Класифікаційні ознаки закладів охорони здоров’я

   Існують суттєві відмінності в різних видах закладів охорони здоров’я, що впливає на організацію управління ними. До основних класифікаційних ознак відносяться:

n сфера діяльності (заклади лікувально-профілактичні, аптеки, санітарно-профілактичні заклади, заклади санітарної просвіти, медико-соціального захисту, центри медичної статистики, молочні кухні, бюро судово-медичної експертизи, тощо);

n   організаційно-правова форма (державні, відомчі, приватні, господарчі товариства, об’єднання юридичних осіб);

n розмір;

n участь в науково-дослідній роботі ( клініки при НДІ, клінічні заклади охорони здоров’я, науково-дослідні підрозділи фармацевтичних фірм);

n інші.

          

Функції лікувально-профілактичних закладів  (за рекомендаціями ВООЗ):

· лікувально-відновлювальні (діагностика, лікування, медико-соціальна реабілітація, невідкладна медична допомога);

· профілактичні (профілактика інфекційних захворювань, запобігання переходу гострого стану у хронічний, зниження захворюваності з тимчасовою непрацездатністю, інвалідності);

· навчальні ( підготовка лікарів та середніх медичних працівників, підвищення кваліфікації медичних працівників);

· науково-дослідницькі.

    Заклад охорони здоров’я може бути окремою організаційною одиницею, частиною іншої організаційної одиниці або організаційною одиницею, підлеглою іншій організаційній одиниці. Заклади охорони здоров'я в Україні можуть перебувати у державній (тобто, загальнодержавній або комунальній) і недержавній  (комерційні) власності.

    Учасниками відносин у сфері господарювання виступають:

· суб’єкти господарювання (управлінський, виробничий (медичний) та допоміжний (бухгалтери, економісти, програмісти, тощо) персонал;

· споживачі (пацієнти);

· покупці (пацієнти, їх законні представники, страхові компанії, фірми, які купують медичні послуги для своїх співробітників);

· органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією;

· громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками закладів охорони здоров¢я чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

    Всі заклади охорони здоров¢я здійснюють господарську діяльність, під якою розуміють діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на:

· виготовлення та реалізацію лікарських засобів, товарів медичного призначення, медичної техніки;

· виконання науково-дослідних та консультаційних робіт;

· надання медичних послуг.

   Таким чином предметом діяльності лікарні може бути:

- своєчасна госпіталізація і стаціонарне лікування хворих, кваліфіковане надання медичної допомоги населенню;

- консервативне і оперативне лікування хворих;

- надання невідкладної медичної допомоги хворим при гострих та раптових захворюваннях, травмах та інших нещасних випадках;

- розробка, впровадження та здійснення прогресивних методів лікування;

- консультативно – діагностичні послуги;

- створення комплексу комфорту, який супроводжує лікувально-оздоровчу практику;

- створення аптеки, приготування і реалізація фармацевтичних препаратів та форм;

- усі інші види медичної, консультативної, лікувальної та профілактичної діяльності, в тому числі надання платних медичних послуг відповідно до чинного законодавства;

- підготовка та підвищення кваліфікації медичних кадрів (як лікарів, так і медичних сестер), атестація середнього медичного персоналу;

- експертиза тимчасової непрацездатності хворих, видача та продовження листків непрацездатності, надання трудових рекомендацій хворим, що потребують переводу на інші ділянки роботи, своєчасне направлення хворих на МСЕК;

- здійснення господарської діяльності, види та напрямки якої погоджуються з управлінням охорони здоров’я при (міській, обласній) держадміністрації;

- здійснення зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства;

- інша не заборонена законодавством діяльність.

   Виготовлення та реалізація товарів або надання медичних послуг носить вартісний характер, що має цінову визначеність.

     Господарська діяльність закладу охорони здоров¢я, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва — підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

    Сферу господарських відносин становлять такі відносини:

· господарсько-виробничі;

· організаційно-господарські;

· внутрішньогосподарські.

    Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

    Організаційно-господарські відносини - відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

      Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб’єкта господарювання, та відносини суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами.

    Держава для реалізації соціальної й економічної політики, виконання цільових програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності закладів охорони здоров¢я.

     Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність закладів охорони здоров¢я є:

· державне замовлення, державне завдання;

· ліцензування, акредитація, патентування;

· сертифікація та стандартизація;

· застосування нормативів;

· надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

· надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

      Податкові пільги. Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року N 1949 визначено Перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від сплати податку на додану вартість. Постановою Кабміну від 30 грудня 2005 р. №1303 перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість було розширено.

    Податкові пільги поширюються не тільки на виробників лікарських засобів та товарів медичного призначення, проте ними можна скористатися при ввезенні або вивезенні цих товарів з митної території України. Для користування такими податковими пільгами необхідно представити ряд документів, зазначених в Наказі Державної митної служби України від 22.06.2006 N 514 «Про затвердження Порядку подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України

    Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються Господарчим кодексом України, іншими законодавчими актами, а також програмами соціального розвитку й програмами подолання деяких видів хвороб.

    Заклади охорони здоров¢я розподіляють на некомерційні (державні, комунальні) та комерційні заклади охорони здоров¢я.

   

2.4 Некомерційні заклади охорони здоров ¢ я

    Заклади охорони здоров¢я, що працюють у формі державних унітарних підприємств утворюються компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Рішення про форму організації закладу (або про його реорганізацію з однієї форми в іншу) приймається власником медичного закладу:

· Кабінетом Міністрів – для закладів, що перебувають у загальнодержавній власності;

· обласними, районними, міськими, селищними, сільськими радами – для закладів, що перебувають у комунальній власності;

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким закладом охорони здоров¢я на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Органом управління державного унітарного закладу охорони здоров¢я є керівник (головний лікар), який призначається органом, до сфери управління якого входить заклад, і є підзвітним цьому органові.

    До категорії державних закладів охорони здоров¢я відносяться комунальні унітарні заклади, що утворюються компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входять до сфери його управління.

    Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника — відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених Господарчим кодексом України та іншими законодавчими актами.

    Майно комунального унітарного закладу охорони здоров¢я перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

    Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб’єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.

    Найменування комунального унітарного закладу охорони здоров¢я повинно містити слова “комунальне підприємство” та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство. Наприклад, Аптека № 12 КП «Фармація».

    Заклади охорони здоров¢я, що перебувають у державній та комунальній власності можуть здійснювати некомерційне господарювання. До таких закладів відносяться лікарні, аптеки, санаторно-курортні заклади, тощо.

    Некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

    Під некомерційним закладом розуміють будь-яку юридичну особу, що за основну мету своєї діяльності не ставить отримання прибутку та його розподіл між учасниками господарського процесу. Некомерційні заклади охорони здоров¢я є невід'ємним елементом ринку медичних послуг, ринку медичної техніки, фармацевтичного ринку. Для таких закладів характерні такі ознаки:

· наявність юридичної особи;

· основною метою діяльності не є отримання прибутку;

·  можливий прибуток не може бути розподілений між учасниками некомерційного закладу.

    Метою діяльності некомерційних закладів може бути:

· надання медичної допомоги;

· профілактика та реабілітація;

· надання освітніх послуг;

· здійснення управлінської діяльності;

· захист прав учасників медичного процесу (пацієнтів, лікарів, лікувально-профілактичних закладів, тощо);

· інші види діяльності в основу яких   не покладено отримання прибутку.

    Держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики.

     Суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

    До різновиду некомерційних організацій належать бюджетні установи, для яких одержання прибутку не є їх основною метою.

    Бюджетні організації – це організації, які створені органами місцевого самоврядування, діяльність яких повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.

    Функціонування закладів охорони здоров¢я бюджетних установ регулюється бюджетним законодавством і нормативними актами Кабінету Міністрів України. Діяльність як державних (комунальних) закладів регулюється відповідним законодавством України.

    Для бюджетних установ основним фінансовим документом є кошторис доходів і видатків, який підтверджує повноваження на отримання доходів та здійснення видатків та який визначає обсяг та напрями коштів для виконання відповідних функцій.

    Основним документом, який визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

    Установи та організації, які утримуються за рахунок коштів бюджету, підлягають обов’язковій реєстрації в:

· органах податкової служби;

· Пенсійному фонді;

· органах Фонду соціального страхування;

· органах Державної служби зайнятості.

    Установи та організації, що утримуються за рахунок коштів бюджету, ведуть облік виконання бюджету й кошторисів видатків, який прийнято називати бюджетним обліком.

Предметом бюджетного обліку є процес виконання бюджету.
Об’єктом бюджетного обліку є:

· доходи і видатки бюджету;

· фонди і резерви, які створюються в бюджеті в процесі його виконання;

· витрати на утримання бюджетних установ;

· матеріальні цінності бюджетних організацій;

· грошові кошти в касі та на рахунках.

     В Україні здійснюється державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно зі ст. 6 Закону про бухгалтерський облік порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання кошторисів бюджетних установ регулюється Головним управлінням Державного казначейства України (ГУДКУ). Воно розробляє План рахунків бухгалтерського обліку і порядок його застосування, інструкції з обліку наявності та використання бюджетних та позабюджетних коштів, валютних операцій, основних засобів. Така сувора регламентація методології обліку забезпечує його єдність, порівнюваність показників установ різних галузей невиробничої сфери, можливість отримання зведених показників для контролю за виконанням кошторисів і бюджетів.

    Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які розробляються і затверджуються Міністерством фінансів України, на бюджетні установи не поширюються.

    Ведення бухгалтерського обліку, здійснення контролю за виконанням кошторисів, а також складання звітності в бюджетних установах покладається на бухгалтерію, яка є, як правило, самостійною службою і має свою структуру. Існують дві організаційні форми обліку в бюджетних установах: бухгалтерії при окремих установах і централізовані бухгалтерії. Самостійні бухгалтерії мають великі установи: вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, лікарні тощо.

    Централізовані бухгалтерії – найбільш поширена форма організації обліку. Вони створюються за відомчою чи міжвідомчою ознаками при територіальних і районних медичних об’єднаннях, міністерствах, відомствах та їх управліннях, управліннях місцевих державних адміністрацій і виконують функції з обліку та звітності бюджетних установ, які вони обслуговують.

    Централізація справила позитивний вплив на бухгалтерський облік і звітність: поліпшився функціональний розподіл обов’язків між працівниками, набули поширення прогресивні форми і методи обліку, скоротилися видатки на утримання апарату управління, з’явилася можливість порівнювати та узагальнювати результати аналізу і контролю виконання кошторисів однотипних установ, використовувати сучасну обчислювальну техніку. ТОВ “Парус” розробляє і впроваджує в Україні пакети прикладних програм з комплексної автоматизації бухгалтерського обліку в бюджетних установах з виходом на баланс та інші форми звітності. Автоматизація обробки обліково-економічної інформації є вирішальним фактором підвищення оперативності, аналітичності та достовірності даних бухгалтерського обліку.

    Форми некомерційних організацій. У галузі охорони здоров'я некомерційні організації можуть бути створені в різних організаційно-правових формах. Вибір форми залежить від цілей, з якими створюється некомерційна організація, її відносин із засновниками, можливих джерел фінансування тощо. Найбільш поширені на практиці організаційно-правові форми некомерційних організацій в галузі охорони здоров'я:

· Громадська організація.

· Фонд.

· Установа.

· Некомерційне партнерство.

· Автономна некомерційна організація.

· Об'єднання юридичних осіб.

· Державна корпорація.

    Громадська організація (об'єднання) — добровільне об'єднання громадян, у встановленому законом порядку, що об'єдналися на основі спільності їх інтересів для задоволення духовних або інших нематеріальних потреб.

    Громадське об'єднання утворюється за ініціативою його засновників: фізичних осіб (не менших трьох чоловік) і юридичних осіб (суспільних об'єднань). Засновники скликають з'їзд (конференцію) або загальні збори, на яких приймається статут суспільного об'єднання, формуються керівні і контрольно-ревізійні органи. Засновниками, членами і учасниками суспільного об'єднання не можуть бути органи державної влади і органи місцевого самоврядування.

Прикладом такої громадської організації може бути Товариство Червоного Хреста України, яке є всеукраїнською добровільною громадською гуманітарною організацією.

Товариство Червоного Хреста України допомагає державі у наданні медичної і гуманітарної допомоги під час збройних конфліктів та в мирний час, бере участь у наданні міжнародної допомоги у разі катастроф і надзвичайних ситуацій, забезпечує медико-соціальну допомогу найменш соціально захищеним верствам населення. Вищим керівним органом Товариства є з'їзд, його організацій - конференції та загальні збори.

З'їзд Товариства Червоного Хреста України затверджує Статут Товариства, вносить до нього зміни і доповнення, обирає Президента Товариства та членів Правління Товариства і ревізійну комісію, заслуховує звіти Президента Товариства і Правління Товариства, здійснює право власності на майно та кошти Товариства, приймає рішення щодо припинення діяльності (реорганізації чи ліквідації) Товариства.

Товариство Червоного Хреста України та його місцеві організації з моменту їх державної реєстрації набули статусу юридичної особи. Товариство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків (у тому числі валютні), печатки із своїм найменуванням, символіку, штампи, бланки.

Товариство бере участь у міжнародній доброчинній, благодійній діяльності, в інших міжнародних акціях гуманітарного характеру, що здійснюються відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Різновидом суспільного об'єднання є професійний союз.

  Профспілка є добровільним громадським об'єднанням громадян, зв'язаних загальними виробничими і професійними інтересами. Вона створюється в цілях представництва і захисту соціально-трудових прав і інтересів громадян. Прикладом може бути Профспілка працівників охорони здоров’я України.

    Фонд — некомерційна організація, що не має членства, установлена громадянами і (або) юридичними особами на основі добровільних майнових внесків, яка переслідує суспільно корисні цілі.

    Засновницьким документом фонду є Статут, затверджений засновниками.

Фонд зобов'язаний щорічно публікувати звіти про використання свого майна. Цей захід спрямований на забезпечення контролю за використанням майна.

    В Україні в галузі охорони здоров’я успішно працюють фонди, що створені окремою юридичною особою без участі урядових структур, наприклад фонд «Відродження», який щорічно проводить низку наукових та соціальних програм. Стратегія програми "Громадське здоров’я" на 2012-2013 роки  представлено в Додатку 3.

    В галузі охорони здоров’я працюють також фонди, засновниками яких виступають урядові структури. Наприклад, Український фонд соціальних інвестицій є неприбутковою організацією, створеною Постановою Кабінету Міністрів України №740 від 28.04.2002 р. для виконання в Україні спільного проекту Уряду України і Світового Банку. Виконання Проекту передбачає закупівлю устаткування, робіт і послуг для місцевих закладів охорони здоров’я та інших організацій соціального спрямування. Оплата договорів здійснюється Фондом, за рахунок коштів Світового Банку, бюджетних коштів і засобів місцевих громад. За сприянням цього Фонду готується тендер на постачання комплекту офтальмологічного обладнання, яке погоджено з одержувачем Дитячим садком для дітей з порушеннями зору.

   

Установа (заклад) — некомерційна організація, створена власником для здійснення управлінських і інших функцій некомерційного характеру і що фінансується повністю або частково цим власником. Форму установи в галузі охорони здоров'я мають переважна більшість медичних, освітніх, наукових організацій.

    Установа функціонує на основі статуту. Власник установи зобов'язаний фінансувати установу повністю або частково. На відміну від інших некомерційних організацій, установа не є власником свого майна. Вона володіє достатньо обмеженим правом оперативного управління своїм майном.