Стаття 2. Правова основа діяльності Національного банку України

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Терміни та поняття

У цьому Законі терміни та поняття вживаються у такому значенні:

банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;

банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства;

банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку; валютні цінності - матеріальні об'єкти, визначені законодавством України про валютне регулювання як засоби валютно-фінансових відносин;

відкритий ринок - ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, і коли кошти внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента. Використовується центральними банками для купівлі-продажу, як правило, короткострокових державних цінних паперів з метою регулювання грошової маси. Внаслідок купівлі збільшується вкладення коштів в економіку, внаслідок продажу - зменшується;

валютна позиція - співвідношення вимог та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за іноземними валютами та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за іноземними валютами та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань;

грошово-кредитна політика - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України через використання визначених цим Законом засобів та методів; грошово-кредитні зобов'язання - валюта в обігу, фінансові вимоги до Національного банку України, за винятком зобов'язань Національного банку України перед Кабінетом Міністрів України та міжнародними фінансовими організаціями грошовий сурогат - будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним банком України і виготовлені з метою здійснення платежів в господарському обороті, крім валютних цінностей

девізна валютна політика - політика регулювання валютного курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти;

дисконтна валютна політика - зниження або підвищення Національним банком України процентних ставок за кредит з метою регулювання попиту і пропозиції на позичковий капітал;

золотовалютний резерв - резерви України, відображені у балансі Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків;

кредитор останньої інстанції - Національний банк України, до якого може звернутися банк для отримання рефінансування в разі вичерпання інших можливостей рефінансування;

казначейські зобов'язання - боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску;

металеві рахунки - рахунки, які відкриваються уповноваженими банками України для обліку операцій, що здійснюються з банківськими металами;

міжнародні стандарти аудиту - прийняті Міжнародною федерацією бухгалтерів документи, що визначають стандарти аудиту;

міжнародні стандарти фінансової звітності - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, що визначають стандарти фінансової звітності та бухгалтерського обліку;

нереалізовані доходи/витрати - доходи/витрати від переоцінки фінансових активів та зобов'язань, монетарного золота та банківських металів, а також доходи/витрати від купівлі іноземної валюти, монетарного золота та банківських металів, якщо такі операції здійснюються не за офіційним валютним курсом

облікова ставка Національного банку України - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та
розміщених грошових коштів;

офіційне видання Національного банку України - спеціальне друковане видання, визначене Національним банком України як офіційне і зареєстроване в установленому порядку, в якому публікуються нормативно-правові акти Національного банку України, а також інформаційно-аналітичні, статистичні та інші матеріали, огляди стану банківської системи України, валютного і фінансового ринків тощо;

офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави;

охорона цінностей та об'єктів - організація та практичне здійснення Національним банком заходів охорони щодо визначених і належних йому будівель, споруд, територій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, спрямованих на недопущення чи припинення протиправних дій щодо них, забезпечення їх недоторканності та цілісності, припинення несанкціонованого доступу до них третіх осіб, а також на забезпечення особистої безпеки, життя та здоров'я працівників Національного банку;

платіжний баланс - співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду. До платіжного балансу входять розрахунки за зовнішньою торгівлею, послугами, неторговими операціями, доходи від капіталовкладень за кордоном, торгівлі ліцензіями, від фрахтування та обслуговування кораблів, туризму, утримання дипломатичних і торгових представництв за кордоном, грошові перекази окремих осіб, виплати іншим країнам за позики тощо. Платіжний баланс включає рух капіталів: інвестиції та кредити;

реалізовані доходи/витрати - доходи/витрати від переоцінки під час вибуття переоцінених фінансових активів і зобов'язань, монетарного золота та банківських металів;

резервна позиція в Міжнародному валютному фонді (далі - МВФ) - вимоги держави-члена до МВФ, що визначаються як різниця між квотою та авуарами МВФ в її (держави-члена) валюті за мінусом грошових авуарів МВФ, отриманих державою-членом у вигляді кредитів МВФ та залишків на рахунку МВФ N 2, що не перевищує однієї десятої
процента від квоти держави-члена;

ставки рефінансування Національного банку України - виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредитування;

спеціальні права запозичення (СПЗ) - міжнародний резервний актив, створений МВФ з метою доповнення існуючих міжнародних резервних активів, який являє собою "кошик" із п'яти валют, склад яких переглядається кожні п'ять років. Вартість спеціальних прав запозичення визначається щоденно;

цінова стабільність - збереження купівельної спроможності національної валюти шляхом підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких, стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін.

Стаття 3. Статутний капітал

Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю.

Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради Національного банку

Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а при необхідності - Державний бюджет України.

Стаття 5. Доходи та витрати

Національний банк щорічно складає кошторис доходів та витрат, який повинен забезпечувати виконання Національним банком його функцій, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) та цим Законом.

Національний банк включає до кошторису доходів та витрат прогнозовані доходи, а також прогнозовані витрати, в тому числі амортизаційні відрахування, резерви під знецінення активів та інвестиції, що спрямовуються на забезпечення діяльності Національного банку.

Національний банк відображає доходи та витрати, визначає прибуток (збитки) та складає фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Національний банк створює загальні резерви, які використовуються на покриття його збитків, резерв переоцінки, який використовується на покриття нереалізованих витрат, а також інші резерви.

У разі недостатності коштів загальних резервів перевищення витрат Національного банку над його доходами компенсується за рахунок коштів Державного бюджету України наступного за звітним року.

Стаття 6. Основна функція

Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.

Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.

Стаття 7. Інші функції

Національний банк виконує такі функції:

1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує готівковий грошовий обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації,
коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; 8) здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі

9) здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків, Реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків

10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем

12) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України

22) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю

23) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

25) визначає порядок здійснення в Україні маршрутизації, клірингу та взаєморозрахунків між учасниками платіжної системи за операціями, які здійснені в межах України із застосуванням платіжних карток, емітованих банками-резидентами;

26) створює Засвідчувальний центр для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації центрів сертифікації ключів, визначає порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису в банківській системі України та суб'єктами переказу коштів;

27) видає ліцензії небанківським фінансовим установам, які мають намір стати учасниками платіжних систем, на переказ коштів без відкриття рахунків та відкликає їх відповідно до законодавства

Розділ II

ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ
РАДИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ

Стаття 8. Завдання Ради Національного банку

Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) основними завданнями Ради Національного банку є розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за проведенням грошово-кредитної політики.

Розділ III

Стаття 23. Статус філій

Філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, що затверджується Правлінням Національного банку.

Розділ IV

ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА

Стаття 24. Основні засади грошово-кредитної політики

 

Основні засади грошово-кредитної політики визначають
показники діяльності Національного банку у середньостроковій
перспективі для досягнення цілей Національного банку, визначених
статтею 6 цього Закону.

 

При розробленні Основних засад грошово-кредитної політики
використовуються макроекономічні показники, розраховані Кабінетом
Міністрів України.

 

Національний банк інформує Верховну Раду України про Основні
засади грошово-кредитної політики та стан грошово-кредитного ринку
в державі в порядку, передбаченому статтями 9 та 51 цього Закону.

Стаття 25. Засоби та методи грошово-кредитної політики

 

Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної
політики є регулювання обсягу грошової маси через:

 

1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для
комерційних банків;

 

2) процентну політику;

 

3) рефінансування комерційних банків;

 

4) управління золотовалютними резервами;

 

5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що
підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими
зобов'язаннями, на відкритому ринку; (Пункт 5 статті 25 в
редакції Закону N 1919-III (1919-14) від 13.07.2000)

 

6) регулювання імпорту та експорту капіталу;

 

7) емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними.
Національний банк має право надавати кредити для
рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для
банківської системи.

Розділ V

 

УПРАВЛІННЯ ГОТІВКОВИМ ГРОШОВИМ ОБІГОМ

 

Стаття 32. Грошова одиниця

 

Грошовою одиницею України є гривня, що дорівнює 100 копійкам.

 

Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і
використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються.

 

Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими
дорогоцінними металами не встановлюється.

 

Стаття 33. Повноваження Національного банку щодо організації
готівкового грошового обігу

 

Для забезпечення організації готівкового грошового обігу
Національний банк здійснює:

 

1) виготовлення та зберігання банкнот і монет;

 

2) створення резервних фондів банкнот і монет;

 

3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та
дизайну банкнот та монет, а також обмежень щодо використання
систем захисту, платіжних ознак та відтворення елементів дизайну
банкнот та монет;

{ Пункт 3 статті 33 в редакції Закону N 5285-VI (5285-17) від
18.09.2012 }

4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

 

5) встановлення правил випуску в обіг, обробки, зберігання,
інкасації, перевезення, вилучення з обігу та знищення готівки;

{ Пункт 5 статті 33 в редакції Закону N 5285-VI (5285-17) від
18.09.2012 }

6) визначення порядку ведення касових операцій для банків,
інших фінансових установ, підприємств і організацій; (Пункт 6
статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2922-III
(2922-14) від 10.01.2002)

 

7) визначення вимог стосовно технічного стану і організації
охорони приміщень банківських установ.

 

Стаття 34. Емісія

 

Виключне право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної
монети, організація їх обігу та вилучення з обігу належить
Національному банку.

 

Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків -
банкнот (паперових) і монет (металевих). Загальна сума введених в
обіг банкнот і монет зазначається в рахунках Національного банку
як його пасив.

 

Банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями Національного
банку і забезпечуються всіма його активами.

 

Стаття 35. Обіг банкнот і монет

 

Гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним
законним платіжним засобом на території України, приймається усіма
фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій
території України за всіма видами платежів, а також для
зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

 

Стаття 36. Курс гривні

 

Національний банк встановлює офіційний курс гривні до
іноземних валют та оприлюднює його.

 

Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют
Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і
продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та
застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу.

{ Дію частини другої статті 36 зупинено в частині встановлення і
зміни ставки рефінансування та визначення порядку надання кредитів
комерційним банкам для підтримки ліквідності (рефінансування
комерційних банків) Національним банком України одноосібно згідно
із ст. 86 Закону N 835-VI (835-17) від 26.12.2008 - статтю 86
виключено на підставі Закону N 1131-VI (1131-17) від
17.03.2009 }

Стаття 37. Конвертованість гривні

 

Умови та порядок конвертації (обміну) гривні на іноземну
валюту встановлюються Національним банком відповідно до
законодавства України про валютне регулювання.

 

Національний банк не може обмежувати права суб'єктів
валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою,
гарантовані їм законом.

 

Стаття 38. Порядок заміни зношених і пошкоджених банкнот і
монет

 

Зношені і пошкоджені грошові знаки України приймаються й
обмінюються безоплатно на нові грошові знаки Національним банком
та банками України без обмежень щодо сум та строків такої заміни.
(Частина перша статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2922-III (2922-14) від 10.01.2002)

 

Особливості і порядок визначення платіжності грошових знаків,
а також порядок обміну зношених і пошкоджених грошових знаків
встановлюються Національним банком.

 

Стаття 39. Вилучення з обігу банкнот і монет

 

Національний банк, банки України зобов'язані вилучати
фальшиві, підроблені або такі, що не мають необхідних ознак
платіжності, грошові знаки (банкноти, монети).

(Частина перша статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2922-III (2922-14) від 10.01.2002)

Порядок вилучення таких грошових знаків встановлюється
Національним банком і регулюється відповідними нормативними
актами.

 

Національний банк та банки не зобов'язані відшкодовувати
знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали
недійсними, банкноти та монети.

(Частина третя статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2922-III (2922-14) від 10.01.2002)

Національний банк офіційно повідомляє через засоби масової
інформації про вилучення з обігу грошових знаків України (банкнот,
монет).

 

Виготовлення з метою введення в обіг або введення в обіг
підроблених грошових знаків тягне за собою відповідальність
відповідно до законодавства України.

 

Розділ VI

 

ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗРАХУНКІВ ТА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

Стаття 40. Регулювання розрахунків

 

Національний банк встановлює правила, форми і стандарти
розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в
економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і
електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки,
координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення
клірингових операцій та розрахунків.

(Частина перша статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2922-III (2922-14) від 10.01.2002)

Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських
розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення
міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини
банків та через їх власні розрахункові системи.

(Частина друга статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2922-III (2922-14) від 10.01.2002)

Стаття 41. Регулювання бухгалтерського обліку

 

Національний банк встановлює обов'язкові для банківської
системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і
фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та
міжнародним стандартам фінансової звітності.

{ Текст статті 41 в редакції Закону N 2478-VI (2478-17) від
09.07.2010 }

Розділ VII

 

ОПЕРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ

 

Стаття 42. Види операцій Національного банку

 

Національний банк для забезпечення виконання покладених на
нього функцій здійснює такі операції:

 

1) надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності
за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в
порядку, визначеному Національним банком;

{ Дію пункту 1 частини першої статті 42 зупинено в частині
встановлення і зміни ставки рефінансування та визначення порядку
надання кредитів комерційним банкам для підтримки ліквідності
(рефінансування комерційних банків) Національним банком України
одноосібно згідно із ст. 86 Закону N 835-VI (835-17) від
26.12.2008 - статтю 86 виключено на підставі Закону N 1131-VI
(1131-17) від 17.03.2009 }

2) надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за
обліковою ставкою, встановленою Національним банком України;
{ Частину першу статті 42 доповнено пунктом 2 згідно із Законом
N 2740-III (2740-14) від 20.09.2001; в редакції Закону N 639-VI
(639-17) від 31.10.2008 - зміни діють не пізніше ніж до 1 січня
2011 року }

 

3) здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в
порядку, визначеному Національним банком;

 

4) купує та продає на вторинному ринку цінні папери у
порядку, передбаченому законодавством України;

 

5) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у
закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;

 

6) купує та продає валютні цінності з метою монетарного
регулювання;

 

7) зберігає банківські метали, а також купує та продає
банківські метали, дорогоцінні метали та камені та інші
коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних
металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і
ліцензування; { Пункт статті 42 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1919-III (1919-14) від 13.07.2000 }

 

8) розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки,
уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з
золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за
класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам
до першокласних банків не нижче категорії А;

 

8-1) здійснює діяльність, пов'язану з розвідкою, видобутком,
виробництвом та використанням дорогоцінних металів з метою
поповнення золотовалютних резервів, виготовлення банківських
металів; { Частину першу статті 42 доповнено пунктом 8-1 згідно із
Законом N 4395-VI (4395-17) від 09.02.2012 }

 

9) приймає на зберігання та в управління державні цінні
папери й інші цінності;

 

10) видає гарантії і поруки, відповідно до
положення,затвердженого Радою Національного банку;

 

11) веде рахунок Державного казначейства України без оплати і
нарахування відсотків;

 

12) виконує операції по обслуговуванню державного боргу,
пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і
виплатою доходу за ними;

 

13) веде особові рахунки працівників Національного банку;
(Пункт статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1919-III (1919-14) від 13.07.2000)

 

14) веде рахунки міжнародних організацій;

 

15) здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх
клієнтів відповідно до законодавства України, в тому числі за
рішенням суду; (Пункт статті 42 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1919-III (1919-14) від 13.07.2000)

 

16) веде рахунки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
{ Частину першу статті 42 доповнено пунктом 16 згідно із Законом
N 4452-VI (4452-17) від 23.02.2012 }

 

Національний банк має право здійснювати й інші операції,
необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

 

Національний банк має право встановлювати плату за надані
ним відповідно до закону послуги (здійснені операції).

(Статтю 42 доповнено частиною третьою згідно із Законом
N 2922-III (2922-14) від 10.01.2002)

Стаття 43. Участь в міжнародних організаціях

 

Національний банк має право брати участь у формуванні
капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до
міжнародних договорів, учасницею яких є Україна, а також
відповідно до угод між ним та іноземними центральними банками.

 

Розділ VIII

 

ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ ЩОДО ОПЕРАЦІЙ З
ВАЛЮТНИМИ ЦІННОСТЯМИ

 

Стаття 44. Повноваження в сфері валютного регулювання
та контролю

(Назва статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2922-III (2922-14) від 10.01.2002)

Національний банк діє як уповноважена державна установа при
застосуванні законодавства України про валютне регулювання і
валютний контроль.

 

До компетенції Національного банку у сфері валютного
регулювання та контролю належать: (Частина друга статті 44 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2922-III (2922-14) від
10.01.2002)

 

1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних
операцій; (Пункт 1 частини другої статті 44 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2922-III (2922-14) від 10.01.2002)

 

2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у
тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за
діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та
нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на
здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного
законодавства; (Пункт 2 частини другої статті 44 в редакції
Закону N 2922-III (2922-14) від 10.01.2002)

 

3) встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків
та інших установ, що купують та продають іноземну валюту;

 

4) застосовування мір відповідальності до банків, юридичних
та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил
валютного регулювання і валютного контролю. (Частину другу статті
44 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 2922-III (2922-14)
від 10.01.2002)

 

Стаття 45. Організація валютного ринку

 

Національний банк визначає структуру валютного ринку України
та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно
до законодавства України про валютне регулювання.

 

Стаття 46. Дисконтна та девізна валютна політика

 

Національний банк проводить дисконтну та девізну валютну
політику і застосовує в необхідних випадках валютні обмеження.

 

Національний банк здійснює дисконтну валютну політику,
змінюючи облікову ставку Національного банку для регулювання руху
капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також
коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют.

 

Національний банк здійснює девізну валютну політику на
підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних
валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінансових
ринках.

 

Стаття 47. Структура золотовалютного резерву

 

Для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності
грошової одиниці України Національний банк має золотовалютний
резерв, що складається з таких активів:

 

монетарне золото;

 

спеціальні права запозичення;

 

резервна позиція в МВФ;

 

іноземна валюта у вигляді банкнот та монет або кошти на
рахунках за кордоном;

 

цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;

 

будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови
забезпечення їх надійності та ліквідності.

(Стаття 47 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1919-III
(1919-14) від 13.07.2000)

Стаття 48. Поповнення та використання золотовалютного резерву

 

Поповнення золотовалютних резервів проводиться Національним
банком шляхом:

 

1) купівлі монетарного золота та іноземної валюти; (Пункт 1
статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1919-III
(1919-14) від 13.07.2000)

 

2) отримання доходів від операцій з іноземною валютою,
банківськими металами та іншими міжнародно визнаними резервними
активами;

 

3) залучення Національним банком валютних коштів від
міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних
держав та інших кредиторів.

 

Використання золотовалютного резерву здійснюється
Національним банком на такі цілі:

 

1) продаж валюти на фінансових ринках для проведення
грошово-кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу;

 

2) витрати по операціях з іноземною валютою, монетарними
металами, а також іншими міжнародно визнаними резервними активами
та операціях із забезпечення діяльності Національного банку в
межах сум, передбачених кошторисом доходів та витрат Національного
банку; { Пункт 2 частини другої статті 48 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 4395-VI (4395-17) від 09.02.2012 }

 

3) повернення Національним банком валютних коштів міжнародним
фінансовим організаціям, іноземним центральним банкам та іншим
кредиторам, включаючи відсотки за користування такими коштами та
інші обов'язкові нарахування; { Частину другу статті 48 доповнено
пунктом 3 згідно із Законом N 2478-VI (2478-17) від 09.07.2010 }

 

4) участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних
організацій відповідно до статті 43 цього Закону. { Частину другу
статті 48 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 2478-VI
(2478-17) від 09.07.2010 }

 

Не допускається використання золотовалютного резерву для
надання кредитів і гарантій та інших зобов'язань резидентам і
нерезидентам України.

 

Стаття 49. Зберігання золотого запасу

 

Національний банк є зберігачем державного золотого запасу, а
також дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, інших
коштовностей.

{ Стаття 49 в редакції Закону N 1416-IV (1416-15) від
03.02.2004 }

{ Статтю 50 виключено на підставі Закону N 2478-VI
(2478-17) від 09.07.2010 }

Стаття 50. Позареалізаційні валютні доходи та збитки

 

Доходи та збитки Національного банку, пов'язані із зміною
оцінки активів і пасивів, представлених у вигляді банківського
золота та іноземної валюти, спеціальних прав запозичення, у
зв'язку із змінами курсу іноземних валют та ціни золота
враховуються і компенсуються у такому порядку:

 

1) чисті валютні доходи та збитки збалансовуються відповідною
сумою на спеціальному резервному рахунку переоцінки валютних
резервів у балансі Національного банку;

 

2) зазначені чисті доходи та збитки не враховуються при
розрахунку річного доходу Національного банку.

{ До Закону включено статтю 50 згідно із Законом N 2856-VI
(2856-17) від 23.12.2010 - діє до 1 січня 2012 року }

Розділ IX

 

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ З ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ, ВЕРХОВНОЮ
РАДОЮ УКРАЇНИ ТА КАБІНЕТОМ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

 

Стаття 51. Підзвітність

 

Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній
Раді України в межах їх конституційних повноважень.

 

Підзвітність означає:

 

1) призначення на посаду та звільнення з посади Голови
Національного банку Верховною Радою України за поданням Президента
України;

 

2) призначення та звільнення Президентом України половини
складу Ради Національного банку;

 

3) призначення та звільнення Верховною Радою України половини
складу Ради Національного банку;

 

4) доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України
про діяльність Національного банку;

 

5) надання Президенту України та Верховній Раді України двічі
на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.

 

Національний банк України щоквартально надає інформацію
Президенту України, Кабінету Міністрів України та Комітету
Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності
щодо безготівкової емісії у відповідному періоді, а саме:

 

проведення операцій з рефінансування банків;