Тема № 6 конституція – основний закон держави

З дисципліни: Правознавство

Категорія студентів: 2 курс студентів ННІПП НАВС, ОКР «Бакалавр».

Навчальна мета: опанування базової термінології по темі; застосування вивченої термінології при аналізі окремих об’єктів державно-правової дійсності.

Виховна мета: сприяння формуванню у студентів високого рівня правосвідомості, правової, етичної, естетичної культури.

Розвиваюча мета: сприяння розвитку інтелектуальних здібностей, мовлення та пам’яті, формуванню професійно-правового мислення, опануванню методами наукового пізнання.

Навчальний час: 2 години

Навчальне обладнання, ТЗН: проектор (згідно з розкладом)

Наочні засоби: схеми, мультимедійні матеріали (згідно з розкладом)

Між предметні та міждисциплінарні зв’язки: Теорія держави та права, Юридична деонтологія, Історія держави та права України, Історія держави та права зарубіжних країн, Історія вчень про державу та право, Конституційне право України

Навчальні питання: Поняття, сутність та функції Конституції України. Види Конституцій. Класифікація конституцій. Основні положення теорії Конституції. Юридичні властивості Конституції України. Конституція і конституціоналізм. Порядок внесення змін до Конституції України.

Література:

1. Гришко О. М. Теорія держави і права [Текст]: практикум / О. М. Гришко, В. І. Риндюк, Ю. М. Рижук; за заг. ред. д-ра політ. наук, проф. Ф. П. Шульженка; Держ. вищ. навч. закл. "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана". - К.: КНЕУ, 2013. - 308 с.

2. Загальна теорія держави і права [Текст]: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / [М. В. Цвік та ін.]; за ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф, акад. АПрН України О. В. Петришина; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Х.: Право, 2010. - 583 с.

3. Козюбра М. Верховенство права і українські реалії та перспективи // Право України. - 2010.- №3. - С.6-18.

4. Конституція України. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

5. Лук'янов Д. В. Теорія держави і права [Текст]: посіб. для підготов. до держ. іспитів / [Д. В. Лук'янов, С. П. Погребняк, Г. О. Христова]; за заг. ред. О. В. Петришина. - Х.: Право, 2012. - 190 с.

6. Марчук В. М. Теорія держави і права [Текст]: навч. посіб. / В. М. Марчук, О. В. Корольков; Київ. нац. торг.-екон. ун-т. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2012. - 415 с.

7. Письменицький А.А. Теорія держави і права [Текст]: навч. посіб. / А. А. Письменицький, Д. В. Слинько, А. С. Спаський; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Х.: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2010. - 242 с.

8. Правова система України в умовах сучасних національних та міжнародних тенденцій розбудови державності [Текст]: монографія / [Оніщенко Н. М. та ін.]; за заг. ред. проф., Засл. юриста України Ю. Л. Бошицького; Київ. ун-т права Нац. акад. наук України. - К.: Кондор, 2012. – 614 с.

9. Риндюк В. І. Проблеми законодавчої техніки в Україні: теорія та практика [Текст]: монографія / В. І. Риндюк; Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - К.: Юридична думка, 2012. - 271 с.

10. Сидоренко М. Й. Теорія держави і права (курс лекцій) [Текст]: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. Й. Сидоренко. - К.: Ун-т "Україна", 2013. - 197 с.

11. Скакун О. Ф. Теорія права і держави [Текст]: підручник / О. Ф. Скакун; Харк. нац. ун-т внутр. справ. - К.: Правова єдність, 2011. - 520 с.

12. Теорія держави і права [Текст]: навч. посіб. / [С. К. Бостан та ін.]. - К.: Академія, 2013. - 346 с.

13. Теорія держави і права [Текст]: навч. посіб. / О. М. Головко [та ін.]; за заг. ред. І. М. Погрібного; Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х.: ХНУВС, 2010. - 277 с.

14. Теорія держави і права [Текст]: навч. посіб. / Херсон. юрид. ін-т Харк. нац. ун-ту внутр. справ; [авт.-упоряд.: Пихтін М. П. та ін.; за заг. ред. В. В. Галунька]. - Херсон: Херсон. міськ. друк., 2011. - 262 с.

15. Теорія держави і права [Текст]: посіб. для підготов. до держ. іспитів / [Д. В. Лук'янов та ін.]; за заг. ред. О. В. Петришина. - Х.: Право, 2013. - 202 с.

16. Хахуліна К. С. Теорія держави і права в схемах та визначеннях [Текст]: навч. посіб. / К. С. Хахуліна, В. А. Малига, І. В. Стаднік. - Донецьк: Донбас, 2011. - 340 с.

17. Шестопалова Л. Теорія права та держави [Текст]: посібник / Людмила Шестопалова. - К.: Паливода А. В. [вид.], 2012. - 255 с.

18. Юридична енциклопедія: У 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998-2001.

Методичні поради з викладання тем: особливу увагу слід приділити питанню особливостей порядку внесення змін до Конституції України

Запитання до семінару 1 (2 год.):

1. Поняття, сутність та функції Конституції України.

2. Види Конституцій.

3. Основні положення теорії Конституції.

4. Юридичні властивості Конституції України.

5. Конституція і конституціоналізм.

6. Порядок внесення змін до Конституції України.

Завдання для самостійного вивчення (10 год.):

Визначення конституції та її сутність. Юридична та фактична конституція. Формальна та матеріальна конституція. Конституціоналізм, теоретичне обґрунтування необхідності, предмет та функції конституції. Види конституцій.

Порядок прийняття та внесення змін до Конституції України. Установчий характер конституційних положень. Місце конституції в системі національного законодавства.

Історія конституційного розвитку України. Перша конституція Української незалежної держави – Конституція УНР від 29 квітня 1918 р. Конституції України радянського періоду. Основні етапи та напрямки новітньої конституційної реформи в Україні. Особливості прийняття Конституції України 1996 р.

Основні риси та особливості Конституції України 1996 р. Структура Основного Закону нашої держави. Юридичні властивості Конституції України. Правова охорона Конституції України.

Значення Конституції України для розвитку української державності.

Підготувати наукові повідомлення та/або реферати на наступні теми:

1. Перша Конституція незалежної Української держави – Конституція УНР вiд 29 квітня 1918 року.

2. Конституції радянської України 1919, 1929, 1937, 1978 років.

3. Конституція П.Орлика. Конституційні проекти Г.Андруського, М.Драгоманова, М.Міхновського, М.Грушевського (1905 р.). Конституційне законодавство УНР та ЗУНР. Конституції УРСР.

4. Роль Конституційного Суду України щодо охорони Конституції України.

Конституція як основний закон держави визначає найважливіші засади організації суспільства. Державу не можна ототожнювати із суспільством - вона є специфічним, багатоманітним його інститутом, який через організацію влади і управління віддзеркалює всі його основні риси, особливості. Не випадково, ще Гегель зазначав, що держава і суспільство пов'язані в їхній ідентичності і відмінності багатовидовими взаємопроникненнями, що між ними є безліч переходів, поєднань і залежностей.

Згідно з цією тезою навряд чи можна стверджувати, що за рівнем відображення дійсності конституція - це виключно конституція держави або виключно конституція суспільства. Конституції, як свідчить практика переважної більшості країн, поряд із закріпленням основ державного ладу, найважливіших державних інститутів визначають і вихідні положення, що характеризують даний суспільний устрій, систему власності, соціально-економічні й політичні відносини, рівень духовного життя саме конкретної країни. Особливо це притаманно конституціям, прийнятим після другої світової війни, а також після розпаду так званого соціалістичного табору.

Отже, маємо підстави стверджувати, що за загальною характеристикою конституція - це, насамперед, основний закон держави. Разом із тим відповідно до впливу на посутні ознаки держави конституція визначає основи суспільного ладу певної країни. Наприклад у статтях 13 і 14 Конституції України визначаються об'єкти права власності українського народу, регламентуються питання, пов'язані із соціальною спрямованістю економіки нашої держави, соціальним і правовим статусом землі та правом власності на неї.

Конституція України - уособлення верховенства права, сутності та спрямованості політики нашої держави

Складним є питання про те, яким актом є конституція - політичним чи правовим? Для відповіді на нього знову ж таки слід звернутися до загальнотеоретичних положень про співвідношення політики і права. Існує досить багато визначень політики і характеристик сутності права як суспільного явища. У марксистських визначеннях, особливо тих, що були зроблені за радянських часів, у співвідношенні політики і права завжди наголошувався пріоритет політики, яка ніби-то повинна передувати праву. Тобто право розглядалося виключно як один із засобів здійснення політики. Недарма В. Ленін зазначав, що закон, тобто головна провідна форма права, яку характеризує найбільший ступінь узагальнення, є заходом політичним, політикою. Із цього видно, що право та основні форми його визначення розглядалися як засоби, що забезпечують здійснення політики. Якщо вони не задовольняли панівні кола суспільства, то могли змінюватися відповідно до їхнього бажання. Тож і конституція вважалася нормативним актом, що не має визначального значення і повинен підпорядовуватися політиці.

Відомо, що існує багато визначень політики як суспільного явища. У більшості випадків ними закцентовано увагу на тих чи інших її ознаках. Найбільший ступінь узагальнення щодо визначення сутності політики міститься, мабуть, утвердженні, згідно з яким політика є системою відносин влади і управління в суспільстві (державної влади та державного управління, а також інших суспільних відносин, насамперед тих, що пов'язані із самоврядуванням). Постає питання: яку соціальну роль у такому разі відіграють право, закон, конституція держави? Відповідь може бути одна: право і всі його форми, в тому числі й конституція, - не що інше, як засоби здійснення політики і тільки.

Такий підхід як з методологічної, так і з практичної точки зору є безпідставним, помилковим. Він призводить до волюнтаризму в політиці, позбавляє її будь-яких позитивних орієнтирів, у тому числі правових. Такий підхід пов'язаний із недооцінкою права, конституції, є проявом того правового нігілізму, який панував у нашій країні за радянських часів, коли про право згадували лише тоді, коли треба було щось замаскувати у сфері політики, надати тому чи іншому явищу правової привабливості.

Право й загальні правові настанови, а тим більше конституцію, не можна розглядати як додаток до політики. У праві відображено певні політичні інтереси, а також вимоги (потреби) суспільства. Однак їх вияв має межу. Право, а отже, й така провідна його форма, як конституція, мають самостійне значення, грунтуються на власних підвалинах, повинні відповідати певним принципам, конкретним суспільним вимогам. Право - це не просто звід правил поведінки (правових норм), що їх, у межах своєї компетенції, встановлюють відповідні державні органи. Якщо вдовольнитися тільки цим і не намагатися пізнати внутрішню сутність справжню природу права, то логічним буде висновок що право - не що інше, як один із засобів здійснення політики. Адже відповідний державний орган, видаючи той чи інший нормативний акт, встановлюючи норми права, провадить певну політику, і тому право є без посереднім й виявом.

Насправді ж усе значно складніше. Право - не додаток до політики, а самостійний загальносоціальний прояв, що узагальнює ступінь свободи, рівності та справедливості суспільства, критерій його моральності (оскільки право невід'ємне від моралі як одна з форм зовнішнього її вияву). Право може бути виявом політики лише до того часу, поки ця політика не суперечить нормам моралі, принципам справедливості, за якими всі люди вільні й рівні від народження у своїх можливостях і можуть реалізувати їх у суспільстві. Саме цю найглибиннішу сутність відображає закладений у ст. 8 Конституції України принцип верховенства права.

Отже, відповідаючи на питання, політичним чи правовим актом є конституція, слід зазначити, що кожну конституцію зорієнтовано на проведення такої політики, яка відповідає потребам суспільства. Однак у демократичних державах політика не може виходити за межі права, високих моральних принципів, закладених у ньому.

Конституція України є найвищим правовим актом нашої держави, її Основним Законом, який водночас визначає основні напрями розвитку суспільства, держави.

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри загальноправових дисциплін ННІПП НАВС__ _______ 2013 р., протокол № __.

________________________ ________________________

(посада НПП) (підпис, ПІБ)