Договір побутового замовлення 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Договір побутового замовлення



 

 

а) характеристика договору побутового замовлення

 

Особливості підрядних відносин в залежності від економічних і правових напрямів договору, від характеру діяльності підрядчика, від кола споживачів, досить детально відрегульовані Цивільним кодексом України, зокрема, статтями 348-352. відповідно до статті 348, організація, що обслуговує побутові потреби громадян, за цим договором зобов’язується виконати для замовника певну роботу (пошиття одягу, ремонт побутової техніки та інших речей, чищення та фарбування одягу, виготовлення предметів домашнього вжитку тощо), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити її [8, с. 152].

З наведеного випливає, що замовником у договорі побутового замовлення може бути лише громадянин, а підрядчиком – спеціалізована організації (підприємство) побутового обслуговування. В сучасних умовах Ст. 348 слід тлумачити нового ринкового законодавства, за яким і окремі громадяни можуть набувати статусу підприємця, а, відтак, надавати побутові послуги населенню. З побутової точки зору не повинні вважатися побутовими замовлення громадян, які не пов’язані із задоволенням їх власних потреб, а мають підприємницьку мету (наприклад, замовлення постійного промислового замовлення, призначені для подальшої реалізації з метою одержання прибутку, замовлення великих промислових партій товару). Нерідко підприємства побутового обслуговування виконують замовлення інших господарчих суб’єктів. За таких обставин на зазначені підрядні відносини мають поширюватися правила загального договору підряду.

Крім спеціальних статей до договору побутового замовлення застосовуються також окремі загальні правила про договір підряду, викладені у статтях 335-337, 339-342, ч. 3 ст. 343, 346, 347 ЦК України. Відповідно до статей 348 і 352 Кабінету Міністрів України надано право затверджувати типові договори побутового замовлення з окремих видів обслуговування населення. Правила про договори підряду з обслуговування побутових потреб громадян можуть встановлюватися й іншими законодавчими актами. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року [13, № 313] затверджено Правила побутового обслуговування населення, в яких передбачено порядок приймання та оформлень замовлень на послуги, умови виконання замовлень тощо.

Інструкцію щодо оформлення замовлень з окремих видів послуг та їх виконання, затвердженою наказом Українського союзу об’єднань підприємств та організацій побутового обслуговування населення від 16 травня 1994 року, детально визначено порядок оформлення і виконання послуг з ремонту й пошиття взуття, ремонту швейних виробів, ремонту побутових машин, ювелірних виробів. Меблів, прання білизни, ремонту й будівництва житла та інших об’єктів [4, с. 237].

Як уже зазначалось, побутове замовлення оформляється договором, квитанцією, розпискою чи іншим документом, в якому мають зазначатись необхідні реквізити, або ж шляхом видачі жетона, талона, касового чека. Виконання працівниками служби побуту замовлень без належного їх оформлення не створює для підприємства побутового обслуговування правових наслідків.

Перед укладенням договору, підрядчик повинен виконати договір підряду найбільш раціональним і економічним методом, надати замовнику необхідну достовірну інформацію про запропоновану роботу, про ціну й форму оплати. Підрядчик не має права нав’язувати замовнику включення в договір побутового підряду додаткової роботи чи послуги. Ціна в договорі визначається за згодою двох сторін.

Робота оплачується замовником після її остаточної здачі підрядчиком. За згодою замовника, робота може бути оплачена ним при укладенні договору повністю, або шляхом видачі авансу.

Замовник має право в будь-який час до здачі йому роботи відмовитись від виконання договору побутового підряду, проплативши замовнику частину встановленої ціни, пропорційно до частини роботи, виконаної до повідомлення про відмову, і компенсувати підрядчику витрати, якщо вони не входять у вказану частину ціни роботи.

 

 

б) правове регулювання відносин із побутовим обслуговуванням населення

 

Особливе значення для регулювання відносин із побутового обслуговування населення дає закон України “Про захист прав споживачів”. Закон регулює відносин між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності. Споживачем є громадянин, який замовляє або має намір замовити товари (послуги) для власних побутових потреб, а виконавцем – підприємство, установа, організацій чи громадянин-підприємець, які виконують роботи або надають послуги. Тому не викликає сумнівів правомірність поширення цього закону на побутове замовлення.

 За статтею 3 закону “Про захист прав споживачів” споживачі (в даному випадку вони і замовники), зокрема, мають право на державний захист своїх прав, належну якість робіт і послуг, безпеку робіт, послуг, на відшкодування збитків, завданих послугами неналежної якості, а також шкоди, заподіяними небезпечними для життя й здоров’я людей роботами; на необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість та асортимент робіт і послуг.

Зміст зазначених прав, умови їх здійснення та захисту детально регламентуються багатьма статтями Закону України “Про захист прав споживачів” (статті 3, 12, 13, 16, 17, 18, 23, 24). Особливий інтерес становить стаття 15, що визначає права споживача у разі порушення виконавцем умов договору про виконання робіт і надання послуг, у пункті 1 і 2 якої повністю відтворені норми частин 1 і 2 Ст. 347, у пунктах 3 і 4 – норми 1 і 2 частин Ст. 344 ЦК України.

Якщо підрядчик допустив істотні відступи від умов договору побутового замовлення або інші істотні недоліки в роботі, виконаній з матеріалу замовника, останній має право вимагати або виготовлення іншої речі з матеріалу такої самої якості, або розірвання договору з відшкодуванням збитків [3, Ст. 350]. У термінологічних поясненнях до цього закону розкривається зміст істотного недоліку. Таким вважається недолік, який робить неможливим використання товару (послуги) відповідно до його цільового призначення або не може бути усунутий щодо цього споживача, або для усунення необхідні великі затрати праці й часу, або він робить товар (послуги) іншим, ніж передбачено договором.

У разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язання виконавець повинен сплатити замовникові неустойку, якщо вона передбачена законодавством чи договором.

Вимоги замовника, передбачені у статті 15 вищезгаданого закону, підлягають задоволенню в разі виявлення недоліків протягом гарантійного чи інших термінів, установлених договором. Позов з приводу недоліків у роботі, виконаний за договором побутового замовлення, може бути пред’явлений не пізніше 6 місяців з дня відхилення претензії, а якщо претензія не заявлена або час її заявлення встановити неможливо, - не пізніше 6 місяців із дня строку, встановленого для заявлення претензії [8, с. 154]. Порядок і строк пред’явлення претензій щодо таких вимог визначає Кабінет Міністрів України [3, Ст. 350]. Виконавець не повинен відповідати за недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони сталися з вини самого споживача.

Виконавець зобов’язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв’язки з утратою чи пошкодженням речі, яку він прийняв від споживача для виконання робіт або надання послуг. При цьому він не звільняється від відповідальності, навіть якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт або надання послуг.

Норма п. 10 статті 15 закону України “Про захист прав споживачів” передбачає відповідальність виконавця за шкоду, заподіяну життю, майну або здоров’ю споживача, що виникла у зв’язку з використанням засобів, необхідних для виконання ним робіт або надання послуг. Законом детально врегульовано й інші відносини, пов’язані з відповідальністю виконавця (підрядчика).

Якщо замовник не з’явився щоб отримати річ, виготовлену за договором побутового замовлення, підрядчик має право після закінчення шести місяців з дня виготовлення замовлення і дворазового попередження замовника продати річ у встановленому порядку, а виручену суму, за вирахуванням усіх належних підрядчикові платежів (у тому числі оплата за виконання замовлення, витрати на його зберігання, реалізацію та повідомлення замовника), внести на депозит нотаріальної кантори на ім’я замовника (Ст. 352 ЦК, п. 25 Правил побутового обслуговування населення).

Законодавство або договір можуть встановлювати й інші умови щодо визначення ціни, стоків, організації виконання замовлення тощо. Так, Правила обов’язкової сертифікації послуг із ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових, затвердженими наказом Держстандарту України від 28 серпня 1997 року [12, № 47, с. 133] із метою забезпечення безпеки життя, здоров’я людей, захисту їхнього майна та охорони навколишнього середовища, встановлено спеціальні вимоги щодо якості ремонту транспортних засобів та їх складових.


Висновки

 

Отже, настав час підвести підсумки нашої курсової роботи.

В період розбудови нашої молодої держави, коли основоположними принципами нового законодавства України стали вільне економічне самовизначення громадян, свобода підприємництва, важливе місце посідають підрядні відносини, зокрема, підприємець повинен чітко розуміти їх суть та необхідність правового регулювання.

Як було зазначена в курсовій роботі, це пояснюється тим, що існують такі види діяльності, які можуть виконувати лише державні підприємства.

Договір підряду – це складна законодавча одиниця, яку слід відмежовувати від інших цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, поставки, перевезення тощо), оскільки неправильне застосування до підрядних відносин законодавства може суттєво порушити права сторін.

В курсовій роботі детально розглянуті особливості договору підряду. Це стосується норми витрат матеріалів підрядчика, визначення ціни за виконане замовлення, строк виконання договору, форма укладення договору та інше. Усі ці особливості регулюються чинним законодавством України.

Ми не обминули увагою також існування принципу ризику (випадкова загибель матеріалу й предмета підряду між замовником і підрядчиком).

Звичайно, уклавши договір, сторони беруть на себе певні обов’язки. У третьому питанні даної курсової роботи описані найважливіші обов’язки підрядчика та замовника, а також правові наслідки при недотриманні умов договору.

Важливе значення має Закон “Про захист прав споживачів”, який регулює відносини між споживачами товарів і виробниками, виконавцями різних форм власності.

Безумовно, дана курсова робота є корисною і потрібною як для майбутніх правників, так і для населення зокрема, тому що набуті знання в цій сфері допомагають якісно і корисно використовувати їх у побутових умовах.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 105; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.173.43.215 (0.015 с.)