Що таке версія у доказуванні у кримінальних справах?

У процесі розкриття злочинів слідчий звертається до фактів і подій минулого, тому особливе значення має формально-логічна категорія гіпотези. Стосовно діяльності правоохоронних органів з розкриття злочинів гіпотеза дістала назву криміналістична версія — обгрунтованого припущення, яке пояснює характер злочину в цілому чи його окремих обставин.

Версія — це обґрунтоване зібраними матеріалами припущення слідчого, прокурора, керівника органу досудового розслідування, який проводить досудове розслідування, про форми зв'зку і причини певних явищ розслідуваної події (або події загалом) як одне з можливих пояснень встановлених на цей час фактів і обставин справи. Версії відіграють важливу роль у доказуванні, сприяючи всебічному, повному й об'ктивному дослідженню обставин справи. Висунуті версії під час подальшого провадження в справі можуть доповнюватися, змінюватися, замінюватися іншими, а деякі з них - спростовуватися (відпадати). У кожній справі є, як мінімум, дві версії: 1) подія злочину сталася; 2) події злочину не було. Висунення слідчих версій не можна вважати елементом кримінально-процесуального доказування. Версія (в логіці вона називається гіпотезою) як форма мислення, розвитку людських знань не є процесуальною категорією і не регулюється нормами права. Тоді як кримінально-процесуальне доказування – це діяльність правова, врегульована нормами КПК.

 

Доказування має цілеспрямований характер. Його метою є встановлення істини у справі. Щоб досягти цього, дослідження обставин справи повинно бути повним, об єктивним, всебічним, неупередженим. Це означає, що з приводу фактів, що підлягають дослідженню, в деяких випадках необхідно, виходячи з обставин справи, висунути різні конкретні варіанти, можливі пояснення для того, щоб їх перевірити, та відкинути ті, що не підтвердились, прийняти ті, що підтвердились. Такі можливі конкретні варіанти, можливі пояснення фактів, що підлягають дослідженню у справі, називають версіями.

 

У процесуальній і криміналістичній літературі підкреслюється характер слідчої (судової) версії як вірогідного судження щодо спірних обставин справи, як знання, яке потребує перевірки, в залежності від результатів якої робиться висновок щодо правильності або помилковості версії і досягається достовірне знання. Версія допомагає встановити ще невідомі факти, знання яких необхідне для всебічної характеристики ознак крим. правопорушення, допомагає пізнати сутність досліджуваної події, перейти від спостерігання ознак до розкриття внутрішнього змісту події. Таким чином слідча (судова версія) направляє збирання, перевірку і оцінку доказів від відомих до невідомих фактів і від явищ до сутності, вказує шляхи цієї роботи, що випливають з завдань кримінального судочинства, предмету доказування, особливостей конкретної справи. Як і гіпотеза в логіці, версія потребує перевірки. На підставі нових даних слідчий уточнює і змінює висунуті припущення щодо пояснення явищ або відкидає їх і висуває нові припущення.

 

Версії представляють ядро процесу доказування. Вони є основою і логічним центром планування, допомагають вирішити, що саме, завдяки яких слідчих дій, у якій послідовності необхідно встановити у справі. План розслідування кримінальної справи, не заснований на версіях, перетворюється у перелік окремих слідчих дій, не пов язаних одною метою.

 

У кримінальних справах можуть бути побудовані різні версії щодо одного й того ж факту. Наприклад, якщо порушена кримінальна справа і провадиться розслідування по вбивству, підставою для чого послужило виявлення трупа зі слідами насильницької смерті, можуть бути побудовані такі версії: 1) вбивство; 2) самогубство; 3) нещасний випадок. Якщо припущення про самогубство і нещасний випадок відпадають і підтверджується факт вбивства, з цього приводу, залежно від обставин, можуть бути побудовані версії: 1) вбивство з метою пограбування; 2) вбивство з ревнощів близькою особою; 3) вбивство з помсти за заподіяну образу і т. ін.

 

При розслідуванні і судовому розгляді кримінальної справи мають бути побудовані всі можливі версії, що випливають з обставин справи. Їх слід ретельно перевірити, для чого необхідно зібрати докази щодо кожної версії. Якщо у результаті такої перевірки всі версії будуть спростовані, і лише одна набуде повного і об єктивного підтвердження якісними і достовірними доказами, - це дасть можливість слідству і суду дійти правильного висновку, встановити істину у справі.

 

Версія може вважатись підтвердженою повною мірою за наявності таких умов:

 

- виходячи з обставин справи, побудовані всі можливі версії;

 

- всі версії ретельно і всебічно перевірені;

 

- всі версії, крім однієї, спростовані зібраними доказами, виявились неправдивими;

 

- тільки одна версія підтверджена достовірними доказами;

 

- ця одна версія повністю відповідає усім обставинам справи, повністю їх пояснює і є єдиним можливим висновком з усіх обставин справи.

 

Побудова і перевірка версій дають можливість точно визначити коло обставин, що підлягають доказуванню, вказують на ті напрямки, за якими слід шукати доказів, необхідних для правильного вирішення справи, для встановлення об єктивної істини.

 

Які є види версій?

За суб'єктом висунення: Версії, що виникають у процесі дізнання та попереднього слідства, називаються слідчими, а ті, що формуються на стадії судового розгляду, — судовими. Версії, які висуваються під час оперативно-розшу-кової діяльності, називаються оперативно-розшуковими. В експертній практиці використовують так звані експертні версії. Слідчі, судові, експертні та оперативно-розшукові версії мають єдину логічну природу. Деякі їх особливості й відмінності визначаються характером судової, слідчої, експертної й оперативно-розшукової діяльності та функціональними відмінностями її суб'єктів — слідчого, судді, експерта, оперуповноваженого.

Як форма розвитку людського знання гіпотеза (версія) широко застосовується у плануванні розслідування, пізнанні обставин кожного вчиненого злочину. У цьому пізнавальному процесі версії

за об’ємом встановлення обставин події поділяються на два види:

 

• загальні — припущення, які охоплюють злочин, що розкривається, у цілому; його характер (наприклад, вбивство, самогубство, нещасний випадок), причиновий зв’язок між фактами, які утворюють склад злочину (наприклад, вбивство із корисливих мотивів, вбивство із помсти).

 

• окремі, які пояснюють певні обставини злочину (Часткові версії) - являють собою ймовірні судження про окремі обставини вчинення злочину, у своїй сукупності утворюють окремі елементи складу злочину: місце, час, знаряддя злочину, суб’єкт злочину, наявність умислу і т.п. Часткові версії можуть пояснити походження окремих слідів, вид і властивості знарядь, які використовувались злочинцем, обставини, при яких на місці події лишились певні предмети, їх зв’язок з діями злочинців

Деякі вчені вважають,, що поряд з загальними і частковими версіями існують ще «версії про окремі елементи складу злочину»

РОЗПОДІЛ ВЕРСІЙ НА ЗАГАЛЬНІ І ЧАСТКОВІ Є УМОВНИМ, ОСКІЛЬКИ ЧАСТКОВІ ЗНАХОДЯТЬСЯ В ОРГАНІЧНОМУ ЗВ’ЯЗКУ З ЗАГАЛЬНИМИ. ПОБУДОВА І ПЕРЕВІРКА ЧАСТКОВИХ ВЕРСІЙ ДОПОМАГАЄ ФОРМУВАННЮ ЗАГАЛЬНОЇ ВЕРСІЇ, СЛУГУЄ ОСНОВОЮ ДЛЯ ЇЇ ПОБУДОВИ, ТАК ЩО В РЯДІ ВИПАДКІВ ВАЖКО ВИЗНАЧИТИ МЕЖІ МІЖ ВЕРСІЯМИ РІЗНИХ ВИДІВ..

У літературі зустрічаються також поняття версії робочої (припущення стосовно дрібних і другорядних обставин злочину) та розшукової (припущення про місцезнаходження розшукуваного злочинця чи предметів, речей), які належать до різновидів окремої версії.

 

Крім зазначених у криміналістиці розрізняють ще За ступенем визначеності: типові версії і конкретні версії,

ТИПОВІ ВЕРСІЇ характерні для типових ситуацій, що виникають у процесі розкриття злочинів. Наприклад, під час розслідування справи за фактом пожежі, коли її причину не встановлено, типовими слідчими версіями можуть бути такі:

 

• пожежа сталася внаслідок злочинного порушення правил протипожежної безпеки;

 

• пожежа сталася через вплив природних факторів, наприклад унаслідок дії блискавки, відсутності чи несправності захисних засобів;

 

• пожежа сталася випадково через самозаймання, яке неможливо було передбачити;

 

• пожежа сталася внаслідок підпалу.

 

Типові версії, які є результатом наукового узагальнення слідчої, судової, експертної та оперативно-розшукової практики, детально викладені у відповідних посібниках із розслідування окремих видів злочинів. Здійснюючи розслідування в конкретній кримінальній справі, слідчий висуває не типові, а конкретні версі ї, які грунтуються на матеріалах справи, але з урахуванням типових версій.

 

Типові версії можуть бути загальними й окремими. Наведені раніше версії про причини пожежі є загальними. Типовими окремими вважаються версії щодо особи, винної в підпалі (особа, яка працює на цьому об'єкті; стороння особа). ("Криміналістика (криміналістична техніка)" / П. Д. Біленчук)

 

У науковій літературі зустрічаються і інші класифікаційні системи версій.

Наприклад, І.М. Лузгін, окрім названих вище, виділяє наступні типи версій:

- за ступенем вірогідності - маловірогідні, вірогідні і більш вірогідні;

- за часом побудови - первинні і послідуючі;

- по відношенню предмету доказування - виправдувальні та обвинувальні

Г.В. Арцишевський у свою чергу пропонує таку класифікацію:

а) пошукові і перевірочні - в залежності від того, чи маються у момент висунення версій певні дані, що дозволяють підозрювати конкретну особу (осіб) у причетності до події, що перевіряється. Якщо такі дані є, то версія відноситься до числа пошукових. Класифікацію за цією ознакою автор вбачає особливо важливою тому, що вона відображає одне з найважливіших завдань розслідування - розкрити злочин, встановити осіб, що його вчинили.

б) проміжні і завершальні - в залежності від того, чи охоплюється висуненим припущенням слідчого всі або частина основних обставин, які підлягають доказуванню.

в) які мають кримінально-правове або доказове значення - що залежить від обставин, які потрапляють в поле зору при висуненні версій. Ці обставини і будуть мати кримінально-правове чи доказове значення.

 

16. Які презумпції використовуються у кримінально-процесуальному доказуванні? У процесі доказування в кримінальних справах застосовуються загально-правові, кримінально-правові та кримінально-процесуальні презумпції. Їх закріплення у нормах чинного законодавства є закономірним та обґрунтованим, оскільки застосування презумпцій у правозастосовчій діяльності сприяє найбільш повному та об’єктивному вирішенню кримінальної справи

загальноправові або презумпції-принципи:

*презумпція знання закону,

* презумпція добропорядності громадян ->>Кримінальне судочинство сприймає презумпцію добропорядності, перш за все, як основу взаємовідносин посадових осіб державних органів та учасників кримінального процесу при розслідуванні і судовому розгляді кримінальних справ.

Кримінально-процесуальний закон стимулює добропорядну поведінку громадян, встановлює гарантії проти недобропорядної поведінки. Проте, можна стверджувати, що, з однієї сторони, норми КПК України запобігають недобропорядній поведінці одних суб’єктів кримінального процесу та захищають від неї інших суб’єктів, а з іншої сторони – кримінально-процесуальним законом презюмується недобропорядність того або іншого учасника кримінального процесу. Відповідно, КПК України як захищає від певних дій обвинуваченого у вчиненні злочину, так і в цілому ряді випадків дозволяє застосування щодо нього заходів процесуального примусу, припускаючи його недобропорядність.),

*презумпція законності правових актів,

*істинності вироку, що вступив у силу à це спростовна презумпція, яка передбачає, що вирок суду після вступу у законну силу вважається істинним, достовірно відображає фактичну сторону діяння та містить його правильну юридичну оцінку судом, поки він не скасований судом вищестоящої інстанції, та підлягає обов’язковому виконанню всіма державними і громадськими підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами на всій території України. Юридична сутність презумпції істинності вироку, що набрав законної сили, полягає у визнанні вироку істинним, поки протилежне не буде доведено у передбаченому законом порядку, а не у припущенні про істинність вироку. Істинність вироку, що набрав законної сили, ґрунтується на дотриманні як норм матеріального закону щодо кваліфікації діяння, так і норм процесуального закону щодо процесу доказування у кримінальних справах, а це свідчить про те, що висновок про істинність вироку спирається на доведеність, а не на вірогідність.

Найбільш відомою юридичною презумпцією є презумпція невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримін. правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у встановленому КПК порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили -> ст.17 КПК

а) До характеристики суб'єкта доказування відноситься незаперечна презумпція необ'єктивності або некомпетентності судді, слідчого, прокурора, а також експерта, якщо в справі встановлені факти, які відповідно до закону є підставами для відводу зазначених осіб.

б) презумпція недопустимості доказів, отриманих із порушенням норм кримінально-процесуального закону;

в) презумпція достовірності фактичних обставини справи, що не досліджувалися судом першої інстанції при застосуванні спрощеного порядку судового розгляду кримінальної справи;

г) презумпція допустимості матеріалів, отриманих у ході міжнародного співробітництва (документи і предмети, отримані посадовими особами компетентних правоохоронних органів іноземних держав при виконанні доручень (запитів) про надання правової допомоги, поданих вітчизняними органами досудового розслідування та судами, за умови дотримання вимог щодо їх процесуального оформлення, визнаються допустимими, мають доказову силу на території України і не потребують легалізації).

д) Презумпція правосуб'єктності учасників процесуальних правовідносини виходить із того, що по досягненні певного віку вони право і дієздатні, якщо не представлені докази зворотного

 

Що таке правова презумпція?

Правові презумпції в кримінальному процесі – це прямо або побічно закріплені нормами кримінально-процесуального законодавства вірогідні спростовні припущення, які відображають звичайний порядок зв’язку між предметами та явищами стосовно існування юридичних фактів при наявності уже відомих або встановлених інших юридичних фактів з метою досягнення завдань кримінального процесу.

В ТЕОРІЇ ПРАВА: правова презумпція — закріплене в праві припущення про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Презумпція - припущення про існування факту, який вважається дійсним до тих пір, поки хибність такого припущення не буде доведена.