Загальні теоретичні положення функцій грошей. Співвідношення функцій міри вартості та засобу обігу. Поєднання функцій нагромадження та засобу платежу.

Загальні теоретичні положення функцій грошей. Співвідношення функцій міри вартості та засобу обігу. Поєднання функцій нагромадження та засобу платежу.

Гроші це економічна категорія в якій проявляються та за участю якої будуються суспільні відносини. Вони є загальновизнаним засобом платежу, обігу та нагромадження. Суть грошей визначається лише на основі їх функціонального застосування. Функції грошей: 1. міра вартості-проявляється через вимір грошової вартості, тобто, ціни товару. Без кількісної визначеності цін товару не можливий еквівалентний зв’язок між товаровиробниками. Ціна є грошовим вираженням вартості товару і залежать як від вартості товару так і від вартості самої грошової одиниці 2. засіб обігу – тобто, гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів, основи реального руху споживчих вартостей товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках. 3. засіб платежу-виконується при наданні та погашенні грошових позик, погашення заборгованості по зарплаті, тощо. 4. засобу заощадження-гроші тимчасово припиняють свій рух. 5. світові гроші-проявляються у взаємовідносинах між країнами або між партнерами різних країн.

Гроші як засіб нагромадження з простого посередника обміну трансформуються у загальновизнаний засіб платежу. Гроші реалізують себе у будь-якій споживній вартості, що пропонується ринком. Здійснити це призначення вони можуть лише за умови, коли гроші спроможні виступати у ролі засобу збереження вар­тості, виконувати функцію нагромадження. Наприклад, коли в період швидко­го наростання інфляційних процесів знецінені гроші перестають використовуватися не лише як засіб нагромадження, а й у функціях міри вартості та засобу платежу, поступаються місцем бартерному обміну. Органічна єдність функцій нагромадження і засобу платежу, що формує більш високу, ніж у поєднанні функцій міри вартості й засо­бу обігу форму грошей, виявляється і в іншому аспекті, який слід ураховувати. Цілком зрозуміло, що акумулювати в собі вартість і на цій основі виступати у ролі засобу нагромадження можуть не лише гроші, а й будь-який інший актив — коштовності, житловий будинок, акції, облігації тощо. На відміну від інших товарів грошам притаманна ліквідність. Ліквідність виз­начають як можливість використання певного активну в ролі засо­бу платежу і водночас як здатність цього активу зберігати свою но­мінальну вартість незмінною. Відповідно до цього гроші кваліфі­кують як актив, що характеризується повною ліквідністю. Гроші можуть бути використані як засіб платежу лише тоді, коли вони не змінюють свою власну номінальну вартість. Отже, поєднання функцій нагромадження і засобу платежу визначає одну з принци­пово важливих ознак грошей — їхню абсолютну ліквідність.

4. грошового обороту. Загальна схема грошового обороту. Грошові платежі як складові елементи грошового обороту. В умовах товарно-грошових відносин у процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також задоволення різного роду зобов'язань у грошовій формі виникають розрахунки і платежі. Такі розрахунки здійснюються і при розподілі та перерозподілі грошових коштів. Сукупність усіх грошових платежів, безперервний рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання націонал. продукту створює грошовий оборот, формує грошовий обіг. Грошовий оборот поділяється на дві взаємопов'язані частини: 1) сферу безготівкового обігу; 2) сферу готівкового обігу. Готівка, як правило, використовується при утворенні доходів населення (домогосподарств) та при їх витрачанні (виплата заробітної плати, пенсій, стипендій тощо). Основним видом готівкових кредитних грошей в обігу є банкнота. Кредитна природа банківських білетів зумовлена випуском їх в обіг шляхом банківського кредитування. Особливості безготівкових грошових розрахунків поляг.: у розрахунках готівкою беруть участь платник і отримувач готівки (чек, вексель). У безготівкових грошових розрахунках троє учасників: платник, отримувач, комерційний банк, у якому здійснюються такі розрахунки; учасники безготівкових грошових розрах. знаходяться в кредитних відносинах з комерційним банком (банками). Ці відносини проявляються в сумах залишків коштів на рахунка учасників таких розрахунків. Аналогічні кредитні відносини у готівковому обігу відсутні; переміщення грошей від платника до отримувача здійснюється шляхом записів на їх рахунках, у результаті змінюються окремі відносини комерційних банків з учасниками таких розрахунків. Отже, тут здійснюється кредитна операція за допомогою грошей, обіг готівки заміщується кредитною операцією Поряд з широким розповсюдженням безготівкових грошових розрахунків певний розвиток отримало використання різноманітних цінних паперів для здійснення платежів без безпосереднього обороту грошових коштів. Безготівковий грошовий обіг має значні переваги порівняно з обміном готівки: економляться кошти, прискорюється оборот грошей. Сфери безготівкового і готівкового грошового обігу взаємопов'язані, взаємозумо-влюють одне одну: постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми у готівку і навпаки.

5. Поняття грошової маси її агрегати та фактори, що визначають її зміни. Поняття базових грошей. У сучасній економічній літературі існують різні підходи до визначення економічної сутності грошової маси, її ролі та місця в системі економічного регулювання, а також до методів обґрунтування. У залежності від ступеня ліквідності в сучасних умовах застосовується цілий набір грошових агрегатів - показників грошової маси. При всій різноманітності статистичних методів обрахування грошової маси в різних країнах, грошові агрегати у найбільш загальному вигляді можуть бути представлені так (стандарти Міжнародного Валютного Фонду): М0 - національна готівкова валюта; М1 = М0+ депозити до вилучення (поточні); М2 = М1 + строкові та накопичувальні депозити, депозити в іноземній валюті, депозитні сертифікати, цінні папери, що перекуповуються за угодою;М3 = М2 + дорожні чеки, комерційні папери; М4 = М3 + ліквідні державні цінні папери, облігації, що вільно обертаються, євровалютні рахунки, пасиви окремих фінансових посередників. Грошові агрегати ранжуються по мірі зменшення ліквідності. Агрегати М0 і М1 характеризують найбільш ліквідну складову грошової маси. До складу грошової маси, яка розраховується Національним банком України, входять такі показники: М0 -готівка, гроші поза банками; М1 = М0 + кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті; М2 = М1 + строкові кошти в національній валюті та валютні кошти; М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків. НБУ визначає структуру грошової маси в обігу агрегатним методом з 1993 року, а кошти клієнтів затрастовими операціями банків (відповідно й агрегат М3) почали враховуватися лише з 1995 року. Грошовий обіг виконує в ринковій економіці два основних завдання: а) перерозподіляючи грошові засоби між суб'єктами ринку, забезпечує вільний перелив капіталу з однієї сфери економіки в іншу і тим забезпечує їх взаємозв'язок; б) збільшує або зменшує грошову масу в обігу, що забезпечує потребу в грошових засобах усіх сфер економіки. Оптимальний розмір грошової маси в обігу значно залежить від інтенсивності використання грошей у платіжному обороті, тобто швидкості обігу грошей (V=ВВП / грошова маса по визначеному агрегату). У грошовій масі розрізняють активні гроші – застосовувані в наявному й безготівковому обігу та пасивні – (нагромадження, резерви, залишки на рахунках) які лише потенційно можуть бути використані в угодах.

Загальні теоретичні положення функцій грошей. Співвідношення функцій міри вартості та засобу обігу. Поєднання функцій нагромадження та засобу платежу.

Гроші це економічна категорія в якій проявляються та за участю якої будуються суспільні відносини. Вони є загальновизнаним засобом платежу, обігу та нагромадження. Суть грошей визначається лише на основі їх функціонального застосування. Функції грошей: 1. міра вартості-проявляється через вимір грошової вартості, тобто, ціни товару. Без кількісної визначеності цін товару не можливий еквівалентний зв’язок між товаровиробниками. Ціна є грошовим вираженням вартості товару і залежать як від вартості товару так і від вартості самої грошової одиниці 2. засіб обігу – тобто, гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів, основи реального руху споживчих вартостей товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках. 3. засіб платежу-виконується при наданні та погашенні грошових позик, погашення заборгованості по зарплаті, тощо. 4. засобу заощадження-гроші тимчасово припиняють свій рух. 5. світові гроші-проявляються у взаємовідносинах між країнами або між партнерами різних країн.

Гроші як засіб нагромадження з простого посередника обміну трансформуються у загальновизнаний засіб платежу. Гроші реалізують себе у будь-якій споживній вартості, що пропонується ринком. Здійснити це призначення вони можуть лише за умови, коли гроші спроможні виступати у ролі засобу збереження вар­тості, виконувати функцію нагромадження. Наприклад, коли в період швидко­го наростання інфляційних процесів знецінені гроші перестають використовуватися не лише як засіб нагромадження, а й у функціях міри вартості та засобу платежу, поступаються місцем бартерному обміну. Органічна єдність функцій нагромадження і засобу платежу, що формує більш високу, ніж у поєднанні функцій міри вартості й засо­бу обігу форму грошей, виявляється і в іншому аспекті, який слід ураховувати. Цілком зрозуміло, що акумулювати в собі вартість і на цій основі виступати у ролі засобу нагромадження можуть не лише гроші, а й будь-який інший актив — коштовності, житловий будинок, акції, облігації тощо. На відміну від інших товарів грошам притаманна ліквідність. Ліквідність виз­начають як можливість використання певного активну в ролі засо­бу платежу і водночас як здатність цього активу зберігати свою но­мінальну вартість незмінною. Відповідно до цього гроші кваліфі­кують як актив, що характеризується повною ліквідністю. Гроші можуть бути використані як засіб платежу лише тоді, коли вони не змінюють свою власну номінальну вартість. Отже, поєднання функцій нагромадження і засобу платежу визначає одну з принци­пово важливих ознак грошей — їхню абсолютну ліквідність.

4. грошового обороту. Загальна схема грошового обороту. Грошові платежі як складові елементи грошового обороту. В умовах товарно-грошових відносин у процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також задоволення різного роду зобов'язань у грошовій формі виникають розрахунки і платежі. Такі розрахунки здійснюються і при розподілі та перерозподілі грошових коштів. Сукупність усіх грошових платежів, безперервний рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання націонал. продукту створює грошовий оборот, формує грошовий обіг. Грошовий оборот поділяється на дві взаємопов'язані частини: 1) сферу безготівкового обігу; 2) сферу готівкового обігу. Готівка, як правило, використовується при утворенні доходів населення (домогосподарств) та при їх витрачанні (виплата заробітної плати, пенсій, стипендій тощо). Основним видом готівкових кредитних грошей в обігу є банкнота. Кредитна природа банківських білетів зумовлена випуском їх в обіг шляхом банківського кредитування. Особливості безготівкових грошових розрахунків поляг.: у розрахунках готівкою беруть участь платник і отримувач готівки (чек, вексель). У безготівкових грошових розрахунках троє учасників: платник, отримувач, комерційний банк, у якому здійснюються такі розрахунки; учасники безготівкових грошових розрах. знаходяться в кредитних відносинах з комерційним банком (банками). Ці відносини проявляються в сумах залишків коштів на рахунка учасників таких розрахунків. Аналогічні кредитні відносини у готівковому обігу відсутні; переміщення грошей від платника до отримувача здійснюється шляхом записів на їх рахунках, у результаті змінюються окремі відносини комерційних банків з учасниками таких розрахунків. Отже, тут здійснюється кредитна операція за допомогою грошей, обіг готівки заміщується кредитною операцією Поряд з широким розповсюдженням безготівкових грошових розрахунків певний розвиток отримало використання різноманітних цінних паперів для здійснення платежів без безпосереднього обороту грошових коштів. Безготівковий грошовий обіг має значні переваги порівняно з обміном готівки: економляться кошти, прискорюється оборот грошей. Сфери безготівкового і готівкового грошового обігу взаємопов'язані, взаємозумо-влюють одне одну: постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми у готівку і навпаки.

5. Поняття грошової маси її агрегати та фактори, що визначають її зміни. Поняття базових грошей. У сучасній економічній літературі існують різні підходи до визначення економічної сутності грошової маси, її ролі та місця в системі економічного регулювання, а також до методів обґрунтування. У залежності від ступеня ліквідності в сучасних умовах застосовується цілий набір грошових агрегатів - показників грошової маси. При всій різноманітності статистичних методів обрахування грошової маси в різних країнах, грошові агрегати у найбільш загальному вигляді можуть бути представлені так (стандарти Міжнародного Валютного Фонду): М0 - національна готівкова валюта; М1 = М0+ депозити до вилучення (поточні); М2 = М1 + строкові та накопичувальні депозити, депозити в іноземній валюті, депозитні сертифікати, цінні папери, що перекуповуються за угодою;М3 = М2 + дорожні чеки, комерційні папери; М4 = М3 + ліквідні державні цінні папери, облігації, що вільно обертаються, євровалютні рахунки, пасиви окремих фінансових посередників. Грошові агрегати ранжуються по мірі зменшення ліквідності. Агрегати М0 і М1 характеризують найбільш ліквідну складову грошової маси. До складу грошової маси, яка розраховується Національним банком України, входять такі показники: М0 -готівка, гроші поза банками; М1 = М0 + кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті; М2 = М1 + строкові кошти в національній валюті та валютні кошти; М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків. НБУ визначає структуру грошової маси в обігу агрегатним методом з 1993 року, а кошти клієнтів затрастовими операціями банків (відповідно й агрегат М3) почали враховуватися лише з 1995 року. Грошовий обіг виконує в ринковій економіці два основних завдання: а) перерозподіляючи грошові засоби між суб'єктами ринку, забезпечує вільний перелив капіталу з однієї сфери економіки в іншу і тим забезпечує їх взаємозв'язок; б) збільшує або зменшує грошову масу в обігу, що забезпечує потребу в грошових засобах усіх сфер економіки. Оптимальний розмір грошової маси в обігу значно залежить від інтенсивності використання грошей у платіжному обороті, тобто швидкості обігу грошей (V=ВВП / грошова маса по визначеному агрегату). У грошовій масі розрізняють активні гроші – застосовувані в наявному й безготівковому обігу та пасивні – (нагромадження, резерви, залишки на рахунках) які лише потенційно можуть бути використані в угодах.