Поняття соціально-психологічного клімату та його основні характеристики

Психологічний клімат - це емоційне забарвлення психологічних зв'язків членів колективу, що виникає на основі їх близькості, симпатії, збіги характерів, інтересів, нахилів. Клімат відносин між людьми складається з трьох кліматичних зон. Перша кліматична зона - соціальний клімат, який визначається тим, наскільки в даному колективі усвідомлені цілі і завдання суспільства, наскільки тут гарантовано дотримання всіх конституційних прав і обов'язків працівників як громадян. Друга кліматична зона - моральний клімат, який визначається тим, які моральні цінності в даному колективі є прийнятими. Третя кліматична зона - психологічний клімат, ті неофіційні відносини, які складаються між працівниками, що перебувають у безпосередньому контакті один з одним.

Сприятливий соціально-психологічний клімат є умовою підвищення продуктивності праці, задоволеності працівників працею та колективом. Соціально-психологічний клімат виникає спонтанно. Але добрий клімат не є простим наслідком зусиль окремих керівників. Він являє собою підсумок систематичної виховної роботи з членами колективу, здійснення спеціальних заходів, спрямованих на організацію стосунків між керівниками і підлеглими. Формування та вдосконалення соціально-психологічного клімату - це постійна практичне завдання керівників будь-якого рангу. Створення сприятливого клімату є справою не лише відповідальним, але і творчим, які потребують знань його природи і засобів регулювання, уміння передбачати ймовірні ситуації у взаєминах членів колективу. Формування хорошого соціально-психологічного клімату вимагає, особливо від керівників і психологів, розуміння психології людей, їхнього емоційного стану, настрою, душевних переживань, хвилювань, відносин один з одним.

Найважливіші ознаки сприятливого СПК:

· довіру і висока вимогливість членів групи один до одного;

·  доброзичлива і ділова критика;

·  вільне вираження власної думки при обговоренні питань,

·  стосується всього колективу;

·  відсутність тиску керівників на підлеглих і визнання за ними права приймати значимі для групи рішення;

·  достатня інформованість членів колективу про його задачі і стан справ при їх виконанні;

·  задоволеність приналежністю до колективу;

·  висока ступінь емоційної включеності і взаємодопомоги в ситуаціях що викликають стан фрустрації у кого-небудь з членів колективу;

·  прийняття на себе відповідальності за стан справ у групі кожним з її членів та інші

Таким чином характер СПК залежить від рівня групового рішення.

 Найважливішою проблемою у вивченні соціально - психологічного клімату є виявлення чинників, які його формують. Найбільш важливими факторами, що визначають рівень психологічного клімату виробничого колективу є особистість керівника та система підбору і розстановки кадрів адміністративних. На нього впливають і особистісні якості керівника, стиль і методи керівництва, авторитет керівника, а також індивідуальні особливості членів колективу. Спостереження і дослідження дозволяють виділити шість основних груп факторів, що визначають стан соціально-психологічного клімату:

1. Службово-функціональні фактори (умови праці та обладнання робочих місць; забезпеченість праці технікою, зв'язком, захисними засобами тощо; організація праці, режим праці та відпочинку, графік роботи і т.п.; обґрунтованість і чіткість розподілу функцій між працівниками; функціональна визначеність структури діяльності кожного співробітника, чіткість його обов'язків, прав і відповідальності; ставлення керівництва до питань організації праці працівників та ін).

2. Економічні фактори (система оплати праці; своєчасність отримання грошового утримання; встановлення меж окладів відповідно з витратами праці; справедливе (або несправедливе) розподіл матеріальних винагород; пільги, премії, надбавки і т.д.).

3. Керуючі фактори (стиль і методи управління)

4. Персоналом; ставлення керівників до працівників; згуртованість управлінської ланки; спадкоємність в оцінці та виборі способів впливу на підлеглих; соціальна дистанція між керівниками і підлеглими; етика взаємодії управлінського та виконавчого ланки та ін.)

5. Психологічні чинники (взаємини працівників між собою; ступінь соціально-психологічної сумісності; рівень конфліктності; стан взаємодії між підрозділами; взаємини співробітників з безпосереднім керівником; групова думка, норми і традиції поведінки; характер сприйняття й оцінки працівниками один одного і т.д.).

6. Фактори професійно-кваліфікаційної характеристики персоналу (чисельність персоналу; укомплектованість особового складу; відповідність кваліфікації персоналу виконуваної діяльності; забезпечення адаптації та входження в посаду; перспектива підвищення кваліфікації; перспектива службового зростання і кар'єри; обґрунтованість підбору і розстановки персоналу та ін.)

7. Правові фактори (оптимальність і несуперечність правових актів, що регулюють професійну діяльність; відповідність правових актів вимогам сучасної діяльності; наявність по кожній посаді посадової інструкції із зазначенням обсягу обов'язків, прав і відповідальності; форма і зміст правових актів; зручність в їх застосуванні і т.д.).

На стан СПК впливають:

· тип організації, тобто чи є вона державною або комерційною структурою; закритим чи відкритим установою; навчальним, науковим або виробничим колективом;

·  спосіб життя (сільський, міський), якість життя членів організації;

·  соціальні умови (соціально-політичні, соціально-економічні, соціально-культурні) і екологічні.

· соціально-психологічні чинник. Вони включають в себе характер офіційних організаційних зв'язків між членами колективу, закріплений у формальній структурі даного підрозділу.

 

 Стан СПК є показником керованості процесами в колективах. Це багато в чому залежить від активності керівника, його творчого участі в справах колективу Існують наступні характеристики керівника, безпосередньо психологічними особливостями його ставлення до підлеглих і психологічну атмосферу в колективі:

· якості особистості керівника, в яких виявляється його ставлення до підлеглих;

· авторитет його в очах членів колективу;

· стиль керівництва, який характеризує особливості взаємодії керівника з підлеглими в різних ситуаціях управління.

 У вітчизняній літературі приводяться наступні особливості керівника, позитивно впливають на людей і клімат колективу:

· принциповість (єдність слова і діла);

· відповідальність по відношенню до людей і до справи;

· активність в міжособистісних і міжгрупових стосунках;

· дисциплінованість;

· доброта, доступність, чуйність.

 Серед особливостей негативно впливають на членів колективу зазначаються:

· непослідовність у поведінці;

· егоїзм (користолюбство);

· грубість;

· кар'єризм;

· неповага інтересів інших.

 Звідси випливає можливість і необхідність визначення в найзагальнішому вигляді тих вимог, яким повинен відповідати керівник. Ефективність його діяльності багато в чому визначається його спеціальними знаннями й уміннями. В основі їх лежать організаторські здібності. Згідно з дослідженнями, організаторські здібності включають в себе наступні психологічні властивості особистості:

· психологічна вибірковість;

· практично-психологічна спрямованість мислення;

· психологічний такт.

 Найбільш значущими якостями для формування сприятливого СПК колективу є наступні риси особистості керівника: об'єктивність і справедливість, принциповість і доброзичливість, врівноваженість і оптимізм.

 Практичні способи впливу керівника на СПК. Як правило, в діяльності керівника поєднуються мимовільне і свідоме впливу на колектив, хоча співвідношення їх буває різним. Вплив керівника на колектив може бути прямим, безпосереднім, коли він пред'являє вимоги до людей. Дозволяє проблеми міжособистісних відносин, і непрямим, коли керівник організовує оптимальні умови праці та виховання кадрів. Добре організований працю, забезпечує ритмічну роботу колективу і кожного з його членів, без зривів і наступних авралів, сприяє психологічної врівноваженості, позитивно позначається на настрої людей.

Значимість для підлеглих рис керівника, при яких здійснюється добровільне підпорядкування йому на підставі довіри пов'язане з авторитетом керівника. Існує взаємозв'язок престижу посади та авторитету особистості керівника. Їх рівновагу свідчить про правильний співвіднесенні престижу посади та дій керівника по утвердженню свого авторитету. Згідно з дослідженнями, члени колективу відчувають задоволеність роботою керівника в тих випадках, коли створюються наступні умови: доброзичливе і шанобливе відношення керівника до працівника. працівникові надається можливість працювати там і робити те, до чого він відчуває покликання і інтерес, кожен працівник розраховує на те, що його діяльність буде помічена і відзначена, працівники зацікавлені у зростанні своєї майстерності і культурного рівня, кожен сумлінний працівник очікує просування по службі, з чим пов'язані не тільки його матеріальне становище, але й престиж в колективі, і самоповага, працівник бажає бачити у своєму керівника авторитетної людини, висококваліфікованого, принципового, доброзичливого, наставника колективу.

 Таким чином, шанобливе ставлення до думки колективу і окремих працівників, тактовне поводження з людьми, облік їхніх індивідуальних особливостей, вміле стимулювання ініціативи, новаторства і своєчасне просування по службі на основі об'єктивної оцінки їх якостей, результатів праці, можливостей, а також особиста активність і максимальна віддача - все це безпосередньо і позитивно впливає на СПК колективу. Оптимальне управління діяльністю і СПК в будь-якому колективі вимагає спеціальних знань і умінь від керівного складу. В якості спеціальних заходів застосовуються:

· науково-обгрунтований підбір навчання та періодична атестація керівних кадрів;

· комплектування первинних трудових колективів з урахуванням фактора психологічної сумісності;

· застосування соціально-психологічних методів сприяють виробленню у членів колективу навичок колективного взаємовідношення і взаємодії.