Розділ 1. Теоретичні основи організації праці та мотивації операційного персоналу торгівельного підприємства.

 

1.1. Суть та зміст організації праці та мотивації операційного персоналу на торгівельному підприємстві.

 

 Термін “організація праці” широко використовували автора ряду класичних робіт по організації праці: американський інженер, исслідувач та організатор виробництва Фредерік Тейлор (1856-1915), французький економіст Анрі Файоль (1841-1925), французька ісслідувачка Жозефіна Іотейко, відомі російські економісти

О. А. Ерманський, А. К. Гастаєв (1882-1941) та ін.

 Коріння організації праці на научній основі уходять в першу половину

ХІХ століття. Зародження научної організації праці у Західній Європі зв’язано з формуванням трудової культури, яка забеспечує разраховану організацію праці працівників на німецьких підприємствах. Західно-європейська робоча орієнтація в питаннях організації виробництва на початку ХХ століття дозволила в Англії, Германії, Франції, Америці підняти технічний рівень кваліфікованих робочіх.

 У Росії научна організація праці була застосована в 1912-1913р. на петроградських підприємствах у виді форм хронометражу та нормування.

Сучасна концепція організації праці персоналу будується на комплексному,

 са соціо – технічному підході, який передбачає використання досягнень усіх розроблених концепцій та теорій. На відіну від технократичного підходу та прихільників теорії “людських відносин”, а також біхеоверистів, сучасна концепція потребує специфіки технічної сторони трудової діяльності та її соціальних аспектів.

 Термін “організація” стасовно трудової діяльності, має двояке значення:

- по- перше, “організація” означає явище – устрій, систему елементів, структуру;

- по-друге, дію – процес створення якої – небудь системи, об’єднання, устрію тощо.

 Сучасна теорія та практика організації праці розглядає будь – яку організацію (підприємство) як сукупність різних систем (технічну, економічну, організаційну, соціальну), складаючу единий виробнично – господарьский комплекс (ВГК).

Організація праці – складова частина організаційної системи – взаємодіє з другими системами та підсистемами ВГК. Важливість визначення місця та ролі організації праці серед цих систем зв’язана з складністю самого комплекса та структури ВГК.

Кожний ВГК багатомірний. Частіше основну структуру розглядають як тривимірну систему. Перший зріз – рівень виробничної структури: окремний працівник (рабочее місце), бригада, цех, виробництво, підприємство. Другий зріз – по об’єктам управління: засоби праці (споруди, обладнання, транспортні засоби і т. п.) предмеети праці (напівфабрикат, комплектуючі вироби і т. п.), ресурси (трудові, фінансові і т.п.). Третій зріз – функціональні системи – технічна, технологична, організаційна, економічна, соціальна. Тому кожний елемент ВГК існує одночасно як частина функціональної системи, а також управління по об’єктам, та належить до повного рівня виробничої структури.

 Кожну з названих систем неможливо виділити з ВГК, кожний елемент може входити одночасно в декілька підсистем. Наприклад, матеріальне стимулювання праці – це складова економічної організаційної та соціальної сфери. Тому можна заминути що організаційна система складає елементи других систем – технічної, технологічної, економічної, соціальної.

 Організаційна система в свою чергу володіє поліструктурністю.

Складовими частинами організаційної системи являються організація технологічних процесів, організація праці та організація управління. Але існують і інші точки зору.

Суть внутрішної поліструктурності організаційної системи полягає в взаємопроникненні трьох її складових, в наявність загальних для неї областей.

Однак до недавніх пір в економічній літературі і на практиці спеціалісти намічались розділити підсистеми організації технологічніх процесів, праці та управління. Дійсно, у певному випадку можна провести чіткі рубежі. І всеж таки існують цілі області організаційної системи, загальні для двох або навіть для трьох її складових. Такою зогальною областю для організації праці та організації технологічного процесу являється розподіл технологічного та трудового процесів.

 Ядро всій організаційної системи складається в підтримці безперервності, стабільності, ритмичності і одночасно гнучкості виробничного процесу.

Організація праці- складова частина організаційної системи – складається з сукупності елементів і представляє собою систему. Організація праці як

 система – це сукупність організаційних відносин та організаційних зв’язків між працівниками, засобами виробництва та працівниками один з одним, які забеспечують певний порядок протікання трудового процесу, характер функціонування робочої сили і засобів виробництва та певну ефективність трудової діяльності. Такі організаційні відносини та зв’язки – елементи системи організації праці – формують зміст організації праці на підприємстві. Ці елементи складають зміст організації праці операційного персоналу на підприємстві:

· розподіл та кооперація праці;

· організація робочих місць;розробка та використання певних прийомів та методів праці;

· створення сприятливих умов праці;

· установлення міри (норми) праці;

· використання конкретних форм та систем сплати праці – організація виногороди персоналу;

· підбір, підготовка, підвишення кваліфікації працівників, їх розміщення;

· підтримка необхідного рівня дисципліни праці.

 Теорія систем,розглядаючи організацію праці як єдину систему, не вікидає, що вирішуючу роль в функціонуванне та розвитку системи організації праці відіграють окремі її елементи. Тому важливим сучасним підходом до організації праці, тісно зв’язаним з системним, являється ситуаційний, дозволяючий краще усвідомети, які елементи організації праці в даний момент важливі, які мають в більшому ступені будуть сприяти ефективному організаційному розвитку.

 Ситуаційний підхід озночає також необхідність правильно оцінити ситуацію, вміти передбачити наслідки організаційних рішень.

 Організація праці – це діяльність, одна з управлінчеських функцій по створенню, підтримці, упорядкуванні та розвитку системи організації праці. Дана діяльність повинна виконуватися як постійний процес, а не як одночасні дії.

В цьому суть процесного підходу до організації праці.

 Ціль організації праці – створення організаційних умов, необхідних для досягнення високої соціально-економічної результативності трудової діяльності. Реалізація токої діяльності забезпечується вирішенням конкретних задач:

· економічне (зниження працевтрат, підвищення продуктивності, економічне використання матеріалів, продуктивних фондів, забезпечення високої якості робіт, зниження витрат виробництва, підвищення конкурентоспроможності);

· соціальне (створення сприятливих умов праці, збереження їх здоров’я, повне використання та розвиток трудового потенціалу і т.п.).

значення організації праці складається у тому, що вона:

· забезпечує економію рабочого часу, економію витрат праці;

· сприяє раціональному використанню робочої сили та зниженню питомих витрат на неї;

· дозволяє краще використовувати елементи виробництва, збільшувати якісні показники праці.

Підводячи підсумок, дам повне визначення поняттю організації праці.

Організація праці на підприємстві представляє собою певний порядок здійснення трудового процесу, який утворює систему взаємодії працівників з засобами виробництва, та один з одним для досягнення поставленої цілі трудової діяльності. Цей порядок складається з раціонального розподілу праці між працівниками та системи їх виробничих взаємозв’язків і взаємодій (кооперації), припускає доцільне приспособлення робочих місць (оснащення і планіровки) для високовиробничої праці, створення системи їх виробничого обслуговування, а також установлення ефективних форм, методів та прийомів праці, закріплюючих в обґрунтованих нормах праці, та забезпечується створення сприятливих умов праці, підборам та підготовкою персоналу, підвищенням кваліфікації, ефективної системої планування, обліку, сплати та стимулюванні праці,строгим дотримуванням дисципліни праці, розвитком трудової активності та творчої ініціативи працівників.

  Розвиток та поглиблення демократії у суспільстві в ході реалізації реформ політичної системи та економічних відносин в Україні, зріст економічної самостійності підприємств, свобода у виборі методів господарювання складають сприятливу атмосферу для розвитку мотивації праці та творчої ініціативи працівників та через ці важливі якості працівників впливають на ріст рівня організації праці та ефективність виробництва.

 Мотивація праці являється однією з основних функцій процеса управління підприємством, значення якої різко росте в ринковій економіці. Від якості системи мотивації праці залежать результати діяльності любого підприємства від того наскільки правильно обраний напрямок діяльності працівників (цілі), наскільки вони зацікавлені (мотивовані) в досягненні ціх цілей залежить успішна діяльність колектива.

 В процесі історичного розвитку мотивація як економічна категорія пройшла два етапи:

 - застосування політики „ботога та пряника”;

 - використання методів психології і фізіології згідно з доктринами

Зігмунда Фрейда (1856 – 1936), Е. Мейо, М. Туган – Барановського та ін.

 Термін „мотив” находить від латинського „movete”, що означає „приводити в рух”, „штовхати”. Мотив в економічней літературі трактується по різному, але найчастіше як усвідомлене спонукання до дій. На думку одних авторів, мотивація – це свідоме прагнення до певного типу задоволення потреб до успіху. Інші автори під мотивацією праці розуміють усе те, що активізує діяльність людини. На думку третіх, мотивація – це надія на успіх і боязнь невдачі. Автори відомих підручників з основ менеджменту визначають мотивацію як процес спонукання себе а й інших до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей організації. Досить поширеним є визначення мотивації праці як рушейної сили поведінки, як прагнення людини до активної дії з метою задоволення своїх потреб. Стосовно організації управління підприємством, управління праці, мотивація представляється як пробудження колектива та його окремих членів до трудової діяльності, направленої на досягнення цілей підприємства.

 Мотивація праці відноситься до кількості проблем, вирішенню яких в країнах з розвинутою ринковою економікою завжди приділяли велику увагу, так як вона являється в цих країнах однією з найбільш діючою функцією управління виробництвом та працею. Основою мотивації являється система сплати та матеріальне стимулювання праці працівників, яке повинна бути гнучкою, володіти мотиваційним ефектом і в достатній мірі стимулювати ріст продуктивності праці.

 Українська теорія та практика мотивації праці зводиться, в основному, до сплати праці, основаній на фіксованих тарифних ставках та посадових окладів та являється малоефективною. На відміну Українськії практиці мотивації вступає досвід промислових розвинути зарубіжних країн, де в теперішній час широко використовуються індивідуальні моделі сплати праці, гнучкі багатофакторні системи заохочень працівників, а також форми колективного управління та преміювання. На даний момент розроблено ряд прагматичних моделей мотивації співробітників на робочому місці. Теорії мотивації поділяються на дві категорії: змістовні і процесуальні.

 Об’єктом дослідження змістовних теорій є людські потреби (теорія потреб А. Маслоу, теорія потреб Д. Мак Клелланда, двофакторна теорія Ф. Герцберга).

Об’єктамі дослідження процесуальних теорій є поведінка людей з урахуванням їхніх сприйняття і пізнання (теорія очікування, теорія справедливості, модель мотивації Бортера – Лоулера). Ці теорії менеджери можуть використовувати при вирішенні численних завдань спонукання людей до ефективної праці.

Наведу деякі механізми мотивації персоналу:

- загальне визнання досягнень працівника;

- розширення повноважень;

- надання права самостійно приймати рішення;

- додаткові виплати нагороди або призів;

- участь у прибутках компанії і ін.

 Зміст організації праці на підприємстві

Ці елементи складають зміст організації праці операційного персоналу на підприємстві:

– розподіл та кооперація праці;

– організація робочих місць;

– розробка та використання певних прийомів та методів праці;

– створення сприятливих умов праці;

– установлення міри (норми) праці;

– використання конкретних форм та систем сплати праці; організація персоналу;

– підбір, підготовка, підвищення кваліфікації працівників, їх розміщення;

– Підтримка необхідного рівня дисципліни праці.

 

Схематично сущність та зміст організації праці на підприємстві показано на рис. 1.1.

 

Функціональний зміст

Установлення порядку здійснення трудового процесу

Атрибутивний зміст

Суть

 

Певний порядок здійснення трудового процесу

 

Зміст

 

Рис. 1.1 Суть та зміст організації праці операційного персоналу на торгівельному підприємстві

Теорія систем, розглядаючи організацію праці як єдину систему, не відкидає, що вирішуючу роль в функціонуванні та розвитку системи організації праці відіграють окремі її елементи. Тому другим важливим сучасним підходом до організації праці, тісно зв’язаним з системним, являється ситуаційний, дозволяючий краще усвідомити, які елементи організації праці в даний момент важливими, які міри в більшому ступені будуть сприяти ефективному організаційному розвитку. Ситуаційний підхід означає також необхідність правильно оцінити ситуацію, уміти передбачити наслідки організаційних рішень.

Організація праці – це діяльність, одна з управлінчеських функцій по створенню, підтримці, упорядкуванні та розвитку системи організації праці. Дана діяльність повинна виконуватися як постійний процес, на не як одночасні дії. В цьому суть процесного підходу до організації праці.

Ціль організації праці – створення організаційних умов, необхідних для досягнення високої соціально-економічної результативності трудової діяльності. Реалізація такої діяльності забезпечується вирішенням конкретних задач:

– економічні (зниження працевтрат, підвищення продуктивності, економічне використання матеріалів, продуктивних фондів, забезпечення високої якості робіт, зниження витрат виробництва, підвищення конкурентоспроможності);

– соціальні (створення сприятливих умов праці, збереження їх здоров’я, повне використання та розвиток трудового потенціалу і т.п.)

Значення організації праці складається у тому, що вона:

– забезпечує економію робочого часу, економію витрат праці;

– сприяє раціональному використанню робочої сили та зниженню питомих витрат на неї;

– дозволяє краще використовувати елементи виробництва, збільшувати якісні показники праці.

Підводячи підсумок, далі повне визначення поняттю організації праці: організація праці на підприємстві представляє собою певний порядок здійснення трудового процесу, який утворює систему взаємодії працівників з засобами виробництва та один з одним для досягнення поставленої цілі трудової діяльності. Цей порядок складається з раціонального розподілу праці між працівниками та системами їх виробничих взаємозв’язків і взаємодій (кооперації), припускає доцільне приспособлення робочих місць (оснащення і планіровки) для високовиробничої праці, створення системи їх виробничого обслуговування, а також установлення ефективних форм, методів та прийомів праці, закріплюючих в обґрунтованих нормах праці, та забезпечується створенням сприятливих умов праці, підбором та підготовкою персоналу, підвищенням кваліфікації, ефективної системи планування, дотримуванням дисципліни праці, розвитком трудової активності та творчої ініціативи працівників.

Розвиток та поглиблення демократії у суспільстві в ході реалізації реформ політичної системи та економічних відносин в Україні, зріст економічної самостійності підприємств, свобода у виборі методів господарювання складають сприятливу атмосферу для розвитку мотивації праці та творчої ініціативи працівників та через ці важливі якості працівників впливають на ріст рівня організації праці та ефективність виробництва.

Мотивація праці являється однією з основних функцій процесу управління підприємством, значення якої різко росте в ринковій економіці. Від якості системи мотивації праці залежать результати: любого підприємства діяльності працівників (цілі), наскільки вони зацікавлені (мотивовані) в досягненні цих цілей залежить успішна діяльність колективу.

В процесі історичного розвитку мотивація як економічна категорія пройшла два етапи:

– застосування політики „батога та пряника”;

– використання методів психології і фізіології (згідно доктринами Зігмунда Фрейда (1856-1936 рр), Е. Мейо, М. Туган-Барановського та ін.).

Термін „мотив” походить від латинського „movere”, що означає „приводити в рух”, „штовхати”. Мотив в економічній літературі трактується по різному, але найчастіше як усвідомлене спонукання до дій. На думку одних авторіі, мотивація – це свідоме прагнення до певного типу задоволення потреб до успіху. Інші автори під мотивацією праці розуміють усе те, що активізує діяльність людини. На думку третіх, мотивація – це надія на успіх і боязнь невдачі. Автори відомих підручників з основ менеджменту визначають мотивацію як процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей організації. Досить поширеним є визначення мотивації праці як рушійної сили поведінки, як прагнення людини до активної дії з метою задоволення своїх потреб.

Стосовно організації управління підприємством, управління праці, мотивація представляється як пробудження колективу та його окремих членів до трудової діяльності, направленої на досягнення цілей підприємства.

Мотивація праці відноситься до кількості проблем, вирішенню яких в країнах з розвинутою ринковою економікою завжди приділяли велику увагу, так як вона являється в цих країнах однією з найбільш діючою функцією управління виробництвом та працею. Основною мотивації являється система сплати та матеріальне стимулювання праці працівників, яке повинна бути гнучкою, володіти мотиваційним ефектом і в достатній мірі стимулювати ріст продуктивності праці.

Українська теорія та практика мотивації праці зводиться, в основному, до сплати праці, основаній на фіксованих тарифних ставках та посадових окладів та являється малоефективною.

На відміну Українській практиці мотивації виступає досвід промислових розвинутих зарубіжних країн, де в теперішній час широко використовується індивідуальні моделі сплати праці, гнучкі багатофакторні системи заохочень працівників, а також форми колективного управління та преміювання.

На даний момент розроблено ряд прагматичних моделей мотивації співробітників на робочому місці. Теорії мотивації поділяються на дві категорії: змістовні і процесуальні.

Об’єктом дослідження змістовних теорій є людські потреби (теорія потреб А. Маслоу, теорія потреб Д. Мак Клелланда, двофакторна теорія Ф. Герцберга). Об’єктом дослідження процесуальних теорій є поведінка людей з урахуванням їхніх сприйняття і пізнання (теорія очікування, теорія справедливості, модель мотивації Портера-Лоулера). Ці теорії менеджери можуть використовувати при вирішенні численних завдань спонукання людей до ефективної праці.

Наведу деякі механізми мотивації персоналу: загальне визнання досягнень працівника; розширення повноважень; надання права самостійно приймати рішення; додаткові виплати, нагороди або призи; участь у прибутках компаній й ін. Але практика показує, що політика мотивації й винагороди повинна проводитися творчо і бути пов’язаною з цілями виконання стратегії і досягнутих результатів.

Однією найважливіших передумов при створенні системи матеріального заохочення яка підтримує стратегію, є чіткий взаємозв’язок займаної посади з досягнутими результатами.

Важливо, що керівник, делегуючи певні завдання підлеглому, указав, який результат той повинен одержати, а не акцентувати увагу, на його обов’язках. Орієнтація працівника на те, що потрібно виконати, задає чіткий напрямок до досягнення цілей. Вплив на працівників для досягнення цілей має бути постійним, і підкріплюватися значною винагородою. У західному менеджменті розроблені досить ефективні системи заохочення і винагород. Наведу деякі важливі особливості цих систем: додаткові виплати за виконану роботу складають від 20 до 50% загальних виплат, винагорода призначається за конкретні результати, пов’язані з досягненням тих цілей, що сформульовані в стратегічному плані, система заохочень повинна поширюватися на всіх співробітників фірми (керівників, менеджерів, робітників).

Системи мотивації і заохочення, спрямовані на виконання стратегії, - ефективний механізм управління персоналом, який чітко пов’язує відповідальність і результати діяльності кожного співробітника фірми.