Тема 1. Сутність і функції грошей 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 1. Сутність і функції грошей



Тема 1. Сутність і функції грошей

Сутність грошей. Гроші як особливий товар. Мінова і споживча вартість грошей як товару.

Появі грошей в суспільних відносинах передувала епоха бартеру, який обмежувався умовами конкретного ринку, в часі, невизначеністю еквівалентності при товарообміні і був ризиковим для товаровиробника.

Вимоги еквівалентності обігу припускають вимірювання вартості товару виходячи із суспільних затрат праці на їх виготовлення. З часом їх різноманіття товарів виділився такий, який був признано товаром загального еквіваленту для використання в якості вимірювання вартості при обміні товару. Загальна форма вартості переросла в грошову, а товар, за яким надовго закріпилася роль загального еквіваленту став грошима. Цей товар перебрав на себе функцію реалізації суспільної вартості і повинен відповідати вимогам абсолютної ліквідності.

Специфічними властивостями товару, що виконує грошові функції (як і негрошового) є споживча (індивідуальна, приватна корисність) вартість та мінова (суспільна).

Корисність (споживча цінність) грошей проявляється в можливості обмінюватися на любі реальні вартості що є їх ліквідністю, мінова цінність це їх покупна спроможність, яка реалізується через можливість придбання на грошову одиницю певної кількості реальних вартостей.

Враховуючи основні властивості грошей, як абсолютно ліквідного активу, слід зазначити сутність грошей, що характеризується їх участю в:

· здійсненні різних видів суспільних відносин;

· розподілі валового національного продукту;

· визначенні ціни, вираженні вартості товару;

· виступати інструментом загальної обмінюваємості на товар;

· покращують умови збереження вартості.

Таким чином, гроші це економічна вартісна категорія, яка виникає при наявності руху вартості при здійсненні різних видів суспільних відносин, що є суспільним для грошей і інших економічних категорій.

В економічній літературі традиційно виділяються 2 основні концепції походження грошей – раціоналістична, що трактує появу грошей певною раціональною угодою між людьми для зручності обслуговування сфери товарного обігу; гроші – штучна соціальна умовність. Представники еволюційної  концепції стверджували, що гроші це товар, який виділився стихійно із загальної маси і цей товар став грішми лише в межах певної особливої суспільної форми товарного виробництва і обігу. Ця концепція задовільно пояснювала сутність грошей в епоху реальних повноцінних грошей. Але поява сучасних паперових грошей не могла відбутися поза свідомістю людей, волі відповідних державних структур.

Мають місце в формуванні поняття сутності грошей використання як елементів раціоналістичної так і еволюційної концепції грошей; більш вагомо превалює еволюційна концепція товарного походження грошей.

Можна сформувати висновок:

· гроші виникли на етапі суспільного розподілу праці для забезпечення ефективності обміну продуктами виробництва;

· різні точки зору на походження грошей вбачають в грошах інструмент для обміну та для вимірювання вартості усіх інших товарів.

Відмінності золотих і паперових грошей

Золоті гроші Паперові гроші
Повноцінні Представники золота
Мають суттєву внутрішню вартість Випускаються державним казначейством або центральним банком і перебувають в обігу з примусовими курсами
Виникають у результаті історичного розвитку товарного обігу Є замінниками повноцінних грошей
Є мірою вартості всіх інших товарів Служать засобом фіксації вартісних пропорцій

 

Рис. 1.1. Структура видів грошей

 


Рис. 1.2. Структура кредитних грошей

Рис. 1.3. Структура електронних грошей.

Види інфляції.

В залежності від характеру інфляції і темпів наростання інфляційних процесів розрізняють три типи інфляції:

· помірна інфляція характеризується повільним вростанням цін (до 10% на рік);

· галопуюча інфляція - від 10% до 200% на рік;

· гіперінфляція - до 1000% на рік і більше.

Під час гіперінфляції поведінка споживачів визначаєтьсянамаганням вкласти гроші у матеріальні цінності. У залежності від росту цін за товарнимигрупами прийнято виділяти збалансовану і незбалансовану інфляцію.

Збалансована інфляція - визначається пропорційноюзміною цін на різні товари.

Незбалансована інфляція - визначає зміну цін різних товарів по відношенню один до одного в різних пропорціях. В залежності від ступеня передбачення інфляція поділяється на очікувану та неочікувану.

· очікувана - це коли відбувається прогнозований рістцін;

· неочікувана — не прогнозований ріст цін.

Стагфляція - це інфляція, яка супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні, тобто одночасне підвищення рівняцін і рівня безробіття.

Наслідками інфляції є зниження життєвого рівня населення, зниження реальної вартості накопичених грошей, падіння виробництва.

Валютна система України.

Процес інтеграції України в світову економіку відбувається за умов реформування власної економіки при одночасній   трансформації зовнішньоекономічних зв'язків. Це вимагає створення моделей розвитку економічної системи, які забезпечували б ефективне функціонування елементів інтеграції в рамках колишнього регіонального співробітництва і формування нових інтеграційних елементів.

Розвиток валютної системи в України можна умовно поділити на три етапи:

1) Формування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Уже законом України " Про банки і банківську діяльність", ухваленому в 1991 р., були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні. Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання країни.

2) Цей етап тривав до вересня 1996р. Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації валютних відносин: прискорення лібералізації валютного ринку, відновлення роботи УМВБ та визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі результатів торгів на УМВБ, ліквідація множинності валютних курсів та ін.

3) Цей етап розпочався після випуску в обіг постійної національної валюти гривні (з вересня 1996 р.), на якому ринкові засади набули подальшого розвитку. Основними заходами і результатами цього етапу були: остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні, введення вільного розпорядження резидентами всією сумою валютних надходжень, певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах, подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями, приєднання України (у травні 1997 р.) до 7 статті Статуту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними операціями.

Щоб не допустити обвального паління гривні, як це сталося з рублем РФ, уряд та НБУ змушені були з вересня 1998 р. посилити обмежувальні заходи на валютному ринку: відновлено обвязковий продаж 50% валютних надходжень резидентів, розширено валютний коридор, посилено контроль за обгрунтованістю операцій з купівлі валюти на міжбанківському ринку, посилені обмеження на операції комерційних банків на валютному ринку тощо.

 

Роль та функції.

Позичковий процент – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами, їх ціною; є економічною категорією.

Джерелом сплати проценту є прибуток, що його отримує позичальник; його кількісним показником – норма процента або процентна ставка, яка визначається відношенням суми річного доходу на позичений капітал до суми позичкового капіталу.

Середня норма прибутку є максимальною межею для норми проценту: мінімальна повинна задовольняти кредитора (покривати витрати кредитора і приносити йому хоча б мінімальний доход).

На розмір процентної ставки впливають макроекономічні чинники: попит та пропозиція на кредитні ресурси, рівень інфляції, рівень облікової ставки центрального банку; мікроекономічні: розмір кредиту, термін користування кредитом, рівень ринку. Отже, динаміка норми позичкового проценту визначається ринковим механізмом і залежить від державного грошово-кредитного регулювання економікою.

Позичковий процент виконує функції розподілу прибутку та збереження позичкового капіталу.

Від кредитних операцій кредитор одержує маржу – різницю між процентними ставками за наданий кредит і за залучені ресурси.

Збереження позичкового капіталу є проблемою в період інфляції, що зменшує реальну вартість коштів. Розрізняють номінальну процентну ставку (її рівень склався на ринку) і реальну (скорегована на рівень інфляції). Для збереження позитивної реальної процентної ставки використовують “плаваючі” процентні ставки, надають короткострокові кредити, надають їх під високі процентні ставки.

Позичковий процент сприяє ефективному використанню кредитних ресурсів, залученню грошових ресурсів в обіг.

 

Пасивні операції банків.

Сучасні універсальні комерційні банкиможуть проводитибільше 200 ' банківських операцій та послуг клієнтам, основнііз них відображеніна схемі.

Класичні банківські операції: пасивні, активні, розрахунково-касові. Пасивні — операції по формуванню своїх грошових ресурсів, які поділяютьна власні, залучені і позичені.

Власні ресурси (банківський капітал) - статутний, резервний та інші фонди, що створюються для забезпечення фінансової сталості, комерційної і господарської діяльності до власних ресурсів відноситься і нерозподілений прибуток минулих років

Залучені ресурси - сукупність коштів на поточних, депозитних та інших рахунках банківських клієнтів, вони формують переважну частину банківських ресурсів.

Позичені — формуються банком через одержання позики на грошовому ринку: міжбанківські кредити, кредити НБУ та здійснення емісії власних боргових зобов'язань: облігацій, депозитних чи ощадних сертифікатів.

Пасивні операції - операції за доп. яких банки формують свої грош. рес. для проведення кред., інвестиц., та ін активних операцій. Рес. ком. банків - сук-ть грош. коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Їх поділяють на власні (становлять третину усіх рес.), залучені і позичені (70%). Власний кап.: основний (стат., резервний фонди, нерозподілен. прибуток минул. рр.), додатковий (заг. рез. за акт. операціями, поточні доходи). Стат. фонд залежить від форми орг-ї банку. Резерв. фонд призн. для покриття можл. збитків, сплати дивідендів; його розмір - на рівні 50% від стат. фонду, форм. за рах. відрахувань з прибутку (не <5%). Спец. ф. признач. для покриття збитку від акт. операцій та для вир. та соц. розвитку банку, та форм. за рах. прибутку. Прибуток є рес. внутр. походження. Залучені: - сук-ть коштів на пот., депоз., та ін рах. банк. клієнтів, гром. орг-й, сусп. фондів, що розм. в активи з метою отрим. приб. чи забезп. ліквідності банку. Зал. поділ. на депоз.(до запитання - для здійсн. пот. розрахунків, нестабільні; і строкові - розм. на певний строк >міс, знімаються після закінч. терміну або попер. повідомлення банку) та недепозитні (позичені). Формами строкових вкладів є сертифікати (депозитні: юр. особам та ощадні - фіз.особам). Недепоз. залуч. у формі міжбанк. кредитів і кред. ЦБ, операцій з цін. паперами на вторин. фондовому ринку, позик на р-ку євродоларів.

 

11.Активні операції банків.

Активні операції банку полягають в розміщенні власного капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку. Це кредитні та інвестиційні операції, що здійснюються на підставі кредитного договору.

Акт. опер. полягають у д-ті, пов’язаній з розміщенням і викор. власн. капіталу, зал. і поз. коштів для одержання прибутку при рац. розподілі ризиків за окр. видами операцій і підтримані ліквідності. Акт. опер.: кредитні та інвестиційні. Кредитні: проведення комплексу дій, пов’язан. з наданням і погашенням банк. позичок, здійсн. відповідно до принципів строковості, цільового хар-ру, забезпеченості та платності кредиту. Рішення про надання кред. приймається колегіально. Кред. надаються в межах наявних рес. з урахуванням кредитоспроможності, фін. стаб., рентаб-ті, ліквідності позичальника. Заг. розмір кредитів не може перевищ. 8-микратного розміру власних коштів банку. Для одерж. кредиту позичальник зверт. до банку з кредитною заявкою, що вход. до складу певн. пакету документів. У кред. договорі передбач.: мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту, %на ставка, порядок і форма сплати %ів і осн. боргу, права, зобов’язання, відповід. сторін щодо надання і погашення кред. тощо. Банк. кредитув. здійсн. із застос. таких позичкових рах.: простий (на ньому може бути тільки активне сальдо), спец. (застос. в окр. випадках: при кредитув. позичальника під заставу векселів; він є формою обліку позичок до запитання), контокорентний (це активно-пасивний рах., на якому облік. всі операції банку з клієнтом). Осн. передумова поверн. банк. позички - одерж. цільових грош. надходжень, доходу, прибуток від реаліз. об’єкта, що прокредитований. У банк. практиці викор. 2 види джерел погаш. позичок - первинні і вторинні. Викор. такі форми забезп. позичок: застава, гарантія, перевідступлення на користь банку вимог і рах. до 3ї особи, іпотека, страх. угода (поліс). Інвестиційні означ. вклад. коштів у цінні папери підпр. на відносно тривалий період часу. Інвест. цінні папери - боргові зобов’яз. у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо. Ф-ції банк. інвестицій поляг. у створ. вторинних рез. для задовол. потреби у коштах. Здійснюючи інвест. опер., банки мають на меті: додерж. безпеки грош. коштів, забезп. їх диверсифікації, доходу та ліквідності. Виділ. 3 фактори ризику: кредитний (фін. можл. емітента зменш. на стільки, що він буде не в змозі викон. свої фін. зобов’яз.), фін. (у зв’язку з непередбач. змінами на р-ку цінних паперів привабливість деяких цінних паперів може бути частково втрачена), %ний (пов’яз. з фіксацією % за облігаціями в момент їх випуску: чим > часу до погаш. облігацій, тим вищий ризик). 1 з методів зменш. ризику - формув. інвест. портфеля за рах. багатьох видів цінних паперів, що мають різний р-нь якості та різні строки погаш.

 

Тема 10

Тема 4. Грошовий ринок

1. Суть грошового ринку: визначення, суб'єкти, об'єкти, механізм функціонування.

2. Інвестиційна модель грошового ринку. Канали прямого та опосередкованого фінансування.(?!!!)

3. Попит на гроші, мотиви та чинники, що визначають зміну попиту на гроші. (графік!!!)

4. Пропозиція грошей: суть та механізм формування. Фактори, що визначають зміну пропонування грошей. (графік!!!)

5. Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та проценти. Фактори, що визначають рівновагу на грошовому ринку. (графік!!!)

Тема 5. Грошові системи

1. Суть грошової системи, її призначення та місце в економічній системі країни. Елементи грошової системи.

2. Основні типи грошових систем, їх еволюція. Система металевого та паперово-кредитного обігу.

3. Характеристика елементів грошової системи України. (?!!! питання 5.1)

4. Методи прямого та опосередкованого впливу при здійсненні регулювання грошової сфери.

5. Грошово-кредитна політика Центрального банку: її суть, типи, стратегічні цілі, проміжні та тактичні завдання та інструменти грошово-кредитного регулювання. Грошово-кредитна політика НБУ

6. Фіскально-бюджетна та грошово-кредитна політика в системі регулювання ринкової економіки. (?!!!)

7. Проблеми монетизації бюджетного дефіциту та ВВП в Україні.

Тема 10

1. МВФ: його діяльність в Україні.

2. Світовий банк: його складові, функції, операції.

3. ЕБРР: мета діяльності, інструменти, участь в розвитку економіки в Україні.

4. Банк міжнародних розрахунків: структура, функції.

Тести

Тема 1. Сутність і функції грошей



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2020-03-13; просмотров: 113; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.206.160.129 (0.039 с.)