Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Ступінь суспільної небезпеки визначається всією сукупністю ознак зло-
чину: цінністю того блага, на яке посягає злочин; шкідливістю наслідків, що настають через учинення злочину; способи діяння; мотивами діяння, формою та ступенем вини. Друга ознака злочину – кримінальна протиправність – указує, що лише діяння, прямо передбачене кримінальним законом як злочин, може вважатися злочином. Третя ознака – винність – указує, що діяння вважається злочинним, якщо воно здійснене умисно чи з необережності. Там, де нема вини, нема злочину. Діяння може бути суспільно небезпечним, але якщо нема вини – це не злочин. Караність, як ознака злочину, вказує, що за будь-які злочини в законі іс- нують певний вид і термін покарання. Є різні позиції щодо відмежування злочинів від інших правопорушень. Одна з них базується на визначенні ступеня суспільної небезпеки. Злочином вважають найбільш суспільно небезпечні правопорушення. Якщо у правопору- шенні наявні всі вище перелічені ознаки, кажуть, що в ньому є склад злочину, а отже, воно є злочином. Якщо ж у діянні відсутня якась із перелічених ознак, то воно не вважається злочином. Кримінальним законодавством передбачено кілька видів злочинів: 1) Особливо тяжкі злочини (умисне вбивство, бандитизм, державна зрада та ін.); 2) Тяжкі злочини (умисне тяжке тілесне пошкодження, контрабанда, розголо- шення державної таємниці та ін.); 3) Менш тяжкі злочини (втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, злов- живання владою або посадовим становищем тощо); 4) Злочини, що не становлять великої суспільної небезпеки (глум над держав- ною символікою, незаконне полювання тощо). Правопорушення, що не настільки небезпечні, як злочини, і відповідаль-ність за які не передбачено кримінальним законодавством, належать до прос- тупків. Якщо діяння охоплює всі ознаки, визначені в кримінальному законі, але позбавлене суспільно небезпечного характеру, воно не являється злочином, а може бути або протиправним проступком співвідносного виду (цивільного, ад- міністративного, дисциплінарного) або правомірним діянням.1 Види проступків за характером своєї суспільної значимості один від од- ного не відрізняються: всі вони суспільно шкідливі, але не небезпечні для сус- пільства. Однак проступки різних видів посягають на різні, більш чи менш са-
мостійні сторони правопорядку. Якщо одне не суспільно шкідливе діяння одночасно торкається різних сторін правопорядку, воно являється проступком декількох видів (цивільним і адміністративним, адміністративним і дисциплінарним і т. д.). Наприклад, якщо власник автомобіля порушує правила дорожнього руху (не здійснюючи при цьому злочину) і спричинює майнову шкоду перехожому, діяння одночасно яв- ляється і адміністративним, і цивільним проступком. В цих випадках особа мо- же нести одночасно відповідальність різних видів: цивільно-правову і адмініст- ративну, адміністративну і дисциплінарну, крім випадків, коли закон прямо це забороняє. Злочин і аналогічний проступок в одному діянні не можуть поєднуватися. Проступки – менш небезпечні для суспільства діяння. Вони посягають на цінності, що охороняються всіма іншими (крім кримінально-правових) норма- ми права – цивільного, адміністративного, трудового, екологічного, фінансово- го тощо. Тому серед проступків розрізняють адміністративні, дисциплінарні, цивільно-правові, конституційні, матеріальні та ін. Проступки-делікти (лат. delictum – проступок) – правопорушення, які завдають шкоду особі, суспільству, державі, і являються основою для притягне- ння правопорушника до передбаченої законом відповідальності.2 Адміністративними правопорушеннями (проступками) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, соціалістичну власність, права і свобо- ди громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством пе- редбачено адміністративну відповідальність.1 Адміністративне правопорушення має притаманні тільки йому юридичні ознаки. До них необхідно віднести: протиправність, винність і відповідальність (адміністративне стягнення). Визначальною з названих ознак є поняття діяння, забороненого адмініст- ративним законодавством. По-перше, це вольовий акт поведінки певної особи; по-друге, воно має два аспекти поведінки: дію чи бездію. Дія – активне невико- нання законних вимог, а також порушення встановленої нормами права заборо-
ни (наприклад, порушення правил полювання). Бездія – пасивне невиконання передбачених законодавчими й нормативними актами обов’язків. Важливою ознакою адміністративного правопорушення є наявність сус- пільної небезпеки. За своєю природою таке діяння є антигромадським і завдає шкоди інтересам громадян, суспільства, держави. Адміністративне правопорушення завжди є протиправним, тобто ця дія чи бездіяльність чітко заборонена відповідною нормою адміністративного зако- нодавства, оскільки може завдати шкоди інтересам особи, матеріальним речам, а також загрожує небезпекою. Правові норми, за порушення яких настає адміністративна відповідаль- ність, урегульовані не тільки нормами адміністративного права, а й іншими га- лузями права, а саме: цивільного, трудового, земельного тощо (порушення пра- вил охорони праці – трудове право; агрохімічних норм – земельне право). Наступною ознакою є вина, тобто психічне ставлення особи до її пове- дінки та наслідків. Вина виступає у двох формах: у вигляді умисної та необе- режної. Адміністративне правопорушення багато в чому нагадує злочин – так са- мо воно може бути спрямоване проти громадського порядку, власності, прав і свобод громадян тощо. Головною ознакою, за якою адміністративні правопору- шення відрізняються від кримінальних злочинів, є менший ступінь суспільної небезпеки. Адміністративне правопорушення переростає у злочин: якщо адмі- ністративний проступок набув ознак складу злочину; якщо адміністративне правопорушення вчинене вдруге. Із співвідношення відповідних статей кримінального законодавства і за- конодавства про адміністративні правопорушення видно, що і злочини і адмі- ністративні правопорушення посягають на однакові за своїм характером об’єк- ти, саме це складає суспільну небезпеку. Завдання адміністративного і кримі- нального законодавств складається в охороні від посягань одних і тих же об’єк- тів. Дисциплінарні проступки – це суспільно небезпечні вчинки, які заподі- юють шкоду внутрішньому порядку діяльності підприємств, установ, організа- цій і тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність. У Кодексі законів про працю визначено два види стягнень, що можуть бути накладені на працівни- ків – догана і звільнення. Робота деяких категорій працівників пов’язана з під- вищеним ризиком і небезпекою, що зумовлює потребу в додержанні чіткої дис- ципліни і порядку (залізничники, авіатори, митники та інш.) Цивільно-правові проступки – це суспільно небезпечні порушення май- нових і пов’язаних з ними особистих відносин, які регулюються нормами ци- вільного, трудового, сімейного, фінансового, аграрного права. На відміну від злочинів, цивільні проступки не мають вичерпного переліку у законодавстві, а їх юридичні наслідки тягнуть за собою правовідновлюючі заходи (невиконання обов’язків за цивільно-правовим договором). Цивільно- правова відповідаль- ність носить в значній мірі компенсаційний характер.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 95; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.200.191.146 (0.008 с.) |