Український національний одяг

Ознайомлювати з українським національним одягом: жіночим (ви­шита сорочка, спідничка, корсетка, віночок, стрічки, намисто) та чоло­вічим (штани - шаровари, вишита сорочка, пояс, камізелька), традицією прикрашати одяг вишивкою. Звертати увагу на віночок для дівчинки, розповідати про його призначення та елементи на ньому (квіточки, стрічки).

Ігри. Українська народна іграшка

Розучувати з дітьми потішки, забавлянки, колискові, лічилки, прості народні ігри з наслідуванням. Ознайомлювати з дерев'яною яворівською іграшкою (коник, деркач, пташка, колиска, віз), глиняними опішнянськими та косівськими свистунцями (пташка, баранець, поросятко, півник), а також із сопілкою. Звертати увагу дітей на яскравий колорит розпису іграшок.

Календарно-обрядові свята

Ознайомлювати дітей із традиціями та звичаями, пов'язаними зі свя­том Святого Миколая (чемним дітям Святий Миколай приносить пода­рунки); Різдвяними святами - свята вечеря в родині, колядки, щедрівки, віншування, посівання; Стрітення - зустріч зими з весною, ігри, освячен­ня свічок; Великдень - традиції освячення паски, великоднього кошика; розписування писанок, крашанок; водіння гаївок; великодніми іграми.

Залучати дітей до святкувань; ознайомлювати з обрядовими страва­ми (кутя, вареники, пампушки, крашанки, паска).

Народні ремесла

Ознайомлювати дітей із косівськими виробами з глини (миски, ма­кітри, глечики, кухлики тощо), чарівною українською вишивкою (руш­ники, серветки, сорочки тощо), ткацтвом (килимки, гобелени тощо).

Показники компетентності дитини:

· володіє культурою сприйняття предметного національного сере­довища;

· прагне підтримувати порядок і затишок в оселі, прикрашати її рушниками, серветками, посудом та іншими національними побутовими предметами;

· відображає в кольорах, лініях, ритмі, співах, рухах, музикуванні емоційні враження від ознайомлення з народними звичаями і тради­ціями, предметами довкілля;

· знає і називає членів сім'ї, родини;

· має уявлення про традиційний національний одяг, житло, народну іграшку, предмети народного декоративно-ужиткового мистецтва, їх ви­користання в повсякденному житті, зокрема в Західному регіоні має знання про календарно-обрядові свята (Святого Миколая, Різдво, Стрітення, Великдень) та їх традиції, пов'язані із Західним ре­гіоном;

· використовує загальноприйняті форми вітання, звертання, поша­ни, подяки;

· має знання про народні традиції, передає свої враження від участі у святкуванні календарно-обрядових свят через розповіді;

· знає народні ігри, потішки, забавлянки;

· милується виробами народних умільців, речами ужиткового ми­стецтва.

ЛОГІКО-МАТЕМАТИЧНИЙ РОЗВИТОК

Вікові можливості дитини

На четвертому році життя пізнавальні психічні процеси — відчут­тя, сприймання розвиваються під час предметної діяльності. Дитина сприймає колір, форму, величину й інші якості предметів, безпосередньо оперуючи ними.

У цьому віці одна дитина з-поміж десяти вміє лічити в межах 3. Решта або не вміє зовсім, або лічить абияк: 1, 3, 10. Щодо величини, то більшість дітей розуміє відмінність між поняттями "високий" - "низь­кий", "широкий" і "вузький", але сказати і користуватися такими мате­матичними термінами не вміє.

Геометричні фігури діти візуально розпізнають, хоча не знають їх назв. Вони можуть показати, що сонечко, бублик, кермо, колесо - круглі, а стіл — квадратний, не називаючи геометричні фігури круг, квадрат, куля, куб.

Важко дається дітям цього віку орієнтування в просторі (ліва, права рука), легше розуміють поняття "угору - вниз", "попереду - позаду". Майже всі діти приходять у дитячий садок без цих знань.

Час дуже важко унаочнити, тому діти погано розуміють періоди доби - ранок і вечір, а от ніч і день їм легше запам'ятати: вночі — темно, і всі сплять, а вдень можна гратися, гуляти, їсти, навчатися тощо.

Важко дітям зрозуміти часові поняття: "завтра", "вчора", "сьогодні", "тепер", "потім", "зараз". Вони плутають ці поняття, і коли вихователь ставить запитання "Коли це було?", відповідають методом вгадування.

Освітні завдання

· Розширювати і збагачувати первинне орієнтування дитини у навколишній дійсності.

· Формувати уявлення про число, множину.

· Ознайомлювати з формою, величиною предметів.

· Вчити орієнтуватися в просторі та часі.

Кількість і лічба

Вчити кількісній лічбі в межах 5, називати числа за порядком, відносити останнє число до всієї групи предметів (усього п'ять машин).

Вчити дітей складати групу з окремих предметів за зразком, ви­окремлювати один предмет із групи, розрізняти поняття "багато", "один", знаходити багато предметів та один із них.

Вчити розрізняти рівність і нерівність груп предметів за їх кількістю, користуючись прийомами накладання та прикладання.

Вчити розуміти та вживати у мовленні слова "порівну", "більше", "менше", "стільки ж - скільки"; розуміти запитання "скільки?" Величина предметів

Продовжувати формувати у дітей вміння порівнювати за висотою, до­вжиною, шириною предмети однакових і різних розмірів; під час визна­чення розмірів предметів використовувати прийоми накладання і при­кладання. Спонукати до вживання слів: "довгий", "короткий", "однакові", "різні за величиною", "високий", "низький", "широкий", "вузький".

Геометричні фігури

Вчити розрізняти і називати геометричні фігури: площинні - круг, квадрат, трикутник та об'ємні — куля, куб. Навчати їх обстежувати дотиково-руховим і зоровим способами. Вчити впізнавати і називати геометричні фігури та форми в навколишніх предметах.

Орієнтування в просторі

Вчити розрізняти і називати праву і ліву руку; розкладати правою і лівою рукою предмети зліва направо. Забезпечувати розуміння та вжи­вання у мовленні слів: "вперед (попереду)", "назад (позаду)", "праворуч", "ліворуч", "угору (вгорі)", "вниз (знизу)"; виконувати дії відповідно до цих слів.

Вчити диференціювати та позначати словами положення предметів у просторі (попереду, нижче, вище, близько, далеко) та напрямки (вниз (донизу), угору (вгорі).

Орієнтування в часі

Формувати вміння розрізняти і називати відрізки доби: ранок, день, вечір, ніч; часові відношення: вчора, сьогодні, завтра.

Показники компетентності дитини:

· лічить предмети в межах 5, вживаючи числівники;

· порівнює контрастні за кількістю множини предметів (один - багато);

· визначає період доби на основі спостереження за природними озна­ками (сонце встає - ранок, сонце високо над головою - день тощо);

· розрізняє і називає геометричні фігури: площинні - квадрат, круг, трикутник; об'ємні - куля, куб;

· порівнює та добирає контрастні за величиною предмети;

· класифікує предмети за однією ознакою;

· володіє прийомами порівняння множин за кількістю, способом на­кладання та прикладання елементів однієї множини до елементів іншої.

МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК

ЗВУКОВА КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ

Вікові можливості дитини

На четвертому році життя відбувається подальше зміцнення арти­куляційного апарату: стають більш координованими рухи м'язів, що бе­руть участь у творенні звуків. Дитина починає правильно вимовляти сло­ва зі збігом двох-трьох приголосних, ближче до норми і чіткіше вимовляє свистячі звуки, з'являються шиплячі. Проте звуковимова переважно не­досконала. Для дитини четвертого року життя характерне пом'якшення приголосних звуків, їх спотворення, переставляння звуків і складів, про­пуск звуків, їх заміна, порушення звукової структури слів. У більшості випадків спотворюються такі групи звуків: свистячі ([с], [з], [ц]), шиплячі ([ш], [ж], [ч]), сонорні ([л], [р]), задньоязикові ([к], [х], [г]), дзвінкі ([в], [з], [ж], [б], [д], [г]) і м'які ([з'], [л'], [р'], [с'], [т'], [д'], [н']. У зазначених групах розрізняють три форми порушень звуків: спотворена вимова звуків, відсутність звука в мовленні дитини, заміна одного звука іншим.

Освітні завдання

· Розвивати мовленнєвий слух та моторику артикуляційного апа­рату.

· Виробляти чітку дикцію під час вимови звуків.

· Здійснювати підготовку до вимови складних щодо артикуляції звуків ([ш], [ж], [ч], [щ], [л]), виправляти загальне пом'якшення вимови.

· Вчити користуватися засобами інтонаційної виразності мовлен­ня (тон, тембр голосу, темп, наголос, сила голосу). Не допускати швидкого темпу мовлення.

· Ознайомлювати дітей із артикуляційним апаратом (губи, зуби, язик, піднебіння). Вдосконалювати вимову звуків рідної мови, добиваючись їх чіткої вимови, правильної постановки голосу.

· Вчити правильно вимовляти йотовані голосні [я], [ю], [є], [ї], [бо]; зву­ки [ц]-[ц'] (синиця, куций, палець). Стежити, щоб дзвінкі звуки в кінці та всередині слова діти не оглушували (ка[з]ка, вино[г]рад, гри[б]), крім слів кі[х]ті, ле[х]кий, ні[х]ті, во[х]кий.

· Вправляти у вимові слів зі збігом приголосних. Навчати вимовляти звуки [дж], [дз] (джміль, дзиґа, бджола).

· Розвивати фонематичний слух шляхом розрізнення слів близьких за звучанням.

· Розвивати слухову увагу, моторику мовленнєвого апарату; здійсню­вати підготовку артикуляційного апарату до вимови шиплячих і сонор­них [л], [р] звуків.

· Розвивати мовленнєве дихання. Вчити говорити з різною силою го­лосу, в різному темпі. Вчити чітко вимовляти три-чотирискладові слова. Ознайомлювати з поняттями "слово", "звук" (не даючи визначень).

Показники компетентності дитини:

· чітко і правильно вимовляє голосні та приголосні звуки, крім [р]; володіє правильною вимовою шиплячих [ш], [ж], [ч];

· має розвинений фонематичний слух; диференціює як далекі, так і близькі фонеми у словах;

· володіє розповідною, питальною, окличною інтонаціями;

· промовляє слова в різному темпі та з різною силою голосу;

· розрізняє поняття "звук", "слово".

 

СЛОВНИКОВА РОБОТА

Вікові можливості дитини

Четвертий рік життя найбільш сензитивний щодо мовленнєвого роз­витку.

Словник дитини налічує до 1800-2000 слів, переважають іменники (до 50 %), дієслова (до 30 %). Ще багато слів-універсалізмів; переважа­ють вказівні займенники "ось", "тут", "цей". Характерна неточність у вживанні абстрактних, узагальнювальних, збірних, часових і просторо­вих понять. Яскраво виражене словотворення.

Освітні завдання

· Збагачувати словник новими словами, сприяти засвоєнню дітьми раніше невідомих слів і нових значень слів, які є в лексиконі дітей.

· Забезпечувати засвоєння значень слів і їх доречне вживання відповідно до контексту висловлювання, ситуації, в якій від­бувається спілкування.

· Активізувати словник застосуванням дітьми слів у різних мовленнєвих ситуаціях.

· Вчити культури мовлення.

· На основі розширення уявлень і знань збільшувати запас слів, що означають назви предметів, їх якості та властивості, професії, пори доби.

· Поповнювати словник дієприкметниками (квітучий, захмарений, спілий), дієприслівниками (сидячи, підстрибуючи), прислівниками (міц­но, розумно, праворуч, ліворуч).

· Активізувати вживання у мовленні іменників, що означають назви частин, деталей предметів, частин тіла людей і тварин.

· Вчити розуміти і вживати узагальнювальні слова: "іграшки", "одяг", "меблі", "овочі", "фрукти", "ягоди", "посуд", "їжа", "птахи", "тварини".

· Вчити розуміти і вживати синоніми, омоніми, слова в прямому і пере­носному значенні (дорога, шлях, стежка; ручка в дитини - ручка дверей, ключ журавлиний - ключ до дверей; йде людина - йде дощ).

· Збагачувати словник дітей образними поетично-художніми виразами (мишка-шкряботушка, зайчик-побігайчик), порівняннями (білий, немов сніг; прозорий, як скло), фразеологізмами, приказками, прислів'ями, звуконаслідувальними словами.

Поступово збагачувати словник синонімами (словами, близькими за значенням): куштувати — пробувати, сильний - дужий тощо. Вчити ді­тей добирати слова протилежні за значенням (антоніми): чистий— бруд­ний, йти — бігти, великий — малий. Збагачувати словниковий запас спільнокореневими словами (обід - обідати), словами з однаковими су­фіксами (спальня - їдальня) та префіксами (зав'язати — застібнути).

Вчити активно вживати слова ввічливості: "Доброго ранку!", "Добро­го дня!", "Доброго вечора!", "До побачення", "Вибач(те)", "Будь ласка", "Прошу", "Дякую".

Показники компетентності дитини:

· розуміє й активно вживає слова всіх частин мови;

· вживає узагальнювальні слова, слова з однаковими суфіксами та префіксами; спільнокореневі слова;

· правильно вживає синоніми, антоніми, образні поетично-художні вирази, звуконаслідувальні слова;

· вживає слова відповідно до контексту висловлювання.