Система публічних фінансів та публічних фондів в Україні

Розглянувши еволюцію системи публічних фінансів та процес утворення нових видів публічних фондів як матеріальної основи публічних фінансів, визначимо тепер сучасну систему публічних фінансів в Україні.

Сучасна система публічних фінансів України є підсистемою фінансової системи України, яка має окремі ланки, що утворюються групами фінансових відносин, яким притаманні специфічні особливості і які виникають у процесі утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних і приватних фондів коштів, які існують у державі.

Сучасна система публічних фінансів в Україні включає такі ланки:

1) публічні фінанси держави – складаються із суспільних відносин, які виникають з приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів коштів держави;

2) публічні фінанси органів місцевого самоврядування – складаються із суспільних відносин, які виникають з приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів коштів органів місцевого самоврядування всіх видів;

3) публічні фінанси суспільного (соціального) призначення – складаються із суспільних відносин, які виникають з приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів коштів, за рахунок яких задовольняються суспільні (соціальні) інтереси, визнані державою або органами місцевого самоврядування, та які не є державною чи комунальною власністю.

Матеріальною основою системи публічних фінансів України є такі публічні фонди коштів:

1) публічні фонди коштів держави;

2) публічні фонди коштів органів місцевого самоврядування;

3) публічні фонди коштів, за рахунок яких задовольняються суспільні інтереси, визнані державою або органами місцевого самоврядування, та які не є державною чи комунальною власністю.

До публічних фондів коштів держави в Україні належать:

1) Державний бюджет України, включаючи кошти спеціального фонду Державного бюджету України, у тому числі Фонд України соціального захисту інвалідів, що формується та витрачається відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”;

2) державні позабюджетні фонди:

· Пенсійний фонд України;

· Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який утворюється за рахунок обов’язкових відрахувань комерційних банків згідно із законодавством України;

· інші позабюджетні грошові фонди, кошти яких є державною власністю та які утворюються відповідно до законодавства;

3) спеціальні фонди грошових коштів і резерви Національного банку України та інших кредитних організацій, які засновані на праві державної власності;

4) фонди коштів державних підприємств, установ та організацій.

До публічних фондів коштів органів місцевого самоврядування в Україні належать такі фонди коштів:

1) бюджети органів місцевого самоврядування, включаючи спеціальні бюджетні фонди цільового призначення;

2) позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування[157];

3) фонди грошових коштів комунальних банків, якщо їх статутний капітал утворюється за рахунок коштів органів місцевого самоврядування[158];

4) фонди коштів комунальних (муніципальних) підприємств, установ та організацій.

До публічних фондів коштів соціального призначення, які не є державною чи комунальною власністю та за рахунок яких задовольняються суспільні інтереси, визнані державою, в Україні належать:

1) публічні солідарні фонди коштів обов’язкового соціального страхування, а саме:

· Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

· Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

· Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

2) публічні накопичувальні фонди коштів обов’язкового соціального страхування, а саме: недержавні пенсійні фонди, через які здійснюється накопичення, інвестування, розподіл та використання коштів обов’язкового державного накопичувального пенсійного страхування (коштів другого рівня пенсійної системи).

Висновки

Запропоноване нами чітке визначення системи публічних фінансів, які є предметом фінансового права, а також системи публічних фондів коштів як матеріальної основи системи публічних фінансів України дозволяє вирішити цілу низку як теоретичних проблем науки фінансового права, так і практичних проблем удосконалення правового регулювання у сфері публічних фінансів, зокрема:

1) визначення необхідних і достатніх ознак публічності у суспільних відносинах створює надійне підґрунтя для чіткого виокремлення кола суспільних відносин, які охоплюються предметом фінансового права. Визначення фінансового права та його предмета, зроблене на основі запропонованих ознак публічності в суспільних відносинах, дає змогу охопити всі види публічних суспільних відносин у сфері фінансів незалежно від стадії розвитку фінансової системи країни. Тобто запропоноване визначення фінансового права та його предмета дозволяє охопити не лише всі існуючі суспільні фінансові відносини, які мають охоплюватися предметом фінансового права, але й такі, які виникатимуть у майбутньому внаслідок подальшого розвитку системи публічних фінансів у державі;

2) чітке визначення публічних та приватних фінансів і відмежування публічних фондів коштів від приватних дозволяє обґрунтувати застосування методу владних приписів держави та органів місцевого самоврядування при регулюванні відносин щодо утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання тих чи інших грошових фондів коштів. Це дає змогу, з одного боку, чітко обмежити коло суспільних відносин, регулювання яких потребує вищого ступеня державного втручання, ніж регулювання приватних суспільних відносин, з другого – обґрунтувати необхідність утворення ефективних систем державного контролю у тих сферах, де чітко виявляються ознаки публічності суспільних відносин;

3) існування чітких ознак публічності в суспільних відносинах дає змогу виявляти ті суспільні відносини, яким держава зобов’язана приділяти підвищену увагу з метою їх вчасного визнання та організації їх задоволення. Визнання державою цих суспільних інтересів має здійснюватися шляхом прийняття відповідних законодавчих актів. Це, зокрема, дозволяє обґрунтувати встановлення особливих режимів оподаткування для деяких категорій юридичних осіб, діяльність яких спрямована на задоволення публічного суспільного та територіального інтересу.

Сьогодні майже всі держави встановлюють у своєму законодавстві принцип “недискримінаційності” своїх податкових систем. Однак наявність численних податкових пільг, які надаються на підставі непрозорих та нечітких критеріїв, фактично встановлює нерівність перед законом суб’єктів оподаткування (що і є дискримінацією в її прямому розумінні). Встановлення податкових пільг з урахуванням наявності ознак публічності у відповідних суспільних відносинах та публічності фондів коштів суб’єктів оподаткування дозволяє чітко обґрунтувати доцільність (і справедливість) встановлення особливих режимів оподаткування для тих чи інших категорій юридичних осіб;

4) розуміння того, що фінансова діяльність у державі покликана забезпечувати не лише виконання суто державних функцій, а й задоволення публічних інтересів усіх видів (державного, територіального та суспільного, який визнано державою або органами місцевого самоврядування), допомагає знайти додаткові об’єктивні критерії розмежування та закріплення певних видів доходів та видатків за бюджетами різних видів. Так, забезпечення публічного державного інтересу має здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету країни. При цьому функції, пов’язані із реалізацією певних видів державного інтересу, можуть бути делеговані органам місцевого самоврядування. У цьому випадку необхідно передбачати міжбюджетні трансферти на фінансування делегованих державних функцій. А реалізація територіального інтересу, визнаного органами місцевого самоврядування, має забезпечуватися доходами, закріпленими за відповідними бюджетами органів місцевого самоврядування;

5) розмежування публічних та приватних фінансів, а також публічних та приватних фондів коштів на основі запропонованих ознак публічності у суспільних відносинах дозволить внести логіку і прозорість у правові основи регулювання всіх видів публічних видатків, у тому числі видатків держави та органів місцевого самоврядування. А без цього неможливо встановити ефективне правове регулювання використання фінансових ресурсів у державі.

[1] Сурилов А.В. Теория государства и права: Учеб. пособие. – К.; О.: Вища шк., 1989. – С. 3-4.

[2] Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка / Российская академия наук. Ин-т русского языка им. В.В. Виноградова. – 4-е изд., дополненное. – М.: Азбуковник, 1999. – 944 с.

[3] Black’s Law Dictionary with pronunciations: definitions of the terms and phrases of American and English jurisprudence, ancient and modern. Centennial Edition (1891-1991). – West Publishing Co., 1991. – 1136 p.

[4] “Публічне право є те, що належить до положення римської держави; приватне – те, що належить до інтересів приватних осіб”. – Ulpianus в fr. 2. D. 1.1.

[5] “Публічне право не можна замінювати приватною угодою”. – D. 2.14. 38.

[6] Див.: Гагемейстер Ю.А. Разыскания о финансах древней России. – СПб., 1833. – С. 32‑34, 527; Иловайский С.И. Учебник финансового права. – О., 1904. – С. 30-39; Исаев И.А. История государства и права России: Учеб. пособие. – М.: Юрист, 1993. – С. 9‑12, 32-71, 94-109.

[7] Див.: Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учеб. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – С. 3-33.

[8] Иловайский С.И. Учебник финансового права. – 5-е, посмертное изд. – О., 1912. – Глава ІІ “Государственные расходы”. – С. 13.

[9] Свирщевский А. Лекции по русскому финансовому праву. Вып. 1. – Ярославль, 1980. – С. 5.

[10] Кавелин К.Д. Что есть гражданское право и где его пределы. – СПб., 1864. – С. 138; Кавелин К.Д. Избранные произведения по гражданскому праву. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2003. – 736 с.

[11] Герваген Л.Л. На чем основано разделение права на публичное и частное, гражданское. – Петроград, 1915. – С.13.

[12] Там само. – С. 19-20.

[13] Нерсесов Н.О. Система римского права. Общая часть. – М., 1894. – С. 23; Система римского права. Общая часть. Конспект, составленный применительно к экзаменационной программе по курсам проф. В.М. Хвостова и проф. Г. Дернбурга. – М., 1909. – С. 10; Хвостов В.М. Система римского права: Учеб. – М.: Спарк, 1996. – С. 12.

[14] Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. Книга 2. Объективная и субъективная сторона права. – СПб., 1898. – С. 165-183; Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 428 с.

[15] Докладніше про пошуки критеріїв розмежування між “публічним” та “приватним” у суспільних явищах та, відповідно, у праві див.: Нечай А.А. Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів: Моногр. – Чернівці: “Рута”, 2004. – 376 с.

[16] Savigny. System I. S. 23. Stahl, dis Philosophie des Rechts. II. S. 300. Ahrens. Encyclopedie. S. 117; Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. Книга 2. Объективная и субъективная сторона права. – СПб., 1898. – С. 166-167.

[17] Иеринг Р. Дух римского права на различных ступенях его развития. – СПб., 1875. – Т. 1.

[18] Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. Книга 2. Объективная и субъективная сторона права. – СПб., 1898. – С. 174-176.

[19] Черепахин Б.Б. К вопросу о частном и публичном праве. – Иркутск, 1926. – С. 24-27.

[20] Див.: Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 2001. – С. 40; Покровский И.А. История римского права. – СПб.: Издательско-торговый дом “Летний сад”, 1999. – С. 278.

[21] Поленина С.В. Взаимодействие системы права и системы законодательства в современной России // Государство и право. – 1999. – № 9. – С.9.

[22] Див., наприклад, Берман Я. Марксизм и гражданский кодекс // Советское право. – 1922. – № 3. – С. 92-98; Наумов И.Г. Роль и значение правовых форм в переходной период // Советское право. – 1926. – № 5. – С. 27-30; Гойбарх А.Г. Хозяйственное право РСФСР. – М.‑Пг., 1923. – Т.1. – С. 5-8; Гойбарх А.Г. Основы частного имущественного права. – М., 1924. – С. 51-52; Стучка П.И. Революционная роль права и государства. – М., 1924. – С. 111; Рейснер М.А. Право. Наше право. Чужое право. Общее право. – М., 1925. – С. 235; Пашуканис Е.Б. Избранные произведения по общей теории права и государства. – М.: Наука, 1980. – С. 59-146.

[23] Ленин В.И. Полн. собр. соч. – Т. 44. – С. 398.

[24] Нечай А.А. Динамика финансовых отношений и новый подход к категориям финансового права // Государство и право. – 2000. – № 12. – С. 33-38.

[25] Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учеб. для вузов / Отв. ред. Е.А. Васильев. – М.: Международ. отношения, 1992. – С. 15-16.

[26] Шершеневич Г.Ф. Общая теория права: Учеб. пособие. Т. 2. – М.: Юрид. колледж МГУ, 1995. – С. 133-135.

[27] Там само. – С. 135.

[28] Гунель М. Введение в публичное право. Институты. Основы. Источники. – М., 1995. – С. 23-24.

[29] Алексеев С.С. Частное право: Науч.-публицист. очерк. – М.: Статут, 1999. – 157 с.

[30] Поленина С.В. Взаимодействие системы права и системы законодательства в современной Роcии // Государство и право. – 1999. – № 9.

[31] Кряжков А.В. Публичный интерес: понятие, виды, защита // Государство и право. – 1999. – № 10.

[32] Курбатов А.Я. Частное и публичное право: критерии деления и значение // Вестн. ун-та Российской академии образования. – 2002. – № 2. – С. 25-35.

[33] Аннерс Э. История европейского права. – М.: Наука, 1999. – 394 с.

[34] Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М.: Международ. отношения, 1998. – 398 с.

[35] Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учеб. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 496 с.

[36] Там само. – С. 3-33.

[37] Див., наприклад: Общая теория государства и права: Акад. курс: В 2 т.: Учеб. для вузов. Т. 2. Теория права / Отв. ред. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – С. 250; Курбатов А. Обеспечение баланса частных и публичных интересов – основная задача права на современном этапе // Хозяйство и право. – 2001. – № 6. – С. 91 та ін.

[38] Див.: Рихтер И., Шуппер Г.Ф. Судебная практика по административному праву. – М.: Юристъ, 2000. – С. 90-91.

[39] Як буде показано в наступних розділах цієї монографії, фінанси як суспільні відносини не можуть існувати поза правовим регулюванням, тому коректно вести мову саме про фінансові правовідносини.

[40] Нечай А.А. Публічні фонди та публічні видатки як категорії фінансового права // Право України. – 2004. – № 4. – С. 60-63.

[41] Кауфман Р. Государственные и местные расходы главнейших европейских стран по их назначениям: Пер. с 3-го нем. изд. А. Гурьева. – СПб., 1895. – С. 27-28.

[42] Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учеб. – М., 1995. – С. 54-55.

[43] Озеров И.Х. Основы финансовой науки. Вып.1. Учение об обыкновенных доходах. 4-е изд. – М., 1911. – С.11.

[44] Якщо органи місцевого самоврядування не наділені правом самостійного прийняття рішень щодо організації життєдіяльності відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також не мають юридичного права самостійно утворювати, розподіляти та використовувати фонди коштів місцевих бюджетів, вони фактично не зможуть незалежно від держави підтримати будь-який суспільний або територіальний інтерес.

[45] Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (прийнятий 16 грудня 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 р. – № 2148-VIII). – Документи ООН A/RES/2200 A (XXI).

[46] Конвенція Міжнародної організації праці від 28 червня 1952 р. № 102 “Про мінімальні норми соціального забезпечення” (набула чинності 27 квітня 1955 р.) // Конвенції та рекомендації, ухвалені МОП 1919-1964. – Женева, 1991.

[47] Конвенція Міжнародної організації праці від 22 червня 1962 р. № 117 “Про основні цілі та норми соціальної політики” (набула чинності 23 квітня 1964 р.) // Конвенції та рекомендації, ухвалені МОП 1919‑1964. – Женева, 1991.

[48] Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 р.

[49] Ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.

[50] Ст. 14 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1962 р. № 117 “Про основні цілі та норми соціальної політики”.

[51] Ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 р.

[52] Ст. 4 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 р.

[53] Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 23. – Ст. 121.

[54] Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49-51. – Ст. 376.

[55] Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 46-47. – Ст. 403. (З наступними змінами).

[56] Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 14. – Ст. 71. (З наступними змінами).

[57] Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 22. – Ст. 171. (З наступними змінами).

[58] Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 14. – Ст. 71. (З наступними змінами).

[59] Закон України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” від 20 вересня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 5. – Ст. 30.

[60] Мовою оригіналу книга має назву “Про скудость и богатство”.

[61] Теория финансов. Сочинение Ивана Горлова, док. филос., орд. проф. политической экономии и статистики в Императорском Казанском университете. – Казань, 1841.

[62] Гагемейстер Ю.А. Розыскания о финансах Древней России. – СПб.: Изд-е при Императорской Академии Наук, 1833.

[63] Сперанский М.М. План финансов. (Написаний у 1810 р., опублікований вперше у Санкт-Петербурзі у 1885 р.); Сперанский М.М., Тургенев Н.И., Орлов М.Ф. У истоков финансового права // Золотые страницы финансового права России. – М., 1998. – Т. 1. – 427 с.

[64] Тургенев Н.И. Опыт теории налогов. – СПб., 1818.

[65] Орлов М.Ф. О государственном кредите. – М., 1833.

[66] Осокин Е.Г. Несколько спорных вопросов по истории руского финансового права. – Казань, 1855.

[67] Янжул И.И. Основные начала финансовой науки. – СПб., 1898; Янжул И.И. Основные начала финансовой науки. Учение о гос. доходах // Золотые страницы финансового права России. Т. 3. / Под ред. А.Н. Козырина. – М.: Статут, 2002. – 553 с.

[68] Смит А. Исследование о богатстве народов. – М., 1895; Исследование о природе и причинах богатства народа (Отд. главы). Петрозаводск: Предприятие по торг. и изд. деятельности “Петроком”, 1993. – 319 с.

[69] Рау К. Основные начала финансовой науки: Пер. с нем. под ред. В.Л. Лебедева. – СПб., 1868.

[70] Штейн Л. Финансовая наука. Вып.1. // Государственное хазяйство. – СПб., 1885.

[71] Еллинек Г. Бюджетное право. – Ростов, 1906.

[72] Жез Г. Общая теория бюджета: Пер. с франц. – М., 1930.

[73] Иловайский С.И. Учебник финансового права. 5-е (посмертное) издание доп. и перераб. Г.И. Тиктиным / Под ред. Н.П. Яснопольского. – О., 1912. – С. 3-4.

[74] Там само. – С. 5.

[75] Янжул И.И. Основные начала финансовой науки. 4-е изд. – СПб., 1904. – С. 10.

[76] Иловайский С.И. Учебник финансового права. 5-е (посмертное) издание доп. и перераб. Г.И. Тиктиным / Под ред. Н.П. Яснопольского. – О., 1912. – С. 5.

[77] Там само. – С. 1.

[78] Там само. – С. 4-5.

[79] Neumann Fr.J. Finanz und Finanzwissenschsft. Zeitschr. f. d. ges. Staatswiss. 64. – 1908. – С. 472-506.

[80] Гильфердинг Р. Финансовый капитал. Русский перевод И. Степанова. – М., 1912. – С. 338-339.

[81] Тиктин Г.И. Очерки по общей теории публичных финансов. – Отдельный оттиск “Журнала Научно-исследовательских Кафедр в Одессе”. Т. II. – № 2. – 1926. – С. 1-2.

[82] Бернар И., Колли Ж.-К. Толковый экономический и финансовый словарь. Французская, русская, английская, немецкая, испанская терминология: В 2-х т. / Пер. с фр. – М.: Междунар. отношения, 1994. – Т. 1. – С. 735.

[83] Борисов А.Б. Большой экономический словарь. – М.: Книжный мир, 2003. – 895 с.

[84] Вознесенский Э.А. Дискуссионные вопросы теории социалистических финансов. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1969. – С. 15.

[85] Див.: Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учеб. для вузов / Л.А. Дробозина, Л.П. Окунева, Л.Д. Андросова и др. / Под ред. проф. Л.А. Дробозиной. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – С. 62-63; схоже визначення цього терміну наведено також у: Общая теория финансов: Учеб. / Под ред. Л.А. Дробозиной. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – С. 9; Сабанти Б.М. Теория финансов: Учеб. пособие. – М.: Изд-во “Менеджер”, 2000. – С. 5-19 та ін.

[86] Див.: Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 1997. – С. 3-5. Аналогічне визначення наведено також у: Василик О.Д. Теорія фінансів: Підруч. – К.: НІОС, 2000. – С. 7, 18.

[87] Див.: Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 1997. – С. 5.

[88] Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – С.29.

[89] Там само. – С. 39.

[90] Там само. – С. 43.

[91] Див.: Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учеб. пособие для студентов юридических вузов и факультетов. – Х.: Легас, 2003. – С. 7.

[92] Финансовое право: Учеб. / Отв. ред. Н.И. Химичева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2003. – С. 21.

[93] Там само. – С. 20-21.

[94] Современный словарь иностранных слов. – М., 1993. – С. 649.

[95] Финансы / В.М. Родионова, Ю.Я. Вавилов, Л.И. Гончаренко и др. / Под ред. В.М. Родионовой. – М.: Финансы и статистика, 1993. – С. 11.

[96] Финансовое право: Учеб. / Под ред. проф. О.Н. Горбуновой. – М.: Юристъ, 1996. – С. 10-11.

[97] Див.: Финансовое право: Учеб. / Под ред. проф. Е.Ю. Грачевой. – М.: Право и закон, КолосС, 2003. – С. 8.

[98] Там само. – С. 18.

[99] Карасева М.В., Крохина Ю.А. Финансовое право / Под ред. д. ю. н., проф. М.В. Карасевой. – М.: Изд-во НОРМА, 2002. – С. 3.

[100] Львов Д.М. Курс финансового права. – Казань, 1888. – 519 с.

[101] Лебедев В.А. Финансовое право. – СПб., 1882. – Т. 1. Вып. 1.

[102] Иловайский С.И. Учебник финансового права. 5-е изд. под ред. Н.П. Яснопольского. Изд. Е.С. Иловайской, 1912. – С. 108.

[103] Там само. – С. 108.

[104] Там само. – С. 131-132.

[105] Лебедев В.А. Финансовое право. Т. I. Вып. 1. – СПб., 1882 // Золотые страницы финансового права России. – М.: “Статут”. – 2000. – С. 39, 91, 108, 134; Иловайский С.И. Учебник финансового права. – 5-е изд. под ред. Н.П. Яснопольского. Изд. Е.С. Иловайской, 1912. – С. 122-125, 131-135.

[106] Див.: Годме П.М. Финансовое право. – М.: Прогресс, 1978. – 430 с.

[107] Там само. – С. 39.

[108] Див.: Годме П.М. Финансовое право. – М.: Прогресс, 1978. – С. 42.

[109] Тиктин Г.И. Очерки по общей теории публичных финансов. – Отдельный оттиск “Журнала Научно-исследовательских Кафедр в Одессе”. Том II. – № 2. – 1926. – С. 8-9.

[110] Там само. – С. 9.

[111] Там само.

[112] Див.: Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учеб. пособие для студентов юридических вузов и факультетов. – Х.: Легас, 2003. – С. 4.

[113] Карасева М.В., Крохина Ю.А. Финансовое право / Под ред. д. ю. н., проф. М.В. Карасевой. – М.: Изд-во НОРМА, 2002. – С. 3-4.

[114] Козырин А.Н. Публичные финансы: взаимодействие государства и общества. – М., 2002. – С. 7.

[115] Брайчева Т. Государственные финансы. Тесты и задачи. – СПб.: Питер, 2001. – С. 16‑20.

[116] Див., наприклад: Иловайский С.И. Учебник финансового права. – 5-е, посмертное изд. – О., 1912. – С. 13-17; Вознесенский Э.А. Дискуссионные вопросы теории социалистических финансов. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1969. – С. 16-17; Василик О.Д. Теорія фінансів: Підруч. – К.: НІОС, 2000. – С. 6; Общая теория финансов: Учеб. / Под ред. Л.А. Дробозиной. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – С. 5-7; Сабанти Б.М. Теория финансов. Учеб. пособие. 2-е изд. – М.: Изд-во “Менеджер”, 2000. – С. 3-10 та ін.

[117] Див., наприклад: Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – С. 39; Козырин А.Н. Публичные финансы: взаимодействие государства и общества. – М., 2002. – С. 7.

[118] Вознесенский Е.А. Дискуссионные вопросы теории социалистических финансов. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1969. – С. 16.

[119] Там само. – С. 17.

[120] Див., наприклад: Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрист, 1975. – С. 10-18; Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в 2-х томах. – М.: Юрид. лит., 1981. – 359 с.; Теоретические вопросы систематизации советского законодательства / Под ред. С.Н. Братуся и И.С. Самощенко. – М.: Юрид. лит., 1962. – 575 с.; Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах. – М.: Юристъ, 1998. – 197 с. та ін.

[121] Див.: Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учеб. для вузов / Л.А. Дробозина, Л.П. Окунева, Л.Д. Андросова и др. / Под ред. проф. Л.А. Дробозиной. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – С. 77-78.

[122] Там само. – С. 77.

[123] Див.: Василик О.Д. Теорія фінансів: Підруч. – К.: НІОС, 2001. – С. 22.

[124] Там само.

[125] Там само. – С. 22-26.

[126] Див.: Финансы / В.М. Родионова, Ю.Я. Вавилов, Л.И. Гончаренко и др.; Под ред. В.М. Родионовой. – М.: Финансы и статистика, 1993. – С. 20-21.

[127] Див.: Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учеб. для вузов / Л.А. Дробозина, Л.П. Окунева, Л.Д. Андросова и др.; Под ред. проф. Л.А. Дробозиной. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – С. 78-79.

[128] Див.: Дадашев А.З., Черник Д.Г. Финансовая система россиян: Учеб. пособие. – М.: Изд. дом “ИНФРА-М”, 1997. – С. 15-18.

[129] Див.: Финансовое право: Учеб. / Под ред. О.Н. Горбуновой. – М.: Юристъ, 1996. – С. 15; Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учеб. пособие для студентов юридических вузов и факультетов. – Х.: Легас, 2003. – С. 14-15.

[130] Див.: Грачева Е.Ю., Куфакова Н.А., Пепеляев С.Г. Финансовое право России: Учеб. – М.: ТОО “ТЕИС”, 1995. – С. 6.

[131] Див.: Грачева Е.Ю. Финансовое право: схемы, комментарии: Учеб. пособие. – М.: Новый юрист, 1998. – С. 11.

[132] Див.: Финансовое право: Учеб. / Отв. ред. Н.И. Химичева. – М.: Юристъ, 1999. – С. 21; Финансовое право: Учеб. / Отв. Ред. Н.И. Химичева. – М.: Юристъ, 2002. – С. 23.

[133] Див.: Финансовое право: Учеб. / Под ред. О.Н. Горбуновой. – М.: Юристъ, 2000. – С. 20.

[134] Див.: Фінансове право України: Підруч. / Г.В. Бех, О.О. Дмитрик, І.Є. Криницький; за ред. М.П. Кучерявенка. – К.: Юринком Інтер, 2004. – С. 10.

[135] Див.: Финансовое право: Учеб. / Под ред. проф. Е.Ю. Грачевой. – М.: Право и закон, КолосС, 2003. – С. 12.

[136] Див., наприклад: Финансовое право: Учеб. / Под ред. проф. Е.Ю. Грачевой. – М.: Право и закон, КолосС, 2003. – С. 12.

[137] Див.: Ст. 29 Бюджетного кодексу України.

[138] Див.: Ст. 17 Бюджетного кодексу Російської Федерації.

[139] Див., наприклад: Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учеб. – М.: Юристъ, 1999. – С. 36.

[140] Див., зокрема, ст. 3 та 5 Закону України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 29. – Ст. 238 та ст. 2 Федерального закону Російської Федерації “О Центральном банке Российской Федерации (Банке России)” від 10 червня 2002 р. № 86-ФЗ.

[141] Див., зокрема, ст. 99 Конституції України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 та ст. 75 Конституції Російської Федерації.

[142] Закон України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” від 20 вересня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 5. – Ст. 30.

[143] Див. ст. 143 Бюджетного кодексу Російської Федерації.

[144] Див. ст. 144 Бюджетного кодексу Російської Федерації.

[145] Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

[146] Закон України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 2-3. – Ст. 10.

[147] Див.: Музика О.А. Доходи місцевих бюджетів за українським законодавством: Моногр. – К.: Атіка, 2004. – С. 274-303.

[148] Див.: Указ Президента України “Про Положення про Пенсійний фонд України” від 1 березня 2001 р. № 121/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 350. (З наступними змінами).

[149] Див.: ст. 59 та 60 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49‑51. – Ст. 376.

[150] Ґрунтовне дослідження публічних накопичувальних фондів коштів дивись у монографії: Нечай А.А. Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів: Моногр. – Чернівці: “Рута”, 2004. – 376 с.

[151] Годме П.М. Финансовое право. – М.: Прогресс, 1978. – С. 55.

[152] Beveridge W. Social Insurance and Allied Services, “Beveridge Report”, 1942. – London: HMSO, 1984.

[153] Надточій Б.О. Соціальне страхування у контексті історії // Соц. захист. – 2003. – № 2. – С. 20-24; Надточій Б.О. Соціальне страхування у контексті історії (продовження) // Соц. захист. – 2003. – № 3. – С. 29-33.

[154] Быховский Н. О страховании инвалидности // Вопросы страхования. – 1924. – № 12. – С. 4-5.

[155] Див.: Нечай А.А. Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів: Моногр. – Чернівці: “Рута”, 2004. – С. 13-80.

[156] Див.: Statistical Yearbook 2000. – United Nations, 2003. – 852 p.; Orszag P., Stiglits J. Rethinking Pension Reform: Ten Myths about Social Security Systems // New Ideas about Old Age Security. – World Bank publications. – Washington, 2001. – 512 p.; Global Population at a Glance: 2002 and Beyond. International Population Reports N WP/02-1. – Washington D.C.: U.S. Census Buraue, 2004. – 226 p.

[157] Позабюджетні фонди коштів органів місцевого самоврядування можуть утворюватися в Україні відповідно до ст. 68 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

[158] Відповідно до частини другої ст. 70 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування можуть у межах законодавства створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи.