Охоплення з тилу з переходом до флангів та спрямування фронту пожежі до природних або штучних перешкод




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Охоплення з тилу з переходом до флангів та спрямування фронту пожежі до природних або штучних перешкод



 

 
 

 


Прийоми гасіння лісових пожеж:

- захльостування вогню по крайці пожежі гілками та хлопавками;

- засипання крайки пожежі ґрунтом за допомогою лопат;

- засипання крайки пожежі за допомогою грунтометів або смугопрокладувачів;

- прокладка на шляху поширення пожежі загороджувальних мінералізованих смуг і канав;

- відпалювання;

- гасіння кромки, що горить, водою;

- гасіння хімічними вогнегасними речовинами;

- гасіння за допомогою літаків та гелікоптерів.

 

Вибір способів і прийомів гасіння пожежі залежить від виду, сили і швидкості її поширення, природних умов, наявності сил і засобів пожежогасіння і тактичних прийомів, що намічаються .

Захльостування вогню застосовується для припинення просування крайки пожежі у випадках слабких і середньої сили низових пожеж на легких слабко задернованих ґрунтах. Захльостування робиться віником із зелених гілок або молодих деревець (висота 1,5-2 м) із густою кроною та (або) хлопавками.

Засипання крайки пожежі ґрунтом застосовується, коли спосіб захльостування вогню малоефективний, а швидке застосування механізмів для прокладки загороджувальних смуг не можливе. Для засипання крайки ґрунтом поблизу неї лопатою видаляється рослинність з підстилкою і копаються ямки, із яких береться грунт і кидається на крайку віялом, щоб захопити велику площу.

Загороджувальні мінералізовані смуги і канави прокладаються для локалізації пожеж без попереднього припинення їх поширення безпосереднім впливом на крайку і більш надійної локалізації пожеж, поширення яких було припинено.

Загороджувальні смуги в залежності від сили, швидкості поширення пожежі і виду застосовуваного знаряддя прокладаються одинарні або подвійні. При необхідності прокладки більш широких смуг вони робляться в декілька ходів. Однак необхідно мати на увазі, що прокладка широкої загороджувальної смуги перед крайкою пожежі за допомогою техніки, що обробляє грунт або землерийної техніки вимагає значно більших витрат праці і часу, ніж створення її відпалом. Тому в таких випадках краще застосовувати відпал.

Відпалювання (або керований зустрічний низовий вогонь) є найбільш ефективним способом, застосовуваним при гасінні верхових, а також сильних і середньої сили низових пожеж. Цей спосіб дозволяє швидко зупиняти поширення пожеж невеликими по чисельності силами.

Пуск відпалювання робиться від наявних на лісовій площі рубежів (доріг, стежок, річок, струмків, прокладених у порядку профілактики мінералізованих смуг та інших природних або штучно створених перепон поширенню вогню). При відсутності таких перепон поблизу пожежі - від опорних смуг, спеціально прокладених за допомогою знарядь, що обробляють грунт, або вибухових матеріалів, або розчинів хімічних речовин, або повітряно-механічної піни. Ширина опорних смуг 0,3-0,5 м.

Пуск відпалювання варто робити насамперед проти фронту пожежі на такій відстані, щоб вогонь до зустрічі з крайкою низової пожежі пройшов смугу шириною не менше 10 м (яка дорівнює приблизно ширині крайки пожежі). У ряді ж випадків при сильних низових пожежах ширина смуги відпалу перед фронтовою крайкою повинна бути значно більшою (до 100 м).

При верхових пожежах у залежності від швидкості їх поширення і сили вітру перед фронтом необхідно відпалити смугу шириною 100-200 м.

Для прискорення випалювання смуги перед фронтом пожежі можуть бути застосовані наступні прийоми:

- при гасінні верхової пожежі - на відстані від фронту, меншому приблизно на одну третину, ніж варто було б при звичайному відпалюванні, прокладається опорна смуга і від неї назустріч пожежі пускається відпалювання. Після цього, відступивши на 20-35 м від першої опорної смуги, прокладається друга, від котрої також пускається відпал у бік першої. Потім на дещо меншій відстані від другої смуги прокладається третя і від неї пускається відпалювання у бік другої і т.д. Цим досягається те, що до моменту зустрічі вогню першого відпалу з фронтом пожежі проміжки між іншими опорними смугами будуть уже випалені, причому загальна ширина випаленої смугу буде достатньою, щоб зупинити поширення верхового вогню. Такий прийом називається “ступінчатим” відпалюванням;

- при гасінні сильних, що швидко поширюються низових пожеж на відкритих ділянках (вирубках), де немає небезпеки переходу низового вогню у верховий, застосовується прийом “випереджувального” вогню, а при наявності на ділянці куп порубкових залишків і куртин хвойного молодняку – “гребінкою”.

При “випереджувальному” вогні, після того, як від опорної буде випалена смуга шириною не менше 3 м, прокладається додаткова лінія вогню без опорної смуги на відстані 4-6 м від крайки відпалу. Потім на дещо більшій відстані від першої прокладається в такому ж порядку друга додаткова лінія вогню.

Прийом “гребінкою” проводиться підпалюванням покриву не тільки вздовж опорної лінії, але і перпендикулярно до неї через кожні 6-8 м. Довжина таких перпендикулярних ліній може бути до 5 м.

При гасінні крайки пожеж способом захльостування або засипання ґрунтом, у випадках коли на ній зустрічаються палаючі купи вітролому, хвойний молодняк і горючий підлісок, варто застосувати часткове відпалювання. Для цього палаючий вітролом і зарості обходять по чистому місцю, підпалюючи при цьому покрив, а зовнішня крайка підпаленої смуги захльостується або засипається ґрунтом. Це значно прискорює гасіння пожежі.

Гасіння крайки, що горить, водою. Вода може застосовуватися для гасіння низових, верхових (стійких) і ґрунтових (підстилкових і торф'яних) лісових пожеж. Причому в залежності від виду пожежі, умов, у яких він поширюється, наявності води і виду використовуваних механізмів застосуванням цього способу можуть вирішуватися задачі попереднього припинення поширення крайки пожежі, а в ряді випадків і повного його гасіння.

Вода використовується з наявних поблизу пожежі природних вододжерел або привізна, що доставляється на пожежних автоцистернах, у цистернах спеціальних лісопожежних агрегатів, у знімних цистернах різних типів і в інших ємностях.

Застосовується вода у вигляді потужного компактного або розпиленого струменю. Потужний компактний струмінь руйнує структуру матеріалів, що горять, перемішує їх із ґрунтом і відкидає на вже пройдену вогнем територію. За допомогою насосів, що розвивають високий тиск, компактним струменем можна навіть створити перед крайкою пожежі канаву в ґрунті і надійно локалізувати пожежу.

Гасіння хімічними вогнегасними речовинами. Для поліпшення вогнегасних властивостей води, у неї добавляються змочувачі - поверхнево активні речовини (ПАР), що знижують поверхневий натяг рідин і роблять їх більш проникаючими в дрібні пори. Воду зі змочувачами варто застосовувати при гасінні низових і ґрунтових пожеж, а також при догашуванні пожеж.

За допомогою ранцевої апаратури, заправленою водою зі змочувачем, можна гасити слабкі низові пожежі. Для гасіння низових лісових пожеж середньої сили також можна застосовувати ранцеві обприскувачі. Причому для припинення поширення горіння крайку варто обробляти розпиленим струменем, а для гасіння горіння в підстилці, біля пнів і коренів застосовувати компактні струмені.

Ранцеву апаратуру найбільш доцільно застосовувати при наявності поблизу пожежі вододжерел.

Авіапожежні підрозділи лісової охорони при застосуванні шнурових зарядів, що створюють опорні смуги, затрачають у середньому 3-4 хв. на кожні 100 м смуги (2 км/год), а при влаштуванні шпурів для укладки зарядів ВВ-20-30 на кожні 100 м смуги (0,3 км/год).

Для укладки готового зарядженого шлангу застосовуються спеціальні дерноукладачі і кротодренажні машини (швидкість 1,5-1,8 км/год).

У випадку близького залягання ґрунтових вод утворені вибухом канали заповнюються водою, а розвал ґрунту при симетричному двосторонньому викиді на відстань 50-60 м забезпечує створення мінералізованої смуги шириною 100-120 м.

Запропонований метод може бути рекомендований для завчасної підготовки смуг до підходу фронту пожежі.

Вибуховий метод локалізації лісових пожеж необхідно також застосовувати в радіусі 10 км від меж населених пунктів, а при безпосередній загрозі - у радіусі до 3 км.

Для виявлення та гасіння лісових пожеж на початковій стадії створена Українська державна база авіаційної охорони лісів, у складі якої діє 15 авіавідділень. Охорона лісів проводиться вертольотами Мі – 2 та Ка – 26, легкими літаками Ан – 2, Як – 18, “Вільга”. Для гасіння лісових пожеж з повітря та доставки пожежників до місць виникнення пожеж у складних гірських умовах Автономної Республіки Крим використовується вертоліт Мі – 8МТВ з водозливним пристроєм.

В даний час на базі транспортного вертольота Мі-6 створений пожежний варіант, що здатний забезпечити доставку 5 т води і 250 л піноутворюючих речовин, а також їхню подачу через лафетний ствол у польоті.

Розроблено спосіб масового скидання води зі спеціального контейнера (нейлонового бака), місткість 12 тис. л., безпосередньо на крайку пожежі. При польоті на висоті 20 м із швидкістю 20 км/год у результаті скидання зазначеної кількості води обробляється смуга шириною 18 м і довжиною 200 м. Заповнення бака з водойми в режимі зависання вертольота. При віддаленості водойми від місця пожежі не більш 5 км весь цикл (забір-скидання-забір) займає біля 4-5 хв.

Область застосування лісопожежного вертольота обмежена, особливо на ділянках лісу з високими деревами.

У закордонній практиці (США, Канада) знайшли застосування гідролітаки, а також літаки великої вантажопідіймальності, так звані літаки-танкери, що використовуються для одночасного скидання великої кількості води на фронт пожежі.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.234.247.75 (0.01 с.)