Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Програміська модель інтерактивної графіки
Процес удосконалення програмного забезпечення комп'ютерної графіки був досить довгим і повільним. Пройдено шлях від апаратно залежних пакетів програм низького рівня, які поставляються виготовниками разом з конкретними дисплеями, до апаратно-незалежних пакетів високого рівня. Основна мета апаратно-незалежного пакета полягає в тому. щоб забезпечити його мобільність при переході від однієї ЕОМ до іншої. У процесі розв'язання цієї задачі група американської асоціації з використання обчислювальних машин (GGRAPH) запропонувала проект графічної системи СОRЕ SУSТЕМ, а спеціалісти Німеччини розробили графічну базову систему Graphikal Keгnel System (GKS), прийняту Міжнародною організацією по стандартизації (IS0) як міжнародний графічний стандарт Draft International Standart— ISO/DIS. Ця система звільняє програміста від урахування особливостей графічних пристроїв при розробці програмного забезпечення, при цьому користувачеві доступні різноманітні графічні пристрої. Відповідно до викладеного підходу при розробці програмних засобів комп'ютерної графіки виділяються такі задачі: моделювання, які призначені для створення, перетворення та зберігання моделей геометричних об'єктів (моделюючі системи); відображення цих моделей на графічних пристроях та організації графічного інтерфейса користувача та ЕОМ (базова графічна система). Склад програмного забезпечення відбивається у програміській моделі інтерактивної комп'ютерної графіки.До нього входять три компоненти: моделююча система, базова графічна система та прикладна структура даних (база даних). Моделююча система здобуває інформацію та засилає її у бази даних, а також надсилає графічні команди до графічної системи. База даних містить опис реальних та абстрактних об'єктів, зображення яких мають з'явитися на екрані дисплея. До опису об'єктів звичайно додають геометричні дані про координати, які визначають форму компонентів об'єкта (параметри), атрибути об'єкта (тип, товщину, колір лінії чи фактуру поверхні, тип шрифту, розмір символів, напрям рядка символів, центрування рядка символів), а також дані про зв'язність та положення (про поєднання компонентів між собою). Є також негеометрична, чи текстова, інформація про “властивості”, яка корисна для програм постобробки та для інтерактивного користувача. Прикладами таких даних для застосування в галузі комп'ютерного проектування є відомості про ціну та постачальника, теплові, механічні чи електричні властивості та допуски.
Моделюючі системи створюються на основі програмних засобів, які реалізують основні графічні функції — типові способи комп'ютерної графіки, що необхідні для систем будь-якої проблемної орієнтації. До основних графічних функцій належать: позиційні та метричні задачі, афінні перетворення (зсув, перенесення, поворот, симетрія, масштабування), теоретико-множинні операції (перетин, об'єднання, доповнення, різниця) тощо. Ці функції реалізуються на основі внутрішніх канонічних моделей об'єктів, які описують графічні елементи, що дає змогу використовувати найбільш ефективні алгоритми. Основні графічні функції мають бути реалізовані як для дво-, так і для тривимірних моделей. Тривимірні моделі можуть бути аналітичними, кусково-аналітичними, алгебрологічними, рецепторними та ін. Відповідно до класу задач, які розв'язуються, моделююча система, крім основних графічних функцій, може доповнюватися графічними функціями проблемної орієнтації. Моделююча система описує дво- чи тривимірну геометрію об'єкта, який виводиться на видову поверхню, для графічної системи, ядром якої є базовий графічний пакет (БГП). БГП містить набір підпрограм, які забезпечують інтерфейс з мовою високого рівня та дає змогу працювати з пристроєм у термінах елементарних графічних операцій різного рівня складності (зобразити відрізок зеленим кольором, зобразити коло тощо). Цей набір підпрограм звичайно покриває майже всі можливості апаратури. Склад та функції підпрограм БГП залежать від конструкції обладнання, можливостей його блока керування. Вважають, що БГП для графопобудовника містить підпрограми креслення відрізків прямих, кола та його дуг суцільними та штрих пунктирними лініями, а також виведення текстових та цифрових написів. БГП для графічного дисплея забезпечує, великі можливості. наприклад, масштабування та переміщення зображення, розподіл графічної інформації на сегменти та незалежне керування частинами зображення, виділення, витирання елементів тощо.
Результати роботи підпрограм безпосередньо відображуються на обладнаннях графічного виведення. БГП працює з обладнанням введення — виведення графічної інформації (ГІ) через програму-драйвер операційної системи. Програма-драйвер реалізує взаємодію із системою та виконання інструмента (графопобудовника, електронного променя графічного дисплея, підсвічування точки та ін.). Образно кажучи, графічну систему можна порівняти з "уявлюваною фотокамерою". Моделююча система дає уявлюваній фотокамері опис сцени, яка складається з одного (чи більше) об'єкта деякого штучного світу (дво- чи тривимірного). Потім ця камера створює вигляд об'єкта в цьому світі. Як і у разі використання фотоапарата "Поляроїд", зроблений знімок відразу "проявляється" і майже миттєво може бути показаний на видовій поверхні. Уявлювана камера діє як реальна: вона може побудувати знімок сцени тільки з візуальних елементів найнижчого рівня та нічого не знає щодо їх організації чи структури. Тому моделююча система описує об'єкти для графічної системи як графічні примітиви нижнього рівня. Таким чином, графічна система забезпечує введення та виведення графічної інформації. Вона має бути інваріантною щодо об'єкта й проблемно-незалежною. Якщо використовується графічний стандарт GKS, то забезпечується крім цього незалежність і від технічних засобів комп'ютерної графіки, що досягається завдяки введенню поняття графічної робочої станції, яка є абстракцією фізичного пристрою. Логічні пристрої введення призначені для введення: координат (LOCATOR), дійсних чисел (VALUATOR.), послідовності координат (STROKE), рядка символів (STRING), однієї з альтернатив (СНОІСЕ), елемента зображення (RІСК). Пристрій виведення забезпечує виведення: · ламаної (POLYLINE); · послідовності маркерів спеціальних символів з центрами у визначених точках (POLYMARKER); · рядка тексту (ТЕХТ); · заповненої площі (FILL AREA); · масиву клітин (CELL ARRAY); · узагальненого графічного примітива (GENERALIZED DRAWING PRIMITIVE). Атрибути примітивів визначаються з точністю до реалізації робочої станції, яка інтерпретує їх відповідно до можливостей апаратури. Слід зазначити, що система GKS —двовимірна графічна. Проте в рамках ISO виконуються роботи, пов'язані з розробкою стандарту для тривимірної графіки. Крім того, у рамках ISO проектується стандартизація геометричного інтерфейса між системами автоматизованого проектування та виробництва, який стандартизує формат файла даних для обміну проектно-конструкторською інформацією. Процедурно-орієнтовані мови. Текстові і графічні редактори Процедурно-оріентовані мови реалізації комп'ютерної графіки мають відповідати таким вимогам: 1 Мова повинна давати користувачеві засоби для опису та генерації зображень і маніпулювання ними. Для опису та гене-рації зображень потрібно мати команди за допомогою яких можна специфікувати графічні примітиви або сукупність примітивів і задавати атрибути, які визначають візуальні якості цих примітивів на екрані дисплея. До маніпуляції належать геометричні перетворення та операції кадрування, а також перекомпонування піделементів малюнка, їх злиття та виведення.
2 Графічна мова повинна мати засоби для аналізу зображень. Для цього слід мати команди, які дають змогу виявляти та досліджувати річні способи зображення. Аналізуються також взаємозв'язки між піделементами зображень. 3 Мова має бути гнучкою. Важливою є наявність засобів для роботи з процедурами. Нині таких універсальних графічних мов ще не розроблено. Формування зображень (зокрема інтерактивне) та їхній аналіз було виділено в дві окремі частини; шляхи зображення цих частин поки що тільки дискутуються. Розглянемо модель графічних мов високого рівня. За останнє десятиріччя з'явилося багато графічних мов або графічних розширень існуючих мов. Розширення мови означає додаток до існуючої "базової" мови нових синтаксичних конструкцій. Деякі з існуючих мов програмування зручні для розширення, тому їх називають "розширюваними". Взагалі розширення мови вимагає модифікації та переписування заново існуючого компілятора, що є довгого трудомісткою роботою. Крім цього, виникає питання про транспортабельність одержаного таким чином діалекту мови. Найбільш поширеним методом, який дає змогу відмовитися від модифікації компілятора базової мови, є створення передтранслятора. При цьому початкова програма складається за інструкціями двох видів: інструкцій базової та розширеної мов. Передтранслятор транслює останні інструкції базової мови. Останнім часом з'явилося багато мов для опису зображень, в яких вони подаються як композиції найпростіших елементів. При цьому різновидів найпростіших елементів небагато. Однією з мов такого типу є мова АutoLISP. Основним графічним примітивом цієї мови є лінія. Лінія ідентифікується вибором двох точок, які їй належать (початком і кінцем). Наведемо приклади задання відрізків: double from x; подвійне x; double from y; подвійне y; double from z; подвійне z; double to x; подвійне х; double to у; подвійне у; double to z; подвійне z. Звичайно таке подання застосовується в примітивних програмах. Як відомо, дві точки визначають пряму. Місце розміщення точки в пристрої визначається координатами х. у, z. Структура даних для задання лінії при цьому може бути структурою типу запису, в якому відрізок визначається двома кінцевими точками. Якщо моделюється множина ліній, що складаються із сотень та тисяч відрізків, то існують методи, які дають змогу скорочувати не тільки обсяг пам'яті, а й час пошуку.
Типовими мовами високого рівня є Фортран. Паскаль, Сі++, Лісп, Бейсік. Вхідною інформацією для операторів, що генерують графічні об'єкти, є числові дані. Їхнім виходом є креслення на графопобудовнику чи зображення на екрані дисплея. Вони нічим принципово не відрізняються від інших процедур виведення з обчислювальної машини. Для задач пов'язаних з генерацією зображень, система графічного програмування може бути реалізована у формі пакету підпрограм. За останні роки було створено велику кількість таких пакетів, орієнтованих на генерацію зображень (зокрема в інтерактивному режимі). Технічне забезпечення було б недоцільним без програмного забезпечення його. Програмне забезпечення графіки — це набір програм, підготовлених, щоб зробити їх зручними для користувача, який працює із системою комп'ютерної графіки. Цей набір програм включає програми для формування зображень на екрані ЕПТ, для маніпулювання зображеннями та для виконання різною роду взаємодій між користувачем та системою. Крім програм графіки, в нього можуть входити додаткові програми, які реалізують які-небудь спеціальні функції. До них належать, зокрема, програми аналізу конструкцій. Програмний засіб для конкретної системи комп'ютерної графіки значного мірою залежить від типу апаратних засобів, що використовуються в цій системі. Він має бути написаний спеціально для тих типів ЕПТ і обладнань введення, які застосовуються в даній системі. Внутрішня структура програм для ЕПТ зі штриховим записом звичайно відрізняється від структури програми для ЕПТ з растровим скануванням, Відмінність між трубкою запам'ятовування та трубкою з регенерацією також має впливати на програму графіки. Хоча ці відмінності в програмах можуть бути непомітними для користувача, вони важливі при проектуванні системи інтерактивної комп'ютерної графіки. Проектуючи програмні засоби графіки слід керуватися шістьма основними правилами: 1 Простота. Програмні засоби комп'ютерної графіки мають бути прості у використанні. 2 Несуперечність. З точки зору користувача програми пакету повинні функціонувати узгоджено та бути передбачуваними. 3 Повнота. У наборі графічних функцій не повинно бути істотних упущень. 4 Стійкість. Система графіки має бути стійкою до незначних помилок оператора. 5 Продуктивність. Програмні засоби повинні забезпечувати максимально можливу продуктивність у межах, накладених апаратними засобами. Програми графіки мають бути ефективними, а час реакції— малим у розумних межах. 6 Економічність. Програми графіки не повинні бути занадто великими та дорогими, бо це може зашкодити їх використанню. Звичайно програмне забезпечення поділяють на два великих класи: системне програмне забезпечення та прикладне програмне забезпечення Операційна система (ОС) є найважливішою складовою програмного забезпечення комп'ютерної графіки. Вона призначена для керування та організації комп'ютерних операцій.
У більшості випадків операційна система поділяється на дві частини; основна програма, яку називають ядром, та набір периферійних програм, які називають утилітами. Функції ядра ОС такі: · організація простору пам'яті на апаратних пристроях в структурні одиниці для зберігання та відновлення інформації. Ці структурні одиниці називають файлами; · виконання вказівок та пошук існуючих файлів та утиліт; · керування одночасним виконанням різних програм та забезпечення зв'язку між такими програмами; · керування інтерфейсними операціями між програмами та зовнішньою апаратною периферією. Найвідоміші операційні системи СР/М та МS/DOS фірми Місrоsоft. Часто використовується операційна система UNIX. Прикладне програмне забезпечення — це пакет прикладних програм, які реалізовані на мові високого рівня. У найбільш застосовуваних мовах програмування, таких як Сі++, Паскаль, Бейсік є набір функцій елементарної (базової) графіки. У цей набір входять функції креслення простих геометричних фігур, ліній прямокутників, багатокутників, кола, еліпсів, дуг тощо. Крім того, набір доповнюється функціями зафарбовування, виведення рядків тексту, засобами креслення графіків та діаграм. Засоби елементарної (базової) графіки розраховані на ділову графіку, тобто на побудову на екрані різних графіків та діаграм, а також на показ простих рисунків, які підготовлені в графічних редакторах. Проте є цілий клас задач, в яких графіка не тільки використовується для показу на екрані результатів розрахунку або закінчених форм, а й е інтерфейсом комп'ютера з користувачем. На сучасному рівні комп'ютеризації властивість інтерактивності притаманна практично всім програмам персональних комп'ютерів (ПК) у текстовому режимі. Інтерактивність у графіці дає більш високий якісний рівень взаємодії з користувачем. Обсяг інформації на одному екрані в графічному режимі може бути значно більшим, ніж на тому самому екрані в текстовому режимі. Графічний інтерфейс складається з набору бібліотек функцій базової та інтерактивної графіки і графічного редактора. Бібліотеки, розроблені для мов програмування: Сі++, ТурбоПаскаль, Кліпер. Графічний редактор та бібліотеки взаємопов'язані концептуально, тобто графічний редактор побудований з використанням бібліотек графічного інтерфейсу, а бібліотеки мають функції для роботи з графічними об'єктами, підготовленими за допомогою графічного редактора — слайдами, томами, фреймами. Графічний інтерфейс оперує трьома типами графічних об'єктів: слайд — растрова копія екрана. Зберігається у файлі в упакованому форматі. Створюється в графічному редакторі або імпортується з інших систем за допомогою резидентного копіювальника екрана. Слайд звичайно використовується як фоновий малюнок: том — бібліотечний набір малюнків невеликого формату. Доступ до малюнків здійснюється за номером або іменем. Малюнки зберігаються в томі в упакованому форматі. Тома вигідні для зберігання примітивів (ісоns), елементів "меню", умовних позначень, фрагментів зображень, які часто використовуються; фрейм — графічна база даних складається з упорядкованого набору записів і заголовка. Запис містить інформацію про координати, тип, колір та інші атрибути одного з графічних елементів. Графічний елемент — це лінія, прямокутник, коло, багатокутник, зафарбовування, сплайн, текстовий рядок, малюнок з тома. У заголовку міститься інформація про слайд і том, які використовуються з цим фреймом. Запис може бути доповнений кодом, визначеним користувачем, тоді кожному елементу зображення відповідає код, що можна використовувати, наприклад, для зв'язку з базою даних та організації доступу до елементів зображення. Пропонованого набору функцій графічного інтерфейсу достатньо для написання свою графічного редактора з потрібними властивостями. Функції бібліотеки поділяються на дві групи: · базової графіки; · інтерактивної графіки. Набір функцій базової графіки складається з стандартних наборів функцій креслення простих графічних елементів, функцій виведення роботи з вікнами, переведення сторінок, показу слайдів, виведення на принтер. Набір функцій інтерактивної графіки дає змогу працювати з фреймами, слайдами і томами, а також з курсором за допомогою маніпулятора "миша" або клавіатури. Функція роботи з фреймами включає: · читання одного або кількох фреймів з пам'яті; · актуалізацію одного з фреймів; · показ усіх елементів фрейму на екрані; · показ вибраного елемента фрейму на екрані; · установлення першого або останнього елементи фрейму; · послідовний перегляд елементів фрейму; · зміна атрибутів елемента фрейму (координат. кольору); · вибір елементів фрейму через зазначення його на екрані; · приєднання додаткового коду до елемента фрейму; · вибір елемента фрейму за кодом; · запис фрейму, який змінився у файл: · видалення фрейму з пам'яті. Функції роботи з томами полягають у: · завантаженні змісту тома в пам'ять; · завантаженні малюнка з тома за іменем або порядковим номером; · показі малюнка на екрані у різних режимах. Редактор підтримує векторний і растровий способи створення зображення Наявність шрифтів з алфавітом робить редактор зручним для вітчизняного користувача. Графічний редактор дає змогу: · зображувати лінії, причому лінії можуть бути досить складними (наприклад, хвилястими), а прості лінії можуть мати різну товщину; · подавати зображення точками різного розміру. Це растрове зображення призначене для коригування та створення слайдів. При цьому доступні режими зображення за допомогою точки, парних або непарних точок, а також зображення точкою із заданим шаблоном зафарбовування: · заливати, перефарбовувати, обмінювати два кольори; · зображати прямокутники, кола, замкнені багатокутники; · подавати зображення сплайнів, дуг (гіпербол, парабол, еліпсів), ламаних ліній; · вводити текстову інформацію різними шрифтами, вертикально або горизонтально з масштабуванням і тінями; · подавати зображення в режимі збільшення; · копіювати частини растрового екрана: · повертати вибраний елемент або зону растрового екрана.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 153; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.118.200.136 (0.043 с.) |