Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Стреси як об’єкт керівництва
Конфліктні ситуації часто призводять до стресових станів у індивідів. Стрес — стан, спричинений великими або малими обсягами робіт, необхідністю людей уживатися між собою, конфліктом, невизначеністю ролей, безцільністю існування, відсутністю важливої справи, фізичними, психологічними та іншими факторами. Стреси, залежно від чинників, що їх зумовлюють, поділяють на дві групи: 1. Організаційні — є наслідком проблем в організації (на підприємстві), відсутності важливої справи, без- цільності існування, перевантаження чи недовантаження роботою, конфлікту, невизначеності ролей, нецікавої роботи, відсутності важливої справи тощо. 2. Особисті — їх породжують необхідність уживатися один з одним, смерть у родині, проблеми зі здоров'ям, шлюб, вагітність, сексуальні проблеми, складні стосунки з рідними, зміна квартири, невдале проведення свята, порушення звичок, уподобань тощо. Стреси формуються під впливом різних психологічних чинників: — позитивних почуттів (вдячність, повага, довіра, захоплення, прихильність, доброзичливість тощо); — негативних почуттів (ненависть, недовіра, презирство, ворожість, ревність, прагнення помсти, загроза безпеці тощо); — почуття байдужості. Процес виникнення стресу відбувається в такій послідовності: — поява початкової реакції подиву, тривоги, невміння справитись із ситуацією; — виникнення суперечок; — фаза виснаження, втоми. Негативний вплив стресу можна нейтралізувати з допомогою самоуправління та застосування певних управлінських рішень. Для усунення стресу в процесі самоуправління необхідно: — оцінити власний стан і результати своєї діяльності; — конкретизувати систему своєї роботи (наприклад, спланувати справи на кожен день); — не погоджуватись на нову роботу (завдання), якщо незавершена попередня; — підтримувати доброзичливі стосунки з керівником; — не погоджуватись із суперечливими вимогами; — інформувати керівника про нечітко сформульоване ним завдання; — поліпшувати стосунки з членами колективу, формальними та неформальними групами; — не скаржитись; — обдумувати кожен свій крок; — вміло організовувати свій відпочинок; — вивчати відповідну літературу, застосовувати отримані знання на практиці.
Дбаючи про ефективне управління стресами, менеджер повинен: — вивчати особливості характеру, діапазон знань, ставлення до роботи своїх підлеглих; — вибирати тип і обсяг робіт відповідно до здібностей, потреб і навичок працівників; — надавати працівникам повну характеристику майбутньої роботи; — дозволяти працівникам обґрунтовано відмовлятись від роботи; — вміло пояснювати необхідність виконання роботи; — приймати оптимальні рішення; — визначати чіткі межі повноважень; — удосконалювати комунікації; — використовувати стиль керівництва відповідно до ситуації; — не приховувати виробничо-господарської інформації; — забезпечувати необхідну винагороду за ефективну роботу; — застосовувати графіки з метою пояснення певних економічних явищ; — бути наставником підлеглих; — підвищувати кваліфікацію підлеглих; — розвивати здібності підлеглих; — за необхідності сприяти працівникам у зміні робочих місць тощо. У сучасних умовах робочий день менеджера є надзвичайно інтенсивним, що вимагає значних фізіологічних, психологічних та енергетичних зусиль. При цьому дуже часто під час роботи виникають непередбачені ситуації, які не дають змоги виконати заплановані завдання. Робота менеджера — це робота з людьми, тому до сучасних управлінців висувають нові вимоги: гнучкості, стійкості, хорошої фізичної форми, толерантності, вміння відчувати настрій підлеглих тощо. Усе це покликане знизити рівень конфліктності та запобігти стресам. Тема №14: Відповідальність та етика в менеджменті План: 1. Юридична та соціальна відповідальність у менеджменті 2. Етика у менеджменті 3. Взаємозв’язок відповідальності й етики у менеджменті
Відповідальність та етика в менеджменті Діяльність у сфері бізнесу пов'язана не лише з досягненням економічного результату, який вимірюється передусім обсягами виготовленої продукції (послуг) та рівнем прибутку підприємства. Важливе значення має й етика ділового співробітництва, виявом якої є дотримання правил і норм партнерства, конкурентної боротьби, турбота про ділову репутацію фірми та людей, причетних до неї. Не менш значущими для підприємців, менеджерів є відповідальність перед суспільством, соціальна етика. Адже кожна організація використовує у своїй діяльності матеріальні, фінансові та трудові ресурси держави і тому повинна усвідомлювати свій обов'язок, нести відповідальність перед суспільством, спрямовуючи частину своїх доходів та зусиль на його благо і вдосконалення.
Юридична та соціальна відповідальність у менеджменті У процесі діяльності організації виділяють два види відповідальності підприємця та менеджера — юридичну та соціальну. Юридична відповідальність —дотримання конкретних державних законодавчих актів, інструкцій, положень тощо, які визначають межі, норми, засади функціонування організацій. Соціальна відповідальність —добровільна реакція організації на соціальні проблеми суспільства. Визнання підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності й відповідна поведінка мають переваги і недоліки. Переваги соціальної відповідальності виявляються в забезпеченні стабільного функціонування організації, а також у її здатності впливати на стан, динаміку розвитку суспільства. Отже, соціальна відповідальність має такі переваги: — забезпечує довгострокові перспективи розвитку суспільства; — створює можливості впливу на зміни суспільства; — допомагає розв'язувати соціальні проблеми, в тому числі й працівників організації; — формує норми моралі в організації; — забезпечує встановлення доброзичливих відносин між підприємцями (менеджерами) та іншими членами суспільства тощо. Водночас соціально відповідальна поведінка організації, менеджера пов'язана з певними проблемами, найістотнішими серед яких є: — порушення принципу максимізації прибутку; — зростання собівартості продукції у зв'язку зі збільшенням витрат на соціальні потреби; — неможливість забезпечення високого рівня підзвітності суспільству. Часто соціальна відповідальність супроводжується невмілим задоволенням соціальних потреб, організацією гучних акцій задля рекламних цілей тощо. Підприємці та менеджери повинні намагатися досягнути такого рівня соціальної відповідальності, який забезпечив би реалізацію переваг та усунення (послаблення) недоліків. Соціальна відповідальність є похідною цінностей, які випливають із етичних норм підприємців, менеджерів, працівників організації. У кожному суспільстві, колективі вони мають свої особливості. Етика у менеджменті Кожна організація функціонує в економічному просторі, де склалися певні моральні устої, принципи, культура. Тому підприємці та менеджери повинні будувати свої стосунки з підлеглими, партнерами на засадах етики. Етика — норми поведінки, сукупність загальноприйнятих юридичних та моральних правил, вимог, які людина ставить перед собою або яких вимагає від неї оточення. Відповідно етичною поведінкою є сукупність вчинків, дій людей, які відповідають нормам моралі, свідомості, порядку, що сформувалися в суспільстві або до яких воно прямує. У процесі підприємницької та управлінської діяльності непоодинокі випадки відхилення від суспільних норм, що розцінюється як неетична поведінка. Вона може бути зумовлена різними чинниками:
— конкурентною боротьбою; — прагненням великих прибутків; — невмілим стимулюванням керівників за етичну поведінку; — недооцінкою етичних норм у суспільстві; — намаганням досягнути мети та реалізувати місію організації будь-якою ціною; — неетичною поведінкою партнерів; — конфліктними, стресовими ситуаціями в організації; — невдалим підбором та невмілим застосуванням стилів керівництва; — занадто складною системою розроблення та прийняття рішень в організації тощо. У більшості організацій приділяють особливу увагу етичним нормам, оскільки від цього значною мірою залежить імідж та ділова репутація компаній. Часто вони опиняються перед дилемою: діяти етично, але недоот-римати потенційні прибутки чи досягати визначених цілей будь-якими засобами, тобто працювати за принципом Ніколо Маккіавеллі (1469—1529) «Мета виправдовує засоби». Практика свідчить: якщо фірма планує свою діяльність у короткостроковому періоді, не орієнтуючись на перспективний розвиток, то віддає перевагу другому варіанту поведінки. Якщо ж компанія прагне здобути стабільне становище на ринку, встановити взаємовигідні та чесні стосунки зі своїми партнерами, забезпечити успішний та прибутковий бізнес у довгостроковому періоді, всі дії та вчинки її працівників повинні базуватись на дотриманні етичних норм, ділового етикету. Стратегія етичної поведінки інколи змушує підприємства відмовлятись від досить привабливих з комерційної точки зору пропозицій, що формує і посилює їх репутацію в ділових колах. Це підтверджує доцільність і виправданість інвестицій в етику. Нерідко з виховною метою в організаціях розробляють етичні кодекси, які визначають моральні та соціальні цінності компанії, принципи ділового етикету, правила поведінки працівників; створюються спеціальні структурні підрозділи (наприклад, комітет з етики) чи запроваджуються спеціальні посади (наприклад, уповноважений з етичних питань). Наприклад, Кодекс етики компанії «Cummins Engine», охоплює такі пункти: 1. Підлеглість закону. 2. Бути чесним, оцінювати події справедливо і точно. 3. Бути справедливим — надавати змогу висловитися кожному. 4. Бути турботливим — турбуватись про те, щоб фірма впливала на інших, намагатись зробити цей вплив більш сприятливим. 5. Бути сміливим. Ставитись до інших з повагою, навіть коли це збитково для справи.
Сучасний менеджмент пропонує такі заходи для забезпечення етичної поведінки: — запровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань, правил поведінки працівників організації. Так, етичними нормами заборонено хабарі, подарунки, порушення законів, незаконні виплати політичним організаціям, необ-ґрунтовані вимоги, розкриття секретів фірми, використання забороненої інформації тощо. Як стверджує Тім Граут-Сміт, інстинкт наживи слід стримувати етичними нормами, створенням високоморального клімату в бізнесі. Саме такі засади є домінуючими у бізнесовому середовищі розвинутих країн. Наприклад, крупні корпорації посилено афішують свою турботу про навколишнє середовище, створюючи механізми «екологічної безпеки». Особливо це стосується підприємств зі шкідливим виробництвом. Деякі компанії під впливом норм етичної поведінки відмовляються навіть від вигідної експлуатації робочої сили в країнах, що розвиваються. Так, один із світових лідерів у виробництві одягу компанія «Леві Страусе» припинила свої капіталовкладення в економіку Бірми та Китаю через порушення прав людини в цих країнах; — створення комітетів з етики; — застосування механізмів стимулювання, які б протидіяли неетичній поведінці та вчинкам; — здійснення соціальних ревізій для з'ясування впливу соціальних факторів на організацію; — організацію навчання етичної поведінки керівників і всього персоналу; — постійне інформування працівників про випадки високоетичної поведінки через різні інформаційні канали; — проведення нарад, конференцій, симпозіумів тощо з проблем етичної поведінки. Етична чи аморальна практика ведення бізнесу є відображенням системи цінностей, яка сформувалась у суспільстві, певній соціальній групі чи організації. Тому етичні норми поведінки необхідно впроваджувати на засадах виховання високого рівня культури та навчання етикету кожного члена колективу.
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; просмотров: 472; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.165.248.212 (0.041 с.) |