Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин.

               

Ланка характеризує відособлену частку.

 

Сфери фінансів:

 

    - мікрорівень                             - фінанси суб`єктів господарювання;

    - макрорівень                             - державні фінанси;

    - рівень світового господарства - міжнародні фінанси;

    - узагальнюючий рівень                     - фінансовий ринок.

 

Вищезазначене можна висловити схематично, тобто

 

Сфери фінансових відносин

 

Фінансова система

                  

              Світове господарство

                       - міжнародні фінанси

 

              Макроекономіка

                       - Державні фінанси                     Фінансовий ринок

 

              Мікроекономіка

                       - фінанси суб`єктів

господарювання підприємств

 

    Кожна з цих сфер має відповідне організаційне забезпечення, кожна рівнева сфера – певний склад доходів та видатків і свою специфічну схему організації фінансової діяльності, а фінансовий ринок – форми фінансових ресурсів та методи торгівлі ними.

 

    Виділення ланок – ознака наявності відособленого фонду грошових коштів або специфічних форм і методів фінансових відносин.

 

3. Фінанси суб` єктів господарювання.

Кожна сфера і ланка фінансової системи має відповідне призначення і специфічні ознаки.

 

Сфера фінансів суб`єктів господарювання – призначена для забезпечення діяльності підприємств, відображає рух грошових потоків підприємств. Оскільки вони мають загальні принципи організації і методи здійснення фінансової діяльності, то це сфера не поділяється на окремі ланки. Існують особливості пов`язані з формою власності та галузевою специфікою.

Обмінно-розподільні відносини, що характеризують фінанси підприємств поділяються:

 

1) внутрішні відносини – характеризують грошові потоки на підприємстві, відображають процеси формування розподілу і перерозподілу його доходів.

2) зовнішні відносини – характеризують зв`язки з іншими підприємствами та сферами і ланками фінансової системи, поділяються на вхідні та вихідні грошові потоки.

 

Мета господарської діяльності – виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг.

Мета фінансової діяльності – отримання прибутку.

Фінансова діяльність регулюється:

 

- законодавство – в частині взаємовідносин з державою;

- на підставі угод – з іншими суб`єктами, в основі яких лежать інтереси підприємства;

- статутними документами – внутрішні відносини.

 

Внутрішні фінансові відносини в свою чергу поділяються на:

 

1) Фондові – означає, що спочатку відбувається концентрація фінансових ресурсів у фондах грошових коштів, а потім їх використання згідно з призначенням фонду;

2) Канальні – використання коштів за певними напрямками з одного рахунку згідно з потребами підприємства

 

Страхування.

    Страхування являє собою відособлену ланку фінансової системи, не належить до конкретної сфери і займає проміжне місце між мікро- і макрорівнями, відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів.

    З одного боку, страхування забезпечується через страхові компанії (суб`єкти підприємництва), діяльність належить до рівня мікроекономіки. суб'єктами страхування

    Колективні страхові фонди створені державними страховими компаніями належать до системи державних фінансів.

Склад державних фінансів.

Державні фінанси відображають суспільну централізацію доходів та підприємницьку діяльність держави. Це основна сфера перерозподілу ВВП, тому всі суб`єкти розподільних відносин заінтересовані в її оптимальності.

Оптимальність означає, що рівень централізації повинен як забезпечувати державу достатніми коштами, так і не підривати фінансової бази суб`єктів господарювання.

Сфера державних фінансів вимагає встановлення збалансованості інтересів усіх суб`єктів фінансових відносин.

 

Державні фінанси включають:

        

- централізовані ланки:                      - децентралізовані ланки:

- бюджет;                                          - фінанси суб`єктів

- фонди цільового                   господарювання у державному

призначення;                        секторі.

- державний кредит.   

    Фінансові відносини у сфері централізованих державних фінансів мають фондовий характер і поділяються на:

- мобілізацію коштів державою (здійснюється за допомогою податків, платежів, відрахувань, внесків, зборів, які надходять до бюджету, та фондів цільового призначення);

- виділення коштів здійснюється у формі інвестицій, дотацій, субсидій, кредитів, кошторисного фінансування, державних пенсій і допомог, відшкодування витрат.

 

Бюджет держави – основний фонд грошових коштів і визначальна ланка державних фінансів для забезпечення виконання державою своїх функцій. Через бюджет регулюється діяльність усіх сфер і ланок фінансової системи, яка спрямовує в заданому напрямі розвиток суспільства.

 

Фонди цільового призначення – централізація коштів для вирішення конкретних завдань і проблем. Характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання.

До них належать: пенсійний фонд, фонд зайнятості населення, державний фонд соціального страхування, також фонди відносно тимчасової потреби.

 

Державний кредит- відображає відносини, при яких держава виступає позичальником або гарантом за позичками юридичних осіб даної країни. Кредиторами можуть бути юридичні й фізичні особи даної та іншої країни, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інституції.

Мобілізовані державою кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту або є окремий фонд, призначений для інвестицій при випуску цільових позик.

 

Фінанси державного сектора економіки – включають ті самі відносини, що й фінанси будь-якого суб`єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності. Водночас фінансові ресурси й доходи цих підприємств належать державі, їх фінансова діяльність регламентується державою на підставі законів у формі державного управління.

 

Міжнародні фінанси.

Сфера міжнародних фінансів відображає перерозподільно-обмінні відносини, та централізацію ресурсів на світовому рівні, відображають відносини, що складаються на рівні світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб`єктів господарювання і держави, так і міжнародних організацій фінансових інститутів.

Складається з двох частин:

- міжнародних фінансових відносин, які опосередковуються через міжнародні розрахунки, які у свою чергу, ґрунтуються на використанні двох валют і встановленні валютного курсу;

- безпосередньо міжнародні фінанси, які включають дві ланки:

 

1) фінанси міжнародних політичних, економічних, гуманітарних та інших організацій – формування і використання не доходів цих організацій. Усі члени даної організації сплачують членські внески до бюджету цієї політичної організації. Кошти використовуються на утримання її органів, фінансування міжнародних програм і проведення різних заходів, надавання фінансової допомоги окремим країнам. Через цю ланку здійснюється міжнародний перерозподіл доходів.

2) міжнародні фінансові інституції – виконують функції надання фінансової допомоги у формі кредитів країнам, які її потребують. Сприяють зародженню єдиної фінансової системи світового співтовариства.

До їх складу входять:

- Міжнародний валютний фонд;

- Група Світового банку;

- ЄБРР;

- Африканський банк розвитку;

- Азіатський банк розвитку;

- Міжамериканський банк розвитку.

 

Валютний ринок – відносини пов`язані з рухом вартості між окремими країнами, на підставі валютного регулювання, основою якого є встановлення курсу валют.