Підстави припинення громадянства.

Вихід із громадянства здійснюється у вільному або дозвільному порядку (односторонньому, або двосторонньому (потрібен дозвіл – „дозвільний порядок”)). Компетентні органи за певних умов можуть відмовити. Проте можливість виходу з громадянства не заперечується.

Підстави відмови:

- обмежена для окремих категорій осіб (ФРН: якщо ти суддя, державний службовець та ін.)

- відповідна країна перебуває у стані війни

 

Втрата грома­дянства -автоматична втрату громадянства за певних умов. Най­частіше умовою такої втрати громадянства є натуралізація в іншій дер­жаві. Звичайно, в країнах, де встановлений дозвільний порядок виходу з громадянства, не припускається його автоматична втрата

 

Позбавлення громадянства - набутого в порядку філіації, називається де­націоналізацією, а позбавлення натуралізованого громадянства — денату­ралізацією. Денатуралізація нерідко пов'язана з різного роду протиправними діями, зокрема з набуттям особою громадянства з порушенням закону.

Що ж стосується денаціоналізації, то її можливість пов'язується з державним суверенітетом. Франція - злочини проти безпеки держави, за ухи­лення від обов'язків, встановлених законом про військову повинність. Законодавство переважної більшості країн не припускає денаціоналізацію, пов’язуючи це з тим, що громадянство за народженням є одним з невідчужуваних природних прав людини.

Подвійне громадянство і безгромадянство.

Подв громадянство (біпатризм: „біс” – лат два) - виникає у результ поєднання двох принципів набуття громадянства. Воно є негат явищем з точки зору КП. Цього принципу країни намагаються позбутися. Воно є винятком у правовій практиці.

Конституційні права і свободи особи та їх класифікація.

Конституц статус особи – заг конституц-правовий інститут. Складається з інституту громадянства та інституту прав і свобод. Констит статус особи – становище індивіда в сус-ві, відображення і закріплення в Констит. Констит система обмежень держ влади шляхом закріплення прав громадянина і особи.

Права особи – юрид можливості, встановлені Конститу різних сферах сусп життя. Права пов’яз зі свободами. Свобода – встановлення Конституц юридична можливість певної поведінки людини, що базується на особистому виборі.

Права і свободи люд – сукупн прир і невідчужуваних прав і свобод, які належать особі від народження і не залежать від її належності до конкретної держ (громадянства).

Права і свободи громадянина – сукупн прав і свобод особи, обумовлених її громадянством, тобто її належністю до конкретної держави. Якщо і права і свободи люд мають природну об’єктивність, то грамд права і свободи є результатом домовленості громадян з держ. Ці права є політичними (наприклад виборче право). Право на житло – природне. А на отримання житла – політичне.

Класифікація прав і свобод люд – поділ констит прав і свобод та їх групування за спільними ознаками.

За суб’єктами:

- Права і свободи (сукупн природних прав)

- Права і свободи громадянина

- Права і свободи люд ототожнюються з прир особистими правами і свободами.

Є особисті права і свободи: 1. права і свободи, які захищають люд від свавілля з боку інших; 2. права і свободи які захищ люд від свавілля з боку держ.

1. Права першої групи: право на життя, на фізичну цілісність, на недоторканість, на опір гнобленню.

2. права другої групи: право на недоторканість, на виживання, вільно захищати територію країни (вільно повернутися може тільки громадянин); на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та інш кореспонденції, на недоторканість особистого і сімейного життя, на захист своєї честі і доброго імені, на свободу думки і слова, вільне вираження свої поглядів, на свободу світогляду і віру, право користуватися володіти і розпоряджатися своє власністю, на судовий захист (особисті права – права громадянські не дорівнюють правам громадянина!), на життя – люд не може бути свавільно позбавлена життя. Абсолютне право на життя – життя не відбирається ні за яких умов. на фізичну цілісність передбачає заборону фізичних експериментів над люд. На недоторканість – не може бути затримана без спеціального наказу, більш ніж термін, вказаний конституцією.

Основні політ права (публічні чи політичні права і свободи – це сукупн констит прав і свобод громадян які надають їм можливість брати участь у громадському і політ житті країни): право на участь в управлінні держ справами, свобода вираження думок, свобода об’єднань чи асоціацій, свобод зборів, мітингів і демонстрацій, право на звернення, на інформацію, на рівний доступ до держ служби, на участь у відправленні правосуддя, на місцеве самоврядування.

Право на участь у держ управл – пр на участь у виборах. Свобода слова можлива лише за вільного доступу ЗМІ.

За суб’єктами:

- індивідуальні права і свободи

- колективні

Право на об’єднання – індивідуальне оскільки люд індивідуально вирішує стати членом. Право на страйк, національних меншин, на націон-культ автономію – колективне.

За змістом:

- економічні – право на власність (володіння, використання, розпорядження); свободи екон чи господ діяльності, право на користув прир ресурсами

- соц-економічні – права пов’язані з працею: пр на працю, свобода праці, пр на вільний вибір професій, пр на справедливу оплату праці, на відпочинок, на страйк (заборонені страйки з політичними вимогами, заборона загально держ галузевих страйків), на участь в управлінні підприємством

- соціальні – пр на соц забезпечення (соц захист та соц допомога – разі безробіття, народж дитини), охорону здоров’я, лікування. Особливі права дітей і інвалідів.

- політичні

- культурні – пр на освіту, свобода академічна, свобода навчання, свобода викладання, св худ, наукової, технічної творчості, пр на результати своє інтелект діяльн.

За характером:

- особисті

- політичні

- громадянські, неособисті

Способи конституційного визначення обсягу прав і свобод особи.

Особисті права і свободи.

Особисті права і свободи — категорія прав і свобод, що прямо не стосується стану громадянства індивіда. Тому іноді такі права визнача­ються як індивідуальні права або свободи фізичної особи. Слід відрізняти громадянські права і свободи = особисті, і права і свободи громадянина!

Особисті права і свободи:

І. Група прав і свобод, які захищають людину від свавілля з боку інших людей:

1. Право на життя;

2. Право на фізичну цілісність і недоторканість;

3. Право на опір гнобленню;

ІІ. Група прав і свобод, які захищають людину від свавілля держави:

1. Право на недоторканість житла;

2. Право на свободу пересування, вільний вибір місця перебування і проживання;

3. Право вільно залишати країну;

4. Право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;

5. Право на недоторканість особистого та сімейного життя;

6. Право на захист своєї честі;

7. Право на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх думок;

8. Право на свободу світогляду та віросповідання;

9. Право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю;

10. Право на судовий захист;

 

До категорії особистих прав і свобод передусім належить особиста не­доторканність (особиста свобода), її головний зміст — захист від необґрунтованих арештів. Відображена в багатьох конституціях англійська процесу­альна процедура «хабеас корпус» пе­редбачає перевірку в суді обґрунтованості арешту особи.

Загрозу недоторкан­ності особи становить проголошення надзвичайного стану.

Завжди існувала й існує проблема розмежування легальної та нелегальної прак­тики поліції, інших каральних органів, що безпосередньо зачіпає свобо­ди приватного життя. Нерідко розв'язанню цієї проблеми перешкоджа­ють самі законодавчі акти, невизначеність окремих положень яких доз­воляє припускатися різних тлумачень. Згадана проблема нерідко має не тільки юридичний, а й політичний характер.