Організаційно-господарські та селекційно-насіневі заходи.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Організаційно-господарські та селекційно-насіневі заходи.



До найважливіших організаційно-господарських заходів належать: підготовка поля до сівби або посадки культури; правильний підбір районованих сортів чи гібридів; дотримання оптимальних строків посіву чи посадки; створення умов для росту й розвитку рослин; планування та організація застосування заходів і засобів захисту від шкідливих організмів і оцінка їх біологічної ефективності; визначення доцільності використання хімічних або біологічних засобів захисту та методів їх застосування.

Важливе значення в захисті сільськогосподарських культур від шкідливих організмів, а також у підвищенні їх урожайності, належить селекційно-господарським заходам, зокрема вирощуванню стійких до шкідників і хвороб сортів або гібридів. Практикою доведено, що у господарстві доцільно вирощувати 2–3 районовані сорти, які відзначаються високими господарсько-корисними властивостями і стійкістю проти найбільш шкідливих у даній зоні хвороб та шкідників.

При вирощуванні сільськогосподарських культур в інтегрованих системах захисту їх від шкідливих організмів важливе значення мають сортозаміна та сортооновлення. Сортозаміна — це заміна одного районованого сорту іншим, більш продуктивним, або сортом, що має переваги щодо господарсько цінних ознак і властивостей. Науково обґрунтований строк сортозаміни головних культур 3–4 роки. Сортооновлення — це поновлення насіння сортів, які певний час районовані з метою збереження їх цінних господарсько-біологічних властивостей, оздоровлення і підтримання високої чистосортності.

Дотримання таких вимог є обов’язковим для будь-яких сільськогосподарських підприємств.

 

Агротехнічні заходи.

В інтегрованих системах захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів агротехнічний метод займає одне з найважливіших місць. За допомогою агротехнічних заходів створюють сприятливі умови для рослин та корисних видів тварин і несприятливі — для шкідливих організмів. Ці заходи в більшості мають профілактичний характер. Завдяки їм запобігають розмноженню шкідників, поширенню хвороб та бур’янів. Деякі з них здатні безпосередньо знищувати шкідників.

В інтегрованих системах захисту сільськогосподарських культур н6айбільше значення мають такі заходи, як сівозміна, система обробітку ґрунту, система удобрення, посівний (посадковий) матеріал, строки та способи сівби (посадки), боротьба з бур’янами. При цьому важливим є і своєчасне збирання урожаю без втрат. Так, дотримання сівозміни дозволяє зменшити ураженість зернових культур кореневими гнилями; посів озимої пшениці в оптимальні строки зменшує заселеність і пошкодженість рослин злаковими мухами і попелицями; лущіння стерні відразу ж після збирання зернових культур дозволяє знищити основну масу личинок трипсів і пильщиків, які залишаються на зимівлю в стеблах пошкоджених рослин (в стерні злаків); збирання врожаю зернових культур у стислі строки і без втрат значно зменшує пошкодженість зерна клопами-черепашками, трипсами, хлібними жуками і жужелицями тощо.

 

Біологічний захист.

Невід’ємною ланкою інтегрованих систем захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів є біологічні методи боротьби. Вони ґрунтуються на використанні природних ворогів та антагоністів шкідливих організмів (хижих і паразитичних комах і кліщів; різних комахоїдних птахів і тварин; паразитичних нематод і хвороботворних мікроорганізмів), та різних біологічно активних речовин (антибіотиків, гормонів, феромонів, антифідантів ) для пригнічення або запобігання масовому розмноженню шкідників, хвороб рослин та бур’янів. Наприклад, для боротьби з лускокрилими шкідниками рослин (озима совка, капустяний білан, стебловий кукурудзяний метелик та ін.) на поля випускають трихограму, яка знищує яйцекладки цих шкідників. Проти павутинного кліща та тепличної білокрилки у теплицях використовують, відповідно, хижого кліща фітосейулюса та енкарзію.

У боротьбі з мишовидними гризунами широко використовують бактеріальні препарати, зокрема, бактороденцид, який підмішують до кормових принад (зерна, овочевих або рибних принад) залежно від видового складу гризунів та особливостей їх живлення.

Багатьох сільськогосподарських шкідників знищують птахи (піщухи, синиці, шпаки, дятли, граки та ін.). Тому для їх збереження треба будувати гнізда, насаджувати чагарники, застосовувати інші заходи, що спрямовані на збереження корисної ентомо- та орнітофауни.

В агроценозах сільськогосподарських культур зустрічається немало видів мікроорганізмів, які є паразитами збудників хвороб. Так, гриб з родини цициноболус руйнує міцелій та спороношення борошнисторосяних грибів, гриб дарлукафілум паразитує на збуднику бурої іржі пшениці. Серед ґрунтових мікроорганізмів є антагоністи збудників кореневих гнилей. Проти збудників хвороб зернових культур застосовують біопрепарат триходермін, який одержують на основі гриба триходерми, а також антибіотик трихотецин.

Біологічний захист рослин ґрунтується на формах взаємовідносин між різними видами організмів біоценозів.

Форми взаємовідносин між організмами.

Симбіоз — це взаємодія і співіснування різних біологічних видів. Це досить широке поняття, яке описує широкий спектр взаємовідносин із різним ступенем користі для видів.

Так при мутуалізмі, обидва симбіонти мають явну користь. Наприклад, відносини мурах з попелицями, медяницями і деякими кокцидами. Мурашки живляться цукристими виділеннями попелиць, медяниць або кокцид і водночас захищають їх від нападу паразитів і хижаків.

Одним із прикладів симбіозу є прикріплення дрібнішого організму до тіла більшого для пересування (форезія). Так, камподеоподібні личинки 1-го віку жуків наривників — тріунгуліни — після виходу з яєць проникають у квітки рослин і з появою там диких бджіл переходять на них. Бджоли переносять личинок у свої гнізда, тріунгуліни линяють, перетворюючись у звичайних червоподібних личинок, які живляться яйцями, личинками та медом.

Інший приклад симбіозу один з симбіонтів живиться надлишком їжі іншого, не завдаючи йому істотної шкоди (коменсалізм). Наприклад, личинки бджіл-зозуль та деяких ос-блискіток мешкають у гніздах інших бджолиних і живляться їх запасами.

Хижацтво — форма відносин, за якої сильніший організм — хижак живиться іншим — жертвою, призводячи до її загибелі протягом нетривалого часу. Наприклад, одна сім’я ластівок (2 дорослі і 4 пташеняти) знищують за сезон близько 1 млн. особин комах. У лісі дуже ефективні деякі види мурашок — населення одного мурашника рудої лісової мурашки за сезон знищує до 2 млн. гусениць метеликів.

Паразитизм — характеризується тим, що особини одного виду — паразити живуть за рахунок інших організмів-живителів достатньо тривалий час, поступово призводячи останніх до загибелі або сильно їх ослаблюючи. До паразитичних комах-ентомофагів відносять дуже багато представників ряду перетинчастокрилих (їздці їхневмоніди, хальциди, браконіди тощо).

Паразити бувають зовнішні (ектопаразити) і внутрішні (ендопаразити). Ектопаразити живуть на тілі живителя зовні і живляться через ранку, зроблену в шкірних покривах. Ендопаразити живуть усередині тіла живителя і живляться його внутрішнім вмістом.

Хвороби комах. До збудників хвороб комах та інших шкідників належать бактерії, гриби, віруси і найпростіші.

Серед бактерій відомо близько 250 видів, які тією чи іншою мірою пов’язані з комахами. На їх основі створені такі препарати як: Ентобактерин, Дендробацилін, Лепідоцид, Гомелін, Бітоксібацилін, Бактороденцид тощо.

З грибних організмів, які викликають хвороби комах, відомо понад 400 видів. На їх основі створені такі препарати, як: Боверин, Метаризин, Вертицілін тощо.

Вірусні хвороби та хвороби, які викликаються одноклітинними організмами також широко поширені серед комах. Так наприклад, вірусний гранульоз виявлено у гусениць яблуневої плодожерки, білана капустяного, озимої совки та інших видів лускокрилих (біопрепарати під загальною назвою Вірин) і добре вивчено деяких представників ряду мікроспоридій із класу споровиків, які викликають у шкідливих комах інвазійні хвороби — нозематози і перспективні для біологічного захисту рослин від шкідників.

 

Фізико-механічний метод — ґрунтується на застосуванні фізичних факторів для захисту рослин від шкідливих організмів. Для цього використовуються різні джерела енергії (світлові, теплові, радіоактивні випромінювання тощо).

Найбільше поширення в захисті рослин має термічне знезараження, що використовується для знищення збудників хвороб і шкідників, які знаходяться на поверхні і всередині насіння або садивного матеріалу, а також для знищення шкідливих організмів у парниках і теплицях.

Очищення насіння сільськогосподарських культур на зерноочисних машинах також є ефективним заходом зменшення кількості шкідників і хвороб, які зберігаються і поширюються з насінням. Своєчасне післязбиральне очищення і сушіння зерна до кондиційної вологості значно зменшує його ураженість багатьма фітопатогенними організмами.

Фізико-механічні заходи широко використовуються у боротьбі з шкідниками та хворобами плодових і ягідних насаджень. У багатьох випадках вони трудомісткі і проводяться вручну, але їх застосування є необхідним. Наприклад, збирання і знищення зимуючих гнізд золотогуза і білана жилкуватого; знищення яйцекладок непарного і кільчастого шовкопрядів; замуровування дупел; збирання і знищення муміфікованих плодів; очищення стовбурів і скелетних гілок від відмерлої старої кори; обрізка і лікування гілок уражених чорним раком або цитоспорозом тощо. Вирізання і знищення заселених златками або склівками пагонів малини та смородини. З метою запобігання сонячним опікам проводять побілку 20% вапняним молоком штамбів і скелетних гілок плодових дерев.

З фізичних явищ у захисті рослин можливе також використання приваблювальної або відлякувальної дії звукових коливань, світлових та феромонних пасток тощо.

Хімічний метод — передбачає використання пестицидів (від лат. Pest — шкода та caedo — знищувати. Пестициди – загальноприйнята у світовій практиці збірна назва хімічних і біологічних препаратів для боротьби з шкідливими організмами) для запобігання розвитку і знищення шкідників, хвороб рослин і бур’янів при масовому їх розмноженні і поширенні.

Сучасний асортимент пестицидів включає велику кількість препаративних форм, більшість з яких належать до різних груп органічних сполук. Групи хімічних речовин і навіть окремі препарати характеризуються певною специфікою фізіологічного механізму дії, при цьому деяким речовинам притаманна вибіркова токсичність щодо різних груп або окремих видів шкідливих організмів. За походженням діючого інгредієнта пестициди бувають неорганічні, органічні та біологічні.

Використання пестицидів визначається їх високою технічною, економічною, господарською ефективністю; універсальністю, доступністю використання. Універсальність полягає в тому, що пестициди можна застосовувати на різних видах рослин, проти різних шкідливих організмів і різними способами. За цими та іншими позитивними показниками хімічний метод належить до числа найбільш поширених.

Поряд з цим, хімічний метод має і свої недоліки. Висока стійкість пестицидів і здатність накопичуватись в ґрунті та водоймах сприяє забрудненню навколишнього середовища.

Найбільш важливими факторами, які запобігають забрудненню навколишнього середовища є зменшення норм витрати препаратів, методи застосування пестицидів (інкрустація насіння, локальне внесення, ультрамалооб’ємне обприскування та ін.), кратність їх застосування тощо. При цьому обов’язковим залишається збереження високої біологічної ефективності при їх застосуванні.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.132.225 (0.014 с.)