Білка звичайна-Sciurus vulgaris

 

Невеликих розмірів гризун, досягає 20-30см.довжини;довжина хвоста 19-31см.;вага 180-1000г. забарвлення білки досить мінливе, залежить від сезону, віку, району поширення, індивідуальних особливостей. Забарвлення білки може бути рудим, попелястим, майже чорним. Всього відомо 54 види білок. Білка населяє ліси різних типів. Надає перевагу високим хвойним і мішаним лісам, уникаючи молодників. Зустрічається у великих садах і парках. Сховищами її є дупла дятлів, шпаківні, дуплянки та інші. Частіше білка будує кулястої форми гніздо-гайно-з 1-2 вихідними отворами.Живиться насіння, грибами та плодами різних дерев та чагарників. Улюбленою їжею є горіхи кедра, бука та ліщини. Помічене також поїдання білками дрібних птахів, полівок, комах, їх личинок, мурашиних яєць. Запасає корм на зиму. Із хмизу, листя, моху, кори дерев і сухої трави робить кулястої форми гнізда, які влаштовує в дуплі, у розвилці гілок. Кожний звір має кілька гнізд, які він при потребі міняє. Протягом року білка дає два приплоди: перший-у березні-квітні, другий-у липні-серпні. Вагітність триває 38-44 дні. Малі народжуються сліпими і голими, кількість їх у приплоді–від 3 до 10.Прозрівають лише у місячному віці. На 8-10-му місяці стають статевозрілими. Линяє білка в помірних широтах два рази на рік. На зиму звірок у сплячку не впадає. Для білки характерні кормові міграції. Господарське значення її загальновідоме. Це цін хутровий звірок.

 

Клас ссавці-Mammalia Ряд гризуни-Rodentia Родина мишині-Muridae

Миша хатня -Mus musculus

 

 

Живе у всіх природних зонах, немає її лише у великих лісових масивах. У місцях поширення тримається переважно заселених людиною приміщень господарських будівель. Живе в житлових будинках та інших приміщеннях під підлогою, в стінах, на горищах; на тваринницьких фермах. В природних умовах заселяє сади, городи, ліси, узбережжя водойм, посіви зернових і технічних культур, лісосмуг, поля багаторічних трав. Восени миша хатня як численний супутник людського житла переселяється в приміщення, у склади соломи або поселяється у лісосмугах, купах буяну, скиртах тощо. В природі риє нори глибиною 40 см., які мають порівняно просту будову. Кожна нора закінчується гніздовою камерою видовженої форми. Миша хатня належить до всеїдних тварин і живиться як рослинною їжею, так і тваринною їжею.

В природі використовує в їжу насіння сільськогосподарських культур (жито, пшениця, просо), надаючи перевагу олійним культурам (соняшник, коноплі). Миша хатня більше, ніж інші гризуни, їсть зерно, не споживаючи води. Це забезпечило їм можливість поселятись урізних зерносховищах. На зиму цей гризун робить запаси насіння. Миша хатня є досить плодючим звірком. У природних умовах вона розмножується протягом теплого періоду і дає за цей час 3-4 приплоди. Звірки, що живуть у приміщенні, розмножуються протягом цілого року, даючи 8-10 приплодів. Для виведення малят влаштовує гніздо. У гнізді після 20-24-денної вагітності самка народжує 6-8, а іноді й 14 голих, сліпих і безпорадних малят, які на 9-й тиждень життя прозрівають, а через два з половиною тижні переходять до самостійного життя. Статеве дозрівання настає у двомісячному віці. Миша хатня є досить небезпечним шкідником, оскільки знищує багато зернових і технічних культур, робить шкоду у приміщеннях, будучи переносником різноманітних інфекційних захворювань, небезпечні в епідеміологічному відношенні.

 

Клас ссавці-Rodentia Родина мишині-Muridae

Ряд гризуни-Micromys minutus

Миша маленька- Mammalia

Найдрібнішого розміру звірок серед мишовидних гризнів. Забарвлення покриву верхньої частини тіла змінюється від піщаного до червоно-бурого. Черевце біле, населяє усі природні зони, уникаючи суцільних лісових масивів. Надає перевагу зволоженим місцевостям: річковим долинам, заболоченим просторам, берегам водойм і чагарниковим заростям. Менш чисельна на полях. Влітку у гніздах кулястої форми, збудованих на бур’янах, стеблах очерету і різних злаків. Живиться миша маленьким насінням, дрібними зеленими частинами трав’янистим рослинами. Крім цього, споживає комах. Поза сільськогосподарськими угіддями звірки використовують у їжу насіння диких рослин: кульбаби, горошку, конюшини, люцерни, подорожника та ін. Літне гніздо діаметром до 14 см. роблять з сухої трави, рослинних волокон і влаштовують на стеблах різних рослин, наприклад кукурудзі, зернових, майстерно прикріплюючи до рослин на різній висоті (до 1м. від землі). Розмножується миша маленька 2-4 рази на рік. Після 18-20-денної вагітності самка народжує від 5 до 12 малят. Статеве дозрівання настає через півтора місяця. Тривалість життя миші маленької-близько року. Миша маленька шкодить зерновим культурам, виїдаючи насіння з колосків, знищує насіння в парниках. Звірки активні протягом року. На зиму переходять у стоги снігу, соломи, купи буряну, господарські будівлі або влаштовують гнізда пі д різноманітним бадиллям, хмизом. Нір звірки не риють.

 

 

Клас ссавці-Mammalia Ряд гризуни-Rodentia Родина мишині-Muridae

Пацюк сірий - Rattus norvegicus

 

 

Гризун значних розмірів, довжина тіла 160-240 мм. Хутро темно-сіре з рудуватим відтинком. Поширений майже по всьому світу, не зустрічається тільки в пустинях Середньої Азії, на Крайній Півночі і в окремих тайгових районах Сбіру.На Україні пацюк сірий поширений скрізь, навіть у Карпатах на висоті 1350-1400 м. над рівнем моря. Основні місця поселення пацюка сірого-житлові або господарські приміщення людини, де в стінах і під підлогою він влаштовує нори і гнізда. В природних умовах риє нори порівняно простої будови або не рідко займає нори водяної полівки. Свої гнізда влаштовує між корінням, у гнилих стовбурах або в норі яка закінчується гніздовою камерою. Живлять різноманітною їжею у природних популяціях-переважно тваринною їжею. На узбережжях водойм, де пацюки здебільшого селяться, вони їдять молюсків, жаб, добувають риб’ячу ікру. Вони руйнують пташині гнізда, знищують яйця і пташенят. Пацюк сірий-дуже плодючий гризун. Вагітність триває 22-26 днів. Протягом року одна самка може дати 6 приплодів, до 15 щурят в кожному. Малят сліпі, голі, але ростуть швидко. Пацюки сірі належать до найшкідливіших гризунів нашої фауни. Вони знищують і псують багато харчових продуктів. Вони також шкодять птахівництву, кролівництву, ставковому господарству. Пацюки є переносниками багатьох небезпечних для людини хвороб (червоний тиф, чума, холера, дизентерія, ящур, сказ, сибірська язва).

 

Клас ссавці-Mammalia Ряд гризуни-Rodentia Родина-Muscardinidae

Вовчок сірий-Gils gils

 

 

Має довжину тіла 15-20 см., вага –близько 150 г. Хутро на спині і з боків має свинцево-сірого забарвлення, на черевці-біле. Для поселення вибирає листяні ліси, особливо місця, де багато дуба, граба, бука, ліщини, дикої груші з дуплистими деревами. Живиться плодам найрізноманітніших рослин: жолудями, волоськими та буковими горіхами, каштанами, ягодами, фруктами. Споживає і тварину їжу: комах, їхніх личинок, яйця дрібних птахів та пташенят. Розмножується вовчок сірий один раз на рік. Період вагітності триває до місяця. Для виплоду малят звірки будують гнізда з сухого листя, моху. Початок розмноження розтягнутий. Приплоди 5-8 малят появляються з другої половини липня до першої половини серпня.

Вовчок-сірий активний протягом теплого періоду року. На зиму впадає в сплячку. Гнізда влаштовує між коренями дерев на глибині до 1 м. і більше або в ґрунті, в скиртах сіна, тріщинах скель, на горищах будівель, в погребах. Під час сплячки в гнізді перебуває 3-4,іноді до 8 звірків. Першими пробуджуються молоді, пізніше старі самці, і нарешті, самки. Вовчки сірі-нічні тварини. Тривалість життя звірків близько 4 років. Поселяючись у садах, вовчок сірий завдає значної шкоди плодовим деревам-яблуням, грушам, обгризає кору і луб молодих ялин на перед верхівковій частині стовбура.Шкурки вовчка сірого з м’яким, пухнастим і красивим хутром використовують як сировину для виготовлення одягу.

 

Клас ссавці-Mammalia Ряд гризуни-Rodentia Родина мишині-Muridae