Розрахунок перемінної вартості виготовлення одиниці виробу

Кафедра фінансів

 

Курсова робота

з фінансового менеджменту

Тема: Планування бюджету фірми й операційний аналіз її діяльності

 

 

Виконав:

студент гр. 4437

Дмитрієв Б. С.

Перевірила:

                                                                                Воробйова І. А.

 

 

Миколаїв 2007

ЗМІСТ:

Вступ………………………………………………………………………………………… 3

Розділ 1: Планування бюджету фірми………………………………………………….. 4

1.1. План збуту…………………………………………………………………………. 5

1.2. Графік очікуваних надходжень коштів………………………………………….. 5

1.3. Виробничий план…………………………………………………………………. 6

1.4. Кошторис прямих витрат на оплату праці………………………………………. 7

1.5. Кошторис загальнозаводських накладних витрат……………………………… 10

1.6. Кошторис товарно-матеріальних запасів на кінець періоду……………………11

1.7. Кошторис торгових і адміністративних витрат………………………………… 11

1.8. Касовий план……………………………………………………………………… 12

1.9. Прогнозний звіт про прибутки і збитки………………………………………… 13

1.10. Прогнозний балансовий звіт…………………...…………………………………14

Розділ2. Операційний аналіз виробничо-господарської діяльності фірми………. 16

2.1. Розрахунок маржинального прибутку і беззбитковості підприємства……… 16

2.2. Розрахунок запасу фінансової міцності………………………………………….19

2.3. Розрахунок ефекту операційного важеля й аналіз його динаміки……………...20

2.4. Аналіз чутливості фінансових результатів комерційної діяльності

до змін ціни і структури витрат…………………………………………………. 21

Розділ3. Аналіз фінансового стану фірми………………………………………………28

Висновки……………………………………………………………………………………..39

Список використаних джерел………………………………………………………………46

ВСТУП

 

Новий складний етап формування ринкової економіки в нашій країні породив потребу в навчанні як практиків бізнесу, так і студентів вузів фінансовому менеджменту - науці управління фінансами підприємства, направленої на досягнення його стратегічних і тактичних цілей. Останні ж є індивідуальними для кожного суб'єкта, що господарює. Підприємства в складних умовах податкового клімату й інфляції можуть мати різноманітні інтереси в питаннях регулювання маси і динаміки прибутку, дивідендної політики, але багато аспектів діяльності підприємства розв'язуються за допомогою універсальних методів, напрацьованих світовою ринковою цивілізацією й об'єднаних у науці фінансового менеджменту в струнку і корисну в практичному відношенні систему.

Важливим етапом управління фінансами підприємства є фінансове планування. Як науковий процес обґрунтування руху грошових потоків фінансове планування дозволяє передбачити потреби в ресурсах, їх раціональний розподіл та використання. Це забезпечує стабільне функціонування суб’єктів господарювання та позитивний кінцевий результат їх діяльності.

Планування у фінансовому менеджменті грає велику роль. Для того, щоб дати команду, необхідно скласти завдання, програму дії, а для цього розробляються плани фінансових заходів, отримання доходів, ефективного використання фінансових ресурсів. Фінансове планування обіймає весь комплекс заходів щодо розробки планових завдань, а також втілення їх у реальність.

Отже, основними задачами фінансового планування є:

• визначення обсягу, структури капіталу;

• обґрунтування оптимальної величини та структури витрат виробництва та обігу;

• прогнозування джерел та розмірів надходжень;

• обґрунтування раціонального руху грошових коштів;

• визначення шляхів максимізації прибутку;

• здійснення постійного контролю за виконанням фінансових завдань.

Виходячи з цього, бачимо, що при організації фінансового планування встановлюють послідовність управлінських дій для розробки реальних планів, методи обґрунтування показників, альтернативних завдань та вибір оптимального в даних умовах.

В процесі фінансового планування відбувається конкретна ув’язка кожного виду капіталовкладень чи відрахувань та джерела його фінансування.

Широкий спектр дій, який виконує фінансове планування, дає право вважати його відправною точкою для прийняття ефективних господарських та фінансових рішень.

РОЗДІЛ 1. ПЛАНУВАННЯ БЮДЖЕТУ ФІРМИ

Річним фінансовим планом компанії є її бюджет, що служить як інструментом планування, так і контролю.

Бюджет – річний фінансовий план фірми.

Основними цілями фінансового планування є:

1. визнання грошових потреб підприємства;

2. оцінка майбутніх і виплат грошових коштів;

3. визнання розмірів необхідного додаткового фінансування.

Бюджет компанії класифікується за двома основними категоріями:

- поточним бюджетом;

- фінансовим бюджетом.

Поточний бюджет складається з:

• плану збуту;

• виробничого плану;

• кошторису прямих витрат на матеріали;

• кошторису прямих витрат на оплату праці;

• кошторису загальнозаводських накладних витрат;

• кошторису торгових і адміністративних витрат;

• прогнозного звіту про прибутки і збитки.

Фінансовий бюджет компанії складається з:

• касового плану (плану надходжень і виплат);

• прогнозного балансового звіту.

Основними етапами підготовки бюджету фірми є:

1) підготовка прогнозу продажу;

2) визначення очікуваного обсягу виробництва;

3) розрахунок виробничих витрат і експлуатаційних витрат;

4) визначення руху коштів та інших фінансових показників;

5) упорядкування планованих фінансових звітів.

Відправною крапкою при підготовці головного бюджету є план збуту (табл.1).

Від цього плану залежать всі інші частини бюджету. Він визначає кількість одиниць кожного виду виробів та вартість їх реалізації.

 

 

Таблиця 1.

План збуту фірми на рік, що закінчується 31 грудня 20X2 року

Показники	1-й квартал	2-й квартал	3-й квартал	4-й квартал	Всього
1. Очікувані продажі (в одиницях виробах) (вихідні дані)	772,00	721,00	875,00	824,00	3192,00
2. Ціна продажу одиниці виробу, грн..	72,10	72,10	72,10	72,10	72,10
3. Загальний обсяг продажу (п.2 х п.1), грн..	55661,20	51984,10	63087,50	59410,40	230143,20

 

В доповнення до плану збуту розробляється графік очікуваних надходжень грошових коштів. Сума очікуваних надходжень грошових коштів залежить від прийнятої на підприємстві системи розрахунків з покупцями.

В даному випадку ця система є наступною:

• у кожному кварталі сплачується 60% продажу;

• 35% сплачується в наступному кварталі;

• 5% є безнадійними до отримання боргами.

План збуту також включає графік очікуваних надходжень коштів, що наведено у табл.2.

Таблиця 2.

Графік очікуваних надходжень коштів

Показники	1-й квартал	2-й квартал	3-й квартал	4-й квартал	Всього
1. Дебіторська заборгованість на 31,12,20X1 року(із балансу 20X1 р. - вихідні дані)	7989,00				7989,00
2. Продажі 1-го кварталу (див табл.1)	33396,72	19481,42			52878,14
3. Продажі 2-го кварталу (див табл.1)		31190,46	18194,44		49384,90
4. Продажі 3-го кварталу (див табл.1)			37852,50	22080,63	59933,13
5. Продажі 4-го кварталу (див табл.1)				35646,24	35646,24
6. Загальні надходження грошових коштів	41385,72	50671,88	56046,94	57726,86	205831,40

 

 

При розрахунку графіка очікуваних надходжень коштів необхідно врахувати такі вихідні дані:

• квартал, у якому очікується одержання загального залишку дебіторської заборгованості за 20X1 рік:

• частку продажів (%), заплановану до оплати в кварталі продажу і наступних кварталів;

• частку (%) безнадійних до одержання боргів, що виключається з продажу кожного кварталу.

Після розробки плану збуту розробляється виробничий план, який визначає кількість одиниць виробу, що намічаються до запуску у виробництво (табл. З).

В цьому плані визначається кількість виробів, які необхідно виготовити. Загальна потреба в готових виробах повинна покрити дві сторони потреб, а саме:

— забезпечити кількість готових виробів для реалізації згідно з планом збуту;

— сформувати запаси готової продукції.

При визначені кількості виробів, які підлягають виготовленню з загальної потреби треба відняти запаси, які вже є на фірмі на кінець кожного періоду.

Таблиця 3.

Виробничий план фірми на рік, що закінчується 31 грудня 20X2 року

Показники	1-й квартал	2-й квартал	3-й квартал	4-й квартал	Всього
1. Заплановані продажі (із плану збуту)	772,00	721,00	875,00	824,00	3192,00
2. Бажаний запас готової продукції на кінець року ^*	72,10	87,50	82,40	100,00	100,00
3. Загальна потреба в виробах (п.1 + п.2)	844,10	808,50	957,40	924,00	3534,00
4. Запас готової продукції на початок періоду ^**	138,00 ^***	72,10	87,50	82,40	138,00
5. Кількість одиниць, які підлягають виготовленню(п.3 - п.4)	706,10	736,40	869,90	841,60	3154,00

 

* Дорівнює запасу готової продукції на кінець попереднього кварталу.

** % із продажу попереднього кварталу (до 10 %).

*** Із балансового звіту за попередній 20X1 рік, запас готової продукції на початок 1-го кварталу розраховується так:

Розрахунок перемінної вартості виготовлення одиниці вибору наведений у таблиці 4.

Таблиця 4.

Таблиця фінансових результатів при новій ціні

Показники	Всього, грн	Частка в виручці
1. Виручка від реалізації (нова) (79,31 х 3192)	253157,52	100,000%
2. Перемінні витрати (39,2 х 3192)	125126,40	49,426%
3. Маржинальний прибуток (п.1 - п.2)	128031,12	50,574%
4. Постійні витрати	55800,00	22,042%
5. Прибуток (п.3 - п.4)	72231,12	28,532%

Розходження з первісною величиною (49216,8) може мати місце за рахунок скорочення при розрахунках К_о.

 

Таким чином, у результаті 10% збільшення ціни зміна прибутку складе:

Далі необхідно визначити, при якому обсязі реалізації можна одержати старий прибуток (49216,8 грн.). Для цього варто використовувати формулу (17):

 Це означає, що для досягнення незмінного прибутку потрібно за нової ціни реалізувати 1241 одиниць товару.

Таким чином, підвищення ціни товару на 10 % компенсує зниження обсягу реалізації на 17,04 %:

Результати аналізу чутливості при 10-відсотковому збільшенні ціни наводяться у табл.18.

Таблиця 18.

Результати аналізу

Показник	Первісний обсяг – 3 192 шт.		Обсяг, що забезпечує старий прибуток - 1241 шт.
	грн.	%	грн.	%
1. Виручка від реалізації (79,31 х К)	253157,52	100,000%	207633,58	100,000%
2. Змінні витрати (39,2 х К)	125126,40	49,426%	102625,60	49,426%
3. Маржинальний прибуток (п.1-п.2)	128031,12	50,574%	105007,98	50,574%
4. Постійні витрати	55800,00	22,042%	55800,00	26,874%
5. Прибуток (п.3 - п.4)	72231,12	28,532%	49207,98	23,699%

Розходження з первісною величиною (49216,8) може мати місце за рахунок скорочення при розрахунках К_о.

Висновок: 10-відсоткове збільшення ціни приводить до збільшення прибутку на 46,76%, а також дозволяє скоротити обсяг реалізації на 17,04% за умови збереження старого прибутку при новій ціні.

Аналогічну процедуру (з використанням табл.15-17) виконуємо для проведення аналізу чутливості фінансових результатів до зміни структури витрат (змінних і постійних), показуючи в результаті величину зміни прибутку при первісному обсязі товару (при нових витратах) та визначаючи кількість товару, котру необхідно реалізувати для досягнення первісного прибутку.

Оцінемо10-відсоткове зниження постійних витрат:

 

Таблиця 1 9.

Таблиця фінансових результатів при нових постійних витратах

Показники	Всього, грн	Частка в виручці
1. Виручка від реалізації (нова) (72,1 х 3192)	230143,20	100,00%
2. Перемінні витрати (39,2 х 3192)	125126,40	54,37%
3. Маржинальний прибуток (п.1 - п.2)	105016,80	45,63%
4. Постійні витрати	50220,00	21,82%
5. Прибуток (п.3 - п.4)	54796,80	23,81%

 

Таким чином, у результаті 10-відсоткового зменшення постійних витрат зміна прибутку складе:

Далі необхідно визначити, при якому обсязі реалізації можна одержати старий прибуток (49216,8 грн.). Для цього варто використовувати формулу (16):

Це означає, що для досягнення незмінного прибутку потрібно за нових постійних витрат реалізувати 3037 одиниць товару.

 

 

Результати аналізу чутливості при 10-відсотковому зниженні постійних витрат наводяться у табл.20

Таблиця 20.

Результати аналізу

Показник	Первісний обсяг – 3192шт.		Обсяг, що забезпечує старий прибуток, - 3037 шт.
	грн	%	грн	%
1. Виручка від реалізації (72,1 х К)	230143,20	100,00%	217886,20	100,00%
2. Змінні витрати (39,2 х К)	125126,40	54,37%	118462,40	54,37%
3. Маржинальний прибуток (п.1-п.2)	105016,80	45,63%	99423,80	45,63%
4. Постійні витрати	50220,00	21,82%	50220,00	23,05%
5. Прибуток (п.3 - п.4)	54796,80	23,81%	49203,80	22,58%

 

Розходження з первісною величиною (49216,8) може мати місце за рахунок скорочення при розрахунках К_о.

Таким чином, зниження постійних витрат на 10 % компенсує зниження обсягу реалізації на 4,85 %.

Висновок: 10-відсоткове зниження постійних витрат приводить до збільшення прибутку на 31,8%, а також дозволяє скоротити обсяг реалізації на 4,85% за умови збереження старого прибутку при нових постійних витратах.

Оцінемо10-відсоткове зниження змінних витрат:

При 10-відсотковому зменшенні величина змінних витрат стане:

39,2 * 0,9 = 35,28 грн.

Таблиця 21.

Таблиця фінансових результатів при нових змінних витратах

Показники	Всього, грн	Частка в виручці
1. Виручка від реалізації (нова) (72.1х 3192)	230143,20	100,00%
2. Перемінні витрати (35,28 х 3192)	112613,76	48,93%
3. Маржинальний прибуток (п.1 - п.2)	117529,44	51,07%
4. Постійні витрати	55800,00	24,25%
5. Прибуток (п.3 - п.4)	61729,44	26,82%

Таким чином, у результаті 10-відсоткового зменшенні змінних витрат зміна прибутку складе:

Далі необхідно визначити, при якому обсязі реалізації можна одержати старий прибуток (49 216 грн.). Для цього варто використовувати формулу (15):

Це означає, що для досягнення незмінного прибутку потрібно при нових змінних витратах реалізувати 2855 одиниць товару.

Результати аналізу чутливості при 10-відсотковому зменшенні змінних витрат наводяться у табл.22.

Таблиця 22.

Результати аналізу

Показник	Первісний обсяг – 3192 шт.		Обсяг, що забезпечує старий прибуток, - 2855 шт.
	грн	%	грн	%
1. Виручка від реалізації (72,1 х К)	230143,20	100,00%	205629,20	100,00%
2. Змінні витрати (35,28 х К)	112613,76	48,93%	100618,56	48,93%
3. Маржинальний прибуток (п.1-п.2)	117529,44	51,07%	105010,64	51,07%
4. Постійні витрати	55800,00	24,25%	55800,00	27,14%
5. Прибуток (п.3 - п.4)	61729,44	26,82%	49210,64	23,93%

Розходження з первісною величиною (49 216,8) може мати місце за рахунок скорочення при розрахунках К_о.

Таким чином, зниження змінних витрат на 10 % компенсує зниження обсягу реалізації на 9,1 %:

Висновок: 10-відсоткове зниження змінних витрат приводить до збільшення прибутку на 25,42 %, а також дозволяє скоротити обсяг реалізації на 10,55% за умови збереження старого прибутку при нових змінних витратах.

Наведений вище аналіз чутливості фінансових результатів дав відповіді на 2 запитання:

1. Як змінився прибуток при зміні одного з показників структури витрат: ціни, змінні витрати, постійні витрати?

2. На скільки змінився обсяг реалізації при незмінному прибутку, за умов зміни одного з показників структури витрат?

Для фірми оптимальною зміною є 10-відсоткове збільшення ціни. При зміні цієї складової досягається найбільше збільшення прибутку на 46,76%, також обсяг реалізації, який забезпечить стару суму прибутку, можна скоротити на 17,04%.

Таким чином аналіз чутливості дає змогу моделювати зміни показників структури витрат і виявляти найкращі результати для фінансового стану підприємства.

ВИСНОВКИ

 

 

Сучасна ринкова економіка має складну і розгалужену структуру, яка включає в себе виробничі підприємства різних галузей матеріального виробництва й сфери послуг, бюджетні установи, приватні й сімейні фірми, біржі, банки тощо. Ці підприємницькі структури випускають найрізноманітніші види продукції, надають специфічні послуги та виконують певні роботи. Об’єднує всі ці підприємства те, що всі вони в своїй діяльності формують і використовують фінансові ресурси. Оцінити ефективність їх господарювання можна шляхом співставлення певних фінансових результатів їх діяльності, розраховуючи відповідні показники.

В I розділі курсової роботи розкриті складові частини бюджету фірми (поточний і фінансовий), а також представлено алгоритм розробки цього бюджету. Розрахунки, зроблені в I розділі є основою для операційного аналізу виробничо-господарської діяльності та для аналізу фінансового стану фірми, що наведені у наступних розділах курсової роботи.

Часто виникають ситуації, що впливають на кінцевий фінансовий результат діяльності (зміна ціни, перемінних та постійних витрат). З цією метою у ІІ розділі був проведений аналіз чутливості:

• 10-відсоткове збільшення ціни приводить до збільшення прибутку на 46,76%, а також дозволяє скоротити обсяг реалізації на 17,04% за умови збереження старого прибутку при новій ціні.

• 10-відсоткове зниження постійних витрат приводить до збільшення прибутку на 1,13%, а також дозволяє скоротити обсяг реалізації на 4,85% за умови збереження старого прибутку при нових постійних витратах.

• 10-відсоткове зниження змінних витрат приводить до збільшення прибутку на 25,42%, а також дозволяє скоротити обсяг реалізації на 10,55% за умови збереження старого прибутку при нових змінних витратах.

Для фірми оптимальною зміною є 10-відсоткове збільшення ціни. При зміні цієї складової досягається найбільше збільшення прибутку на 46,76%, також обсяг реалізації, який забезпечить стару суму прибутку, можна скоротити на 17,04%. Таким чином аналіз чутливості дає змогу моделювати зміни показників структури витрат і виявляти найкращі результати для фінансового стану підприємства.

У III розділі курсової роботи по кожному коефіцієнту було визначено економічний зміст, розраховано числове значення у базовому та прогнозному періодах, виявлено відхилення та розкрито економічну сутність цього відхилення.

Найважливішими коефіцієнтами, використовуваними у фінансовому менеджменті, є:

ü  коефіцієнти ліквідності (коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт термінової ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності і чистий оборотний капітал);

ü коефіцієнти ділової активності чи ефективності використання ресурсів (оборотність активів, оборотність дебіторської заборгованості, оборотність матеріально-виробничих запасів і тривалість операційного циклу);

ü коефіцієнти рентабельності (рентабельність всіх активів підприємства, рентабельність реалізації, рентабельність власного капіталу);

ü  коефіцієнти структури капіталу (коефіцієнт власності, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт захищеності кредиторів).

Незважаючи на простоту й оперативність фінансових коефіцієнтів, при прийнятті фінансових рішень необхідно враховувати обмеженість цих показників, зв'язану з наступними обставинами:

• фінансові коефіцієнти в значній мірі залежать від облікової політики підприємства;

• диверсифікована діяльність підприємства ускладнює порівняльний аналіз коефіцієнтів по галузях;

• коефіцієнти, обрані за базу порівняння, можуть не бути оптимальними;

• коефіцієнти не враховують особливостей елементів, що беруть участь у розрахунках коефіцієнтів.

Узагальнюючи проведений аналіз, розкриємо вплив кожного з них на фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт загальної ліквідності у базовому періоді склав 2,67, що є нормою згідно з загальноприйнятими міжнародними стандартами. Цей же коефіцієнт у прогнозному періоді склав 4,30. Таке перевищення (майже в 2 рази) є небажаним, оскільки може свідчити про нераціональну структуру капіталу.

Коефіцієнт термінової ліквідності у базовому періоді 1,75, а в прогнозному періоді склав 4,07, що характеризує перевищення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (грошових коштів, дебіторської заборгованості) над короткостроковими зобов’язаннями. Додатнє відхилення показує, що ліквідних оборотних коштів було більше в прогнозному періоді.

Відхилення за коефіцієнтом абсолютної ліквідності складає додатне число (1,67), що характеризує позитивну динаміку за розглянуті періоді, так як на підприємстві є достатньо коштів для покриття короткострокових зобов’язань перед кредиторами.

Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності в майбутньому. Протягом двох розглянутих періодів спостерігається перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов’язаннями. Це означає, що підприємство може не тільки погасити короткострокові зобов’язання, але і має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності в майбутньому. На підприємстві за прогнозний період видно значне перевищення оборотного капіталу, що свідчить про неефективне використання ресурсів. Прикладами є: одержання кредитів понад реальні потреби для господарської діяльності, нагромадження оборотних коштів унаслідок продажу основних активів чи амортизаційних відрахувань без відповідної заміни їх новими об'єктами, нераціональне використання прибутку від господарської діяльності.

Порівняння оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості негативно характеризує фінансове керування компанією, оскільки приплив коштів від дебіторів менш інтенсивний, чим їхній відтік кредиторам.

Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів показує скільки днів потрібно для продажу (без оплати) матеріально-виробничих запасів, а саме 9,11 днів. У цілому, чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів зв'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних коштів, тим більше ліквідну структуру мають оборотні кошти і тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

Рентабельність реалізації підприємства показує, що 0,74 грошових одиниць чистого прибутку принесла фірмі кожна грошова одиниця реалізованої продукції. Чим вищий цей показник, тим краще.

Рентабельність власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку (0,46) заробила кожна грошова одиниця, вкладена власниками компанії.

Кожне підприємство прагне підвищити рентабельність активів. Рентабельність активів обумовлена як ціноутворюючою політикою підприємства, так і рівнем затрат на виробництво реалізованої продукції. Це досягається такими шляхами: зниженням витрат на виробництво продукції або зростанням цін на продукцію. Витрати можуть бути знижені, наприклад, за рахунок використання більш дешевих видів сировини, матеріалів, автоматизації виробництва з метою збільшення продуктивності праці; скорочення умовно-постійних витрат – на рекламу, утримання апарату управління, представницьких тощо.

Коефіцієнт власності за розглянуті періоди, не дивлячись на незначне зниження в прогнозному періоді, є досить високий, що характеризує досить стабільний фінансовий стан за інших рівних умов в очах інвесторів і кредиторів. Тобто підприємство є інвестиційно привабливим.

Коефіцієнт фінансової залежності склав 4,53%, тобто не є високим. Фірма не наражена на ризикову ситуацію, яка могла б привести до банкрутства.

По коефіцієнту захищеності кредиторів судять, скільки разів - а саме, 74,97 - протягом звітного періоду компанія заробила коштів для виплати відсотків по позиках.

Незважаючи на важливість використання фінансових коефіцієнтів і їхніх нормативних значень у фінансовому аналізі, усе-таки не варто перебільшувати їхнє значення, тому що вони не можуть врахувати і відбити все різноманіття фінансово-господарської діяльності. Так, у ряді випадків значення коефіцієнта може не відповідати загальноприйнятій стандартній нормі в силу специфічності конкретних умов і особливостей ділової політики окремого підприємства. Це особливо актуально для вітчизняних підприємств, що часто потрапляють у нестандартні ситуації через зовнішні обставини (зміна оподатковування, процентних ставок, умов розрахунків, взаємозаліки, бартерні операції і т.д.), що утрудняє використання нормативних підходів в оцінці фінансового стану.

У цих умовах коефіцієнти можна використовувати тільки як орієнтовані індикатори. Вони вказують на найбільш хворобливі місця у діяльності підприємства, що мають потребу в ґрунтовному аналізі.

Закінчуючи аналіз фінансового стану підприємства, потрібно зосередити увагу на формуванні рекомендацій для подолання фінансових труднощів. Оскільки неплатоспроможність підприємства викликається, як правило, нестачею грошових коштів, а не обігових коштів взагалі, добрі результати дають цілеспрямовані дії щодо поліпшення структури обігових коштів. Для цього достатньо зменшити залишки непотрібних або надмірних виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей через їх реалізацію або обмеження придбання при звичайних обсягах їх використання. Ефект буде однаковим, проте різним за часом. Ще одними елементами вхідного грошового потоку є чистий прибуток і амортизація. В процесі аналізу зіставляються притік і відтік коштів за певний період. Складовими елементами притоку і відтоку коштів є:

вхідного (приток коштів):	вихідного (відтік коштів):
чистий прибуток;	додаткове вкладення коштів в запаси;
амортизаційні відрахування;	приріст дебіторської заборгованості;
додаткові внески в статутний фонд;	скорочення кредиторської заборгованості;
залучення нових кредитів і займів;	погашення кредитів і займів;
збільшення кредиторської заборгованості тощо.	зменшення статутного фонду.

Стабільне перевищення притоку коштів над відтоком (позитивний грошовий поток) свідчить про надійний фінансовий стан підприємства. Різкі коливання цього перевищення або перевищення відтоку коштів над притоком означають, що фінансовий стан підприємства є нестійким.

Фінансова нестабільність вважається допустимою, якщо величина залучених для формування запасів і витрат короткострокових кредитів і залучених коштів не перевищують сумарної вартості запасів, готової продукції і товарів (найбільш ліквідної частини записів і витрат). Разом з тим в більшості випадків нестійке фінансове положення характеризується наявністю порушень фінансової дисципліни (затримки в оплаті праці, використання тимчасово вільних власних коштів резервного фонду, несвоєчасне перерахування коштів на розрахунковий рахунок, нестійка рентабельність тощо). Таким чином потрібно уникати виконання на підприємстві таких можливих ситуацій.

Скорочення понаднормативних залишків незавершеного виробництва і готової продукції на складі потребує вжиття цілих за своєю суттю заходів. Це і прискорення виконання замовлень покупців, і вдосконалення оперативного планування виробництва й відвантаження продукції, перегляд ціноутворення і маркетингових засад підприємства. Інколи вивільнення коштів інших цих залишків можливо тільки частково, оскільки без певної уцінки це не обходиться (наприклад, на складі багато застарілої і неякісної продукції). Проте нехтувати такими заходами не слід, а їх своєчасне і масове проведення дає життєво потрібні грошові кошти і оздоровче діє на виробничі неподобства і винних осіб.

На нашому підприємстві протягом року спостерігається збільшення дебіторської заборгованості. Як однією з пропозицій поліпшення фінансового стану фірми є зменшення суми цієї заборгованості. Слід запровадити комплекс заходів, починаючи з можливого вибіркового припинення відвантаження продукції замовникам боржникам, встановлення строків задавнення позиву за даними пояснювальної записки або відомостей про період виникнення кожної суми заборгованості до рішучих вимог повернення коштів у судовому порядку. Наполеглива робота з дебіторами, диференційний підхід до кожного партнера обов'язково дасть певні сплачені суми, це приведе до збільшення платіжних можливостей самого підприємства.

Пошук грошових коштів може бути пов'язаний також із зміною співвідношення основного й оборотного капіталу на користь останнього. При цьому реалізуються найбільш ліквідні види основних фондів (нові сучасні верстати, автомобілі, комп'ютери, окремі будівлі), а виторг зараховується на розрахунковий рахунок і використовується як обігові кошти. Доречним і суттєвим джерелом надходження коштів може бути здавання в оренду виробничих і складських приміщень, виробничих потужностей. Це не змінює структуру капіталу, проте дає змогу за рахунок вільних потужностей одержати додаткові грошові надходження на розрахунковий рахунок.

Радикальним засобом для залучення необхідних грошових коштів може бути часткова реалізація підприємства (акцій, паїв). При цьому з'являються нові власники підприємства, а одержані гроші спрямовуються на збільшення частки обігових коштів, що поліпшує фінансовий стан підприємства.

Тимчасовим заходом стабілізації фінансового стану є одержання банківських позик. Однак у більшості випадків позичені кошти не вирішують фінансових проблем, а лише зволікають їх розв'язання у часі. До того ж це дає змогу залучати в обіг підприємства кошти, коли фінансові негаразди незначні і є наслідком випадкових і в основному зовнішніх чинників. Підприємствам, що потерпають від фінансової скрути, банки вважають за краще позик не давати.

Однією з пропозицій щодо поліпшення фінансового стану підприємства може бути мінімізація податкового зобов’язання у відповідності з діючим законодавством. Кожен платник податків має право використовувати не заборонені законом способи для скорочення податків, що сплачуються. Підприємства можуть передбачати такі заходи зі зменшення податкового тягаря, як створення нових підприємств у вільних економічних зонах, які є офшорними центрами, тобто мають пільгове оподаткування та спрощену систему оподаткування.

Даючи оцінку факторам, які вплинули на фінансову стійкість підприємства, слід зазначити, що вони можуть бути як залежними від підприємства, так і незалежними від його діяльності.

До незалежних факторів можна віднести кризовий стан економіки, економічні умови господарювання, податкову і кредитну політику законодавчої та виконавчої влади країни, соціальний стан споживачів продукції (послуг), незадовільний платоспроможний попит, низький рівень фінансового ринку та інше.

До факторів, які повністю або частково залежать від підприємства, можна віднести:

ü вибір виду діяльності, складу та структури продукції (послуг);

ü впровадження нових технологічних моделей та забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції;

ü забезпечення оптимального співвідношення між постійними та змінними витратами;

ü ефективне управління оборотними активами, недопущення понаднормативних залишків матеріалів, сировини, готової продукції, яка не знаходить попиту;

ü забезпечення раціональної структури капіталу;

ü правильний вибір тактики і стратегії управління фінансовими ресурсами, прибутком;

ü фінансове прогнозування, тобто дослідження та розробка можливих шляхів розвитку фінансів підприємства в перспективі.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результату його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Отже, стійкий фінансовий стан не є щасливою випадковістю, а також і грамотного, вмілого управління всім комплексом факторів, які визначають результати господарської діяльності підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 8.10.99 р. № 237.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 31.01.00 р. №20.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 29.11.99 р. № 290.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.99 р. №318.

6. Балабанов И. Т. Основи финансового менеджмента. Как управлять капиталом. - М.: Финансы и статистика, 1995.

7. Банкротство. Стратегия и тактика вьіживания. 4.1 Как избежать банкротства. М.: СП МЛИ, 1993.

8. Бланк И.А. Основьі финансового менеджмента. - К.: Ника -центр,1999.

9. Быкова Е.В., Стоянова Е.С. Финансовое искусство коммерции. -М.: Перспектива, 1995.

10. Едронова В.И., Мизиковский Е.А. Учет и анализ финансовых активов. М.: Финансы и статистика, 1995.