Валютні системи та валютна політика.

Валютна система - це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору; це механізм, що пов'язує окремі національні економічні системи в єдине світове господарство.

Призначення валютної системи в створенні сприятливих умов для розвитку економічного співробітництва між країнами.

Головна задача валютної системи - ефективне опосереднення платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг і інших видів діяльності між країнами та створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного розподілу праці. Валютна система може сприяти розширенню чи обмеженню інтенсивності міжнародних економічних відносин. Безпосередньо валютною системою здійснюється перелив економічних ресурсів чи блокується цей процес, розширюється чи обмежується ступінь національної економічної незалежності. Розвиток міжнародних економічних відносин в значній мірі визначається характером валютної системи та дієвістю її інститутів.

Валютна система постійно змінюється і розвивається під впливом поглиблення товарного виробництва, зміни його механізмів, посилення соціальної орієнтації такого виробництва, різнонаправлені процеси в сфері державного втручання в економіку з метою чинення тиску на формування адекватних форм валютних відносин і грошових заходів в національній і міжнародних сферах.

Межі економічного простору валютних відносин збігаються з межами відповідних валютних ринків, це формує відповідні види валютних систем: національні, міжнародні (регіональні) і світову.

Національні валютні системи базуються на національних грошах і є складовою грошових систем окремих країн, визначаються державним законодавством.

Міжнародні та світові валютні системи ґрунтуються на багатьох валютах провідних країн світу та міжнародних (колективних) валютах (євро, СДР) і формуютьсянапідставі міждержавних угод та світових традицій.

Спочатку формуються національні валютнісистеми, основними елементамиїївиступають:

1. Назва, купюрність та характер.емісії національної валюти

2. Ступінь конвертованості національної валюти

3. Режим курсу національної валюти

4. Режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті

5. Режим формування і використання державних золотовалютних запасів

6. Режим валютних обмежень, які вводяться чискасовуються законодавчими органами залежно від економічної ситуації в країні

7. Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку драгоцінних металів

8. Регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин

9. Визначення національних органів на які покладається проведення валютної політики, їхніх прав та обов'язків в цій сфері. Державні органи та комерційні банки створюють інфраструктуру валютної системи, у центрі якої знаходиться державний банк країни.

Призначення національної валютної системи - це розробка та реалізація валютної політики; валютне регулювання та валютний контроль.

Кінцевими цілями валютної політики є стратегічніцілі монетарної політики взагалі, а специфічними:

· лібералізація валютних відносин в країні;

· забезпечення збалансованості платіжного балансута стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний ринок;

· забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти;

· захист іноземних та національних інвестицій в країні;

· забезпечення стабільності курсу національної валюти.

Світова валютна система призвана забезпечити інтереси країн - учасників,їїосновними елементами є:

· функціональні форми світових грошей (золото, резервні валюти, міжнародні рахункові одиниці);

· регламентування умов взаємної конвертованості валют;

· уніфікація режимів валютних паритетів валютних курсів;

· міжнародне регулювання валютних обмежень;

· уніфікація правил використання міжнародних кредитнихобігових коштів;

· уніфікація основних форм міжнародних розрахунків;

· режим світових валютних ринків і ринків золота;                        

· статус інституту міжнародного регулювання, з 1999 рокуним виступає МВФ. 

Регіональна валютна система - це договірно-правова форма організацій валютних відносин між групами країн, її прикладом є створена в 1979р. Європейська валютна система, яка є складовою частиною світової валютної системи. Її елементами є:

1. Міжнародна розрахункова одиниця в динаміці: (ЕКЮ, перевідний рубель, ЕКЮ, євро)

2. Спільні валютні кордони

3. Спеціальний режим регулювання валютних курсів

4. Регіональні валютно-розрахункові одиниці.

 

Валютна система України.

Процес інтеграції України в світову економіку відбувається за умов реформування власної економіки при одночасній   трансформації зовнішньоекономічних зв'язків. Це вимагає створення моделей розвитку економічної системи, які забезпечували б ефективне функціонування елементів інтеграції в рамках колишнього регіонального співробітництва і формування нових інтеграційних елементів.

Розвиток валютної системи в України можна умовно поділити на три етапи:

1) Формування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Уже законом України " Про банки і банківську діяльність", ухваленому в 1991 р., були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні. Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання країни.

2) Цей етап тривав до вересня 1996р. Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації валютних відносин: прискорення лібералізації валютного ринку, відновлення роботи УМВБ та визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі результатів торгів на УМВБ, ліквідація множинності валютних курсів та ін.

3) Цей етап розпочався після випуску в обіг постійної національної валюти гривні (з вересня 1996 р.), на якому ринкові засади набули подальшого розвитку. Основними заходами і результатами цього етапу були: остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні, введення вільного розпорядження резидентами всією сумою валютних надходжень, певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах, подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями, приєднання України (у травні 1997 р.) до 7 статті Статуту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними операціями.

Щоб не допустити обвального паління гривні, як це сталося з рублем РФ, уряд та НБУ змушені були з вересня 1998 р. посилити обмежувальні заходи на валютному ринку: відновлено обвязковий продаж 50% валютних надходжень резидентів, розширено валютний коридор, посилено контроль за обгрунтованістю операцій з купівлі валюти на міжбанківському ринку, посилені обмеження на операції комерційних банків на валютному ринку тощо.