Негативне відношення до старих

У деяких сім'ях старі стають зайвим тягарем, на них дорослі діти зривають накопичене зло. Необхідно пам'ятати, що старі та маленькі діти психологічно близькі друг до друга й нерідко поєднуються в негласний внутрішньосімейний сполучник.

На появу дитячих неврозів страху впливають досвід, що травмує, і стресові ситуації. До них можна віднести смерть матері або батька (особливо в період дошкільного віку), розлучення батьків, землетрус, повінь, переїзд на інше місце проживання, перехід в іншу школу школу.

Дитячі страхи звичайно мають своєрідну "підтримку" з боку батьків - звичайно дитина випробовує ті ж страхи, що й мати - у минулому або сьогоденні. Діти дуже чутливі, тому, коли мати, інтуїтивно або свідомо, намагається відгородити їх від ситуацій, які її лякали або лякають, у їхній душі поселяється тривога та, як наслідок, - страх. Дуже часто мати своїм надмірно неспокійним поводженням заражає дитину страхом, наприклад, забитися та занедужати.

Приводом для страхів стають і нереалізовані погрози - віддати в дитбудинок, покликати буку, дядька й т.п. При цьому особливо підданий погрозам вік - молодший дошкільний, дошкільникам найбільш неприємні й навіть небезпечні образи, які також знижують самооцінку дитини. Крім того, більшу роль у виникненні страхів може зіграти переляк або психічне зараження, коли дитина довідається від однолітків, що чогось "треба" боятися.

Звичайно вікові страхи існують після виникнення в плині 3-4 тижнів, це, так сказати, норма. Якщо ж з плином часу інтенсивність страху зростає, то мова вже йде про страх невротичному. Йому характерні більша емоційна інтенсивність, напруга, тривалість. Страхи можуть рости та існувати аж до дорослого віку. Зрозуміло, це несприятливо впливає на формування характеру і приводить до виникнення реактивно-захисного поводження (уникнення об'єкта страху, а також усього нового й невідомого). На тлі невротичного страху можлива поява інших неврозів, астенії (підвищена стомлюваність, порушення сну, прискорена серцебиття й т.д.). Звичайно невротичні страхи зв'язані зі страхами батьківськими й важко переборні, основні з них - страх перед самітністю, темрявою, тваринами.

 

Вікова динаміка страхів

На кожному з етапів свого розвитку діти випробовують різні страхи, які різні для різних віків:

- від народження до 6 місяців малят здатний налякати голосний і несподіваний шум, будь-який швидкий рух з боку іншої людини, падіння й втрата підтримки.

- від 7 місяців до року малюків лякають уже певні голосні звуки (наприклад, шум пилососа), практично будь-які незнайомі люди, роздягання, вдягання й зміна обстановки, висота. Для багатьох малят джерелом страху є отвір стоку у ванні та душі.

- діти від 1 до 2 років можуть боятися розлуки з батьками, незнайомих людей, травм, засипання й сну (нічні кошмари).

- джерелом страхів дітей до 3 років є відкидання з боку батьків, незнайомі однолітки, зміна обстановки, зміна порядку життя.

- діти з 3 до 4 років починають боятися темряви, самітності й замкнутого простору. Саме в цьому віці батьки нарешті-то вирішують, що їхня дитина вже не так мала щоб спати поруч із батьками, і, виключивши в кімнаті світло, міцніше закривають двері в дитячу. Це дуже важко для дитини, тому що саме в темряві дитина проектує свої денні страхи, яких у нього, повірте, чимало.

- в 6-7 років апогею досягає страх смерті. Саме в цьому віці в дитини формується почуття часу й простору, з'являється концепція життя, вона розуміє, що життя не нескінченне, що люди народжуються та помирають і це стосується і його сім'ї.

- 7-8-літні діти бояться викликати несхвалення з боку батьків, не відповідати їхнім побажанням й очікуванням.

- діти з 8 років найбільше бояться смерті батьків.

Перераховані вище страхи - вікові, в ідеалі вони повинні проходити після закінчення певного часу, однак в емоційно чутливих дітей вони можуть трансформуватися й закріплюватися. Самий безстрашний вік - у дівчинок в 3 роки, у хлопчиків - в 4 роки.

Таблиця

«Дитячі страхи (норма)».

Назва страху

Хлопчики

Дівчата

Кількість років

3

4

5

6

7 дошк.

7 шк.

8

9

10

11

12

3

4

5

6

7 дошк.

7 шк.

8

9

10

11

12

1. Залишитись вдома одному

*

*

*

*

*

*

2. Нападу

*

*

*

*

*

*

*

*

*

3. Захворіти, заразитись

*

*

*

*

*

*

*

4. Вмерти

*

*

*

*

5. Смерть батьків

*

*

*

*

*

*

6. Чужих людей

*

*

*

*

*

7. Загубитись

*

*

*

*

8. Матері і батька

*

*

*

9. Покарання

*

*

*

*

*

*

*

*

*

10. Баби-Яги, Кощея…

*

*

*

*

*

11. Запізнитись до школи

*

*

*

*

*

*

12. Перед тим як заснути

*

*

*

*

*

13. Страшних снів

*

*

*

*

*

*

*

*

*

14. Темряви

*

*

*

*

*

*

*

15.Тварин

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

16. Транспорту

*

*

*

*

17. Повені, землетрусів, бурі

*

*

*

*

*

*

*

18. Висоти

*

*

*

*

*

*

*

*

*

19. Глубини

*

*

*

*

*

*

*

20. Тісних, малих приміщень

*

*

*

*

*

21. Води

*

*

*

*

*

*

22. Вогню

*

*

*

*

*

23. Пожежі

*

*

*

*

*

*

24. Війни

*

*

*

*

*

*

*

*

25. Великих приміщень, вулиць

*

*

*

*

*

26. Лікарів

*

*

*

*

*

*

*

*

*

27. Уколів

*

*

*

*

*

*

*

*

*

28. Болі

*

*

*

*

*

*

*

*

*

29. Різких, гучних звуків

*

*

*

*

*

 

 

Можна помітити, з віком кількість страхів у дітей збільшується, при цьому в дітей з неповних сімей страхів більше, особливо в хлопчиків, що живуть із матерями. Це пов'язане з тим, що дитина не має позитивного приклада батька тієї ж статі й почуває себе невпевнено, самооцінка в нього занижена. Те ж стосується й дітей з неблагополучних сімей, і дітей із сімей, що живуть замкнуто. Найбільше ж страхам піддаються старші дошкільники й дівчинки.

Варто знати, що з 12 років кількість страхів повинне скорочуватися. Нормальна дитина до 16-18 років не повинна відчувати подібних страхів.

Наявність страхів в 16-18 років говорить про психологічну незрілість особистості, схильності до депресій. Велика кількість страхів указує на наявність неврозу або фобії.