Правила збирання отруйної ЛРС.

Отруйні рослини — це рослини, які виробляють і накопичують отруйні речовини, що можуть спричинювати отруєння людини і тварини. Отруйність рослин може бути пов'язана з такими отруйними сполуками, як алкалоїди, глікозиди, ефірні олії, лактони, феноли та ін. Отруйні речовини можуть міститись у всій рослині або в окремих її частинах.

Збирати отруйні лікарські рослини забороняється: неповнолітнім особам; вагітним; матерям, які годують дітей; особам з порушеннями центральної нервової системи; хворим на серцево-судинні захворювання та ін.

Правила збирання рослин окремих морфологічних груп лікарської рослинної сировини (отруйних) такі самі, як і неотруйних. Проте існують деякі особливості: під час збирання отруйної сировини не можна вживати їжу, торкатись руками слизових оболонок очей, рота; під час збирання отруйної сировини треба стояти за вітром. При роботі з отруйною сировиною потрібно захищати слизові оболонки носа і рота, працювати в спеціальному одязі. Відомі випадки професійного отруєння. У збирачів лікарських рослин при контакті з отруйними рослинами або потраплянні на шкіру їх соку може розвинутись гостре запалення, екзема, дерматит; відомі випадки отруєнь під час ручного збирання в спекотну погоду листків блекоти чорної, дурману звичайного, беладонни, при подрібненні сухих кореневищ чемериці Лобеля та ін. Під час роботи з плодами коріандру та листками м'яти у працівників починає бол­іти голова, настає загальна слабкість і запаморочення внаслідок вдихання парів ефірної олії.

Дія отруйних рослин різноманітна. Одні з них уражують центральну нервову систему, інші справляють подразнювальну дію на слизові оболонки травного каналу, спричинюють порушення сер­цевої діяльності та дихання, порушення в сечовидільній системі, патологію вагітності, аборт та ін. При гострих отруєннях дуже швидко може настати порушення основних життєвих функцій організму.

При отруєнні лікарськими рослинами потрібно негайно надати першу допомогу. У випадку кишкового отруєння треба викликати блювання і промити шлунок (дати потерпілому випити 5—6 склянок теплої води з сіллю або 0,1% розчин калію перманганату). При отруєнні маком блювотні засоби неефективні. При отруєнні конвалією, наперстянкою, горицвітом весняним блювоту викликати не можна. Для запобігання всмоктуванню отрути треба прийняти активоване вугілля або суміш 1—3 білків яєць із 300—500 мл молока або води, а через 20—30 хв викликати блювання і випити послаблювальне. До приходу лікаря потерпілого треба вкласти в ліжко. При потраплянні соку отруйної рослини на шкіру, уражені ділянки декілька разів промивають водою з милом і протирають 2% розчином калію перманганату. При послабленні дихання роблять штучне дихання, при послабленні пульсу потерпілому дають міцний чай або каву.

ВИСНОВОК

до п’ятого питання:

Лікарські рослини, що містять отруйні речовини, використовуються в медицині і тому фармацевту необхідно добре знати правила заготівлі такої ЛРС, щоб кваліфіковано інформувати населення про використання і заготівлю лікарських рослин, які належать до списку Б або А.

 

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

 

Тема «Вступ. Заготівля лікарської рослинної сировини» дуже важлива для подальшого вивчення фармакогнозії, тому що дає поняття про основні поняття і терміни фармакогнозії, знайомить з основними правилами заготівлі ЛРС і лікарських рослин, які містять отруйні речовини, згідно вимогам ДФ ХІ та ДФУ.

 

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

ЗАПОРІЗЬКОГО державнОГО МЕДИЧНОГО університетУ

Циклова комісія професійної та практичної підготовки відділення «Фармація»

 

 

Лекція

 

З навчальної дисципліни: ФАРМАКОГНОЗІЯ

 

ТЕМА № 2(2год.)

СУШІННЯ, СТАНДАРТИЗАЦІЯ, ПАКУВАННЯ, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ ЛРС.

 

 

Для студентів відділення

«Ф армація»

 

 

Запоріжжя – 2012

Лекцію підготувала: Н.М. Іванкіна – викладачвищої кваліфікаційної категорії

 

Схвалено на засіданні циклової комісії професійної та практичної підготовки відділення «Фармація»

Протокол №2 від 25 вересня 2012 року.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

 

1. Способи сушіння ЛРС.

2. Температурний режим сушіння. Типи сушарень.

3. Стандартизація висушеної ЛРС.

4. Пакування, маркування, транспортування ЛРС.

5. Особливості зберігання ЛРС в аптеках та на складах.

 

Література:

 

1. І.А.Бобкова, Л.В.Варлахова «Фармакогнозія» - К: Медицина, 2010,С.48– 57

 

Література для поглибленого вивчення:

 

1. В.М.Ковальов, О.І.Павлій «Фармакогнозія з основами біохімії рослин» - Х:

«Прапор», 2000,С.35-39

 

 

 

Мета лекції:

Дидактична: Засвоїти основні способи сушіння, температурний режим сушіння, стандартизацію висушеної ЛРС, пакування, маркування, транспортування і зберігання ЛРС.

Виховна: Виховувати професійні якості майбутнього спеціаліста: відповідальність, охайність, комунікативність; любов до природи та екологічне ставлення до навколишнього середовища.

ВСТУП

Тема даної лекції необхідна для подальшого вивчення фармакогнозії в повному курсі навчальної програми.

Способи сушіння ЛРС.

Сушіння — це метод консервування лікарської рослинної сировини на тривалий термін для забезпечення роботи фармацевтичної промисловості та мережі аптек. Термін придатності кожної сухої сировини зазначено у відповідному нормативному документі.

Сушіння ЛРС потрібно проводити швидко, якісно і правильно. Швидко — починати сушіння сировини через 1—2 год після заготівлі. Якісно — максимально зберегти БАР, діючі речовини та зовнішній вигляд сировини. Правильно — дотримувати відповідного температурного режиму.

Ферменти та вода, що містяться в рослииних клітинах, найчастіше спричинюють розщеплення БАР (виняток: сировина, яка містить ефірні олії, утворює біогенні стимулятори). Щоб швидко інактивуваги ферменти, видалити вологу, сировину сушать за певної температури. Температурний режим сушіння встановлюють експериментально з урахуванням хімічного складу та виду сировини:

— сировину, яка містить ефірні олії, сушать товстим шаром (до 15 см) за температури 25—40°С, що запобігає випаровуванню олії та до того ж у процесі сушіння ще триває її накопичення. Наприклад, у сировини валеріани лікарської після сушіння з'являється сильний специфічний запах ефірної олії;

— сировину, яка містить глікозиди, сушать за температури 55— 60°С, розкладаючи тонким шаром. За цих умов інактивуються ферменти. Щоб прискорити випаровування вологи, сировину періодично перевертають;

— для вітамінної сировини оптимальна температура — 70—90°С. Її розкладають тонким шаром, перевертаючи в процесі сушіння;

— більшість інших видів сировини сушать за температури 50— 60°С.

— Основні правша сушіння. Надземні органи не миють. Бруньки (берези, сосни) сушать швидко за помірної температури, розстилаючи тонким шаром та перемішуючи. У лусочках бруньок містяться смолисті речовини, ефірні олії, які при повільному сушінні можуть пліснявіти, змінювати колір і втрачати якість.

— Кора містить менше вологи, висихає швидше. Але в процесі сушіння темнішає, тому що дубильні речовини кори окиснюються і змінюють колір. При сушінні кори крушини треба стежити, щоб жолобок кори не потрапляв у інший жолобок, тому що внутрішня поверхня крушини чорніє.

— Листки розкладають тонким шаром або поодинці (підбіл). Черешки здебільшого видаляють.

— Квітки під час сушіння бажано не перемішувати, тому їх розкладають тонким шаром. При перемішуванні вони змінюють колір та подрібнюються.

— Трави розкладають тонким шаром, перемішувати їх треба обережно, адже на стеблах є листки і квітки, тому вимоги ті самі, що й до цих видів сировини.

— Сухі плоди і насіння (льон, фенхель, аніс) містять мало вологи, тому після заготівлі їх здебільшого тільки досушують.

— Соковиті плоди, наприклад малину, чорницю, смородину краще спочатку прив'ялити на сонці, а потім сушити в сушарнях.

— Підземні органи миють (крім кореня алтеї лікарської, кореня барбарису та солодки); спочатку їх сушать за невисокої температури, потім досушують за температури, яка відповідає вмісту діючих речовин. Такий спосіб забезпечує рівномірне висихання.

—

ВИСНОВОК

до першого питання:

Знати правила сушіння ЛРС фармацевту потрібно, щоб проводити швидко, якісно і правильно сушіння ЛРС для максимального збереження БАР, інформувати населення про способи сушіння різних частин лікарських рослин.