Розділ 1. Поняття і види господарських товариств.

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

“ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА, ЯК ЮРИДИЧНІ ОСОБИ”

.

Вступ.

Актуальність теми полягає у тому, що вона є однією із важливих тем цивільного права. Історія йде в перед, а разом із нею розвиваються та розгалужуються цивільно-правові відносини.

Господарські товариства, як юридична особа є результатом цих відносин.

Господарські товариства—це родове поняття, яке об’єднує п’ять самостійних видів товариства: повне, командитне, товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство. Їх загальною ознакою є статутний капітал, який поділений на частки між учасниками. Учасником вказаних товариств можуть бути як фізичні так і юридичні особи. Між тим кожний вид товариства має свої особливі ознаки, які я постараюся у своїй роботі.

Господарські товариства у сучасність досить швидко розвиваються, а слідом за ними розвиваються нові суперечності, розв’язання яких є обов’язком цивільного законодавства.

Що ж таке є господарське товариство?

Господарське товариство—це організація що створюється не тільки на основі об’єднання осіб, а й об’єднання майна або, якщо мова йде про товариство однієї особи, -- виключно виділенням майна.

Мета моєї роботи полягає у висвітленні суті господарських товариств через загальні основи про юридичну особу. Відповідно до закону “ Про господарські товариства “ господарські товариства є юридичними особами.

Що ж таке юридична особа?

Юридична особа – це не окремий громадянин (фізична особа), а колективне утворення, яке має свою мету, найменування та інші ознаки юридичної особи.

Головним моїм завданням під час виконання курсової роботи є:

· Ознайомити читача із загальними засадами господарських товариств;

· Розкрити суть діяльності товариств;

· Розкрити етапи так званого “життя товариств”:

 

- Започаткування товариств;

- Діяльність товариств;

- Припинення діяльності товариств;

 

· Зробити заключні висновки товариств;

Предметом вивчення даної теми є товариства.

Об’єктом дослідження є: ті суспільні відносини які виникають в суспільстві у зв’язку з реалізацією господарських товариств. 

Вступ…………………………………………………………………………………..

Розділ 1. Поняття і види господарських товариств.

1.1 Загальна характеристика господарських товариств…………………..

1.2 Порядок створення господарських товариства……………………….

1.3 Установчі документи господарських товариство……………………

Розділ 2. Повне товариство.

2.1 Поняття повного товариства………………………………………………

2.2 Управління повним товариством………………………………………….

2.3 Припинення повного товариства………………………………………….

Розділ 3. Командитне товариство.

3.1 Основні положення про командитне товариство………………………...

3.2 Учасники командитного товариства……………………………………...

3.3 Права і обов’язки вкладника командитного товариства. Управління командитним товариством……………………………………………………

3.4 Припинення командитного товариства………………………………….

Розділ 4. Товариство з обмеженою відповідальністю.

4.1 Поняття товариства з обмеженою відповідальністю……………………

4.2 Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю…

4.3 Управління товариством з обмеженою відповідальністю…………….

4.4 Вихід учасників із товариства  з обмеженою відповідальністю………

4.5 Припинення товариства з обмеженою відповідальністю………………

Висновок…………………………………………………………………………….

Використані джерела………………………………………………………………

Розділ 1. Поняття і види господарського товариства.

Загальна характеристика господарських товариств.

Відповідно до ст.1 закону України “Про господарські товариства[1]”.

Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об¢єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

А. Організаційна єдність.

Організаційна єдність  полягає у визначенні цілей і завдань юридичної особи, у встановленні її внутрішньої структури, компетенції органів, порядку їх функціонування тощо. Організаційна єдність закріплюється у статуті юридичної особи, її установчих документах або в акті органу влади про створення юридичної особи публічного права. Наприклад, наявність статуту є обов¢язковою вимогою вимогою для акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства додатковою відповідальністю (ст.ст.143, 151, 154 ЦК).

Для того, щоб бути юридичною особою, організація повинна виступати як єдине ціле, мати органи управління та інші індивідуальні ознаки. Однією з індивідуальних ознак є найменування юридичної особи. Воно має містити вказівку на її організаційно-правову норму повинно містити найменування товариства, а вказівку на характер діяльності юридичної особи – найменування установи. Юридична особа може мати, крім повного, ще й скорочене найменування. Якщо юридична особа виникла як підприємницьке товариство, вона повинна мати фірмове найменування. Найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Про організаційну єдність свідчить також наявність місця знаходження юридичної особи, яке визначається місцем її державної реєстрації і зазначається в її установчих документах. Так, якщо юридична особа зареєстрована в м. Києві, то її знаходження буде м.Київ в існуючих адміністративних межах. Конкретна адреса юридичної особи може зазначатись в її статуті або установчому договорі. Конкретне місце знаходження юридичної особи полегшує застосування до неї актів органів місцевого самоврядування, звернення з позовом до суду, виконання зобов΄язань тощо.

“Юридична особа – це не окремий громадянин (фізична особа), а колективне утворення, певним чином організований колектив людей (організація). Принципи формування цього колективу можуть бути різними: укладення трудових договорів (контрактів) робітникам і службовцями з адміністрацією державного підприємства, добровільне об¢єднання громадян на основі членства в кооперативі тощо. Але кожна організація характеризується наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв¢язків і її членів, внутрішньою структурною і функціональною диференціацією[2]”.

Так, у складі кооперативу можуть створюватися структурні підрозділи, в тому числі територіально відокремленні: відділення, цехи, майстерні, ательє, магазини та інші,що діють, як правило, на засадах колективного, сімейного або індивідуального підряду. Структура кожного окремого кооперативу закріплюється його статутом. Проте незалежно від особливостей своєї внутрішньої структури кооператив у зовнішніх відносинах виступає як єдина організація.

Крім того, стосовно окремих видів юридичних осіб закон передбачає правила щодо організації їх внутрішньої структури та порядку функціонування їх органів управління. ”Наприклад, ст.97 ЦК встановлює,що управління товариством здійснюють органи останнього, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, зазначена норма містить загальні норми які визначають обов΄язковість організаційної єдності цього виду юридичних осіб, встановлюючи для них два рівні органів управління товариством. Перший - це вищий орган управління і другий – виконавчий”.

Загальні збори учасників товариства є вищим органом управління ним незалежно від виду цього товариства.

Стаття 98 ЦК визначає компетенцію загальних зборів учасників товариства, вказуючи, що вони мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі й із тих що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу, а також визначає засади голосування в них учасників товариства.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Закон не містить винятків із цього правила. Це означає, що учасник товариства має право оскаржувати будь-яке рішення, навіть те, яке не стосується безпосередньо його, але може порушувати майнові і немайнові права останнього як учасника товариства.

Розділ 2. Повне товариство.

Поняття повного товариства

    Основною відмінною рисою повного товариства від інших видів господарських товариств є солідарне і не обмежена відповідальність по зобов’язаннях товариства всіх учасників з урахуванням якої встановлено також правило про неможливість відсторонення кого-небудь з них від участі в прибутках та збитках товариства.

    Термін “повне товариство” є спробою характеризувати в назві (формі) сам зміст поняття. У дійсності повною є тільки відповідальність учасників. Відповідальність у повному товаристві має і солідарний, і субсидіарний характер. Повне товариство – це об’єднання двох чи більше осіб для ведення підприємницької діяльності, що вважається діяльністю самого повного товариства і забезпечується не тільки майном, переданим його учасниками в статутний фонд, але і солідарно з іншим майном учасників у частині, що не покривається складовим капіталом товариства.

    Солідарність відповідальності учасників означає, що кредитор повного товариства має право на свій розсуд вимагати виконання зобов’язання товариства, у частині, що не покривається складовим капіталом товариства, як від усіх учасників спільно, так і від кожного з них окремо, при тому як цілком, так і в частині зобов’язання.

    Субсидіарність відповідальності передбачає право кредитора вимагати від учасників повного товариства зобов’язань повного товариства тільки в частині, не покритій розміром складового капіталу повного товариства.

    Повним є товариством, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім майном, що їм належить (ст. 119 ЦК України).

        Особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.

        У разі порушення цього правела товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими правочинами.

        Найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова “повне товариство” або містити ім’я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів “і компанія”, а також слова “повне товариство”.

        Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.

    Засновницький договір повного товариства крім відомостей, передбачених ст.88 ЦК України, має містити відомості про: 

Ø розмір та склад складеного капіталу товариства; 

Ø розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі;

Ø розмір, склад та строки внесення ними вкладів;

    Учасник повного товариства несе підвищену відповідальність за боргами товариства, на відміну від учасників товариства з обмеженою відповідальністю та акціонерів. Відповідно до ст.124 ЦК України у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасник повного товариства солідарно відповідають за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення.

    Відповідно до ст. 126 ЦК учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь—який момент вийти з товариства заявивши про це не пізніше ніж на три місяці до фактичного виходу із товариства.

    Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати його частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або третій особі.

    При припиненні частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права.

    Учасники повного товариства, який систематично не виконує чи виконує не належним чином обов’язки, покладенні на нього товариством, або який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, передбаченому установчими документами.

    Учасникові, який вийшов, якого виключено або який вибув з повного товариства з підстав: 

Ø Учасник повного товариства, яке було створено на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства. Достроковий вихід учасника з повного товариства, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин. Відмова від права вийти з повного товариства є нікчемною (ст.126 ЦК України).

Ø Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи виконує не належним чином обов’язки, покладені на нього товариством, або який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства у порядку, встановленому засновницьким договором.Рішення про виключення зі складу учасників повного товариства може бути оскаржено до суду(ст.128 ЦК України).

Ø Повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у разі:

1. Смерті учасника або оголошення його померлим—за відсутності спадкоємців;

2. Ліквідації юридичної особи-- учасника товариства, в тому числі у зв’язку з визнанням її банкрутом;

3. Визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

4. Призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи—учасника товариства, зокрема у зв’язку з її неплатоспроможністю;

5. Звернення стягнень на частину майна повного товариства, що відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства.

        Рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, може бути оскаржене заінтересованими особами до суду.

        У разі вибуття учасника з повного товариства з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не встановлено засновницьким договором товариства чи домовленістю між учасниками, що залишаються (ст.129 ЦК України), а також спадкоємцям учасника фізичної особи або правонаступникам фізичної особи, які не вступили у повне товариство, виплачується вартість частини майна товариства, що відповідає частці цього учасника у складеному капіталі товариства, якщо інше не передбачено засновницьким договором.

 

 

  

 

 

 

  

 

2.2. Управління повним товариством.

    Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою усіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю учасників або одним. Наприклад, учасники можуть надати функцію управління товариством одному з учасників чи декільком учасникам. Установчий договір так само може передбачати можливість прийняття рішень більшістю голосів учасників, тобто не вимагати одностайності учасників для рішення всіх чи окремих питань, що стосуються діяльності товариства.

    Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів. Наприклад в залежності від розміру частки кожного учасника в складному капіталі товариства.

    Кожний учасник повного товариства, не залежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчемною.

    Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено,  що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам.

    У разі спільного ведення справ товариства для вчинення кожного правочину є необхідною згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства.

    У відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників повного товариства щодо права діяти від імені товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа в момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність учасника товариства права діяти від імені товариства.

    Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариствпа відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв’язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує затрати.

    У разі спору між учасниками повного товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема в наслідок грубого порушення учасником, уповноваженим на ведення справ товариства, їх обов’язків чи виявлення його нездатності до розумового ведення справ.На підставі рішення суду до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни.

 

     

Сокупний розмір вкладів не повинен перевищувати п’ятдесяти відсотків складеного капіталу повного товариства. На момент реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому законом.

Учасники товариства мають право:

· Брати участь в управлінню справами товариства, в порядку визначеному установчими документами.

· Брати участь у розподілі прибутку товариства і получати його частку.

· Вийти в установленому порядку з товариства. В цьому разі йому виплачується частку прибутку від вартості його внеску у фонд товариства.

· Одержувати інформацію про діяльність товариства.

Обов’язки учасників товариства.

Учасники   товариства зобов’язані:

· Додержуватись установчих документів;

· Виконувати свої зобов’язання перед товариством;

· Не розголошувати комерційну таємницю товариства;

· Нести інші обов’язки якщо це передбачено установчими документами;

Учасник командитного товариства може бути виключений із товариства у зв’язку із невиконанням обов’язків покладених на нього установчими документами (статутом), а також у інших випадках встановлених установчими документами. Учасник командитного товариства має право оскаржити виключення його із товариства або вимагати частки доходів товариства.

У разі смерті учасника командитного товариства його спадкоємці можуть бути прийняті як учасники товариства, якщо інше не встановлене установчими документами. За відмови у прийнятті спадкоємця у члени товариства, товариство виплачує спадкоємцям вартість доходу в залежності відсотку внеску у фонд товариства.

 Розмір статутного фонду командитного товариства, на відміну від товариства з обмеженою відповідальністю та акціонерного товариства визначається засновниками товариства, а не законодавством.  

 Вклади учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, та інші матеріальні цінності. Забороняється використовувати кредит для формування статутного фонду товариства.

Власник командитного товариства відповідає за боги товариства, які виникли до його вступу в товариство.

 

3.3. Права і обов’язки вкладників командитного товариства. Управління командитним товариством.

Якщо вкладник командитного товариства укладає угоду від імені і в інтересах товариства без відповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він разом з учасниками з повною відповідальністю відповідає за угодою перед кредиторами усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення.

Якщо схвалення не буде одержане власник відповідає перед третьою особою (кредитором) самостійно усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення.

Вкладник командитного товариства відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами в тому порядку, як і інші вкладники.

Управління справами командитного товариства здійснюють учасники з повною відповідальністю. Якщо у товаристві існує тільки один учасник, який несе певну відповідальність, він веде справи командитного товариства самостійно.

Вкладники не мають права перешкоджати рішенням, діям учасників, які несуть повну відповідальність по управлінню справами командитного товариства.

Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.

Права вкладника командитного товариства:

· Діяти від імені товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним;

· Вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;

· Вимагати подання їм річних звітів і балансів;

Обов’язки вкладників командитного товариства.

· Повинні вносити вклади і додаткові внески у розмірі способами і у пор’ядку, передбачиними установчим договором

· Сокупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % майна товариства, зазначеного в установчому договорі;

 

 

 

 

Висновок.

Господарські товариства мають право повноцінно вести свою діяльність та розвиватися, і перебувати під захистом закону, -- так само, як людина має право жити.

Одним із найважливіших видів цивільних-правовідносин є відносини, які виникають під час діяльності господарських товариств, ці відносини спрямовані на задоволення потреб учасників товариства.

Господарські товариства є юридичною особою, яка засновується на умовах засновницького договору, і діє на умовах установчих документів.

У першому розділі курсової роботи я проаналізувала діяльність господарських товариств, та умови за якими діють товариства, ліквідацію господарських товариств та умови ліквідації.

У другому розділі я розкрила суть повного товариства, основні його положення. За допомогою порівнянь з іншими товариствами я розкрила основні відмінні риси повного товариства, від інших товариств. Відмінністю цього товариства є солідарна і не обмежена відповідальність по зобов’язаннях усіх учасників.

У третьому розділі проаналізована діяльність командитного товариства. Особливістю цього виду товариства є наявність у складі його засновників двох груп (засновники і вкладники) із різним правовим становищем. Це товариство діє на підставі засновницького договору.

У четвертому розділі іде мова про товариство з обмеженою відповідальністю.

Отже господарське товариство є не просто колективним об’єднанням, яке має свою мету, а об’єднанням яке має свою дієздатність та правоздатність, і своїми діями може задовольнити потреби, які виникають на шляху діяльності товариств.    

 

 

               Список використаних джерел:

1. Закон України “Про господарські товариства” від 24.01.2004р.

2. Цивільне право України: Підручник: Книга друга / О. В. Дзера, М. С. Кузнецова – К:. Юрінком Інтер,2004.Цивільний кодекс України від 01.01.2004р.

3. Закон Укаїни “ Про власність” від 07.02.91р.

4. Цивільне право України: Підручник: Книга один /Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт – К:. Юніком Інтер,2000р.

5. Цевільне право України: Підручник: Книга друга / Є.О. Харитонова, Н. О. Саніахматова –К:. Істина, 2003р.

6. Цивільне право України: Книга друга / Я. М. Шевченко,-- К: Видавничий дім,2003р.

7. Журнал / Право Україі.

[1] Закон України ײПро господарські товариствײ від 24.01.2004р.

[2] Цивільне право України: Підручник: Книга друга О. В. Дзера, Н.С.Кузнєцова –К: Юрінком Інтер, 2004. Цивільний кодекс України від 01.01.2004р.

 

[3] Про власність: Закон України від 07.02.91 р.    

 

[4] Цивільне право України: Підручник: Книга перша/ Д.В. Боброва, О. В. Дзера, А.С. Довгерт – К.: Юніком Інтер, 2000 р.

[5] Цивільне право України: Підручник: Книга друга / Є.О. Харитонова, Н.О. Саніахматова – К.: Істина, 2003

[6] Цивільне право України: Книга друга / Я. М. Шевченко.—К.: Видавничий дім, 2003 р.

[7] Підстави для ліквідації юридичної особи. Підприємство, господарство і право /Право України.-2004 №4

[8] Цивільне право України: Книга друга / І. А. Бірюков, Ю. О. Заіка –К.:, 2003 Істина

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

“ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА, ЯК ЮРИДИЧНІ ОСОБИ”

.

Вступ.

Актуальність теми полягає у тому, що вона є однією із важливих тем цивільного права. Історія йде в перед, а разом із нею розвиваються та розгалужуються цивільно-правові відносини.

Господарські товариства, як юридична особа є результатом цих відносин.

Господарські товариства—це родове поняття, яке об’єднує п’ять самостійних видів товариства: повне, командитне, товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство. Їх загальною ознакою є статутний капітал, який поділений на частки між учасниками. Учасником вказаних товариств можуть бути як фізичні так і юридичні особи. Між тим кожний вид товариства має свої особливі ознаки, які я постараюся у своїй роботі.

Господарські товариства у сучасність досить швидко розвиваються, а слідом за ними розвиваються нові суперечності, розв’язання яких є обов’язком цивільного законодавства.

Що ж таке є господарське товариство?

Господарське товариство—це організація що створюється не тільки на основі об’єднання осіб, а й об’єднання майна або, якщо мова йде про товариство однієї особи, -- виключно виділенням майна.

Мета моєї роботи полягає у висвітленні суті господарських товариств через загальні основи про юридичну особу. Відповідно до закону “ Про господарські товариства “ господарські товариства є юридичними особами.

Що ж таке юридична особа?

Юридична особа – це не окремий громадянин (фізична особа), а колективне утворення, яке має свою мету, найменування та інші ознаки юридичної особи.

Головним моїм завданням під час виконання курсової роботи є:

· Ознайомити читача із загальними засадами господарських товариств;

· Розкрити суть діяльності товариств;

· Розкрити етапи так званого “життя товариств”:

 

- Започаткування товариств;

- Діяльність товариств;

- Припинення діяльності товариств;

 

· Зробити заключні висновки товариств;

Предметом вивчення даної теми є товариства.

Об’єктом дослідження є: ті суспільні відносини які виникають в суспільстві у зв’язку з реалізацією господарських товариств. 

Вступ…………………………………………………………………………………..

Розділ 1. Поняття і види господарських товариств.

1.1 Загальна характеристика господарських товариств…………………..

1.2 Порядок створення господарських товариства……………………….

1.3 Установчі документи господарських товариство……………………

Розділ 2. Повне товариство.

2.1 Поняття повного товариства………………………………………………

2.2 Управління повним товариством………………………………………….

2.3 Припинення повного товариства………………………………………….