Енергоресурсозбереження при експлуатації внутрішньо будинкового газового обладнання житлово-комунальних об’єктів

 

Нині у світі відзначається обмеженість енергоресурсів. їх споживання різко збільшилося, особливо за останнє десятиріччя, і продовжує безперервно зростати. В Україні ситуація ускладнена ще й тим, що ці енергоресурси використовуються нераціонально. Потенціал енергозбереження економіки України досягає 45% від сучасного енергоспоживання країни. Тому рівень енергоємності ВВП України в 3-7 разів вищий, ніжу розвинених країнах.

Раціональне використання енергетичних ресурсів - доступний і ефективний інноваційний процес. Економічна ефективність енергозбереження в 4-5 разів перевищує економічну ефективність освоєння нових родовищ нафти й газу. Макроекономічний ефект від зниження питомої енергоємності ВВП на 1% забезпечує зростання національного прибутку на 0,4%. газ водогрійний котел будинок

В житлово-комунальному господарстві споживаються дуже великі обсяги енергоносіїв. Тому важко переоцінити значення завдань енергозбереження на сучасному етапі розвитку економіки держави.

Технічний стан більшості котелень характеризується тим, що термін їх експлуатації перевищує 20 років, а значна кількість котлів експлуатується з ККД нижчим від 82%. Найгіршим є стан теплових мереж зі старою неефективною тепловою ізоляцією. Непродуктивні витрати теплової енергії при транспортуванні її від виробника до споживача складають в окремих випадках понад 30%. Водопровідно-каналізаційне господарство - найбільш енергоємний споживач електроенергії в житлово-комунальній галузі. Втрати води у системах водопостачання становлять близько 25%. Нераціонально використовується до 30% води, що потребує значних додаткових витрат електроенергії. Внаслідок незадовільного технічного стану мереж і помпового обладнання, а також неоптимальної роботи помпових станцій втрачається близько 25% електроенергії.

Невиправдано великі витрати паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) у житлово-комунальному секторі спричинені недосконалістю будівельних стандартів на теплозахисні властивості будівельних конструкцій, наявністю застарілих систем водо- і теплопостачання, низьким відсотком індивідуальних засобів обліку та регулювання енергоспоживання тощо. У цілому в житлово-комунальному господарстві коефіцієнт корисного використання (ККВ) паливно-енергетичних ресурсів становить в середньому 30%. У країнах ЄС в житлово-комунальному секторі цей показник сягає 45%.

Житлово-комунальним сектором народного господарства України споживається понад 25% ПЕР від загальної кількості їх споживання, в тому числі близько 8% електроенергії, 33% тепла, 5,4% газу. При цьому найбільше енергії витрачається на опалення будівель.

У1993 році набули чинності нові вимоги щодо теплозахисту будівель, якими встановлено значення термічних опорів огороджувальних конструкцій. Ці вимоги перевищують попередні в 2-2,5 рази, їх введення виключає подальше застосування в Україні одношарових стінових панелей і цегляних стін без утеплювачів.

Будинки, що експлуатуються понад 20 років, характеризуються значними втратами теплової енергії. Водночас вони мають значний потенціал енергозбереження за умови теплоізоляції огороджувальних конструкцій і вдосконаленню систем опалення. Якщо енергозберігаючі заходи здійснюватимуться одночасно з капітальним ремонтом таких будинків, то терміни окупності інвестицій в енергозбереження значно скоротяться. Існує чимало способів підвищення теплозахисних властивостей огороджень житлових будинків та вентильованих фасадів, коли на зовнішні стіни будівель на відстані 4-5 см від їх поверхні навішується додаткова листова теплоізоляція. Завдяки повітряним прошаркам теплозахисні властивості огороджень збільшуються на 30-35%. Істотно зменшити втрати тепла через вікна допоможе потрійне засклення, яке додатково можна виконати на існуючих рамах.

Опалювальні прилади у приміщеннях, як правило, встановлюють поблизу зовнішніх стін. При цьому за приладами і на 10-20 см вище від них на внутрішній поверхні зовнішньої стіни утримується підвищена температура. Через такі ділянки тепловіддача підвищується до 5% від загальних тепловтрат приміщення. Щоб зменшити ці додаткові втрати тепла, на стінах за радіаторами слід встановлювати теплоізоляційні рефлектори, що являють собою шар теплоізоляції, покритий променевідбивальною фольгою.

Несправний вхід у будинок - чинник істотних втрат тепла і навіть замерзання опалювальних приладів на сходових клітках. Щоб зменшити подібні тепловтрати через входи, їх необхідно утримувати в належному стані.

Для оптимізації повітряного й теплового режимів у квартирах багатоповерхових будинків істотне значення має герметичність вхідних дверей до квартири. Тут доцільно герметизувати притвори дверей пружними прокладками.

Витрата електроенергії у квартирах контролюється показами лічильників. Однак в житловому будинку ще є світильники у місцях загального користування (передквартирні холи, поблизу поштових скриньок, сходові марші й клітки, входи до будинку, вестибюлі, підвали тощо). Розглянемо заходи, які допоможуть заощаджувати електроенергію, що витрачається на загальнобудинкові потреби. Серед них:

• автоматизація освітлення (наприклад встановлення фоторелейних пристроїв);

• повне або часткове вимикання освітлення вночі;

• застосування енергоощадних ламп замість ламп розжарювання. Автономні системи теплопостачання на природному газі можуть скласти конкуренцію централізованому теплопостачанню тільки за умови застосування сучасних газових котлів з ККД понад 90%. Низькоефективні котли, які працюють у складі нерегульованих систем опалення, - чинник істотної перевитрати палива порівняно з централізованим опаленням.

Правильно спроектовані системи децентралізованого теплопостачання з високоефективними газовими котлами (наприклад з даховою котельнею) і регульованою системою опалення здатні забезпечити:

• зменшення втрат тепла завдяки від'єднанню від зовнішніх теплових мереж або значному скороченню їх протяжності;

• скорочення (до 15%) втрат тепла за рахунок більш повної відповідності між режимами виробництва тепла та його споживанням;

• скорочення капітальних витрат порівняно з витратами, необхідними для будівництва нових мереж та їх ремонту.

Відсутність засобів обліку споживання води і тепла на об'єктах - причина значних розбіжностей між встановленою нормою споживання води і тепла та фактичною їх витратою. Встановлені норми на 30-40% перевищують фактичне споживання.

Доцільно перенести акцент з будинкового обліку споживання на квартирний (холодної та гарячої води, газу, електроенергії і тепла). Якщо будинковий облік енергоресурсів фіксує їх фактичну витрату, то квартирний облік спонукає споживача до економного споживання, що в кінцевому результаті змінює його свідомість.

Підсумовуючи вище зазначене, окреслимо головні напрямки енергозберігаючої політики в житлово-комунальному господарстві:

• впровадження ефективних енергозберігаючих архітектурно-будівельних систем та інженерного обладнання;

• застосування децентралізованих джерел теплопостачання там, де це доцільно;

• зменшення тепловтрат в інженерних мережах шляхом поступового переходу на проізольовані трубопроводи;

• оптимізація режимів роботи мереж тепло- і водопостачання через застосування систем автоматизованого управління та регулювання електроприводу помпових агрегатів;

• реконструкція теплових пунктів із застосуванням ефективного тепломеханічного обладнання;

• широке використання приладів контролю і діагностики стану внутрішньої поверхні обладнання та систем тепло- і водопостачання;

• застосування нових методів і технологій для очищення від відкладень теплообмінного обладнання, котлів, трубопроводів систем тепло- і водопостачання;

• заміна спрацьованої запірної арматури і санітарно-технічних приладів у квартирах та будинках;

• впровадження приладів регулювання і обліку споживання теплової енергії, води, газу;

• проведення режимно-налагоджувальних робіт на теплових мережах, системах опалення і гарячого водопостачання будинків;

• забезпечення режимів водопідготовки, заборона пуску в експлуатацію котелень, не оснащених установками водопідготовки, та котелень, на яких у встановлені терміни не проведено режимно-налагоджувальних робіт;

• проведення режимно-налагоджувальних робіт на кожному газовому обладнанні у встановлені терміни;

• наявність затверджених норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на виробництво одиниці продукції та наданих послуг, недопущення їх перевищення; створення економічного механізму, який стимулюватиме заходи з енергозбереження; вдосконалення систем тарифікації, стандартизації, сертифікації та метрології, які сприятимуть енергозбереженню; інформаційне та кадрове забезпечення.

Економічна частина

Розрахунок кошторисної вартості об ¢ єкту газифікації мікрорайону

 

Паспорт проекту газопостачання мікрорайону cмт. Пологи Запорізької області

. Тип системи - газопроводи середнього / низького тисків;

2 Тиск на окремих ділянках газопроводу початковий / кінцевий:

по середньому 400 кПа / 200 кПа; по низькому 3000 кПа / 1800 кПа;

3 Тип прокладки газових мереж - підземний;

4 Кількість ГРП-1 шт.

5. Розрахункові рівні споживання газу по категоріях споживачів:

- житлово - комунальні споживачі, 380 ;

комунально - побутові 67,8

промислові і с/г споживачі, 3260 ;

потреби теплопостачання, 1780 .

6. Загальний, річний об¢єм споживання газу, Qрік = 5487,8

 7. Загальна довжина газопроводу: 6,31км.

 8. Потужність системи - подача газу за рік при оптимальному використанні основних фондів / мереж і устаткування / повинна визначаться по брутто - споживанню, тобто враховувати витрати газу і його витрати на власні потреби , тис.  / рік, визначимо за формулою

 

 =  × 1,008, (6.1)

  = 5487,8× 1,008 = 5531,7

 

Коефіцієнт використання потужності газопроводу К_п, визначаю згідно формули

 

,  (6.2)

 

де Q_под - потужність системи, тис. м³/рік;_річ - загальний об’єм споживання газу, тис. м³/рік.

 

 

Питомі капітальні вкладення К_пит, грн., визначаю згідно формули

 

,  (6.3)

 

де К_заг - базисна кошторисна вартість газопроводу (БКВ), тис. грн.;_річ - загальний об’єм споживання газу, тис. м³/рік.

 

 грн.

 

В суму капітальних витрат входять всі витрати по улаштуванню систем газопостачання, до складу яких входять будівельні роботи, безпосередньо пов'язані з будівництвом газопроводу (земляні, монтажні, ізоляційні роботи, випробування, тощо). Сума капітальних витрат визначається на основі кошторисів по укрупненим показникам кошторисної вартості (УПСС) або по збірникам ресурсних елементних кошторисних норм (РЕКН).

Територіальний район виробництва робіт приймається відповідно з населеним пунктом, де буде зводитися запроектований об’єкт.

Складання кошторисної документації починають з розробки локальних кошторисів на окремі види робіт і витрати по кожному об’єкту будівництва, а потім складають кошторис, в якому визначається кошторисна вартість будівництва об’єктів, які входять до складу системи газопостачання.

В об’єктному кошторисі розраховують кошторисну вартість загальнобудівельних і спеціальних будівельних та монтажних робіт, технологічного обладнання, його монтаж і наладку, пристосування.

Базисна кошторисна вартість будівництва газопроводу визначається по зведеному кошторисному розрахунку до проекту і являється незмінним документом, у відповідності з яким здійснюється фінансування будівництва.