Особливості договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Семінарське заняття 6

Тема 41. Зобов’язання із страхування

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: страхування, страховик, страхувальник, страхова сума, перестрахування, співстрахування, страхова оцінка, страховий платіж, страхове відшкодування, франшиза, договір страхування, договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: 1) внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; 2) договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.Шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: · шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого; · шкода, пов’язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; · шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;· моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; · шкода, пов’язана із смертю потерпілого.Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Ситуативні завдання

Студенти вирішують ситуації за поданою фабулою з теми заняття:

Задача 1

Приватний стоматолог Орлов уклав з акціонерною страховою компанією “Інтер” договір страхування майнової відповідальності за шкоду, заподіяну при виконанні своєї діяльності на суму 1000 грн.

Пацієнт Комар звернувся до суду з вимогою про стягнення із стоматолога Орлова 500 грн. відшкодування за неякісну санацію та 1000 грн. моральної шкоди.

Рішенням суду з Орлова було стягнуто 380 грн. відшкодування та 450 грн. моральної шкоди. Стоматолог Орлов звернувся до страховика про виплату страхового відшкодування.

Чи може бути об’єктом страхування майнова відповідальність за шкоду, заподіяну особою при виконанні своїх службових, трудових чи договірних обов’язків?(може бути) Чи підлягає виплаті та в якому розмірі страхове відшкодування у даній ситуації?

Відповідно до ЗУ Про страхування

Стаття 4. Предмет договору страхування Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: · з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); · з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); · з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).Стаття 26. Відмова у страхових виплатах або страховому відшкодуванні Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку. Негативний фінансовий стан страховика не є підставою для відмови у виплаті страхових сум (їх частин) або страхового відшкодування страхувальнику.

Напр.

Страхування професійної відповідальності

Будь-яка діяльність пов’язана із ризиком завдати шкоду третім особам внаслідок ненавмисних помилок. Навіть багаторічний досвід з якихось причин не завжди рятує від звичайної необачності. А масштаби наслідків можуть бути різними – від незначної шкоди до катастрофічної, з багатомільйонними збитками та людськими жертвами.

Для мінімізації негативних наслідків діяльності існує страхування професійної відповідальності.

Страхування відповідальності представників різних професій та суб’єктів господарювання є надійним та ефективним механізмом, що дозволяє захистити від наслідків різного роду випадків. Необхідність та доцільність такого виду страхування доводить міжнародна практика.

Мета страхування:

· Забезпечити ефективний та надійний механізм відшкодування збитку, завданого споживачам Ваших послуг.

· Захистити Ваш бізнес від непередбачуваних витрат.

· Наявність такого страхування буде слугувати для Ваших клієнтів додатковим гарантом надійності та впевненості в якості Ваших послуг.

Страховим випадком є настання Вашої відповідальності за шкоду, завдану життю, здоров’ю або майну споживачів Ваших робіт або послуг через ненавмисні помилки, недогляди, недбалості, помилкових дій персоналу тощо.

Ви можете застрахувати відповідальність, якщо здійснюєте такі види діяльності:

· Юридична (адвокатська) діяльність

· Нотаріальна діяльність

· Аудиторська діяльність

· Медична діяльність

· Ліквідаційна діяльність

· Будівельна діяльність

· Митні послуги

· Операції з нерухомістю

· Оціночна діяльність

· Охоронна діяльність

· Експлуатація нерухомості

· Надання послуг зі складського зберігання товарів

· Надання готельних, туристичних та рекреаційних послуг

· Зберігання автотранспортних засобів

· Організація видовищних заходів

· Експлуатація та обслуговування обладнання, пристроїв та механізмів

· Тощо

Страхове відшкодування визначається в розмірі завданої шкоди третім особам на підставі обґрунтованої претензії або рішення суду.

Страхова сума встановлюється за домовленістю сторін з урахуванням індивідуальних особливостей Вашого бізнесу. Це сума, в розмірі якої Компанія зобов’язується відшкодовувати збитки третім особам у разі страхового випадку.

 

Задача 2

Громадянин Коваленко застрахував життя та здоров’я сина Віктора.

21 грудня 2006 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Віктор загинув, громадянин Коваленко отримав значні тілесні ушкодження. По факту ДТП була порушена кримінальна справа, вироком суду встановлена вина Коваленка у скоєнні ДТП. Страховик відмовив у виплаті страхового відшкодування, оскільки смерть Віктора сталася з вини громадянина Коваленка — батька Віктора.

Дайте правовий аналіз ситуації. Чи матиме страховик право на суброгацію за умови виплати страхового відшкодування?

Стаття 32. Випадки, коли шкода не відшкодовується

Відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує: 32.1. шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;

32.2. шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

32.3. шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування"

32.4. шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

32.5. шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;

32.6. шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента;

32.7. шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу;

32.8. шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;

32.9. шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою;

32.10. шкоду, заподіяну життю та здоров’ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

ЗУ ПРО СТРАХУВАННЯ

Стаття 27. Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяні збитки До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Задача 3

У жовтні 2000 р. громадянка Таркова, ознайомилась із рекламною об’явою в обласній газеті «Полтавський вісник» про те, що всі особи, які оформлять річну підписку на цю газету, будуть застраховані HACK «Оранта» від нещасного випадку. Вона оформила підписку на «Полтавський вісник» на 2001 рік.

23 жовтня 2001 р. під час посадки на поїзд Таркова впала під вагон, що призвело до ампутації нижніх кінцівок та пальців на руках. Справедливо вважаючи, що страховий випадок настав, Таркова звернулася до HACK «Оранта» за виплатою страхової суми. Проте у Полтавській обласній дирекції HACK «Оранта» їй було відмовлено у виплаті страхової суми із посиланням на Правила добровільного страхування громадян від нещасних випадків, відповідно до яких застрахованою вважається особа у віці від 16 до 69 років, тоді як вік громадянки становить 71 рік. Оскільки вимоги Таркової не були задоволені, вона звернулася із позовною заявою до суду.

Задача 5

Внаслідок аварії, яка сталася на шляху прямування міжміського автобуса, загинув пасажир Соловей. На його утриманні перебували дружина та двоє неповнолітніх дітей. Дружина Солов’я звернулася до управління міжміських пасажирських перевезень з вимогою про відшкодування шкоди, яка зумовлена загибеллю годувальника. Управління порадило громадянці звернутися до страхової організації. Страхова організація, з’ясовуючи обставини справи, встановила, що Соловей у зв’язку з тим, що прибув за кілька хвилин до відправлення автобуса, не зміг взяти проїзний квиток. З огляду на це страхова організація відмовила у виплаті страхової суми, адже, на думку представника страхової організації, у даному випадку не був укладений договір страхування. Дружина потерпілого, не погоджуючись із позицією страхової організації, звернулась до суду.

Чи може вважатися у даному випадку договір страхування укладеним? Чи має право дружина Солов’я на одержання страхової виплати? Обґрунтуйте рішення суду.

Відповідно до

Задача 6

Майно підприємства загальною вартістю 200 млн. грн. Застраховане 100 млн. грн. Через пожежу знищено майна на 80 млн. грн.

Яку суму страхового відшкодування отримає страхувальник: 1) за пропорційною системою відшкодування; 2) за системою “першого ризику”?

1. Страхування за системою пропорційної відповідальності — організаційна форма страхового забезпечення, за якою передбачається виплата страхового відшкодування у наперед фіксованій частці (пропорції). Страхове відшкодування виплачується у розмірі тієї частини збитку, в якій страхова сума складає пропорцію відносно оцінки об'єкта страхування, і розраховується за формулою:

де Q – страхове відшкодування, грош. один.; S – страхова сума за угодою, грош. один.; Ц – вартісна оцінка об'єкта страхування, грош. один.; З – фактична сума збитків, грош.один.

 

Наприклад, якщо страхова сума дорівнює 50 % від вартості об'єкта страхування, то і страхове відшкодування складає 50 % від фактичної суми збитку. Пропорційна система передбачає участь страхувальника у відшкодуванні збитків. Вказана частка страхувальника (тобто не відшкодована страховиком частина збитку — в нашому прикладі 50 %) у покритті збитку називається франшизою, або власним утриманням страхувальника. При цьому рівень відповідальності страховика у відшкодуванні збитків застрахованого настільки вищий, наскільки менша різниця між вартісною оцінкою об'єкта страхування і страховою сумою.

 

За цим буде відшкодовано 40 млн гривень

 

2. Страхування за системою першого ризику — організаційна форма страхового забезпечення, що передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі фактичного збитку, але не більше наперед визначеної сторонами страхової суми. Під "першим ризиком" у цьому випадку розуміють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми. При страхуванні за такою системою збитки у межах страхової суми (перший ризик) відшкодовуються в повному обсязі, а збитки, які перевищують страхову суму (другий ризик), страховиком не відшкодовуються.

 

За цим буде выдшкодовано 80 млн гривени

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: страхування, страховик, страхувальник, страхова сума, перестрахування, співстрахування, страхова оцінка, страховий платіж, страхове відшкодування, франшиза, договір страхування, договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: 1) внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; 2) договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.Шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: · шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого; · шкода, пов’язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; · шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;· моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; · шкода, пов’язана із смертю потерпілого.Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

 

Семінарське заняття 6

Тема 41. Зобов’язання із страхування

Особливості договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів — один із найпоширеніших і няйпопулярніших видів страхування відповідальності в усьому світі. Таке страхування виникло ще в кінці 20-х років XIX ст. у Данії. Воно забезпечує виплату потерпілому грошового відшкодування в розмірі суми, яка була б стягнута з власника транспортного засобу за цивільним позовом на користь третьої особи за шкоду життю та здоров'ю, а також за пошкодження або загибель належного їй майна, які виникли внаслідок аварії або іншої дорожно-транспортної пригоди (ДТП) з вини страхувальника. Об'єктом цього виду страхування є цивільна відповідальність власників наземних транспортних засобів, яку вони несуть перед законом як власники джерела підвищеної небезпеки для оточуючих, тобто третіх осіб. При цьому до моменту настання страхового випадку, коли вона набуває цілком конкретний матеріальний зміст, ця відповідальність для власника транспортного засобу виступає в абстрактній формі.

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є обов'язковим на території всіх країн Європи. Відсутність у власника транспортного засобу страхового поліса такої відповідальності вважається серйозним правопорушенням, яке карається штрафом або навіть тюремним ув'язненням.

В Україні цей вид страхування став обов'язковим згідно із Законом України "Про страхування" (1996 р.) та Положенням "Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" № 1175 від 28 вересня 1996 p., затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України. Однак через низку причин на практиці ці нормативно-правові документи не виконувалися. У зв'язку з цим 1 липня 2004 р. було прийнято Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який набрав чинності 1 січня 2005 p., а окремі пункти ст. 21 і ст. 41 цього закону — 1 квітня 2005 р.

Суть обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ) полягає у захисті майнових інтересів осіб, постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах, які сталися з вини страхувальників.

Суб'єктами ОСЦПВВНТЗ є:

• Страхувальники — власники наземних транспортних засобів, якими, відповідно до Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вважається юридична чи фізична особа, яка експлуатує транспортний засіб, що належить їй на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству (договір оренди, доручення тощо).

Дія Положення поширюється на нерезидентів та резидентів — власників транспортних засобів (автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок), котрі експлуатують їх на вулично-дорожній мережі загального користування, за винятком транспортних засобів, власники яких застрахували цивільну відповідальність у державах, із чиїми уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів Моторне (транспортне) страхове бюро уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

• Страховики — юридичні особи, які отримали в Держфінпослуг України відповідну ліцензію на проведення цього виду страхування. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про страхування", страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, за умовами, передбаченими міжнародними договорами України щодо вказаного виду страхування, утворюють Моторне (транспортне) страхове бюро України (М(Т)СБУ), яке є юридичною особою та утримується за рахунок коштів страховиків. Членство в цьому бюро є обов'язковою умовою отримання ліцензії зі страхування цього виду. Страховики можуть входити до складу бюро як асоційовані або як повні його члени. Кожна страхова компанія, яка входить до складу М(Т)СБУ, на підтвердження членства в М(Т)СБУ отримує відповідне свідоцтво. М(Т)СБУ виступає фінансовим гарантом при здійсненні такого виду страхування. Воно відповідає за збитки, які заподіяні вітчизняними власниками транспортних засобів за межами України, а також за збитки за тими страховими полісами, за якими не визначено страховика, й у випадках, коли водій, що скоїв ДТП, зник з місця пригоди. Детальніше інформація про діяльність М(Т)СБУ наведена в темі 5, п

Треті особи (потерпілі) — юридичні та фізичні особи, яким заподіяно шкоду транспортним засобом унаслідок дорожньо-транспортної пригоди і цивільно-правова відповідальність яких застрахована.

Об'єктом такого страхування є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням особою, ц ивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Суб'єкти страхових відносин та механізм реалізації ОСЦПВВНТЗ подано схематично (рис. 9.3).

Відповідно до чинного страхового законодавства, страховим випадком увижається подія (дорожньо-транспортна пригода). яка сталася з вини страхувальника та внаслідок якої настає його цивільно-правова відповідальність за заподіяну за участю забезпеченого транспортного засобу шкоду майну, життю та здоров'ю третіх осіб.

Законодавство передбачає укладення двох видів договорів страхування:

1. Внутрішній договір — укладається з власником транспортного засобу, зареєстрованого в Україні чи тимчасово ввезеного на територію України для користування. Він діє виключно на території України.

2. Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності — укладається у випадку користування транспортними засобами за межами України. У разі виїзду за межі України страхувальник-резидент зобов'язаний укласти міжнародний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на умовах, установлених М(Т)СВУ, якщо згідно з укладеними угодами користування транспортним засобом за межами України потребує обов'язкового страхування цивільної відповідальності на умовах країн відвідання.

Уведення цього виду страхування, що забезпечує соціальний захист потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, стало однією з передумов вступу України до міжнародної системи автотранспортного (моторного) страхування "Зелена картка" (назва визначена за кольором страхового поліса). В європейських країнах ця система діє з 1 січня 1953 р.

"Зелена картка" — система міжнародних договорів про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Основним елементом системи "Зелена картка" є національні транспортні страхові бюро. Національні бюро об'єднані у Міжнародне бюро, штаб-квартира якого знаходиться в Лондоні. Нині членами цієї міжнародної системи є 44 країни Європи, Азії (Іран, Ірак, Ізраїль, Туреччина), Африки (Туніс, Марокко) та деякі країни ЄНД.

Розрізняють такі страхові сертифікати:

— "Зелена картка — вся Європа";

— "Зелена картка — Східна Європа".

З 1 червня 1998 р. асоційовані члени М(Т)СБУ (11 страхових компаній) почали продаж української "Зеленої картки". Україна з 1 січня 2005 р. стала повноправним членом системи "Зелена картка", до цього вона перебувала у статусі перехідного члена. Нині М(Т)СБУ укладено Єдині угоди про взаємне визнання договорів такого страхування та взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди з такими країнами: Австрією, Албанією, Андоррою, Бельгією, Болгарією, Боснією та Герцеговиною, Швейцарією, Кіпром, Чеською Республікою, Німеччиною, Данією, Іспанією, Естонією, Францією, Фінляндією, Великою Британією, Грецією, Угорщиною, Хорватією, Італією, Ізраїлем, Іраном, Ірландією, Ісландією, Люксембургом, Мальтою, Македонією, Норвегією, Нідерландами, Португалією, Польщею, Румунією, Швецією, Словацькою Республікою, Словенією, Туреччиною тощо). У тексті Єдиної угоди наведено випадки, за якими здійснюється відшкодування страховиком — членом М(Т)СБУ або безпосередньо М(Т)СБУ.

За внутрішнім договором ОСЦПВВТЗ відшкодуванню страховиком підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу, якщо має місце причинний зв'язок між рухом транспортного засобу та заподіяною ним шкодою.

Страхова сума за договором ОСЦПВВТЗ — це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування має здійснити страхову виплату третій особі або третім особам (у випадку, коли потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах кілька) після настання страхового випадку. Максимальний розмір встановлює законодавство. Вона ще називається обов'язковим лімітом відповідальності страховика. В Україні згідно з чинним страховим законодавством за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, обов'язковий ліміт відповідальності становить 51 000 грн на одного потерпілого; за шкоду, заподіяну майну, — 25 500 грн на одного потерпілого. Розміри страхових платежів за таким страхуванням встановлюються страховиками самостійно шляхом добутку базового платежу та відповідних коригуючих коефіцієнтів, які затверджені Кабінетом Міністрів України і наведені у базовому законі.

Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Страховик має право зменшувати розмір страхових платежів із метою заохочення власників транспортних засобів, які постійно забезпечують безаварійну експлуатацію своїх транспортних засобів, а також підвищувати розміри страхових платежів власникам транспортних засобів, із вини яких сталися страхові випадки (на умовах, що встановлюються М(Т)СБУ.

Виплата страхового відшкодування третій особі здійснюється страховиком на підставі таких документів: заяви про виплату страхового відшкодування, складеної заявником, та страхового акта (аварійного сертифіката), складеного страховиком за формою, що встановлюється М(Т)СБУ.

Страховик виплачує визначені законодавством страхові суми кожній потерпілій (третій) особі, але загалом не більше встановленого сумарного ліміту відповідальності страховика — 76 500 грн. У випадку, коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує сумарний ліміт, відшкодування кожній потерпілій особі пропорційно зменшується.

У разі заподіяння шкоди майну третьої особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди для виплати страхового відшкодування може вимагатися висновок експертизи, яка проводиться за рахунок страховика, а додаткова експертиза — за рахунок страхувальника.

Розмір франшизи під час відшкодування збитків, завданих майну третіх осіб, встановлюється до 2 % страхової суми.

Страховик не компенсує шкоду:

· — у разі заподіяння шкоди життю та здоров'ю власника транспортного засобу, винного у виникненні дорожньо-транспортної пригоди;

· — за пошкоджене або знищене будь-яке майно (вантаж), що містилось у транспортному засобі страхувальника, винного у дорожньо-транспортній пригоді;

· — за пошкоджений або знищений транспортний засіб його власникові, винному у виникненні дорожньо-транспортної пригоди;

· — за забруднення або пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди об'єктів навколишнього природного середовища;

· — за наслідки пожежі, яка виникла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди поза краєм проїзної частини та на прилеглій до неї території;

· — за пошкодження або знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів із дорогоцінних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, предметів релігійного культу, колекцій картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів;

· — якщо дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок навмисних дій або грубої необережності третьої особи, визнаних такими в установленому порядку;

· — якщо дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок масових безпорядків і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою.

Страховик та М(Т)СБУ мають право в межах, визначених законодавством України, вимагати компенсації здійснених страхових виплат від третьої особи, страхувальника або особи, що керувала транспортним засобом, у разі: навмисного заподіяння шкоди третій особі; керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин; відсутності посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; коли винуватець залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, порушивши встановлені правила; коли страховий випадок стався через невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам чинних Правил дорожнього руху України; коли після виплати страхового відшкодування з'ясовується, що страхувальник або третя особа надали неточні відомості, які призвели до підвищення суми страхового відшкодування або безпідставної його виплати.

Якщо в судовому порядку встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася через незадовільне експлуатаційне утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або інші перешкоди у здійсненні руху, страховик виплачує третій особі страхове відшкодування та має право одержати відповідну компенсацію від юридичних та фізичних осіб, винних у створенні таких умов.

Договір ОСЦПВВНТЗ укладається на основі заяви страхувальника, в якій зазначається тип, марка й державний номерний знак та місце реєстрації транспортного засобу, строк страхування і розмір страхової суми. У разі укладання такого договору страхувальником — юридичною особою дія договору поширюється на водія, який керує цим транспортним засобом.

Після сплати страхового платежу страхувальник одержує від страховика страховий поліс ОСЦПВВНТЗ, який засвідчує факт укладання внутрішнього договору за цим страхуванням. Крім того, страховик повинен надати страхувальнику спеціальний знак державного зразка, який затверджується уповноваженим органом за поданням М(Т)СБУ.

Страховий поліс складається за такою формою: назва та адреса страховика (страхової організації), тип, марка транспортного засобу та державний номерний знак, номери двигуна, шасі (кузова), початок та закінчення дії договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, розміри страхового платежу та страхової суми, для страхувальника — юридичної особи — її найменування та адреса, для страхувальника — фізичної особи — прізвище, ім'я та по батькові власника транспортного засобу, домашня адреса, підписи сторін.

Страховий поліс може мати додаткові розділи, що передбачають можливість добровільного страхування транспортного засобу, життя та здоров'я водія та пасажирів.

У разі в'їзду на територію України власник (водій) транспортного засобу повинен укласти внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім випадків, коли власник застрахував цивільну відповідальність у державі, із чиєю уповноваженою організацією зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів М(Т)СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Особи, що експлуатують транспортний засіб без страхового поліса, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Контроль за наявністю страхового поліса ОСЦПВВНТЗ у власника (водія) транспортного засобу під час його експлуатації здійснюється органами внутрішніх справ згідно з чинним законодавством.

Власники інших видів транспорту (авіаційного, морського, залізничного) також мають можливість застрахувати свою відповідальність.

В Україні набуває розвитку страхування:

· — відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

· — відповідальності експлуатациї повітряного судна збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт;

· — відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

· — відповідальності залізничного перевізника;

· — відповідальності власників повітряного транспорту.

· Страхування відповідальності власників інших видів транспорту здійснюється на добровільних засадах.

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: страхування, страховик, страхувальник, страхова сума, перестрахування, співстрахування, страхова оцінка, страховий платіж, страхове відшкодування, франшиза, договір страхування, договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах: