Порівняйте та назвіть розбіжності між дескриптивною, кореляційною та маніпулятивною дослідницькими стратегіями.

Прийнято виділяти три основні дослідницькі стратегії: дескриптивну, кореляційну та маніпулятивну.

Дескриптивна дослідницька стратегія включає акти спостереження і фіксування результатів спостережень за поведінкою чи станом об’єктів спостереження у тому вигляді, у якому вони трапляються в реальному світі.

Виокремлюють 4 основні функції дескриптивної стратегії.

1. Вона допомагає ідентифікувати важливі поведінкові явища.

2. На підставі дескриптивної стратегії можна виокремити основні незалежні змінні для наступного більш глибокого дослідження.

3. Вона може підказати деякі особливості функціонування об’єктів спостереження, які доцільно зареєструвати поряд зі спеціальними залежними змінними, що вимірюються.

4. Дескриптивн стратегія інколи може бути використана для того, щоб вивчити проблеми, які неможливо дослідити за допомогою кореляційної чи маніпулятивної стратегії.

Найбільш елементарною дескриптивною стратегією є проста іннумерація, тобто перелічення певних особливостей, які виявляються в процесі спостережень. Підрахунок частоти появи подій, об’єктів або характеристик того явища, що спостерігається, часто забезпечує достатню, хоча, мабуть, й не цілком надійну інформацію для перевірки висунутої наукової гіпотези.

Одним з варіантів реалізації дескриптивної стратегії є натуралістичне (природне) спостереження, яке передбачає виявлення спостережуваних аспектів поведінки у тому вигляді, в якому вони є в реальному житті. Для перевірки даних можуть застосовувати контрольовані спостереження.

Кореляційна стратегія використовується, коли в процесі спостережень виокремлюються два чи більше аспектів виявлення явища, які спостерігаються у певної кількості індивідуумів. Рівень надійності взаємозв’язку між цими аспектами спостережень і відповідними вимірами може бути статистично визначений за допомогою коефіцієнта кореляції. Кореляційний дослідницький підхід залишається цінним засобом психологічних досліджень, особливо в галузі вивчення рис особистості і оцінок інтелекту. Найбільш часто кореляційна дослідницька стратегія використовується у тих випадках, коли маніпулювання якимись аспектами чи умовами явищ, що досліджуються, практично не може бути досягнуто. Ця стратегія також може бути цілком доцільною у тих сферах знання, які ще недостатньо досліджені і де необхідне попереднє уточнення можливих змінних.

Але на підставі результатів кореляційних досліджень неможливо робити остаточні каузальні узагальнення. Проте деякі автори стверджують, що каузальні висновки на базі використання кореляційної стратегії можливі, якщо темпоральні зв’язки між подіями А і Б ретельно і систематично оцінюються. Дослідник може продемонструвати надійний кореляційний зв’язок між подіями А і Б тільки у тому випадку, коли А передує Б у часі, а не у випадку коли Б передує А. У такій ситуації виникають підстави для формулювання висновку про каузальний зв’язок між А і Б, який виявляється у тому, що поява явища А з надійністю призводить до появи явища Б.

Ще одним можливим аргументом для застосування кореляційної стратегії вважається недостатня дослідженість певної сфери знань. Дійсно, численні кореляційні дослідження використовуються, коли встановлюються

зв’язки між великою кількістю змінних, коли бажано визначити наявність кластерів спільних факторів.

Третя і найбільш ефективна маніпулятивна дослідницька стратегія - це стратегія, що

базується на маніпулюванні одною чи більшою кількістю незалежних змінних. На підставі цієї стратегії сформульовані психологічні закони типів: S → R або O → R, які найбільш часто застосовуються, коли дослідник шукає каузальний зв’язок між явищами, для перевірки сформульованих гіпотез.

Найкращим доказом на підтримку казуального зв’язку між явищами є те, що вони завжди трапляються разом, причому одне випереджує інше і жодне не трапляється без іншого. Якщо науковець може продемонструвати регулярність змін залежної змінної шляхом маніпулювання однією чи більшим числом незалежних змінних, за умов, що усі інші фактори підтримуються незмінними, впевненість у можливості існування казуального зв’язку між явищами зростає.

Крім того, відтворення залежностей, що, як вважають, зумовлюють казуальний зв’язок між явищами чи подіями у контрольованих умовах, традиційно розглядалось як підтвердження наявності цього зв’язку.

Як і інші дослідницькі стратегії (дескриптивна та кореляційна), маніпулятивна стратегія не позбавлена певних проблем, що потребують спеціальної додаткової уваги дослідника. Однією з проблем є загроза можливого фальшування експериментальних даних щодо впливу незалежної змінної на залежну завдяки наявності небажаних побічних факторів, неадекватного контролю експериментальних процедур і цілого ряду інших загроз.