Особливості економічного розвитку Англії напередодні революції. Економічні передумови.

Напередодні революції Англія була країною аграрної. З 4,5 мільйонів її населення близько 75% складали сільські жителі. Але це не означало, що в Англії була відсутня промисловість. Металургійна, кам'яновугільна і текстильна галузі вже досягли в цей час значного розвитку, і саме в промисловій сфері, особливо в текстильній промисловості, найбільше чітко виявлялися риси нового капіталістичного укладу.

Нові технічні винаходи й удосконалення, а головне - нові форми організації промислової праці і виробництва яскраво свідчили про те, що англійська промисловість усе більш і більш переймалася капіталістичними тенденціями, духом комерції.

В Англії були досить великі запаси залізної руди. Особливо багатий був рудою Глостершир. Обробка руди велася головним чином у графствах Чешир, Суссекс, Герифордшир, Йокшир, Сомерсетшир. Англія мала також великі запаси вугілля - головним чином у графстві Нортумберленд. Кам'яне вугілля як паливо ще не застосовувався в металургії, але широко використовувався в побуті (особливо в Лондоні). Потреба в куті і для внутрішнього споживання і для вивозу за кордон була дуже велика.

І в металургійній і в кам'яній промисловості в XVІІ столітті вже було чимало досить великих мануфактур, де працювали наймані робітники, і існував поділ праці. При усій важливості цих галузей промисловості, вони, однак, ще не стали в той час основними в англійській економіці.

Найбільш розповсюдженої в Англії галуззю промисловості була текстильна, особливе виробництво вовняних тканин. У більшому або меншому ступені воно існувало у всіх графствах. Найбільше поширення вовняна промисловість одержала в Глостершире, Вустершире, Уилтшире, Дорсетшире, Сомерсетшире, Девоншире, західному Райдинге (Йоркшир) і в східній Англії, де було сильно розвите вівчарство.

У текстильній промисловості існувала значна розмаїтість організаційних форм виробництва. У Лондоні й у багатьох старих містах ще зберігалися ремісничі цехи з їхніми середньовічними правилами, що гальмували вільний розвиток промисловості. У сільських місцевостях і в тих населених пунктах, де не було цехів, працювало велике число самостійних дрібних ремісників, причому в сільських місцевостях вони, як правило, сполучили ремесло з землеробством.

Лляна промисловість розвивалася головним чином в Ірландії, де малися підходящі для вирощування льна кліматичні умови. У XVІІ столітті з'явилася бавовняна промисловість, сировина для якої привозилося з Леванту, Смірни і з острова Кіпр. Центром цієї галузі став Манчестер.

 Але поряд з цехами і дрібними ремісниками поступово складалася нова форма організації виробництва - мануфактура, що була перехідною формою від дрібного виробництва ремісників до великої капіталістичної промисловості. У XVІІ столітті в Англії вже існувала централізована мануфактура. Але в більшості галузей промисловості переважної була так називана розсіяна мануфактура, зв'язана з обробкою вдома сировини, що належить підприємцеві. Іноді робітники користувалися й інструментами хазяїна. Це вже були колишні самостійні ремісники. Вони перетворювалися, власне кажучи, у найманих робітниках, що піддаються капіталістичної експлуатації, хоча в ряді випадків вони ще зберігали малюсінький клаптик землі, що служив додатковим джерелом засобів до існування. Кадри мануфактурних робітників вербувалися з числа що обезземелюються і селян, що розоряються.

В англійському селі в XVІ - XVІІ вв. розвивалося капіталістичне фермерство, що представляло собою в економічних відносинах аналогію з мануфактурою в промисловості. Фермер - підприємець експлуатував у великому масштабі сільськогосподарських робітників із сільської бідноти. Однак центральною фігурою села стюартовского періоду ще були не великі фермери - орендарі чужої землі, і не безземельні коттеры - сільські батраки, а чисельно переважали йомени - самостійні землепашцы, власники спадкоємного наділу.

Селянське населення (йомени) переживало процес майнового і правового розшарування і знаходилося в більшому або меншому ступені від поміщиків. Найбільш заможні селяни, що наближалися до положення повних власників землі, називалися фригольдерами (вільними власниками). У південно-східній частині країни вони складали біля третини селянства, а на північно-заході їхній було набагато менше. Основну масу селян представляли так називані копигольдеры (власники по копії, або за договором), що знаходилися в набагато гіршому положенні. Частина їх вважалася вічними спадкоємними власниками землі, але звичайно поміщики схильні були розглядати це тримання як тимчасове і короткострокове. Короткострокові власники називалися орендарями або лизгольдерами. Копигольдеры зобов'язані були сплачувати поміщикові постійну грошову ренту, але при переході надягла до нового власника в спадщину або в результаті купівлі - продажу поміщики збільшували ренту. Важкими поборами були файны - спеціальні платежі поміщикові при переході надягла в інші руки, а також посмертні внески (гериоты). Лендлорди стягували побори за користування вигонами, лісами, млинами і т.д. На північно-заході країни нерідко зберігалися натуральний оброк і панщинні роботи. Копигольдер тримав відповідь перед судом поміщика по дрібних справах, що не входила у ведення спеціальної судової влади.

 Найбіднішу частину села складали безземельні батраки, поденники, подмастерья і робітники сільських майстерень, що мали тільки свою хатину, або котедж, - них називали коттерами. Серед сільської бідноти підсилювалося прагнення до рівняння майна і ворожість до багатих землевласників.

Таким чином, Англія XVІ й у першій половині XVІІ ставати великою економічно-розвинутою державою з високорозвиненою промисловістю і капіталістичною формою виробництва. "Побудувавши сильний морський флот, англійці змогли брати участь у Великих географічних відкриттях і в захопленні багатьох заморських територій. У 1588 р. вони розгромили флот головного свого суперника по колоніальних захопленнях - Іспанії. Колоніальні володіння Англії розширювалися. На їхньому пограбуванні наживалися купецтво і міцніюча буржуазія, а на "обгородженні, що відбувалося," - нове дворянство. У руках цих шарів населення фактично зосереджувалася економічна міць країни, і вони стали прагнути через парламент (палату громад) направляти державну політику у своїх інтересах".