Кореспондент: Яких зусиль Ви докладаєте, щоб налагодити повноцінне харчування для дітей?

Ольга Іванівна: Харчування дітей в нашому дитячому садочку повністю здійснюється за рахунок коштів з бюджету Камя`нської сільської ради. Продукти нам доставляє постачальник, який перемагає у тендері на кращі умови постачання харчів для дітей. В даний момент таким постачальником являється приватний підприємець.Крічевська Вероніка.

З нею у нас існує домовленість – якщо якість якихось продуктів нам не подобається, ми можемо їх повернути. Раніше, коли ми співпрацювали з іншими постачальниками у нас таких можливостей не було. З Веронікою ми відшукали можливість забезпечувати дітей свіжими і якісними молочними продуктами. Тепер після сніданку страв з молока не залишається. Безумовно забезпечити ті норми харчування, які нам рекомендовані, з теперішнього обсягами фінансування ми не здатні. Але досвід свідчить, що і наших можливостей досить, щоб забезпечити нашим дітям повноцінне і калорійне харчування. Діти щодня отримують 50 – 70 гр. м’яса. Два рази на тиждень їм дають рибу(зазвичай це хек). Мені хотілося б сказати кілька теплих слів про нашого кухаря – Лісіцу Світлану Іванівну, яка добре знає, як догодити апетиту наших дітей. Моя маленька донечка, яка відвідує дитячий садочок часто на вихідні просить мене: «Мамо, приготуй такий сніданок, який ми їмо у садочку!». Напередодні великих свят весь наш маленький і дружній колектив після роботи залишається на кухні і ми всі разом починаємо вигадувати і готувати найрізноманітніші смачні страви. Наступного дня відразу після урочистостей влаштовуємо для батьків і дітей святковий фуршет. Чого тільки не побачиш тоді на святковому столі: запечені корзинки з фруктами, мішечки-налісники з куриним м’ясом і сиром, фруктовий салат в апельсині, желе, Човник з тостерового хлібу з шматочком сиру замість вітрила і ще багато чого смачного.

Кореспондент:.Наскільки дитячий садочок забезпечений матеріальною базою, необхідною для виховного і навчального процесу? І як батьки Ваших вихованців допомагають дитсадку.

Ольга Іванівна: Не дивлячись на всі негаразд сьогодення, на мою думку наш дошкільний заклад в основному забезпечений всім необхідним для виконання своїх завдань. Щось нам залишилося у спадок від старого, колгоспного дитсадка – це краватки, дитячі шафи. А ось меблі для ігрової, парти для навчання, кухонні меблі, телевізор, DVD, музичний центр, нові іграшки, електроплиту, котел придбала для нас сільська рада в 2007р., коли відкривався дитячий садок «Сонечко». Сільська рада фінансує всі витрати пов’язані з опаленням приміщення садочку та оплатою зарплатні нашим працівникам. Батьки щомісяця за перебування своїх дітей в дитсадку платять від 70 до 100 гривен (залежно від кількості днів, які відвідувала дитина садок). Крім того відповідно до рішення батьківських зборів, батьки ще сплачують щомісяця 20 гривен добровільного внеску на кожну дитину. Ось ці добровільні внески ми намагаємося використати дуже ощадливо і ефективно. На них ми робимо передплату наших фахових журналів («Управління дошкільним закладом», «Дошкільне виховання», «Палітра педагога», «Джміль»), чистимо каналізацію, ремонтуємо побутову техніку (недавно відремонтували холодильник), купуємо побутову хімію. За ці ж резервні гроші щороку на початку навчального року для кожної дитини формуємо папки для роботи (важливий момент – у всіх дітей вони повинні бути однакові), до якої входять альбом для малювання, картон, олівці, пластилін тощо. Деякі батьки намагаються надавати ще й додаткову допомогу. Зокрема батьки дітей-випускників 2011 року Ковальчук Володимир та Іларіонов Григорій змайстрували в ігровій красиву і зручну шведську стінку. Користуючись нагодою хотілося б висловити подяку Токарю Ігорю (до речі його маленький синочок навіть ще не відвідує наш садочок), за те що він подарував нашому закладу 2000 гривен, на які ми придбали нових іграшок і газонокосилку. Багато чого наш колектив робить своїми власними руками. Наприклад, до тих споруд, що залишилися нам у спадок від колгоспного садочка ми додали грибки, гойдалку, декоративне озеро з лебедями(батько одного з наших вихованців вирізав тих лебедів із звичайної автомобільної шини).

Кореспондент: Головне у Вашій роботі – дитина. Розкажіть про Ваших вихованців. Який він сучасний до школярик Чи приходять до Вас в гості колишні вихованці, які стали зараз учнями початкових класів Кам`янської школи?

Ольга Іванівна: Мені здається, що сучасна дитина дошкільного віку набагато розкутіша, вільніша у своїх проявах, більш відкрита до спілкування, ніж це було раніше. Але вони такі самі добрі, чуйні, незахищені, як і діти у всі часи. Наші вихованці можуть нас

повчити, як треба користуватися мобільним телефоном, вони залюбки справляються з комп’ютером. Але маленьким дітям так само, як і сто років назад потрібна наша турбота і любов. Неодноразово були випадки, коли в Роздільній до нас підбігали наші колишні роздільнянські вихованці і ми разом щиро раділи з тієї зустрічі. До нас постійно приходять в гості наші випускники, а тепер учні ЗОШ І – ІІІ ступенів с. Кам’янка Новосьолова Світлана, Соловйова Тетяна, Константинова Єлизавета. Особисто для мене кожен наш вихованець – це яскрава особистість, яка залишила свій неповторний слід в наших серцях.

Кореспондент: Нещодавно всі були свідками чудового виступу Ваших вихованців на святі 45-річчя Каменської школи. І було зрозуміло, що за тими феєричними танцювальними номерами, які показала малеча, стоїть копітка праця працівників дитсадка, які ставили ті танці, шили костюми. Будь ласка відчиніть трошки двері у свою творчу лабораторію і скажіть, як досягаються такі неймовірні результати?

Ольга Іванівна: Ми спеціально не готувалися до того святкового концерту. Всі ці номери – танець феє чек, танець кротів, танець жабенят та інші взяті з останнього нашого випускного свята, сценарій якого ми створили на основі дитячого мюзиклу по мотивам казки Г. Х. Андерсена «Дюймовочка». Ці художні номери – результат нашої колективної творчості. Я не можу стверджувати, що все це придумав хтось один з нас.

Взагалі – колективна творчість і плідна співпраця під час підготовки свят – це і основний принцип і прийом нашої роботи. Коли ми готуємо якесь свято, колектив починає працювати я б сказала в «надзвичайних умовах». Причому всі члени нашого колективу роблять це цілком добровільно. А полягають ці надзвичайні умови в тому, що ми надовго затримуємося в садочку після закінчення робочого дня – готуємо декорації, шиємо костюми, розробляємо сценарій. Всі ми – я, завідуюча, вихователь Лариса Василівна, нянечка Дяченко Ольга Миколаївна, кухар Лісіца Світлана Іванівна, медсестра Ліщинська Світлана Іванівна роблять цю роботу з любов’ю, з великою охотою, щирим замилуванням. В такі моменти ми перетворюємося в одне ціле, самі собою виникають цікаві ідеї, знаходяться найбільш вдалі шляхи їх реалізації, і все це з посмішкою, з смішинкою. Втоми не відчуваєш, на дорікання близьких не звертаєш уваги.

Боюсь виглядати занадто патетичною, але така праця приносить насолоду. А ще більша насолода – бачити результати нашої праці. Був випадок, коли під час одного з наших випусків ми адаптували шкільний вальс до нашого свята. Той танець був таким чудовим і зворушливим, що у багатьох батьків, які були запрошені на свято виступили на очах сльози.

Кореспондент: Успішна робота колективу дитсадочку, на моє глибоке переконання, була б неможлива без зваженої, мудрої, консолідуючої ролі керівника, яку Ви щоденно реалізуєте. Як Ви вважаєте, якими є складові успішної роботи керівника?

Ольга Іванівна: Найбільшим своїм успіхом, досягненням і вкінці кінців удачею і щастям я вважаю те, що мені вдалося знайти взаєморозуміння з моїх колективом. В спілкуванні з моїми колегами мені не треба кричати, вимагати, добиватися виконання своїх розпоряджень. Ми дуже добре розуміємо один одного. Я завжди намагаюся увійти в становище кожного працівника. Я не боюся стати поряд з моїм підлеглим, щоб допомогти їм виконувати якусь роботу, якщо того вимагають виробничі потреби. Але глибоко переконана, що останнє слово завжди повинно бути за керівником.