Зростати в пасторському поклику.

Обов’язок бути пастором включає в себе дружелюбність, дім пастора повинен завжди бути відкритим для тих, хто потребує його допомоги.

Пастору потрібно постійно бути поруч з вівцями, спостерігати, чи не трапилось чогось в отарі, чи достатньо їжі, води.

Постійні турботи, різні проблеми впливають на розвиток і удосконалення пасторського серця.

 

4.6.1 Серце пастора:

• Таке серце чисте, вільне від гріха і доступне для Бога.
• Це серце впевнене в Бозі і Його обітницях, переповнене довіри, відваги і потягу до Бога і людей.
• Це серце розширене, розкрите для любові Божої і Його відкриттів, а також до людей, щоб їм передавати любов Божу і самих приймати в серце.
• Це серце веселе і радісне, бо внутрішня радість від Господа виливається на пастора, як річка, поливаючи сухі, розбиті, поламані серця, приводячи їх у стан радості.
• Це серце чесне, щире і чисте в істині, безкомпромісно відкидаючи зло і всяку неправду, встановлюючи на престолі всяку правду та істину.
• Це серце мудре у простоті своїй, як наш Господь з простотою і мудрістю відносився до кожної людини, кожну ситуацію Він вирішував своїм, неповторним шляхом.
• Це серце тверезе і яке непохитно стоїть на сторожі своєї святості, воно дає негативну відповідь і відкидає будь – які напади зі сторони нечестивих людей.
• Це серце тихе, м’яке, ніжне, здатне радіти з тими, хто радіє і плакати з тими, хто плаче, здатне відкликатися на будь – яку потребу.
• Це серце утверджене в праведності, яке не боїться поганих чуток, твердо надіється на Господа і проповідує Слово Його.
• Це серце налаштоване на працю на ниві Божій, яке веде до збудування дому Божого, воно не спішить за нагородами від світу цього, а за скарбами, що на небі.
• Це, нарешті серце цільне, всеобіймаюче, яке не ділиться, не міняє своєї позиції і наміри, іде вперед, не зважаючи на перешкоди. Пастору під час праці з вівцями необхідно виконувати багато роботи.
• Нелегка і невдячна на перший погляд праця є благословенна перед Богом.

4.6.2 Пастор повинен кормить овец

• Знаходити для них зелені і просторі пасовища, щоб його вівці не були голодні, не підбирали по дорозі яку не будь їжу, яка може виявитися неїстівною.
• Для того, щоб вівці в церквах не хворіли, пастору також необхідно давати хорошу, збалансовану їжу Слова Божого.
• При цьому, кожній категорії людей своя їжа.
• Якщо пастор (помічники) недостатньо різноманітно і всесторонньо викладає істини Слова, люди підуть у інші церкви.

4.6.3 Пастор повинен поить овец чем ближе к источнику, тем чище вода, т.е. вода Святого Духа; пастор ведет человека туда, где он сам побывал

• Вівці повинні пити воду, щоб не сталося обезводнення їх організму, від якого тварини швидко гинуть.
• Щоб проповідь пастора могла досягти людських сердець і стати тим “мечем двосічним, - проходить воно аж до поділу душі й Духа, суглобів та мозків, і здібне судити думки та наміри сердець” Євр.4:12, повинна бути вдосталь полита водою Духа Святого.
• Це означає, що пастор сам повинен набувати, досягати Духа, ревнуючи про Нього, бажаючи мати Його у всіх ситуаціях життя і праці в церкві.

4.6.4 Добрий пастор оберегает и защищает своих овец

• Вівці це самі беззахисні тварини, вони не пристосовані для захисту себе від ворога.
• Тим більше зараз, коли на світі існує багато різних лженаук, деякі навіть безпосередньо поклоняються сатані.
• Пастору необхідно захистити свою церкву, при цьому частіше з любов’ю, але іноді застосовуючи владу, дану йому, щоб приструнити тих, які спішать загинути, не розуміючи справжньої суті духовної боротьби.
• Тому пастор повинен говорити і пояснювати про головні лжевчення, які зустрічаються в цій місцевості, і про їх невідповідність Слову Божому, щоб вберегти людей від небезпеки, яка стоїть за цими вченнями.
• Захист овець потрібен і від самих себе, коли вони починають ворогувати один з одним, тим самим руйнуючи єдинство церкви.

4.6.5 Всякий пастор должен убирать за своими овцами

• Щоб вони не потонули в кучі гною, щоб від бруду шерсть на них не збилась, інакше вона не буде потрібна для використання, і важка праця буде даремна.
• Серед віруючих будуть виникати різного роду конфлікти, і пастору потрібно буде розбирати їх, інакше, якщо набереться багато бруду, то одного разу ця гора може похоронити під собою церкву.
• Прибирати за вівцями означає вибирати з їх шерсті палки і колючки лжевчення, які можуть дуже серйозно, інколи до крові поранити або навіть принести інфекцію.

 

4.6.6 Пастору необходимо осматривать овец

§ При цьому дуже уважно, адже в полі є різні кліщі та інші паразити, які всмоктуються в шкіру, тим самим заважаючи вівцям правильно розвиватися.

§ Також в церкві пастор повинен постійно підтримувати відносини з довіреними йому людьми.

§ Чим частіше в спілкуванні, в розборі Слова чи інших заходах пастор буде оглядати своїх овець, тим здоровішою буде церква.

4.6.7 Пастору необходимо лечить овец

• Частіше за все лікування зв’язане із болем, але набагато краще пережити тимчасовий біль і вилікуватись, аніж дочекатися повільної агонії.
• Перед тим, як брати до рук скальпель, пастор повинен уважно обстежити, чи не можливо вилікувати якимось іншим способом.
• Пастор повинен з’ясувати, наскільки хвороба заразила розум, душу і серце людини, і чи не захворіли інші люди, чи потрібна ізоляція хворої овечки.
• Потрібно пам’ятати, що душевні хвороби дуже швидко розповсюджуються, і помітивши в своїх вівцях лінь, безпечність, байдужість, глухоту до настанов, запаморочення розуму, чи інші небезпечні ознаки, пастор терміново, порадившись з Богом, повинен застосовати необхідні засоби лікування.

 

4.6.8 Основні ознаки хвороб, які поражають церкву:

а. різні пожадливості:

Пожадливість – не обов’язково інтимна.

- Пожадливість основується на задоволенні себе за рахунок інших або Бога. Як 4:5

- Пожадливість це поневолення тим, чого бажає наше „Єго”.

- Пожадливість – це маніпуляція і спекуляція людьми або їх життям.

- Пожадливість – це слугування своїй плоті і амбіціям.

Критерії світу:

Пожадливість тіла, коли тілесні бажання, які ведуть до смерті, переважають над духовним єством християнина, і діла тіла починають проявлятися в його житті.

Пожадливість розуму, яка приводить до мудрування і відрази до простоти в Христі, а суть Євангелії якраз проста і доступна для кожної людини. Таке мудрування було в коринфській церкві, воно веде до піднесення над іншими.

Пожадливість гордощів – це те у чому спокусились Адам і Єва. Вони захотіли стати, як боги. Ця спокуса гордості дуже заразна і передається від одних до інших, знищуючи в людях особистість, вони стають, як роботи, маючи тільки бажання отримати владу, фанатизм самого низького сорту.

б. ідолопоклонство – це система цінностей, яку ми створюємо, усвідомлюємо і по якій визнаємо що небудь більш гідним нашої вірності, чим вірність Богові.

ü Влада,

ü престиж,

ü освіта,

ü гроші,

ü бизнес,

ü релігія,

ü популярність,

ü егоїзм,

ü порнографія, - все це може стати ідолом.

Для деяких служителів навіть їхнє служіння може стати ідолом.

Для деяких ідолом може стати: чоловік, дружина, діти, улюблена тварина, телевізор, комп’ютер, авто, хобі, бізнес, поклоніння різним кумирам і т. д

в. блуд фактичновключає в себе всі сексуальні гріхи та нечисті звички любого роду.

Існує два типи блуду:

1. Духовний блуд

2. Фізичний блуд

§ Цей гріх є гріхом в усі часи і якби ви його не назвали.

§ В сучасному суспільстві блуд дуже розповсюджений і сексуальна розпущеність приймається всюди крім Біблії, Церкви.

§ Розтління нав’яжчиво пропагує себе.

§ Важливий урок сексуальних гріхів ми находимо в описанні історій про царів Давида, Соломона, Самсона та інших.

§ Коли народ Божий починає зневажати спасіння, дароване йому, як це було з євреями після їх виходу з Єгипту.

§ Вони постійно зверталися до язичеських богів, брали собі дружин з їх дочок, і одночасно думали служити Богу Всевишньому, за що постійно гнів Божий виливався на них, і багато з них були знищенні Богом.

г. спокуса Христа: не искушайте Христа – т.е. не просить сделать то, что против Его святой воли, или конфликтует с Его святой природой

Недовіра Його могутності, Його жертві викуплення на хресті.

Багато людей вважають, що Голгофської жертви абсолютно недостатньо для догоджання Богу, тому вони намагаються додати ще щось:

одні – исполнением субботы

другі – поклоніння святим і діві Марії,

треті – виконання обрядів і традицій,

четверті – слідування за якимось сучасним пророком.

д. нарікання, коли народ Божий незадоволений владою, керівництвом церкви, своїм життям. Наріканням людина перестає довіряти Богу.

Сюди входить:

- Жалоби,

- придірки,

- критика,

- слухи,

- паплюження или поношение, клевета 1 кор. 6/10

Роздумуючи над цими п’ятьма видами гріха, стає досконало ясно і очевидно, що вони є коренем проблем всього суспільства.

Всі ці хвороби записані в 1Кор.10:6-10 як приклади для нас.