Моделювання та прогнозування надходжень непрямих податків з юридичних осіб до бюджету

Будь – яке підприємство чи установа — економіка-виробнича система зі складною внутрішньою структурою, різноманітними взаємозв'язками між її елементами, яка забезпечує своє функціонування цілеспрямовано. Воно є також складовою частиною економічної системи. Тому параметри, що характеризують стан установи, досить численні й взаємопов'язані.

Для вибору раціональних варіантів управління установою необхідно прогнозувати можливі ситуації, впливати на них, спрямовуючи її діяльність на досягнення поставленої мети. Зрозуміло, що управління будь – якою установою чи організацією без використання сучасних комп'ютерних технологій не може бути ефективним. І це підтверд­жується численними працями, у яких описано досвід і результати теоретичних та практичних досліджень у галузі використання комп'ютерних технологій в управлінні організацією.

Значно складнішим є використання економіко-математичних методів оптимізації управлінських рішень, особливо це стосується фінансової діяльнос­ті організацій та установ.

Теоретичні й практичні здобутки у цьому напрямку скромні. Використан­ня обчислювальної техніки було спрямоване на автоматизацію обробки інфор­мації, продукування необхідних звітних, бухгалтерських ї банківсько-фінансових документів. Безперечно, ці типи задач дуже важливі. Але інша група задач, по­в'язаних із виробленням оптимальних управлінських рішень у господарсько-фінансовій діяльності, залишилася без належного дослідження. Є теоретичні напрацювання у створенні економіко-математичного інструментарію та відповідного програмного забезпечення для ЕОМ, що дає змогу розв'язувати оптимізаційні задачі, але їх практичного застосування майже немає. Це виклика­не низкою причин. Основні з них такі:

— управління економікою командно-адміністративними методами не потребувало інструментарію оптимізації управлінських рішень;

— через вади у своїй професійній підготовці управлінські кадри не могли використовувати інструментарію економіко-математичного моделювання для вироблення управлінських рішень;

— процедура використання інструментарію економіко-математичного моделювання не ввійшла до методик вироблення управлінських рішень.

Поняття раціональності управлінських рішень було так спотворене, що досить часто використання методів оптимізації оберталося на шкоду організації.

Перспективними напрямками використання науково обгрунтованого інструментарію є вироблення оптимальних рішень управління господарською і фінансовою діяльністю організації та установи — імітації, моделювання реальної ситуації, прогнозування на його основі розвитку цієї ситуації, які реалізу­ються через:

— діалогові процедури аналізу управлінських рішень;

— ділові ігри й імітаційні моделі для аналізу ситуації та відбору перспектив­них варіантів розвитку;

— моделі й алгоритми розроблення оптимальних управлінських рішень;

— програмне забезпечення для максимального спрощення діалогу деци-дента з ЕОМ.

Алгоритми моделювання повинні розв'язувати два основних типи задач. Перший тип — задачі прогнозного типу, розв'язання яких забезпечувало б оцінку прогнозних показників на значний проміжок часу, використовуючи певною мірою невизначену інформацію. Другий тип — задачі із забезпечення оптимального режиму функціонування установи у реальному часі з максимальною невизначеністю всіх параметрів, що розглядаються.

Дуже важливою є задача з вибору оптимальної стратегії поведінки організації, установи в умовах впливу зовнішнього середовища, зокрема податкового впливу владних структур.

Слід звернути увагу на проблему стандартизації управлінської діяльності, розв'язання якої дає можливість користуватися набутим досвідом, наявним математичним і програмним забезпеченням, то значно здешевлює створення й експлуатацію систем управління.

Часто в економічних дослідженнях зустрічаються стохастичні залежності, які відрізняються приблизністю, невизначеністю. Вони проявляються тільки в середньому по значній кількості об’єктів. Кожній величині факторного показника може відповідати декілька значеня результативного показника. Це пояснюється тим, що всі фактори, від яких залежить результат, діють у комплексі. В залежності від того, наскільки оптимально сполучаються різні фактори, буде неоднаковою ступінь впливу кожного з них на результативний показник. Взаємозв’язок між факторами, що досліджуються, і результативним показником проявиться, якщо взяти для дослідження більшу кількість об’єктів та порівняти їх значення. Тоді у відповідності з законом великих чисел вплив інших факторів на результативний показник нейтралізується. Це дає можливість встановити зв’язок між явищами.

Кореляційний зв’язок – це неповна, ймовірна залежність між показниками, яка проявляеться тільки в масі спостереження.

Для нашого дослідження використаємо парну кореляцію, тобто зв’язок між двома показниками, один з яких є факторним, а інший – результативним. Використання кореляційного аналізу надає можливість вирішити задачі:

1. визначити зміну результативного показника під впливом фактору, тобто визначити, наскільки одиниць зміниться величина результативного показника при зміні факторного на одиницю;

2. встановити відносну ступінь залежності результативного показника від кожного фактору.

Коефіцієнт кореляції може приймати значення від -1 до 1. Чим ближче його значення до 1, тим більш тісний зв’язок між явищами, і наоборот. Якщо коефіцієнт кореляції возвести у квадрат, отримаємо коефіцієнт детермінації, який показує, на скільки відсотків результат залежить від даного фактору, а на скільки - від інших.

Таким чином, кореляційний аналіз має важливу наукову та практичну значимість. Він дозволяє вивчити закономірності зміни результативного показника в залежності від якогось фактору. Цим досягається більш об’єктивна оцінка результатів діяльності підприємства та більш повно визначають внутрішньогосподарські резерви.

Стохастичні, економетричні та екстраполяційні моделі в комплексі та в узагальненій оцінці дозволяють отримати достатньо достовірну інформацію щодо залежностей та закономірностей діяльності установи.

В даній дипломній роботі побудуємо дві моделі, які характеризуватимуть надходження до ЧМДПІ непрямих податків.

Перша модель – кореляційна залежність ПДВ та загальної суми податків.

Дана модель описується наступними лінейними кореляційними рівняннями (див. рис.3.1, табл.3.1):

                                          У=7,256х+1497 (для ПДВ)

                                          У=133,83х+5421,8 (для загальної суми податків)

    Згідно з цими рівняннями темпи зростання загальної суми податків набагато випереджують темпи збільшення ПДВ. Так, при збільшенні надходження ПДВ на 7,256 тис.грн. загальна сума податків збільшуватиметься щокварталу на 133,83 тис.грн. При цьому коефіцієнти достовірності апроксимації по обох показниках дуже низькі – відповідно R^2=0,0002 для ПДВ та R^2=0,003 для загальної суми податків, що дає право стверджувати, що модель не достовірно описує обрану закономірність.

    Співвідношення коефіцієнту при х та вільного елементу надає нам значення середнього темпу нарощування показника. Для ПДВ середній темп нарощування складатиме (при початковому рівні 1497 тис.грн.):

                                          7,2657:1497 *100% = 0,485%

    Середній темп нарощування для загальної суми податків при середньому початковому розмірі 5421,8 тис.грн.:

                                                   133,83:5421,8*100%=2,486%

       Таким чином, отримані дані підтверджують раніше зроблений висновок щодо випередження темпів зростання загальної суми податків в порівнянні із збільшенням ПДВ. Коефіцієнт кореляції, який описує ступінь тісноти зв’язку між обраними показниками, досить великий – 0,998.

Згідно з прогнозом на кінець 2001 року надходження ПДВ при збереженні ситуації, що склалася, та незмінних закономірностях, збільшиться до 1275 тис.грн. Відповідно, загальна сума податків збільшиться до рівня 7840 тис.грн.

Друга модель – кореляційна залежність акцизу та загальної суми податків. Дана модель описується наступними рівняннями:

                                 У=39,1х-113,08 (для акцизу)

                                 У=133,83х+5421,8 (для загальної суми податків)

Лінії тренду по обох показниках спрямовані на зростання. Але, як і в попередньому випадку, темпи зростання загальної суми податків набагато перевищують темпи зростання акцизного збору. Виходячи з того, що коефіцієнт кореляції має від’ємне значення, можна зробити висновок, що зв’язок між обраними показниками обратно пропорційний. Щокварталу при незмінній тенденції сума акцизного збору збільшуватиметься на 39,1 тис.грн. Середній темп нарощування складатиме за квартал:

                                    39,1:113,08*100%=34,58%

Коефіцієнт достовірності апроксимації по акцизному збору також невеликий – R^2=0,3528, що не викликає довіри до прогнозу, який по акцизному збору складає на кінець 2001 року 555 тис.грн.

На жаль, модель передбачення та еврістичну модель не можна побудувати, оскільки ставки податків на додану вартість та акцизного збору не залежать від ЧМДПІ, а встановлюються державою. Оскільки непрямі податки, головне місце в складі яких належить ПДВ, складають майже половину надходжень до бюджету, потрібно збільшити їх розмір, застосовуючи розомну податкову політику.

І тут повинно вирішуватись питання про удосконалення нарахування непрямих податків до бюджету.