Охарактеризуйте зміст теорії вищого рівня Халла - Спенса.

У теорії Халла-Спенса представлені основні такі терміни: Сила навику (Н), Потяг (D), додаткова мотивація (К), гальмування мотивації(І).

Теорія Халла-Спенса поєднує 4 ізольовані закономірності, які операційно описують один і той самий поведінковий ефект.(В їх експерименті це було – зростання швидкості бігу піддослідної тварини до місця в експериментальній камері, де їй давали їжу, залежно від кількості підкріплених спроб виконання оперативної поведінки, до моменту формування умовного рефлексу). Формула, яка поєднує ці окремі закономірності, має такий вигляд:

R=f[H*(D+K) – I)]

Ця теорія вищого рівня, ілюструє подвійну корисність теорії як етапу наукового дослідження:

теоретичні узагальнення сприяють уніфікації знання шляхом об’єднання ізольованих окремих закономірних тверджень.

Теоретичні узагальнення, оскільки вони є узагальненням конкретних спостережень, можуть стати основою для формування гіпотез, які, у свою чергу, допоможуть перевірити діапазон можливого застосування та точність теорії.

Теорія Халла-Спенса може бути прикладом так званого дедуктивного теоретизування, бо дослідники просувались від загального формування теорії до рівня її експериментальної перевірки. Логічний процес, який був покладений в основу формування теорії, будувався на поясненні більш узагальнених тверджень за допомогою конкретніших експериментальних результатів, які підтверджували ці твердження.

Теорія базується на широкому використанні даних великої кількості експериментів. Інтегрує дані шляхом введення нових конструктів, за допомогою яких створюється уніфікуючи схема поєднання ізольованих елементів інформації. Теорія Халла-Спенса містить комбінації тверджень, які сформульовані в термінах поєднання окремих понять, визначених операційно з використанням спеціальних мультиплікаційних та адитивних знаків.

№11 Охарактеризуйте поняття наукової парадигми.

Парадигма (дав.-гр. παράδειγμα, paradeigma - приклад, зразок)-це загальновизнаний науковим співтовариством на данному етапі розвитку науки еталон наукового дослідження, який включає закон, теорію, їх практичнее застосування, метод, знаряддя або інструментарій, який застосовується в науковому дослідженні. Це правила та стандарти наукової діяльності, які прийняті в науковому співтоваристві в конкретний період розвитку науки. Їх дотримуються доти, доки не відбудеться нова наукова революція, яка змінить стару парадигму і на її місце буде прийнята нова. Вона містить у собі унікальні, специфічні правила досліджень даної наукової дисципліни. Включає метанаукові та ідеологічні установки щодо тих явищ, які виявляються цікавими для наукового дослідження, а також уточнює предмет дослідження, специфічні методичні прийоми, типии понять, що необхідні при конструюванні законів та теорій.

Пріоритет у використанні і поширенні терміну належить Томасу Куну. Кун говорить про можливості виділення двох основних аспектів парадигми: епістемічного (сукупність фундаментальних знань, цінностей, переконань і технічних прийомів, що виступають як зразок наукової діяльності) й соціального (характеризується через поділяюче її конкретне наукове співтовариство, цілісність і границі якого вона визначає). Пізніше Кун ввів таке поняття як дисциплінарна матриця. Структура дисциплінарної матриці містить: символічні узагальнення, що становлять формальний апарат і мову, характерну для конкретної наукової дисципліни;метафізичні компоненти, що визначають найбільш фундаментальні теоретичні і методологічні принципи світорозуміння;цінності, що задають панівні ідеали і норми побудови й обґрунтування наукового знання.

 

№12 Охарактеризуйте процедуру наукового дослідження.

І етап-висунення гіпотез-тверджень, що описують ті чи інші взаємозв’язки між двома або декількома явищами чи поняттями, що можуть бути перевірені.

ІІ етап-планування конкретного дослідження-створення умов для перевірки правомірності гіпотези.

ІІІ етап-проведення дослідження.

ІV етап-інтерпретація результатів-спростування чи прийняття гіпотези, якщо вона підкріплюється відповідними емпіричними даними.

VІ етап-формулювання нової гіпотези, у разі спростування первинної гіпотези

Отже, у структурі наукового дослідження зміст наукового знання є змінною величиною, а константою є метод.

 

№ 13. Назвіть основні типи наукового дослідження.

За характером:

Фундаментальні (спрямовані на пізнання глибинних закономірностей) та прикладні (метою є отримання знання, що може використовуватися для конкретного практичного завджання)

Монодисциплінарні (проводяться в рамках окремої науки) та міждисциплінарні (проводять на межі декількох наукових дисциплін)

Комплексні (проводяться за допомогою системи методів і методик, що дозволяють охопити максимальну кількість значущих параметрів реальності, яка вивчається) та однофакторні (аналітичні), які спрямовані на виявлення одного найбільш суттєвого, на думку дослідника, аспекту реальності.

За метою:

Пошукові (спроба вирішити проблему, яка ще не вирішувалася подібними методом)

Критичні (перевірка існуючої теорії, моделі, гіпотези, закону)

Уточнюючі (встановлення меж, в яких теорія передбачає факти й емпіричні закономірності)

Відтворюючі або підтверджуючі (повторення попередніх досліджень для оцінки достовірності результатів, перевірки надійності та об’єктивності висновків)

 

№14 Назвіть та охарактеризуйте основні принципи експериментального дослідження.

1.Загальні принципи

- детермінізму

- єдності свідомості та діяльності

- розвитку

- об’єктивності

- системності або цілісного вивчення психічних явищ

2.Спеціальні

- репрезентативності об’єкта дослідження з метою забезпечення можливості поширення експериментальних результатів на великі групи людей

- валідності-обгрунтованості ступеня співвіднесення експерим.процедур як з базовими теоретичними поняттями, предметом дослідження, так і з експериментальними даними, отриманими іншими дослідниками, що дає підстави вважати отримані дані достовірними

- надійності (внутрішньої валідності)-організація таких експерт.умов, що забезпечують точність виміру психол.явищ таким чином, щоб згодом можна було узагальнити і поширити їх на інших людей

- інваріантності результату дослідження, що обумовлює відносно стійкий зв’язок між експерим.впливом і певною реакцією об’єкта дослідження, задає принципову відтворюваність результатів дослідження

- ізоморфізму, що обумовлює існування співвідношення між предметно-практичною і психічною діяльністю, і дозволяє поряд з об’єктивним вивченням зовнішніх факторів, отримати об’єктивну інфо про властивості психіки суб’єкта

- єдності теорії, експерименту і практики

- проектування (активного моделювання, відтворення форм психіки в особливих умовах)

 

№ 15 Охарактеризуйте типи досліджень в експериментальній психології за характером та метою.

За характером:

Фундаментальні (спрямовані на пізнання глибинних закономірностей) та прикладні (метою є отримання знання, що може використовуватися для конкретного практичного завджання)

Монодисциплінарні (проводяться в рамках окремої науки) та міждисциплінарні (проводять на межі декількох наукових дисциплін)

Комплексні (проводяться за допомогою системи методів і методик, що дозволяють охопити максимальну кількість значущих параметрів реальності, яка вивчається) та однофакторні (аналітичні), які спрямовані на виявлення одного найбільш суттєвого, на думку дослідника, аспекту реальності.

За метою:

Пошукові (спроба вирішити проблему, яка ще не вирішувалася подібними методом)

Критичні (перевірка існуючої теорії, моделі, гіпотези, закону)

Уточнюючі (встановлення меж, в яких теорія передбачає факти й емпіричні закономірності)

Відтворюючі або підтверджуючі (повторення попередніх досліджень для оцінки достовірності результатів, перевірки надійності та об’єктивності висновків)