Розділ 3. Експерементально-психологічні методики дослідження особистості

 

Орієнтаційна анкета на визначення спрямованості особистості Б. Баса

 

Для визначення спрямованості особистості в даний час використовується орієнтаційна анкета, опублікована Б. Басом в 1967 р.

Анкета складається з 27 пунктів-думок, по кожному з яких можливі 3 види спрямованості особистості. За допомогою методики виявляються: спрямованість на себе (Я), спрямованість на спілкування (С), спрямованість на діло (Д).

Інструкція. Лист з питаннями складається з 27 пунктів. Можливі три варіанти відповідей - А, Б, В.

1. З відповідей на кожен із пунктів виберіть ту, яка краще всього виражає вашу точку зору з даного питання. Можливо, якісь з варіантів відповідей здадуться вам рівноцінними. Проте ми просимо Вас відібрати з них тільки одну, яка найбільшою мірою відповідає вашій думці і понад усе цінна для вас.

Букву, якою позначена відповідь (А, Б, В), напишіть на листі для запису відповідей поряд із номером відповідного пункту (1-27) під рубрикою "Більше всього".

2. Потім з відповідей на кожен пункт виберіть ту, яка найбільш не збігається з Вашою точкою зору, найменш для Вас цінна. Букву, якою позначена відповідь, знов напишіть на листі для запису відповідей поряд з номером відповідного пункту в стовпці під рубрикою "Менше всього".

3. Таким чином, для відповіді на кожне з питань Ви використовуєте дві букви, які і запишіть у відповідні стовпці. Решта відповідей ніде не записується.

Шкала прояву тривоги особистості по Джоржу Тейлору

 

Опитувальник призначений для вимірювання рівня тривожності (твердження входять до складу МMPI як додаткова шкала). У 1966 році адаптований Т.А. Немчиним.

Опитувальник складається з 50 тверджень. Для зручності користування кожне твердження пропонується обстежуваному на окремій картці. Згідно з інструкцією, обстежуваний відкладає вправо та вліво картки залежно від того, згоден він або не згоден із твердженнями, що містяться в них. Тестування продовжується 15-30 хв.

У 1975 р. В.Г. Норакидзе доповнив опитувальник шкалою брехні, яка дозволяє судити про демонстративність, нещирість у відповідях.

Оцінка результатів дослідження по опитувальнику проводиться шляхом підрахунку кількості відповідей обстежуваного, що свідчать про тривожність. Кожна відповідь "так" на вислови 6, 7, 9, 11, 12, 13, 15, 18, 21, 23, 24, 25, 26, 28, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 40, 42, 44, 45, 47, 48, 49, 50, 53, 54, 56, 60 і відповідь "ні" на вислови 1, 3, 4, 5, 8, 14, 17, 19, 22, 39, 43, 52, 57, 58 оцінюється в один бал.

За брехливі вважаються відповіді "так" на пункти 2, 10, 55 і "ні" на пункти 16, 20, 27, 29, 41, 51, 59.

Сумарна оцінка: 40-50 балів розглядаються як показник дуже високого рівня тривоги; 25-40 балів свідчать про високий рівень тривоги; 15-25 балів - про середній (з тенденцією до низького) рівень; 0-5 балів - про низький рівень тривоги.

Як перший, так і другий варіант опитувальника використовується при індивідуальному і груповому обстеженні, здатен вирішувати як теоретичні, так і практичні завдання і може бути включений до інших тестів.

Висновки до розділу 3

 

За допомогою орієнтаційної анкети на визначення спрямованості особистості виявляються наступні спрямованості.

1. Спрямованість на себе (Я) - орієнтація на пряму винагороду і задоволення безвідносно роботи і співробітників, агресивність в досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність, інтровертність.

2. Спрямованість на спілкування (С) - прагнення за будь-яких умов підтримувати стосунки з людьми, орієнтація на спільну діяльність, але часто в збиток виконанню конкретних завдань або надання щирої допомоги людям, орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прихильності і емоційних стосунках з людьми.

3. Спрямованість на діло (Д) - зацікавленість у вирішенні ділових проблем, виконання роботи якнайкраще, орієнтація на ділову співпрацю, здатність відстоювати на користь справи власну думку, яка корисна для досягнення мети.

Шкала прояву тривоги особистості була розроблена Джоржем Тейлором у 1953 році. Цей опитувальник призначений для вимірювання рівня тривожності (твердження входять до складу МMPI як додаткова шкала). У 1966 році він був адаптований Т.А. Немчиним.

У 1975 р. В.Г. Норакидзе доповнив опитувальник шкалою брехні, яка дозволяє судити про демонстративність, нещирість у відповідях. Другий варіант містить не 50, а 60 тверджень.

Як перший, так і другий варіант опитувальника використовуються при індивідуальному і груповому обстеженні, здатні вирішувати як теоретичні, так і практичні завдання і можуть бути включені до інших тестів.

Висновки

 

Борис Герасимович Ананьєв за сорок з гаком років роботи в психології гранично продуктивно проявив себе при розробці багатьох актуальних проблем. Він опублікував капітальні праці по психології плотського пізнання, психології волі і характеру, залишив нам роботи по нейропсихічній регуляції, статевому диморфізму і психофізіологічній еволюції людини. І понині широко використовуються фахівцями результати його дослідження проблем психології мистецтва, історії психології, психології педагогічної оцінки людини як предмету виховання і багато інших.

Проте головний напрям його теоретичних шукань як ученого - науково обґрунтоване осмислення принципів сполучення наук, предметом пізнання для яких виступає людина, теоретична і інструментальна розробка і впровадження в науку основ комплексного підходу до вивчення як найпростіших, так і найбільш складних утворень психіки і всього психічного світу в цілому, а також форсування розвитку нових, важливих, з його точки зору, напрямів в психологічній науці - онтопсихології та акмеології.

Б.Г. Ананьєв як крупний теоретик і експериментатор обґрунтував, розвинув і успішно застосував для вирішення тих, що цікавили його в людинознавстві і конкретно в психології проблем комплексний підхід - особливу методологічну стратегію, орієнтовану на багатоаспектне, міждисциплінарне пізнання складних різноякісних об'єктів і їх множинної причинної обумовленості, результатом чого виявляється цілісне уявлення про об'єкт.

Оскільки поведінка людини визначається умовами його минулого життя, значущими для нього обставинами, а також його спадковістю і природженими особливостями, то треба ці умови, обставини і особливості вивчати, застосовуючи методи і дані суміжних наук.

Таким чином, мету дослідження досягнуто, поставлені цілі та завдання виконано.