Проблема об'єднання Кореї. Міжкорейський діалог 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Проблема об'єднання Кореї. Міжкорейський діалог



\ Корейський півострів понад 50 років є джерелом напруги в іАзіатсько-Тихоокеанському регіоні. Тут сходяться геополітичні іта економічні інтереси таких країн, як США, Японія, Китай, Ро-;ія, зосереджені великі військові контингенти, існує небезпека зозповсюдження ядерної зброї. Корейські держави розвивають-;я за різними моделями, мають великі розбіжності в економіч-їих, політичних, ідеологічних системах. Лідери і КНДР, і РК неодноразово Заявляли про свою готовність до співпраці у роз­в'язанні проблеми об'єднання Кореї.

Ще в 60-х роках КНДР висунула ідею конфедерації, яка тоді означала об'єднання шляхом проведення загальних ви­борів. У 1980 р. ця ідея була конкретизована, зміст її зводив­ся вже до створення конфедеративної держави, в якій кожна частина розвивалась би своїм шляхом, і в той же час вирішу­вались би спільні проблеми. З другої половини 80-х років Північна Корея пропонувала ввести заходи довіри на Корейсь­кому півострові, які б включали обмеження військових на­вчань, заборону маневрів іноземних військ. Південнокорейські ініціативи зводились до розширення економічних і гумані­тарних контактів. В 1990-1992 рр. міжкорейський діалог ус­пішно розвивався, відбулося 8 зустрічей на рівні прем'єр-міністрів двох держав. КНДР відмовилась від тези «дві деле­гації - одне місце», після чого обидві корейські держави були прийняті в 00Н (вересень 1991 р.). КНДР і РК підписали Угоду про примирення, ненапад, обміни і співробітництво (гру­день 1991 р.) і Спільну декларацію про без'ядерний статус Корейського півострова (лютий 1992 р.). Почало налагоджу­ватись економічне співробітництво. В цей час США звинува­тили Північну Корею в розробці ядерної зброї (1993), хоча підтвердити факт наявності в неї військової ядерної програ­ми не змогла жодна міжнародна інспекція, включаючи МАГАТЕ. США виходили з того, що країна мала ядерні реакто­ри на АЕС і теоретично могла виготовити атомну бомбу. Кон­структивні міжкорейські контакти було перервано, багато спільних проектів заморожено.

У 1993 р. Кім Ір Сен висунув «Програму великої наці­ональної консолідації всієї нації для об'єднання батьківщи­ни» з 10-ти пунктів. Пропонувалось створити Демократичну Конфедеративну Республіку Коре, в якій співіснували б різні соціально-економічні, ідеологічні, політичні системи Півночі й Півдня. На чолі об'єднання, мала стати Верховна національна конфедеративна рада з рівної кількості представників КНДР і РК та певної кількості співвітчизників із-за кордону. Спільний уряд координував би роботу обох регіональних урядів. Це


об'єднання повинне було мати без'ядерний статус, на його те­риторії заборонялось розміщення іноземних військ, військо­вих баз, виробництво, ввезення, застосування ядерної зброї. Ко­рейський півострів навічно перетворювався в зону миру.

Офіційні власті Південної Кореї виступали за попередню уніфікацію двох систем перед об'єднанням, що означало б поглинання однієї держави іншою. Вони вважали, що після введення політики відкритості їхня система буде добровільно сприйнята на Півночі. Лідер південнокорейської опозиції, нинішній президент Республіки Корея Кім Де Чжун запро­понував програму «Три принципи і три етапи». Трьома прин­ципами об'єднання він назвав «мирне співіснування, мирні обміни і мирне об'єднання». Створення спільної корейської держави, на його думку, має відбуватися в три етапи, по мірі створення необхідних умов: 1) конфедерація двох незалеж­них держав; 2) федерація двох регіональних частин; 3) об'єд­нання, при якому утворюється «одна країна, одна нація, один уряд». Перший етап проекту Кім Де Чжуна близький до ідеї створення Демократичної Федеративної Республіки Коре. Виникла основа для пошуку компромісів і співпраці.

В 1995 р. «корейська ядерна криза» була врегульована. США зняли свої звинувачення в обмін на заміну північноко-рейськйх реакторів АЕС на ядерні легководневі реактори, що не здатні виробляти плутоній для ядерної зброї. Велику ак­тивність у розширенні господарських зв'язків виявляють найбільші корпорації Республіки Корея. Розпочато створен­ня на території КНДР індустріальних комплексів. Компанія «Х'юнде» планує побудувати в провінції Хванхе-Намдо ком­плекс, де розмістяться об'єкти 850 південнокорейських фірм. Концерн «Самсунг» збирається випускати в Північній Кореї на базі новітніх технологій стереосистеми та іншу продукцію, використовуючи місцеву дешеву робочу силу. У свою чергу, Республіка Корея готова імпортувати з КНДР метали, сталь,, морепродукти, лікарські рослини. Триває міжкорейське співро­бітництво у сфері транспорту і торгівлі. Відкрите регулярне, сполучення між південнокорейським портом Пусан і пор­том Наджином на Півночі, де планується створити спеціаль­ну економічну зону. Розвиваються контакти в галузі туриз-^ му і спорту. Концерн «Х'юнде» будує в Пхеньяні спортивний комплекс загальною вартістю 57 млн. дол. Планується ствод | рення міжнародного курорту Кимгансан в Алмазних горах...„|

В червні 2000 р. відбувся міжкорейський саміт на найвищск| му рівні в Пхеньяні, в ході якого лідер КНДР Кім Чен Ір і пр^»| зидент РК Кім Де Чжун обговорювали подальші перспектиЗДЬ<|

співробітництва. „.^

"• ї ^•яя


СІНГАПУР

Суспільно-політичний лад

Назву Сінгапур одночасно носять острів, країна, місто і ріка. Сінгапур був колонією Португалії, Голландії, а потім Велико­британії. В 1959 р. він добився самоврядування в рамках Бри-їанської співдружності, в 1963-1965 рр. входив до складу Феде­рації Малайзії, 9 серпня 1965 р. проголошена державна неза­лежність Сінгапура.

Сінгапур - республіка з парламентською формою правлін­ня. Однопалатний парламент обирається за мажоритарною сис­темою прямим голосуванням на 5 років. Президент раніше оби­рався парламентом на 4 роки. В рамках багатопартійної систе­ми діє 20 партій, які не відіграють у політиці помітної ролі. Прав­лячою партією, яка всі роки з моменту отримання незалежності має абсолютну більшість у, парламенті і формує уряд, є Партія народної дії. Її лідер і незмінний прем'єр-міністр з 1959 р. по 1990 р. Лі Куан Ю був прихильником ідеї «керованої демо­кратії» і вважав, пю демократичні свободи західного зразка можна запроваджувати після створення ефективної економіки і за­безпечення достойного рівня життя. Режим має авторитарний характер, права і свободи громадян певною мірою обмежуються і поетапно розширюються. В 1991 р. до конституції була внесе­на поправка, за якою президент почав обиратись шляхом за­гальних прямих виборів на 6 років. На парламентських виборах 1997 р. Партія народної дії завоювала 81 місце, а опозиція - 2.

Сінгапурське суспільство багатонаціональне і багатоконфе­сійне. Тут проживає 77,3% китайців, 14,1% малайців, 7,3% індійців, а також вірмени, індонезійці, араби, японці, корейці, євро­пейці та інші національні меншини. Буддизм сповідують 29% населення, християнство - 19%, іслам - 16%, таоїзм - 13%. Влада приділяє велику увагу узгодженню інтересів етнічних і релігійних общин та їх співпраці. Державними е китайська, ан­глійська, малайська, тамільська мови. Правляча еліта прагне об'єднати всіх громадян навколо ідеї єдиної нації, синтезуючи все краще з їх традицій і не зачіпаючи основ культур певних народів. Поставлено мету до 2030 р. сформувати «велику малу націю» — побудувати розвинуте індустріальне суспільство.

За роки незалежності значно зріс рівень життя сінгапурців. 70% населення належить до середнього класу. Власне житло мають 90% громадян, власний автомобіль - 35%. Рівень розлу­чень - 6% від кількості зареєстрованих шлюбів, а це означає, що сім'ї там одні з найміцніших у світі. Середня зарплата неквалі-фікованого робітника становить 630 дол., випускника універси­тету — 1 730 дол., тобто в 2,7 рази вища. Середньостатистичний


сінгапурець витрачає на харчування 34-35% прибутків, на жит­ло - 20%, на транспорт і зв'язок - 12%. Від громадян вима­гається висока свідомість і дисципліна. Заборонено грати в азартні ігри, жувати гумку, палити в громадських місцях, сміти­ти, забруднювати довкілля вихлопними газами тощо. До поруш-/ ників правил, яких значною мірою виявляє саме населення, зас-і

тосовуються високі штрафи.

Економічний розвиток

Англійські військово-морська і військово-повітряна бази, які до 1967 р. знаходились на території Сінгапура, давали заробіток 75% працездатного населення. Після їх ліквідації гостро поста­ла проблема зайнятості і створення національної економіки. Керівництво держави, підприємницькі кола зробили ставку на вигідне географічне положення і потенційні можливості, пов'язані з кліматом. За короткий час Сінгапур перетворився на регі­ональний і міжнародний торговий, фінансовий і транспортний центр. Тут розвивалися наукоємні галузі і налагоджувалось ви­робництво комп'ютерів і компонентів для них, електронного і телекомунікаційного обладнання, лазерної оптики. Розроблялись біотехнології. Створювались національні програми комп'ютер­ної і робототехніки.

Сінгапур має значні суднобудівні і судноремонтні підприєм­ства. В 1997 р. його компанії, пов'язані з цим виробництвом, мали замовлення на продукцію до 2005 р. Країна займає друге місце у світі після США по виробництву пересувних бурових ус­тановок для розробки покладів на морському дні. Сінгапур пере­буває на третьому місці у світі після Х'юстона і Роттердама за переробкою нафти (близько 20 млн. т на рік). Високорозвинена військова промисловість поставляє на експорт стрілецьку зброю, швидкісні патрульні морські катери, радіоапаратуру, боєприпаси.

Сінгапур є важливим фінансовим центром. Щоденний обо­рот його валютної біржі сягає до 160 млрд. дол., хоча ця сфера постраждала під час кризи 1997-1998 рр. В економіку вкладено 10 млрд. дол., а основними інвесторами є Великобританія, США, Японія. Через дефіцит землі власне сільське господарство в країні практично відсутнє. Понад 90% продуктів харчування імпор­тується. Вся питна вода надходить водопроводом з Малайзії. Розвивається виробництво на експорт орхідей, оголошених на­ціональною квіткою Сінгапура. В 1995 р. за їх продаж місцеві

компанії одержали 60 млн. дол.

Великі кошти вкладені в туристичний бізнес. Туризм дає" 25% ВНП. Щороку країну відвідують до 7 млн. туристів, які* | приносять прибуток в 7 млрд. дол. Створені такі екзотичні за- І повідники, як Крокодиларіум, природний резерват Букит Тімах?


де збережений куточок первісних дощових лісів, найбільший ^океанаріум Азії «Підводний світ». Водний парк. Парк орхідей,,Парк метеликів. Музей риб тощо. Тут можна також відвідати ^селище перших поселенців, форт Сілозо, Музей флоту, Музей ВПС, Меморіал Другої світової війни, який включає фрагмент японсь­кого концтабору для британських військовополонених. Щоріч­но проводиться продуктовий фестиваль. Між собою змагаються представники китайської, південноіндійської, малайської, корейсь­кої, японської, європейської, американської кухні.

В'ЄТНАМ, ЛАОС, КАМБОДЖА



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; просмотров: 773; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.90.33.254 (0.01 с.)