Розділ 1. Поняття про образ-символ у теорії літератури 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розділ 1. Поняття про образ-символ у теорії літератури



ТЕЗИ

науково-дослідницької роботи "Образ-символ вогню в українській художній літературі"

 

Ярослави Віталіївни Костенко,

члена Київського обласного територіального відділення МАН України, учениці 11 класу Гейсиської ЗОШ І-ІІІ ст. Ставищенського району

 


Актуальність науково-дослідницької роботи полягає у потребі системного аналізу творів української літератури, у яких відтворено образ-символ вогню, розкритті його смислових значень, визначенні засобів творення цього образу, оскільки в літературознавчій науці це питання системно не досліджено. Це сприяло вибору теми дослідження - "Образ-символ вогню в українській художній літературі".Об’єктом нашого дослідження є образ-символ вогню у творах української художньої літератури, а предметом дослідження - смислове навантаження образу-символу вогню у творах художньої літератури, елементи та засоби його творення.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в роботі уперше здійснено системний аналіз образу-символу вогню у різних творах української літератури; установлено смислове навантаження, елементи та засоби образотворення образу-символу вогню в українській літературі; поглиблено теорію української літератури щодо специфіки творення та смислового й ідейного значення образу-символу вогню.

У ході дослідження зроблено такі загальні висновки:

образ-символ вогню у творах нової української літератури ХІХ і ХХ століть є широко використовуваним;

смислове навантаження та елементи творення образу-символу вогню в українській літературі є як близькими, тотожними, так й істотно відмінними: вогонь як символ жертовності, беззавітного служіння людям, як основа відновлення, початку нового; вогонь як уособлення помсти, як покарання; вогонь-руйнування, нищення, лихо; вогонь, що уособлює прагнення до волі, заклик до боротьби за кращу долю; вогник як символ рідної домівки, як орієнтир у дорозі, як підтримка. Відповідно, елементами вогню у цих символах є полум'я, пожежа, вогник запаленої свічки, досвітні (передранішні) вогні, багаття в дорозі, вогник, який видно з вікна будинку;

засоби образотворення образу-символу вогню у творах українських письменників є різноманітними - епітети, порівняння, гіперболи, метонімія, метафори-протиставлення, метафори, персоніфікація, зорові образи, слухові образи, кольорова гамма тощо. Вважаємо, що використання тих чи інших тропів залежить від символіки, того значення, яке символізує певний образ-символ вогню в художньому творі: наприклад, епітетів - від лагідного, " світлого ", " чистого " вогню, що очищає, до страшної пожежі, " страшного огню", "червоного вогню"; порівнянь (" все ніби облилося кров’ю", " все було залите, ніби кров’ю"), гіпербол (" горить усе небо", "запалилася уся земля під її ногами ") та інше;

образ-символ вогню в українській художній літературі має вагоме смислове та ідейно-художнє значення, оскільки за його допомогою митці конкретним явищам надають певний, більш узагальнений зміст; емоційно розкривають сутність явищ, подій, персонажів, своє ставлення до зображуваного, розкривають ідею твору тощо.


ВСТУП

Актуальність дослідження. Українська література містить значну кількість творів, цікавих для сучасного читача своєю проблематикою та мотивами, образами-символами, відтвореними в ній, зокрема в художніх творах доволі часто зустрічаємо образ-символ вогню.

Вогонь людина використовує здавна, він потрібен їй як саме життя. Ще у древності людство поважало вогонь як святу стихію, від якої залежало його щастя й добробут. У віруваннях вважалось, що вогонь з’явився на початку утворення світу.

На уроках природознавства, київщинознавства ми знайомилися з походженням, значенням і використанням вогню людиною. Під час вивчення фольклору, а також творів української і світової літератури спостерігали, як осмислюють і передають символічне значення цієї стихії митці слова.

Актуальність науково-дослідницької роботи полягає у потребі системного аналізу творів української літератури, у яких відтворено образ-символ вогню, розкритті його смислових значень, визначенні засобів творення цього образу, оскільки в літературознавчій науці це питання системно не досліджено. Це сприяло вибору теми дослідження - "Образ-символ вогню в художній літературі". Тому мета роботи полягає у встановленні створених в українській літературі образів-символів вогню, дослідженні специфіки цих образів.

Об’єктом нашого дослідження є образ-символ вогню у творах української художньої літератури (на прикладі поеми "Прометей" А.Малишка, драми-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки, повісті "Марія" У.Самчука, поеми "Гайдамаки" Т.Г.Шевченка, повісті "Fata morgana" М.Коцюбинського, повісті "Микола Джеря" І.С.Нечуя-Левицького, поеми "Енеїда" І.Котляревського, повісті "Захар Беркут" І.Франка, кіноповісті "Україна в огні" О.Довженка, повісті "Дорогою ціною" М.Коцюбинського, драми "Свіччине весілля" І.Кочерги, поезії "Досвітні огні" Лесі Українки, поезії "Вогник" А.Малишка, повісті "Вогник далеко в степу" Г.Тютюнника). Предмет дослідження - смислове навантаження образу-символу вогню у творах художньої літератури, елементи та засоби його творення.

Відповідно до мети визначили завдання:

– виявити образ-символ вогню у творах української художньої літератури;

–  розкрити сутність поняття "образ-символ";

–  проаналізувати особливості трактування вогню в довідникових джерелах, використання цього образу в Біблії, з'ясувати уявлення українського народу про вогонь як природне явище;

–  дослідити смислове навантаження образу-символу вогню у творах української художньої літератури;

–  визначити елементи та засоби образотворення образу-символу вогню в українській літературі.

У процесі дослідження було використано такі методи: вивчення наукової літератури - для формування методологічних основ роботи; метод цілеспрямованого спостереження за текстом творів; компаративний метод - для зіставлення образу-символу в літературних творах, засобів образотворення образу-символу вогню у творах української художньої літератури; методи аналізу, синтезу, систематизації, узагальнення, оцінювання. вогонь символ література

Джерелами дослідження були праці літературознавців з теорії літератури, праці з українського народознавства, літературознавча наукова довідникова література, а також тексти творів українських письменників: поема "Прометей" А.Малишка, драма-феєрія "Лісова пісня" Лесі Українки, повість "Марія" У.Самчука, поема "Гайдамаки", Т.Г.Шевченка, повість "Fata morgana" М.Коцюбинського, повість "Микола Джеря" І.С.Нечуя-Левицького, поема "Енеїда" І.Котляревського, повість "Захар Беркут" І.Франка, кіноповість "Україна в огні" О.Довженка, повість "Дорогою ціною" М.Коцюбинського, драма "Свіччине весілля" І.Кочерги, поезія "Досвітні огні" Лесі Українки, поезія "Вогник" А.Малишка, повість "Вогник далеко в степу" Г.Тютюнника.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в роботі:

уперше

здійснено системний аналіз образу-символу вогню у різних творах української літератури;

–  установлено смислове навантаження, елементи та засоби образотворення образу-символу вогню в українській літературі;

–  поглиблено теорію української літератури щодо специфіки творення та смислового й ідейного значення образу-символу вогню.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в ньому поглиблено теорію літератури і теорію літературознавства щодо розкриття специфіки образу-символу як типу художнього образу.

Практичне значення роботи полягає у можливості застосування його результатів і матеріалів посібника "Символ вогню в народних віруваннях та в художній літературі" у процесі вивчення сучасного літературного процесу в Україні на уроках української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах та в позаурочній роботі з предмета, під час годин спілкування, на заняттях київщинознавства, а також у вивченні українського літературного процесу на філологічних факультетах вищих навчальних закладів.


ВИСНОВКИ

У художній літературі поняття "символ" тісно пов'язане з поняттям "художній образ": будь-який символ - є образом; при цьому категорія символу робить акцент на іншому боці тієї ж суті - на виході образу за власні межі, на присутність певного смислу, тісно злитого з образом, але все ж йому не тотожного.

Серед інших образів-символів, наявних в українській літературі, широко використовуваним є образ-символ вогню у творах нової української літератури як ХІХ століття, так і ХХ століття.

Варто зазначити, що смислове навантаження та елементи творення образу-символу вогню в українській літературі є як близькими, тотожними, так й істотно відмінними: вогонь як символ жертовності, беззавітного служіння людям, як основа відновлення, початку нового; вогонь як уособлення помсти, як покарання; вогонь-руйнування, нищення, лихо; вогонь, що уособлює прагнення до волі, заклик до боротьби за кращу долю; багаття, вогник як символ рідної домівки, як орієнтир у дорозі, як підтримка. Відповідно, елементами вогню у цих символах є полум'я, пожежа, вогник запаленої свічки, досвітні (передранішні) вогні, багаття в дорозі, вогник, який видно з вікна будинку.

Художні засоби творення образу-символу вогню у творах українських письменників є різноманітними - епітети, порівняння, гіперболи, метонімія, метафори-протиставлення, метафори, персоніфікація, зорові образи, слухові образи, кольорова гамма тощо. Вважаємо, що використання тих чи інших тропів залежить від символіки, того значення, яке символізує певний образ-символ вогню в художньому творі: наприклад, епітетів - від лагідного, " світлого ", " чистого " вогню, що очищає, до страшної пожежі, " страшного огню", "червоного вогню"; порівнянь (" все ніби облилося кров’ю", " все було залите, ніби кров’ю"), гіпербол (" горить усе небо", "запалилася уся земля під її ногами "), метафор " вогником світиться дім" та інше.

Отже, образ-символ вогню в українській художній літературі має вагоме смислове та ідейно-художнє значення, оскільки за його допомогою митці конкретним явищам надають певний, більш узагальнений зміст; емоційно харатеризують сутність явищ, подій, персонажів, своє ставлення до зображуваного, розкривають ідею твору тощо.

 


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Антична література

Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. - К.; Ірпінь: Перун, 201. - 1440 с.

Галич, Олександр. Теорія літератури [Текст]: підручник / Галич Олександр, Назарець Віталій, Васильєв Євген / за наук. ред. Олександра Галича. - К.: Либідь, 2001. - 488 с.

Стельмах, М. Гуси-лебеді летять [Текст] / М.Стельмах. - К.:

Літературознавча енциклопедія: У двох томах / авт.-уклад. Ю.І.Ковалів. - К.: Академія, 2007. - Т. 1. - 608 с.

Літературознавча енциклопедія: У двох томах / авт.-уклад. Ю.І.Ковалів. - К.: Академія, 2007. - Т. 2. - 624 с.

Веселовский, А.Н. Поэтика сюжетов [Текст] / А.Н.Веселовский // Историческая поэтика. - М.: Высшая школа, 1989. - С. 300-306.

Веселовский, А.Н. Из введения в историческую поэтику [Текст] / А.Н.Веселовский // Историческая поэтика. - М.: Высшая школа, 1989. - С.58.

Литературный енциклопедический словарь / под общей ред. С.В.Аверинцева. - М.: Наука, 1987. - 567 с.

Джерела пружно б'ють [Текст]: хрестоматія з української літератури для 9 класу / уклав Борис Степанишин. - К.: Освіта, 1995. - 480 с.

Тютюнник, Г.М. Степова казка: Казки, оповідання, повісті [Текст] / Г.М.Тютюнник / упоряд. Л.В.Тютюнник. - 2-ге вид. -К.: Веселка, 1993. - 310 с.

Самчук, Улас. Марія. Хроніка одного життя [Текст] / Улас Самчук. - Львів: Оріяна-Нова, 2004. - 175 с.

Нечуй-Левицький, Микола Джеря: Повісті, оповідання, нариси [Текст] / І.С.Нечуй-Левицький / передмов. та упоряд. М.С.Грицюти. - К.: Веселка, 1998. - 352 с.

Пошуки прекрасного: Твори Михайла Коцюбинського [Текст]: навчальний посібник / упорядн. Шкляра В.І. - К.: Грамота, 2004. - 400 с.

Франко, І.Я. Борислав сміється. Захар Беркут: Повісті [Текст] / І.Я.Франко / вступ. стаття А.І.Скоця. - Львів: Каменяр, 1990. - 352 с.

Малишко, А.С. Вибрані твори [Текст] / А.С.Малишко / вст. ст. та упоряд. В.П.Іванисенка. - К.: Радянський письменник, 1990. - 167 с.

Українка, Леся. Драми [Текст] / передм. Ф.Кислого. - К.: Дніпро, 1986. - 415 с.

Кочерга, І. Твори [Текст] / І.Кочерга / упор., передмова і прим. В.Неділька. - К.: Молодь, 1976. - 422 с.

Довженко, Олександр. Зачарована Десна. Україна в огні. Щоденник [Текст] / Олександр Довженко / передм. Миколи Жулинського; післям. і прим. Романа Корогодського. - К.: Веселка, 1995. - 575 с.


ДОДАТОК А

 

ДОДАТОК Б

 

ТЕЗИ

науково-дослідницької роботи "Образ-символ вогню в українській художній літературі"

 

Ярослави Віталіївни Костенко,

члена Київського обласного територіального відділення МАН України, учениці 11 класу Гейсиської ЗОШ І-ІІІ ст. Ставищенського району

 


Актуальність науково-дослідницької роботи полягає у потребі системного аналізу творів української літератури, у яких відтворено образ-символ вогню, розкритті його смислових значень, визначенні засобів творення цього образу, оскільки в літературознавчій науці це питання системно не досліджено. Це сприяло вибору теми дослідження - "Образ-символ вогню в українській художній літературі".Об’єктом нашого дослідження є образ-символ вогню у творах української художньої літератури, а предметом дослідження - смислове навантаження образу-символу вогню у творах художньої літератури, елементи та засоби його творення.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в роботі уперше здійснено системний аналіз образу-символу вогню у різних творах української літератури; установлено смислове навантаження, елементи та засоби образотворення образу-символу вогню в українській літературі; поглиблено теорію української літератури щодо специфіки творення та смислового й ідейного значення образу-символу вогню.

У ході дослідження зроблено такі загальні висновки:

образ-символ вогню у творах нової української літератури ХІХ і ХХ століть є широко використовуваним;

смислове навантаження та елементи творення образу-символу вогню в українській літературі є як близькими, тотожними, так й істотно відмінними: вогонь як символ жертовності, беззавітного служіння людям, як основа відновлення, початку нового; вогонь як уособлення помсти, як покарання; вогонь-руйнування, нищення, лихо; вогонь, що уособлює прагнення до волі, заклик до боротьби за кращу долю; вогник як символ рідної домівки, як орієнтир у дорозі, як підтримка. Відповідно, елементами вогню у цих символах є полум'я, пожежа, вогник запаленої свічки, досвітні (передранішні) вогні, багаття в дорозі, вогник, який видно з вікна будинку;

засоби образотворення образу-символу вогню у творах українських письменників є різноманітними - епітети, порівняння, гіперболи, метонімія, метафори-протиставлення, метафори, персоніфікація, зорові образи, слухові образи, кольорова гамма тощо. Вважаємо, що використання тих чи інших тропів залежить від символіки, того значення, яке символізує певний образ-символ вогню в художньому творі: наприклад, епітетів - від лагідного, " світлого ", " чистого " вогню, що очищає, до страшної пожежі, " страшного огню", "червоного вогню"; порівнянь (" все ніби облилося кров’ю", " все було залите, ніби кров’ю"), гіпербол (" горить усе небо", "запалилася уся земля під її ногами ") та інше;

образ-символ вогню в українській художній літературі має вагоме смислове та ідейно-художнє значення, оскільки за його допомогою митці конкретним явищам надають певний, більш узагальнений зміст; емоційно розкривають сутність явищ, подій, персонажів, своє ставлення до зображуваного, розкривають ідею твору тощо.


ВСТУП

Актуальність дослідження. Українська література містить значну кількість творів, цікавих для сучасного читача своєю проблематикою та мотивами, образами-символами, відтвореними в ній, зокрема в художніх творах доволі часто зустрічаємо образ-символ вогню.

Вогонь людина використовує здавна, він потрібен їй як саме життя. Ще у древності людство поважало вогонь як святу стихію, від якої залежало його щастя й добробут. У віруваннях вважалось, що вогонь з’явився на початку утворення світу.

На уроках природознавства, київщинознавства ми знайомилися з походженням, значенням і використанням вогню людиною. Під час вивчення фольклору, а також творів української і світової літератури спостерігали, як осмислюють і передають символічне значення цієї стихії митці слова.

Актуальність науково-дослідницької роботи полягає у потребі системного аналізу творів української літератури, у яких відтворено образ-символ вогню, розкритті його смислових значень, визначенні засобів творення цього образу, оскільки в літературознавчій науці це питання системно не досліджено. Це сприяло вибору теми дослідження - "Образ-символ вогню в художній літературі". Тому мета роботи полягає у встановленні створених в українській літературі образів-символів вогню, дослідженні специфіки цих образів.

Об’єктом нашого дослідження є образ-символ вогню у творах української художньої літератури (на прикладі поеми "Прометей" А.Малишка, драми-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки, повісті "Марія" У.Самчука, поеми "Гайдамаки" Т.Г.Шевченка, повісті "Fata morgana" М.Коцюбинського, повісті "Микола Джеря" І.С.Нечуя-Левицького, поеми "Енеїда" І.Котляревського, повісті "Захар Беркут" І.Франка, кіноповісті "Україна в огні" О.Довженка, повісті "Дорогою ціною" М.Коцюбинського, драми "Свіччине весілля" І.Кочерги, поезії "Досвітні огні" Лесі Українки, поезії "Вогник" А.Малишка, повісті "Вогник далеко в степу" Г.Тютюнника). Предмет дослідження - смислове навантаження образу-символу вогню у творах художньої літератури, елементи та засоби його творення.

Відповідно до мети визначили завдання:

– виявити образ-символ вогню у творах української художньої літератури;

–  розкрити сутність поняття "образ-символ";

–  проаналізувати особливості трактування вогню в довідникових джерелах, використання цього образу в Біблії, з'ясувати уявлення українського народу про вогонь як природне явище;

–  дослідити смислове навантаження образу-символу вогню у творах української художньої літератури;

–  визначити елементи та засоби образотворення образу-символу вогню в українській літературі.

У процесі дослідження було використано такі методи: вивчення наукової літератури - для формування методологічних основ роботи; метод цілеспрямованого спостереження за текстом творів; компаративний метод - для зіставлення образу-символу в літературних творах, засобів образотворення образу-символу вогню у творах української художньої літератури; методи аналізу, синтезу, систематизації, узагальнення, оцінювання. вогонь символ література

Джерелами дослідження були праці літературознавців з теорії літератури, праці з українського народознавства, літературознавча наукова довідникова література, а також тексти творів українських письменників: поема "Прометей" А.Малишка, драма-феєрія "Лісова пісня" Лесі Українки, повість "Марія" У.Самчука, поема "Гайдамаки", Т.Г.Шевченка, повість "Fata morgana" М.Коцюбинського, повість "Микола Джеря" І.С.Нечуя-Левицького, поема "Енеїда" І.Котляревського, повість "Захар Беркут" І.Франка, кіноповість "Україна в огні" О.Довженка, повість "Дорогою ціною" М.Коцюбинського, драма "Свіччине весілля" І.Кочерги, поезія "Досвітні огні" Лесі Українки, поезія "Вогник" А.Малишка, повість "Вогник далеко в степу" Г.Тютюнника.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в роботі:

уперше

здійснено системний аналіз образу-символу вогню у різних творах української літератури;

–  установлено смислове навантаження, елементи та засоби образотворення образу-символу вогню в українській літературі;

–  поглиблено теорію української літератури щодо специфіки творення та смислового й ідейного значення образу-символу вогню.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в ньому поглиблено теорію літератури і теорію літературознавства щодо розкриття специфіки образу-символу як типу художнього образу.

Практичне значення роботи полягає у можливості застосування його результатів і матеріалів посібника "Символ вогню в народних віруваннях та в художній літературі" у процесі вивчення сучасного літературного процесу в Україні на уроках української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах та в позаурочній роботі з предмета, під час годин спілкування, на заняттях київщинознавства, а також у вивченні українського літературного процесу на філологічних факультетах вищих навчальних закладів.


РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРО ОБРАЗ-СИМВОЛ У ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

У літературознавстві символом(від грец. символ -знак, розпізнавальна прикмета) вважають "тип художнього образу, в якому конкретно-чуттєва даність предмета зображення, тобто його чуттєвий образ, водночас з власним має значення вказівки на такий предмет, явище або ідею, які безпосередньо в зображуване не входять" [21, с. 107; 24]. Наприклад, чуттєвий образ червоних вітрил з однойменної феєрії О.Ґріна, з одного боку, має власне, цілком конкретне значення розпізнавальної прикмети для героїв повісті (Ассоль та Грея) й водночас має значення вказівки на щось інше, що безпосередньо не входить до чуттєвого образу червоних вітрил як таких, а саме - ідею величі кохання, що є рукотворним чудом. Символ завжди до певної міри є атрибутом, розрахованим на взаємопорозуміння (наприклад, героями твору, автором та його читачем) його "таємної", невиявленої вочевидь сутності.

Поняття символу, справді, тісно пов'язане з поняттям художнього образу як такого (автологічного): "Будь-який символ, - зазначає С.Аверінцев, - є образом (і будь-який образ є, хоча б до певної міри, символом), але якщо категорія образу передбачає предметну тотожність самому собі, то категорія символу робить акцент на іншому боці тієї ж суті - на виході образу за власні межі, на присутність певного смислу, тісно злитого з образом, але все ж йому не тотожного. Предметний образ та глибинний смисл виступають у структурі символу як два полюси, неможливі один без іншого..., але й розведені між собою; породжуване між ними напруження і становить сутність символу. Переходячи в символ, образ стає "прозорим", ідея "просвічує" крізь нього, дана саме як смислова глибина, смислова перспектива, яка потребує нелегкого входження" [53, с. 378]. Таким чином, і автологічний образ, і образ-символ, по-перше, служать меті художнього розкриття насамперед якихось конкретно зображуваних явищ. Наприклад, ті ознаки, які виділяє автор, змальовуючи грозу, можуть емоційно розкривати її суть як, скажімо, ворожу, байдужу, споріднену зі станом людини, страшну, веселу тощо. По-друге, і в автологічному, і в символічному образі художньому розкриттю якихось конкретних явищ надається певний, більш узагальнений зміст (саме в такому розумінні й можна говорити про автологічний образ як до певної міри символічний). Але якщо при цьому автологічний образ, узагальнюючи змальовуваний ним факт, підносить його до типу (типової картини весняної, раптової і т. п. грози), в якому чуттєвий образ і його значення принципово не відрізняються, оскільки вказують на один і той же об'єкт, то символ, який у чуттєвому своєму вияві може бути і образом-типом, крім того, вказує на якийсь принципово відмінний від себе об'єкт: гроза, наприклад, традиційно асоціюється не лише з "бурею" в душі людини, а є при цьому містким символом свободи, тобто явища суспільного і з природним явищем, яким є гроза за своєю суттю, не зв'язаного.

На думку науковців, с имволічного змісту можуть набирати певні образи, відтворені в художньому творі, за двох умов. По-перше, тоді, коли зображуваний автором предмет вже сам по собі є символом. У цьому разі говорять про традиційну символіку, усталені образи-символи, які органічно закріпилися за певними, в основному природними об'єктами, в суттєвих ознаках яких вбачали певні аналогії з ціннісними проявами людського життя. Так, пори року асоціюються з певним віком людського життя, життя асоціюється зі шляхом, хмари символізують нещастя, негаразди і т. п. Це явище вчений у теорії літератури XIX століття О.Веселовський виводив з теорії так званого образно-психологічного паралелізму, який знайшов своє яскраве втілення в найстаріших зразках народнопісенної лірики як зіставлення людського життя з проявами життя природи за ознакою якоїсь спільної обом порівнюваним об'єктам дії, руху: "Дерево хилиться, дівчина вклоняється, - так в малоросійській пісні", - пише вчений. "Або: "Дуб до берези верхом похилився, Козаченько своїй неньці низько поклонився..." [26, с. 101].

Такий паралелізм О. Веселовський називає двочленним: "Його загальний тип, - пише він, - такий: картина природи, а поряд з нею така ж з людського життя; не збігаючись за об'єктивним змістом, вони віддзеркалюють одне одного" [19, с. 107]. З часом паралелі, встановлені між людиною та природою, настільки тісно закріпилися в народнопоетичній свідомості, що коли двочленний паралелізм в якійсь пісні скорочувався до одночленного, а саме - першого члена паралелі, тобто "картинки природи", - остання майже безпомилково викликала в думці другу частину паралелі, картину людського життя, про яку вже не згадувалося, але зв'язок з якою неявно розумівся. Характеризуючи, наприклад, українську народну пісню, в якій зоря просить місяця не заходити раніше від неї, О. Веселовський пише: "Відкинемо другу частину пісні, і звичка до традиційних зіставлень підставить на місце місяця та зорі - молодого та молоду" [26, с. 178]. Скорочений до одночленного образно-психологічний паралелізм перетворився таким чином на образ-символ, який від народнопісенної лірики успадкувала літературна авторська поезія, а згодом - і проза.

Друга умова, за якої зображуване може стати символом, передбачає, що предмет, який зображується, сам по собі не є символом або є ослабленим, "призабутим" символом [21; 24]. Більш-менш чітко виражених символічних ознак він набуває безпосередньо у процесі самого зображення. Такі символи називають індивідуально-авторськими, тобто такими, що з'являються поза загальною традицією (чи поновлюють її призабутий зміст) і є наслідком авторської настанови на узагальнення й поглиблення смислової перспективи того чи іншого зображуваного об'єкта. Прикладами подібного роду символів можуть бути згадані червоні вітрила О.Ґріна, образ Дніпра у творчості Т.Шевченка, плуга в поезії П.Тичини, собору в прозі О.Гончара.

Для творення образу-символу в художньому творі слугують, вважають літературознавці, будь-які тропи та елементи його зображення: порівняння, метафори, епітети, а також пейзажі, художні деталі, персонажі тощо.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2020-03-26; просмотров: 154; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.200.210.43 (0.078 с.)