Правові основи діяльності водного транспорту

Водне транспортне право. Спочатку це були якісь окремі правові поняття, що переростали у звичаї, а вже ближче до сучасних часів ці поняття складалися в правові норми, закріплювались в нормативно-правові акти і створювали систему водного транспортного права,яка ає свій зоанішній вираз у системі транспортного законодавства.

Система правових витоків, в яких беруть своє правове пігрунтя водні транспотні суспільні відносини, називається джерелами водного транспортного права. Основні з них:

- Кодекс торгівельного мореплавства України

- Водний кодекс України

- Статут внутрішнього водного транспорту СРСР

- Закон України «Про транспорт»

Для морських транспортних відносин характерна дія в них норм права Водного кодексу України. Який був введений в дію Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995р. і складається з 6 розділів:

- РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

- Розділ II. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ І КОНТРОЛЬ У ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ.

- Розділ III. ВОДОКОРИСТУВАННЯ.

- Розділ IV. ОХОРОНА ВОД.

- Розділ V. СПОРИ З ПИТАНЬ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВОДНОГО ЗАКОНОДАВСТВА.

- Розділ VI. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ.

Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення

збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і

галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та

вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану

водних об’єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу

України, що виникають під час користування водними об’єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Усі води (водні об’єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:

1) поверхневі води:

природні водойми (озера);

водотоки (річки, струмки);

штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;

інші водні об’єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.(Ст.3 ВКУ)

 

Кодекс Торговельного мореплавства України був введений в дію Постановою Верховної Ради України 9 грудня 1994р. І своїм призначенням має регулювати відносини,що виникають з торговельного мореплавства.

Кодекс містить 11 розділів (393 статті).

- Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

- Розділ II СУДНО.

- Розділ III ЕКІПАЖ СУДНА.

- Розділ IV МОРСЬКИЙ ПОРТ.

- Розділ V МОРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

- Розділ VI ФРАХТУВАННЯ СУДЕН

- Розділ VII МОРСЬКЕ БУКСИРУВАННЯ.

- Розділ VIII МОРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ

- Розділ IX НАДЗВИЧАЙНІ МОРСЬКІ ПОДІЇ.

- Розділ X ОБМЕЖЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СУДНОВЛАСНИКА.

- Розділ XI ПРЕТЕНЗІЇ ТА ПОЗОВИ.

Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства. Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов’язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

 

Статут внутрішнього водного транспорту СРСР був затверджений Постановою від 15 жовтня 1955р. №1801. Він визначає основні задачі та обовязки органів внутрішнього водного транспорту по забезпеченню потреб держави в перевезеннях вантажів і пасажирів внутрішніми водними шляхами, а також взаємовідносини внутрішнього водного транспорту з іншими галузями народного господарства.