2 а.с.41-42).

Відповідно до даних протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.09.2013 р., свідок впізнав підозрюваного під № 2 (Т.2 а.с.56-57);

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи №1529/Е від 23.09.2013 року, у потерпілого на момент звернення за медичною допомогою 09.08.2013 року о 00 год. 15 хв. мало місце проникаюче колото-різане поранення живота - різана рана на передній черевній стінці справа від серединної лінії та вище пупка по середнє-ключичній лінії, від якої відходить рановий канал, направлений ззовні досередини, спереду назад, по ходу якого ушкоджуються м'які тканини черевної стінки, проникає в черевну порожнину з ушкодженням великого сальника, явищами внутрішньочеревної кровотечі (наявність у черевній порожнині близько 150 мл. крові). Вказане тілесне ушкодження за ступенем тяжкості, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя). Характер та морфологія виявленого ушкодження свідчить про те, що воно утворилось внаслідок однократної травматичної дії гострого предмету, якому притаманні колюче-ріжуче (по типу клинка ножа), за давністю може відповідати вказаному терміну, тобто 09.08.2013 (Т.2 а.с.22-26).

Відповідно до даних висновку експерта № 998 від 27.09.2013 р., ніж вилучений у підозрюваного відноситься до ножів туристичного призначення і не є холодною зброєю (т.2 а.с.32-34).

Вказані висновки експертів суд вважає достовірними і покладає їх в обґрунтування вироку беручи до уваги дачу їх кваліфікованими, компетентними і не зацікавленими у справі експертами та узгодженість з сукупністю інших доказів по справі.

Позицію обвинуваченого щодо часткового визнання вини, перекваліфікації його діяння з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 123 КК України, провокацію його дій зі сторони потерпілого суд вважає нещирою, нелогічною й такою, що спрямована на ухилення від відповідальності за скоєне з одночасним обвинуваченням потерпілого у вчиненні злочину.

Відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за вчинення якого встановлена ч. 1 ст. 121 КК України від умисного тяжкого тілесного ушкодження, заподіяного у стані сильного душевного хвилювання, передбаченого ст. 123 КК України необхідно проводити за такою ознакою об'єктивної сторони як обстановка вчинення злочину, а також емоційним станом обвинуваченого як ознакою суб'єктивної сторони складу злочину.

Ознаками обстановки вчинення злочину є протизаконне насильство або тяжка образа з боку потерпілого, і як наслідок, від вказаних дій відповідний емоційний стан, який значною мірою знижував здатність обвинуваченого усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Разом з цим, встановлені фактичні обставини справи не дають підстав для таких висновків. Так, обвинувачений після конфлікту з свідком та після того як потерпілий відштовхнув його, заявив у присутності всіх свідків, що він повернеться. Через короткий проміжок часу, повернувшись, підійшов до потерпілого та цілеспрямовано завдав останньому удар ножем в живіт. Будь-яких спроможних доводів щодо протизаконного насильства або тяжкої образи зі сторони потерпілого обвинувачений не навів. Завдання тілесних ушкоджень обвинуваченому відбулося після нанесення ножового поранення потерпілому чого не заперечує обвинувачений та підтверджує свідок.

Також, допитаний в судовому засіданні свідок вказує на те, що обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння, що спростовує його доводи в цій частині.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість підсудного у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України.

Обставиною, яка пом'якшує його покарання відповідно до ст. 66 КК України суд визнає часткове добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставинами, які обтяжують його покарання є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який кримінальний закон відносить до тяжкого злочину, обставину, яка пом'якшує покарання та обставини, які його обтяжують, а також дані, що характеризують особу обвинуваченого.

Так, підсудний не вперше притягується до кримінальної відповідальності (Т.2 а.с. 118), відбував покарання у тому числі й у виді позбавлення волі, формально позитивно характеризується за місцем проживання (Т.2, а.с. 132), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Враховуючи наведене, суд призначає йому покарання в межах санкції статті обвинувачення, у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально. Саме таке покарання, на думку суду є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про цивільний позов суд виходить з вимог ст. 128, 129 КПК України.

Вимоги позивача про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди, а саме відшкодування витрат на лікування, в які входить вартість ліків та медичних послуг, втрати заробітку підтверджені долученим до цивільного позову документами є частково обґрунтованими, в зв'язку з чим суд стягує на його користь матеріальну шкоду в сумі 6696 гривень 07 копійок.

Цивільний позов потерпілого про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 15 000 гривень, керуючись ст.ст. 23, 1167,1168 ЦК України, суд задовольняє частково на суму 5 000 гривень, з урахуванням того, що внаслідок протиправних дій потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, в результаті чого останньому було завдано ушкодження здоров'я, спричинений фізичний біль, що призвело до розладу здоров'я, стану безпорадності, нормального перебігу та якості життя, що завдало душевні та моральні страждання, порушений нормальний ритм його життя.

Цивільний позов прокурора в інтересах Київської міської клінічної лікарні № 1 обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, суд вважає за необхідне, керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з підсудного процесуальні витрати, які складаються з розміру витрат на залучення експерта.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,

 

ЗАСУДИВ:

Борща Івана Івановича визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому відраховувати з 27серпня 2013 року.

Стягнути з Борща Івана Івановича на користь потерпілого матеріальну шкоду в сумі 6696 гривень 07 копійок та моральну шкоду в сумі 5 000. Стягнути з нього на користь Київської міської клінічної лікарні № 1 вартість лікування в сумі 1558 гривень 03 копійок.

Речові докази: туристичний ніж - знищити (Т.2 а.с.35-36).

Стягнути з засудженого процесуальні витрати за проведення криміналістичної експертизи в сумі 392 гривні.

Запобіжний захід Борщу Івану Івановичу до вступу вироку в законну силу залишити без змін тримання під вартою.

В строк відбування покарання 3 зарахувати термін досудового тримання під вартою з 27 серпня 2013 року до 5 травня 2014 року.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Апеляційного суду міста Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору та засудженому.

 

СУДДЯ:

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: судді - Порох К.Г.

при секретареві - Голубенко Т.В.

за участю прокурора - Батуріна Т.І.

обвинуваченого Жука В.В. розглянувши у підготовчому судовому засіданні в селищі Васильківка обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12014040420000043 від 17.01.2014року щодо Жука Володимира Вікторовича, уродженця с. Тараново Васильківського району Дніпропетровської області, проживає в с. Тараново Васильківського району Дніпропетровської області, вул. Перемоги, буд. 7, громадянина України, освіта середня, перебуває в цивільному шлюбі, на утриманні має двох малолітніх дітей, не працюючого, мешканця раніше не судимого, у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно з обвинувальним актом Жук В.В. вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин: в першій декаді вересня 2010 року, перебуваючи в колишньому саду, який розташований на окраїні с. Тараново Васильківського району, Дніпропетровської області, побачивши кущі дикорослої коноплі вирішив зірвати їх для особистого використання без мети збуту.

Реалізовуючи свій злочинний намір, достовірно знаючи, що рослини роду коноплі відносяться до рослин, які містять наркотичні речовини з кущів дикорослої коноплі, порушуючи Закон України «Про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» Жук В.В. незаконно придбав - зірвав гілку коноплі та переніс її до місця свого мешкання, де маючи прямий умисел на незаконне зберігання в порушення норм діючого законодавства - зберігав рослини роду коноплі для власних потреб без мети збуту до 13.12.2013 року.

13 грудня 2013 року, в період часу з 12:00 годин до 13:30 годин, при проведенні санкціонованого обшуку домоволодіння по вул. Перемоги, буд. 7, де проживає Жук В.В., на другому поверсі житлового будинку в одній із кімнат на підлозі під диваном в присутності понятих працівниками міліції було виявлено та вилучено речовину рослинного походження, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 70/10/3163 від 02.01.2014 року, є речовиною рослинного походження зеленого кольору, масою 8,00 г., та відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений. Вказана речовина рослинного походження масою 8,00 г. є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів обіг яких заборонено. Маса канабісу відповідно (в перерахунку на висушену речовину) становить 7,360 г.

Своїми діями Жук В.В. вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.

13.02.2014 року між прокурором та обвинуваченим була укладена угода про визнання винуватості відповідно до вимог ст.472 КПК України.

Згідно з угодою Жук В.В. під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Також сторонами було узгоджено, що при затвердженні угоди, Жуку В.В. буде призначено за ч.1 ст.309 КК України у виді 1 року обмеження волі із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік. Вирішуючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, віднесений до злочинів середньої тяжкості, тобто угода відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що Жук В.В. розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України. Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди судом встановлено, що обвинувачений під час кримінального провадження зі скаргами на дії органів досудового розслідування не звертався.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, зокрема вимогам ст.ст. 65 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості. Обвинувачений погоджується на призначення йому узгодженого покарання. Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та Жуком В.В. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд –

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 13 лютого 2014 року між прокурором прокуратури Васильківського району Дніпропетровської області Батуріним Т.І. та обвинуваченим Жуком Володимиром Вікторовичем у кримінальному провадженні № 12014040420000043 за обвинуваченням останнього за ч. 1 ст.309 КК України.

Жука Володимира Вікторовича визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України і призначити покарання у вигляді 1(одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити Жука В.В. від відбування покарання з іспитовим строком 1(один) рік.

Згідно ст.76 КК України покласти на Жука В.В. зобов'язання: періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку обвинуваченим, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди. Прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

 

Суддя:

 

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

13 лютого 2014 року , Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

при секретарі Бєліковій О.А.,

за участю прокурора Кудрявцева В.М.,

 

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження №12013040750003383 відносно

Жилова Олександра Вікторовича, 12.12.1978 р.н., уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з середньо-спеціальною освітою, раніше судимого: 14.12.2009 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ст. 190 ч. 1 КК України до 2 років обмеження волі з випробуванням, строком на 1 рік; 06.07.2010 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 186 ч. 2 , ст. 69, ст. 190 ч. 2 , ст. 70 ч. 1 , ст. 70 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, звільнився умовно-достроково 07.10.2011 року на 6 місяців 4 дні; 05.04.2012 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 1 ст. 190, 353 ч. 1, ст. 70 ч. 1 , ст. 71 КК України до 1 року 1 місяцю позбавлення волі; 23.04.2012 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ст. 190 ч. 2, ст. 70 ч. 4 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі. Звільнився 09.02.2013 року у зв'язку з відбуттям строку покарання; 19.12.2013 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі, з випробування строком на 2 роки; який зареєстрований та мешкає за адресою:м. Кривий Ріг, вул.. Шахтарська, буд. 7 кв. 23,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

 

ВСТАНОВИВ:

Жилов О.В., маючи злочинний намір направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи повторно, переслідуючи корисливу мету власного збагачення, 17.06.2013 року близько о 09-30 годині знаходячись на майданчику між сходами 2-го поверху, по вул. Шахтарській, буд. 13, шляхом обману, а саме повідомивши власниці телефону гр. Поживановій. Л.М., що він залишить належний їй телефон марки «Nokia» моделі «Asha 311» Rose Red у себе, щоб послухати музику, доки вона відвідає свою подругу, і поверне їй його коли вона повернеться.

Отримав від неї зазначене належне їй майно, хоча в дійсності мети повертати власниці вищевказаний мобільний телефон не мав, обернувши вищевказане майно на свою користь, реалізував його 22.06.2013 року гр. Бобир В.В. за 300 гривень біля ринку «Ювілейний», що розташований в Саскаганському районі м. Кривого Рогу, а отриманні від продажу грошові кошти витратив на власні потреби, чим завдав майнового збитку потерпілій на загальну суму 789 гривень.

Дії обвинуваченого Жилова О.В. належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України за ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Судом враховані наступні докази на підтвердження встановлених обставин.

Так, в судовому засіданні обвинувачений Жилов О.В. вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України визнав в повному обсязі та пояснив, що 17 червня 2013 року зустрів свою знайому з якою пішов до подруги останньої. Там, він попросив у потерпілої послухати музику на її мобільному телефоні Нокіа, котрий не збирався повертати. Зазначений мобільний телефон він продав за 300 грн. на ринку, а кошти витратив на власні потреби. В скоєному розкаюється.

Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, визнання обвинуваченим вини у вчиненому злочині, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував у учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих обставин та чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.1 ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому визначаються щиросердне каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, відповідно до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обвинувачений по відношенню до інкримінованого йому кримінального правопорушення підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України (Т. 2 а.с. 59).

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховую ступінь тяжкості скоєного злочину, особистість обвинуваченого, який раніше судимий (Т. 2 а.с. 60-61, 63-64), на обліку в ОКЗ «Психоневрологічний диспансер» у лікаря психіатра та лікаря - нарколога не перебуває (Т. 2 а.а.с. 58, 59).

Таким чином, суд, враховуючи вище викладені обставини у своїй сукупності вважає, що обвинуваченому повинно бути призначено покарання у виді позбавлення волі, однак із застосуванням ст. 75 КК України, без ізоляції від суспільства, оскільки маються всі підстави вважати, що таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи із всіх встановлених по справі обставин, керуючись ст. 75 КК України, суд вважає за доцільне встановити обвинуваченому випробувальний термін, при цьому покласти на останнього обов'язки передбачені п.п. 2,3, 4 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Крім того, при визначенні остаточної міри покарання обвинуваченому, суд вважає, необхідним застосувати ч. 4 ст. 70 КК України та призначити покарання з урахуванням вироку Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19.12.2013 року за сукупністю злочинів.

Потерпілою цивільного позову не заявлено, однак за нею зберігається право на звернення до суду за відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Речовий доказ - копії документів, що підтверджують факт купівлі мобільного телефону марки «Nokia» моделі «Asha 311» Rose Red, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, необхідно залишити в матеріалах даного кримінального провадження (Т. 2 а.с. 25).

Речові докази - фірмова коробка від мобільного телефону марки «Nokia» моделі «Asha 311» Rose Red та мобільний телефон марки «Nokia» моделі «Asha 311» Rose Red, які знаходяться у потерпілої необхідно залишити у розпорядженні останньої, дозволивши використовувати та розпоряджатися ними на власний розсуд (Т. 2 а.с.с.29, 44).

Керуючись ст.ст. 349 ч. 3, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

 

ЗАСУДИВ:

Жилова Олександра Вікторовича визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Призначити Жилову О.В. покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, до призначеного покарання частково приєднати покарання призначене вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19.12.2013 року, та остаточно призначити Жилову О.В. покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 01 (один) місяць.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України покласти на нього наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід відносно Жилова О.В. у виді особистого зобов'язання - залишити без змін до набрання вироком чинності.

Речовий доказ - копії документів, що підтверджують факт купівлі мобільного телефону марки «Nokia» моделі «Asha 311» Rose Red, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах даного кримінального провадження (Т. 2 а.с. 25).

Речові докази - фірмова коробка від мобільного телефону марки «Nokia» моделі «Asha 311» Rose Red та мобільний телефон марки «Nokia» моделі «Asha 311» Rose Red, які знаходяться у потерпілої - залишити у розпорядженні останньої, дозволивши використовувати та розпоряджатися ними на власний розсуд (Т. 2 а.с.с.29, 44).

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

 

Суддя А.В. Ткаченко

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2014 р.

 

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Козяр Л.В.

прокурора Топилко І.Б.

захисника обвинуваченого - адвоката Зайця В.В.

за участю секретаря судового засідання Стасюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гусятин кримінальне провадження №12013210020000242, за обвинуваченням

Маринченка Анатолія Олександровича, 01.01.1960 р.н., уродженця с.Котівка Гусятинського району Тернопільської області, жителя с. Котівка Густинського району Тернопільської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368-3КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Маринченко А.О. зборами уповноважених членів Гусятинського районного споживчого товариства від 05 грудня 2008 року обраний головою правління Гусятинського районного споживчого товариства, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, являючись відповідно до п.3 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, достатньо викривається в одержанні неправомірної вигоди для себе від Вовк П.В. за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в її інтересах за наступних обставин.

Так, перебуваючи на вказаній посаді, відповідно до статуту Гусятинського районного споживчого товариства Маринченко А.О., як голова правління товариства уповноважений укладати будь - які договори (угоди) від імені споживчого товариства, та здійснювати контроль за їх виконанням, розглядати питання та приймати рішення про нестратегічне майно, продаж підприємств (єдиних майнових комплексів) та корпоративного права на підприємства (об'єднання), інші утворення споживчим товариством суб'єкти господарювання, об'єктів основних засобів споживчого товариства, його підприємств (об'єднань), інших утворених споживчим товариством суб'єктів господарювання, обміну, дарування, списання, передачу в заставу, тимчасову передачу у тому числі надання позики, позички, здачу в оренду основних засобів споживчого товариства.

В с. Гадинківці Гусятинського району було приміщення заготпункту, яке належало Гусятинському рай-СТ і не використовувалося а тому в засобах масової інформації було подано оголошення про його продаж в 2012 - 2013 роках. В червні 2013 року до обвинуваченого звернулася Вовк П.В. з приводу продажу заготпункту, яка хотіла його придбати. Її цікавила вартість приміщення. Спочатку обвинувачений назвав ціну 560 000 тисяч гривень, а потім 280 000 тисяч, яка її влаштовувала. Остання цікавилася механізмом придбання приміщення і пообіцяла йому віддячити, якщо він допоможе їй придбати приміщення.

09 липня 2013 року постановою № 32 правління Гусятинського районного споживчого товариства Тернопільської облспоживспілки затверджено протокол засідання комісії Гусятинського районного споживчого товариства про продаж на аукціоні основних засобів, а саме будівель заготпункту в с. Котівка та визначено ціну продажу даних будівель в сумі 140 000 грн., а також відповідно до методичних рекомендацій продажу на аукціоні основних засобів споживчої корпорації визначено перший крок аукціону в розмірі 10 % від встановленої ціни продажу, тобто 14000 гривень.

12 вересня 2013 року, відповідно до поданих заявок двох учасників аукціонних торгів, проведено аукціон з продажу будівель вказаного пункту на якому переможцем торгів визначено Вовк П.В., що запропонувала найвищу ціну в розмірі 161 000 грн. за дану будівлю.

Після вказаного аукціону, під час розмови з Вовк П.В. Маринченко О.А. наголосив, що після внесення нею на рахунок Гусятинського районного споживчого товариства Тернопільської облспоживспілки коштів за придбане майно на аукціоні, підпише із нею договір купівлі - продажу даного майна, для чого необхідно буде приїхати в Гусятин і там домовитися про все інше.

25 вересня 2013 року Вовк П.В. прибула до приміщення Гусятинського районного споживчого товариства, що за адресою смт. Гусятин



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; просмотров: 86; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.89.204.127 (0.016 с.)