Костел Антонія Падуанського (с. Стара Котельня)

Костел Антонія Падуанського (Стара Котельня) — сакральна споруда кінця XVIII століття в стилі бароко Розташована в селі Стара Котельня, Андрушівський район, Житомирська область. Фундатор храму — Антоній Прушинський (AntoniPruszyński).

Опис колишнього костелу

Костел в стилі бароко, вибудований з червоної цегли, потинькований. Кінець будівництва — 1786 року. Належить до типу тринавних, чотиристовпнихбазилік з гранчатимпресбитерієм и прямокутними сакристіями, з гвинтовими дубовими сходами (аналогічні гвинтові сходи були розміщені по обидва боки головного входу и вели на хори). Центральна нава вища за бічні, склепіння — напівциркульні. На фасаді центральна нара прикрашена трикутним фронтоном, поєднаним волютами з бічними навами. Склепіння в бічних навах хрещаті. Архітектурний образ споруди справляє враження благородної пам'ятки архітектури високого мистецького щаблю, нечастого на теренах Житомирщини.

Фасади костелу прикрашені подвоєними пілястрамиіоничного ордеру з гирляндами в капітелях. Фасад із заходу облямований аркою з тосканськими колонками. Костел мав цегляну огорожу з брамою та трипрохідною (триаркову) дзвіницею, поруйновані залишки якої без дзвонів збережені. Костел в Старій Котельні відомий метричними записами католиків навколишніх сіл Житомирщини. Сам костел розташований на пагорбі на території старовинного городища, яке височить над річкоюГуйвою. Збереглись також залишки валу, яким було оточене городище.

Дерев’яний палац (с. Яроповичі),

Яропо́вичі — село в Україні, в Андрушівському районіЖитомирської області. Населення становить 1117 осіб. Географія

Село розташоване у верхів'ї річки Ірпінь (притока Дніпра), за 20 км на північний схід від районного центру, за 6 км від залізничної станції Яроповичі та за 5 км від автомобільного шляху Житомир — Сквира.

Вулиці села: Леніна, Радгоспна, Середюка, Житомирська.

Історія

Відоме з 1740 року. Старовинне село Яроповичі виникло на місці літописного градаЯрополча ХІІІ ст.

Походження назви

Назва села пов'язана з іменем київського князяЯрополка Святославовича, який у 970-х роках збудував біля витоків річки Ірпінь тимчасове польове укріплення. Відомо, що на горі, яка й досі піднімається серед рівнин, стояв красивий і величний замок князя Ярополка. Владика часто сюди повертався з походів, бо дуже любив цю місцевість. Багато походів зробив князь. Чимало воїнів мав у себе в дружині — хоробрих, дужих богатирів. Та найбільше князь любив людей, які приходили до нього з околиць великого замку, тому що мали вони красну вроду і велику силу. Таких князь Ярополк вважав справжніми воїнами. Вони ж, в знак поваги до князя Ярополка, називали себе ярополківцями. А через багато років за горою, що лишилась від замку, виросло велике поселення. Люди дали йому ім'я хоробрих воїнів Ярополка, назвавши Ярополковичі, а згодом трохи змінилась назва населеного пункту і стала Яроповичами.

Раніше село називалось Ярополча, Яроповці, Ярополковиці.

Період до XX ст.

В 1736 році Яроповичі належали Станіславу Тища-Биковському, а через 4 роки були під опікою судді Київського Нітославського; в другій половині 18 ст. він записав (з 1757 р.) Ходарківському домініканському монастирю.

в 1855 році в Яроповичах було декілька панів, яким належала певна частина землі цього села, а саме: Тит Карлович Трщецяк мав землі 8068 десятин, кріпаків 507 душ. Ієронім Мікецький відповідно 572 десятини землі, 31 душу кріпаків. Василь Ярмолович — 111 десятин, 17 душ. Три брати Клюковські — 3 десятини, 10 душ.

Село входило до складу Київської губернії, Сквирського повіту. Центр волості. До 1858 року більша частина Яроповичів належала Титу Трщецяку, який у 1859 році продав садибу Сигизмунду Антоновичу Котюшинському. У 1865 році ним було збудовано цукровий завод. Однак скоро Котюшинський збанкрутував, передав і садибу, і завод своїм кредиторам, товариству цукровиків. В роки революції цукровий завод згорів.

Радянський період

В січні 1918 року встановлена Радянська влада. Комсомольський осередок у селі виник 1921 року. Перше колективне господарство — ТСОЗ організовано восени 1927 року.

На території села була розміщена центральна садиба колгоспу ім. Я. М. Свердлова, за яким було закріплено 4031,8 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3362,9 га орної землі. Провідними сільськогосподарськими культурами були пшениця, ячмінь, цукрові буряки, кормові культури. Було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. В господарстві також були млин, механічна і деревообробна майстерні, пилорама. В селі знаходився відділок Андрушівського бурякорадгоспу.

Німецько-радянська війна

У Другій світовій війні взяло участь 405 жителів села, з них 190 — загинуло, 202 — нагороджено орденами й медалями.

Економіка

Економіка представлена підприємствами та фермерськими господарствами в аграрній сфері. Підприємства спеціалізуються переважно на вирощуванні зернових та технічних культур.

Освіта

Яроповицький дошкільний навчальний заклад «Теремок», Яроповицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.

Охорона здоров'я

Лікарська амбулаторія

Релігійне життя

Церква споруджена в ім'я великого мученика Дмитра, дерев'яна, побудована в 1851 року.

Історичні пам'ятки

Городище Ярополк

На південь від села в урочищі Замок знаходиться городище літописного міста Ярополча, яке є пам'яткою археології (IX–XIII ст.). Вперше городище згадано в літописі під 1160 р^[1]. Підйомний матеріал: давньоруська (XI-ХIII ст.) гончарна кераміка.

Дерев'яний палац з парком

У центрі села зберігся парк (XIX ст., 6 га) зі ставком. В середині парка — панська садиба XIX ст. Дерев'яний будинок, збудований в стилі українського барокко. В ті часи вже мав каналізацію, сантехнічне оснащення, обігрів взимку здійснювався за допомогою теплих потоків повітря і диму, які надходили від котла, що стояв у підвалі, і підігрівали підлогу. До 2008 року плац служив приміщенням для школи. В будинку планується розмістити краєзнавчий музей.