МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА НА ГРОШОВОМУ РИНКУ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА НА ГРОШОВОМУ РИНКУ



Макроекономічна рівновага передбачає наявність певних пропорцій і на грошовому ринку. Найважливіша з них – рівновага між попитом і пропозицією грошей. Теоретично аналіз попиту на гроші й вивчення умов рівноваги на ринку привели до виникнення двох основних економічних шкіл, які розглядали дану проблему, і відповідно до розробки двох базисних макроекономічних моделей – монетариської і кейнсіанської.

Монетариська теорія попиту на гроші базується на неокласичних традиціях і успадкувала основні положення кількісної теорії грошей, яка виникла ще у ХVІІІ ст. і безроздільно панувала в економічній науці до 30-х-40-х років ХХ ст. Основні ідеї теорії були висунуті англійськими вченими Д.Юмом, Дж.Мілем, А.Маршаллом, А.Пігу, американським вченим Фішером, шведськими Касселем і Хансеном.

Основний постулат кількісної теорії полягає у наступному: чим більша пропозиція грошей, тим вищий рівень цін, і навпаки. Ця залежність відображена у відомому кембриджському рівнянні: М=кРY, де М – номінальна кількість грошей; к – «бажані касові залишки», тобто частина доходу, яку господарський агент бажає зберігати у грошовій формі (передбачається, що величина постійна при даній структурі господарських угод); Р – абсолютний рівень цін; Y – реальний дохід (вироблені товари і послуги). Якщо вважати, що і к і Y – це фіксовані незмінні величини, можна зробити висновок, що зміна номінальної кількості грошей (М) викличе аналогічні зміни абсолютного рівня цін.

Американський професор У.Фішер в своїй роботі «Купівельна сила грошей» (1911р.) вивів ще одне рівняння, яке базується на кількісній теорії: МV=РY, де V – швидкість бігу грошей. Розділивши обидві частини рівняння МV=РY на V, отримаємо формулу: РY. Отже, величина V обернена величині к у кембриджській формулі, що піддається логічному поясненню: якщо індивіди зберігають менші грошові залишки (низький к), то для здійснення тієї ж кількості товарних угод необхідно збільшити швидкість обігу грошей (висока V). Рівняння У.Фішера близьке до поглядів А.Сміта на кількість грошей, необхідних для товарного обігу. Як відомо, А.Сміт вивів таку формулу:

Кr.о – кількість грошей, які необхідні для товарного обігу;

Сц – сума цін товарів, що реалізуються;

О – число оборотів однойменних грошових одиниць.

Формулу А.Сміта можна представити наступним чином: Кr.о х О=Сц. Сц=Т (товарна маса)х Ц (рівень цін).

Макроекономічна модель грошового ринку в теорії неокласиків базується на тому, що сукупний попит на гроші – це функція рівня грошового доходу (РY), а пропозиція грошей є екзогенно фіксованою величиною, тобто встановлюється автономно, незалежно від попиту на гроші. Графічно ця модель представлена на рис.1

 
 

 

 


Рис.1. Неокласична модель грошового ринку

 

Лінія МSМS - крива пропозиції грошей, лінія ОМ – крива попиту на гроші, М – номінальна кількість грошей.

На графіку відображена залежність попиту на гроші від рівня цін (Р). Чим вищий рівень цін, тим більший попит пред'являється на гроші. Нахил кривої попиту на гроші залежить від рівня доходу (Y), який фіксований в умовах повної зайнятості. Зростання доходів викликає більшу еластичність попиту на гроші, про що свідчить більш похиле положення кривої попиту (МD1).

Крива пропозиції грошей МSМS зображена вертикальною лінією, так як ця величина не залежить від рівня цін.

Неокласична модель грошового ринку знаходиться у зрівноваженому стані в точці перетину кривих попиту і пропозиції грошей, коли ціни встановлюються на рівні РА. Якщо ж загальний рівень цін знизиться до величини Рв, то виникає надлишкова пропозиція грошей, рівна МSS1. У такому випадку гроші починають знецінюватись і відбувається підвищення цін, яке наближає їх до рівня РА. Таким чином, проявляється тенденція до підтримання автоматичної рівноваги на ринку.

Кейнсіанаська теорія внесла нові аспекти в пояснення попиту на гроші. У кейнсіанській термінології попит на гроші – це перевага ліквідності.Дж.Кейнс висунув три психологічних мотиви, які спонукають людей зберігати збереження в грошовій (ліквідній) формі: трансакційний, спекулятивний і обережності.

Трансакційні залишки грошових засобів зберігаються з метою здійснення угод, пов'язаних з підтриманням заданого рівня грошового доходу (попит на гроші для угод). Отримання доходу і його витрачання розділені певним часовим інтервалом, який потрібно заповнити. Тут гроші потрібні як засіб обігу і платежу. Підприємствам потрібні гроші для оплати праці, матеріалів, енергії тощо. Необхідні для всіх цих цілей гроші називаються попитом на гроші для угод (рис.2)

 

 

 
 


 

Рис. 2. Трансакційний попит на гроші

 

r – відсоткова ставка, М – номінальна кількість грошей, МD - попит на гроші. Трансакційний попит на гроші не залежить від рівня відсотка (r), тому лінія МDMD вертикальна.

Спекулятивний мотив зберігання грошових залишків, так як і мотив обережності відрізнялися від попердніх уявлень неокласиків. Дж.Кейнс надавав цьому мотиву ключове значення в теорії попиту на гроші. Він вважав, що в умовах невизначеності й ризику, що існують на фінансовому ринку, попит на гроші значною мірою залежить від рівня доходу із облігацій. Якщо якась особа спекулятивно розраховує, що майбутня норма відсотка буде вищою за ту, яку, очікують більшість учасників ринку, то цій особі рекомендується зберігати свої збереження в грошовій формі, а не купувати облігації, бо підвищення норми відсотка викличе пониження курсу облігацій.

 

 

 

Якщо дана особа очікує, що наявна на ринку норма відсотка понизиться, то можна очікувати підвищення курсу облігацій і є сенс помістити свої збереження в облігації. Спекулятивний попит на гроші (попит на гроші з боку активів) на графіку має такий вигляд (рис.3).

 

 

Рис.3. Спекулятивний попит на гроші

 

Графік на рис.3 показує, що спекулятивний попит на гроші залежить від величини відсоткової ставки. Недолік володіння грошима як активом, у порівнянні з володінням облігаціями полягає у тому, що вони не приносять доходу у вигляді відсотка. Юридичним і фізичним особам потрібно вирішувати, скільки фінансових активів тримати в облігаціях, а скільки в грошах. Рішення в першу чергу залежить від ставки відсотка. Спекулятивний попит на гроші змінюється обернено пропорційно ставці відсотка. Тобто, чим вищий відсоток, тим вигідніше тримати активи у вигляді облігацій, і навпаки.

Загальний попит на гроші можна визначити шляхом зміщення по горизонтальній осі прямої попиту на гроші з боку активів (спекулятивний попит) на величину, яка рівна попиту на гроші для угод. Отримана спадна пряма показує загальну кількість грошей, яку люди хочуть мати для угод і в якості активів, при кожній можливій величині відсоткової ставки (рис.4). Крива загального попиту на гроші називається ще кривою переваг ліквідності.

 

 
 

 


Рис.4. Загальний попит на гроші

 

Таким чином, Дж.Кейнс ввів у економічну науку проблему портфельного вибору, тобто показав, що існує альтернатива у виборі оптимальної структури активів даної особи (юридичної або фізичної). Більш пізні дослідження даної проблеми пов'язані з ім'ям американського економіста, лауреата Нобелівської премії Джеймса Тобіна. Важлива роль відводиться очікуванню індивідів, у зв'язку з цим попит на гроші стає непередбачуваним і нестійким.

Рівновага на грошовому ринку за Дж.Кейнсом встановлюється на рівні певного відсотка (рис.5).

 
 

 

 


Рис.5. Рівновага на грошовому ринку

 

Пропозиція грошей представлена вертикальною лінією МS показує, що рівновага на грошовому ринку встановлюється на рівні відсотка rо. Якщо, наприклад, центральний банк зменшить пропозицію грошей, то лінія МS зміститься вліво, в положення МS¹. Таким чином, встановиться нова рівновага на грошовому ринку, але тепер при більш високому рівні відсотка. Керівні кредитно-фінансові органи можуть впливати на рівень відсоткових ставок, зменшуючи або розширюючи грошову пропозицію. На відміну від рис.1 на осі ординат відкладена величина відсоткової ставки, а не рівень цін.

Сучасні монетаристи, які кинули у 50-х роках ХХ ст. виклик кейнсіанству, розуміли, що відновити кількісну теорію у її попередньому вигляді неможливо. Тому основоположник цього напряму лауреат Нобелівської премії М.Фрідмен вирішив зосередити свою увагу на розробці теорії попиту на гроші на мікрорівні (поведінка окремого господарського агента), а потім уже придати отриманим висновкам макроекономічний масштаб – проаналізувати зміну сукупного попиту на гроші і його вплив на все господарство.

У повному варіанті кількісної теорії, відомому як чиста теорія попиту на гроші, М.Фрідмен запропонував таку функцію попиту на гроші: Мª=Рf(r¹,r²,р,h,Y,u), де Мª - запланований попит на номінальні гроші (на номінальні касові залишки); Р – абсолютний рівень цін; r¹ - норма відсотка з облігацій; r² - ринкова норма доходу на акції; р – темп зміни рівня цін у відсотках (ставка доходу від зберігання товарів у якості активів); Y – національний дохід в постійних цінах; h – частка “фізичного” компоненту національного багатства; u – інші фактори, які впливають на попит на гроші. Таким чином, на відміну від кейнсіанців, які гранично спростили портфельний вибір – або гроші, або облігації, монетаристи запропонували більш широкий вибір альтернатив.

У теорії М.Фрідмена стверджується, що існує стабільна функція попиту на гроші. Це положення відрізняється від поглядів Дж.Кейнса, який вважав, що попит на гроші відрізняється невизначеністю і непередбаченістю. Попит на гроші визначається так званим постійним доходом, який розраховується як середньозважена величина на основі рівнів доходу за поточний і попердні роки (3-4% в рік темп зростання грошової маси, що відповідає середнім темпам економічного зростання розвинутих країн). Деякі економісти вважають, що чисту теорію М.Фрідмена можна скоріше назвати не теорією попиту, а теорією пропозиції грошей, бо саме пропозиція визначає ситуацію на ринку.

Важливим постулатом монетаризму є твердження, що пропозиція грошей носить екзогенний характер, тобто визначається силами, які знаходяться за межами економічної системи (мається на увазі уряд). А це передбачає здатність центрального банку жорстко і ефективно контролювати величину грошової маси.

Емпіричні дані про зміни грошової маси і ВВП США у перші післявоєнні десятиріччя в основному підтвердили погляди монетаристів, але в 70-80 роках ХХ ст. незаперечність тези про стабільність попиту на гроші була серйозно порушена, так як ні одна теоретична модель, ні одна система рівнянь монетаристів не змогла точно передбачити зміну грошової маси у цей період.

Неокейнсіанці виступили проти твердження монетаристів про екзогенність пропозиції грошей, так як, на їх думку, це не підтверджується на практиці. Хоча в працях Дж.Кейнса також допускалась думка про екзогенний характер пропозиції, але часи змінились. В умовах господарства, заснованого на кредитних грошах, пропозиція грошей потрапила у пряму залежність від змін попиту на них (як на готівкові гроші, так і на депозити) і тепер вже носить ендогенний (тобто залежний від внутрішніх параметрів) характер. Істина в цій полеміці лежить швидше за все, десь посередині.

Монетаристи, крім того, вважають, що ціни і заробітна плата гнучкі, швидко реагують на зміни попиту. Тим самим вони відкидають твердження Дж.Кейнса і його послідовників про інертність і фіксованість цих величин.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.218.88 (0.014 с.)