Організаційно – економічні основи сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів

ЗМІСТ

 ВСТУП

1 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ

2 ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ КООПЕРАТИВУ

3 ЕКОНОМІКО-ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНІЦІАТИВНОЇ ГРУПИ ПО СТВОРЕННЮ КООПЕРАТИВУ

 3.1 Природно-кліматична характеристика зони розміщення господарств

 3.2 Виробнича база господарств, що аналізуються

 3.3 Аналіз виробного-економічної діяльності підприємств

4 ОРГАНІЗАЦІЯ ОВОЧЕВОГО ПОСТАЧАЛЬНИЦЬКО – ЗБУТОВОГО КООПЕРАТИВУ

 4.1 Обґрунтування спільних видів діяльності

 4.2 Виробнича база кооперативу та формування його фондів

 4.3 Організаційна структура обслуговуючого кооперативу

 4.4 Обґрунтування економічних відносин в кооперативі

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

 

Люди практикували кооперування з давніх-давен, розуміючи, що лише на засадах взаємодопомоги і взаємовиручки можна поліпшити своє існування і розвиток суспільства.

Кооперативні ідеї, що прийшли до нас із західної Європи, оживили нетрадиційні цінності національного способу життя. Відтепер створено в Україні правове поле для розбудови нових організаційно-правових структур - сільськогосподарських кооперативів.

Завдяки можливості ознайомлення із світовим і вітчизняним досвідом, поширюється розуміння того, що кооперативи є невід’ємною складовою ринкової економіки, що вони – не лише тип підприємства або форма господарювання, а ідеологія виживання сільськогосподарського товаровиробника за умов ринкової економіки.

Відродження сільськогосподарської кооперації – загальнодержавна проблема, якою перейнялися керівники органів державної виконавчої влади, вчені, політики, спеціалісти і практики сільськогосподарського господарства. Кооперативна ідея є однією з базових ідей аграрної політики держави.

Метою курсової роботи є показати організацію овочевого постачальницько-збутового кооперативу на прикладі чотирьох фермерських господарств, визначити вигідність об’єднання цих господарств в кооператив.

ЕКОНОМІКО – ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНІЦІАТИВНОЇ ГРУПИ ПО ТСВОРЕННЮ КООПЕРАТИВУ

ОРГАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ

ОБГРУНТУВАННЯ СПІЛЬНИХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Враховуючи важливість виробництва овочевих культур, труднощі, з якими зустрічаються виробники, а також переваги які вони можуть отримати від діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, зрозумілі по чому кількість з них створюють овочеві кооперативи або мають намір їх створити. Завдяки можливості спільно постачати овочі, члени постачають їх після очищування та доробки за цінами, що в чотири рази перевищували ті, що були зразу після збирання урожаю.

Будь-який овочевий кооператив має мету збільшити прибутки своїх членів від виробництва овочів, а також зміцнити їх позицію на ринку.

Якщо кооператив має на меті збувати овочі, йому потрібна відповідна матеріальна база для складування.

Підготовку до збуту продукції потрібно проводити вчасно, а найголовніше дуже ретельно. Треба взяти до уваги наступне:

- очікувані результати: потужність, зазначена в паспортних даних та очікувана якість продукції;

- наявна якість інфраструктури (вимоги щодо електроенергії);

- ціна, термін оплати або можливість кредиту, витрати на встановлення потужностей;

- поточні витрати: електроенергія, матеріально-технічне забезпечення, необхідна робоча сила;

- можливість майбутнього розширення діяльності: кооператив завжди має тенденцію росту, і тому при виборі обладнання та приміщень важливо оцінити можливості для подальшого нарощування діяльності.

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Ця курсова робота написана на прикладі чотирьох фермерських господарств.

Землі господарств мають потенційну родючість, найбільша площа сільськогосподарських угідь приходиться на ФГ4.

Найбільша виручка від реалізації овочів у ФГ1 вона складає 1092,17тис.грн.

Трудові ресурси – це сукупність здатних до праці людей, що безпосередньо беруть участь у матеріальному та духовному житті суспільства.

Найбільша кількість працівників, зайнятих в діяльності фермерського господарства в ФГ4 – 33 чол., найманих робітників 90,9%, члени господарства 9,1%.

Фонди – сукупність усіх елементів матеріально-технічної бази сільського господарства в грошовому виразі. Найбільша вартість основних фондів у ФГ4 вона складає 190 тис. грн.

Будь-який кооператив має мету: збільшити прибутки своїх членів від виробництва, а також зміцнити їх позицію на ринку.

Якщо кооператив має на меті збувати продукцію, йому потрібна відповідна матеріально-технічна база.

Матеріально-технічне забезпечення – ще одна проблема виробників овочів.

Витрати за рік на матеріально-технічне забезпечення складають 15728,4грн.

Ще однією головною рисою є обґрунтування економічних взаємовідносин в кооперативі.

Члени зобов’язуються постачати в кооператив більшу частину виробленої ними продукції. Мають бути встановлені критерії, за якими ця частина розраховується.

Також треба не забувати про внески членів. Існують дві форми внесків до кооперативу: вступний і пайовий.

Вступні внески ідуть на відшкодування витрат, а також на поповнення резервного фонду.

Пайові внески призначені для придбання необхідних основних засобів та фінансування обігових коштів.

Розмір пайового фонду по всіх господарствах склав 46670 грн., найбільший розмір в ФГ4 він складає 18668 грн.

У збутовому кооперативі овочі реалізуються відповідно до зобов’язань членів, щодо збуту своєї продукції через кооператив.

Найбільша кількість товарної продукції 16648 ц. у ФГ1.

Наприкінці року фінансові результати, залежатимуть не тільки від реалізаційних цін, але й від операційних витрат.

Сума витрат за період роботи кооперативу 46670 тис. грн., 30650тис.грн., приходиться на заробітну плату, та 16020 тис. грн., на утримання основних засобів.

Якщо розглянути окремо фермерські господарства до та після вступу в кооператив, можна зробити висновки що фермерські господарства після вступу в кооператив функціонують набагато краще і навіть ФГ2, яке за показниками отримувало збиток – 19,15 тис. грн., почало отримувати прибуток 63,7 тис. грн., тобто почало працювати рентабельно, що потрібно було довести.

ЗМІСТ

 ВСТУП

1 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ

2 ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ КООПЕРАТИВУ

3 ЕКОНОМІКО-ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНІЦІАТИВНОЇ ГРУПИ ПО СТВОРЕННЮ КООПЕРАТИВУ

 3.1 Природно-кліматична характеристика зони розміщення господарств

 3.2 Виробнича база господарств, що аналізуються

 3.3 Аналіз виробного-економічної діяльності підприємств

4 ОРГАНІЗАЦІЯ ОВОЧЕВОГО ПОСТАЧАЛЬНИЦЬКО – ЗБУТОВОГО КООПЕРАТИВУ

 4.1 Обґрунтування спільних видів діяльності

 4.2 Виробнича база кооперативу та формування його фондів

 4.3 Організаційна структура обслуговуючого кооперативу

 4.4 Обґрунтування економічних відносин в кооперативі

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

 

Люди практикували кооперування з давніх-давен, розуміючи, що лише на засадах взаємодопомоги і взаємовиручки можна поліпшити своє існування і розвиток суспільства.

Кооперативні ідеї, що прийшли до нас із західної Європи, оживили нетрадиційні цінності національного способу життя. Відтепер створено в Україні правове поле для розбудови нових організаційно-правових структур - сільськогосподарських кооперативів.

Завдяки можливості ознайомлення із світовим і вітчизняним досвідом, поширюється розуміння того, що кооперативи є невід’ємною складовою ринкової економіки, що вони – не лише тип підприємства або форма господарювання, а ідеологія виживання сільськогосподарського товаровиробника за умов ринкової економіки.

Відродження сільськогосподарської кооперації – загальнодержавна проблема, якою перейнялися керівники органів державної виконавчої влади, вчені, політики, спеціалісти і практики сільськогосподарського господарства. Кооперативна ідея є однією з базових ідей аграрної політики держави.

Метою курсової роботи є показати організацію овочевого постачальницько-збутового кооперативу на прикладі чотирьох фермерських господарств, визначити вигідність об’єднання цих господарств в кооператив.

ОРГАНІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ

 

Організація як процес означає сукупність дій, спрямованих на вдосконалення упорядкованості функціонування елементів певної спільноти.

Під соціально-економічною організацією розуміють групу людей, які вважають себе членами даної групи, мають, як мінімум, одну спільну мету, об’єднують зусилля та координують діяльність для її досягнення. Організація створюється для задоволення таких інтересів її засновників, які самотужки нездатні їх досягти.

Організація створення кооперативу – це здійснення комплексу послідовних, взаємопов’язаних дій групи сільськогосподарських товаровиробників, які усвідомили суть кооперативної ідеї і визначили сферу її реалізації, необхідну їм для посилення своєї влади на ринку, підвищення ефективності виробництва сировини, а й від подальших сфер агробізнесової діяльності - зберігання, переробки, оптової та роздрібної торгівлі товарами, виробленими з власної сировини.

Ідея створення кооперативу може виникнути у однієї або кількох осіб, які сформують ініціативну групу. Ініціаторами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи будь-яких організаційно-правових форм. Умовою, що забезпечить успішну роботу ініціативної групи, є спільність та однорідність інтересів її учасників.

Ініціатори мають знати, що створення кооперативу практично завжди наштовхується на протидію з боку конкурентів – підприємств, які вже функціонують у переробній, збутовій чи іншій сфері агробізнесу на даній території.

Завдання ініціаторів полягає насамперед у тому, щоб залучити до участі у створенні кооперативу необхідну кількість членів, а якщо виникне потреба, то й асоційованих членів.

Чисельність потенційних членів визначається розміром господарств, типом кооперативу, продуктивністю обладнання, виробничими потужностями наявного майнового комплексу й іншими лімітуючи ми чинниками.

Ініціаторам слід розгорнути серед потенційних членів інформаційно-роз’яснювальну роботу, мета якої – донести до них у доступній формі найповнішу інформацію про те, що таке сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, які його особливості, чим він відрізняється від некооперативних підприємств, які вигоди дає членство в кооперативі.

Для здійснення інформаційно-роз’яснювальної роботи можна використати різноманітні методи.

Інформаційні збори – дають змогу потенційним членам кооперативу відкрито обговорити зазначенні та інші питання із запрошенням консультанта – спеціаліста.

Усна інформація, яку потенційні члени одержать на зборах, може бути доповнена друкованими інформаційними матеріалами.

Важливою умовою успіху у створенні та початку діяльності кооперативу є залучення ініціативною групою на всіх етапах роботи спеціалістів - консультантів юридичного, економічного, фінансового, бухгалтерського та інших профілів.

До обґрунтування ідеї створення кооперативу важливо залучити спеціалістів-технологів, економістів, маркетологів, фінансистів.

На всіх етапах створення і становлення кооперативу важливо мати консультанта з питань організації кооперативів і кооперативної діяльності.

Непрофесійний підхід до формування кооперативу може в кінцевому підсумку або унеможливити втілення кооперативної ідеї в життя, або обумовити створення псевдо кооперативу, який не дасть очікуваного ефекту, що призведе до його самоліквідації.

Головним чинником організації та успішної діяльності кооперативу є економічна потреба, з визначення якої починається обґрунтування необхідності та доцільності групових дій сільськогосподарських товаровиробників на кооперативних засадах. Вона виявляється шляхом:

- проведення обстеження за спеціально розробленою анкетою з метою виявлення причин зменшення виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в зоні діяльності майбутнього кооперативу;

- аналізу структури собівартості виробництва основних видів товарної продукції в господарствах даної зони;

- аналізу динаміки цін упродовж кількох років на продукцію у зоні майбутньої діяльності кооперативу;

- аналізу рівня товарності особистих підсобних господарств та інших малоземельних суб’єктів господарювання;

- зіставлення споживчих ринкових і міжгалузевих цін на продукцію в регіональному продуктовому підкомплексі;

- аналізу наявності оптових ринків і доступу до них сільськогосподарських товаровиробників;

- аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських товаровиробників даного регіону;

- аналіз руху продукції на внутрішній та зовнішній ринки від сільськогосподарського товаровиробника та до нього по комерційних маркетингових каналах.

Серед виявлення економічних проблем для початкового створення кооперативу доцільно вибрати ту, вирішення якої можна розпочати з меншим капіталом та з меншою кількістю членів-клієнтів.

Характер вибраної проблеми визначає вибір виду кооперативу та предмету його діяльності. У межах чинного законодавства України кооперативи залежно від виду діяльності поділяються на переробні (ті, що займаються переробкою сільськогосподарської сировини, вони можуть бути і переробно-збутовими), заготівельно-збутові (здійснюють заготівлю, зберігання, перед продажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги), постачальницькі (створюються з метою закупівлі та постачання своїм членам засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам), сервісні (здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні роботи, ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу), багатофункціональні (поєднують кілька видів діяльності).

Із зазначених видів кооперативів вибирається той, який дає змогу вирішити виявлену економічну проблему з найбільшим економічним результатом.

Початковим втіленням в життя ідеї створення кооперативу є базовий бізнес-план. Мета його розробки:

- упевнитися самим членам ініціативної групи і переконати потенційних членів-клієнтів кооперативу в економічній доцільності створення кооперативу;

- довести реальність його створення;

- визначити умови, дотримання яких забезпечить нормальне функціонування новоствореного кооперативу;

- накреслити стратегію завоювання сільськогосподарськими товаровиробниками через свій кооператив ніші на місцевому, регіональному чи національному ринках;

- переконати кредиторів, постачальників, інших ділових партнерів у конкуренто і платоспроможності створюваного кооперативу;

- передбачити ризики та способи їх усунення;

Базовий бізнес-план складається на термін, упродовж якого кооператив виходить на проектний рівень освоєння виробничих потужностей. Якщо створення кооперативу пов’язують із залученням кредиту, то враховують також термін виконання кредитних зобов’язань.

Основне джерело формування – це базовий капітал який необхідний для створення кооперативу.

Потреба в капіталі виникає вже в процесі підготовки та здійснення реєстрації кооперативу і пов’язана з витратами на:

- гонорари юристу;

- оплату нотаріального посвідчення установчих та інших документів;

- оплату праці спеціалістів;

- телефонні переговори, тиражування документів, відрядження;

- реєстраційні процедури;

- оплату виготовлення печатки, штампу;

Основна частина капіталу спрямовується на формування матеріально - технічної бази кооперативних формувань(основні фонди).

Наступний напрям використання коштів – поточні витрати (обіговий капітал).

Оборотний капітал може бути отриманий через короткострокові позики (на термін до 1 року). Новостворений кооператив може отримати лише частину своїх оборотних фондів завдяки короткостроковим позикам. Інша частина має покриватися внесками членів кооперативу.

Джерелами отримання короткострокових кредитів можуть бути кредитні спілки, комерційні банки, кошти членів кооперативу.

Важливим джерелом капіталу для новоствореного кооперативу можуть бути внески асоційованих членів.

Згідно з чинним законодавством асоційованим членом кооперативу може стати будь-яка фізична або юридична особа, яка визнає статут кооперативу та вносить пай у його пайовий фонд з метою одержання на свій пай встановлених чинним законодавством та статутом нарахувань. Асоційований член вносить пай за власним бажанням.

Доцільність створення спільними зусиллями сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів може привабити насамперед підприємства тих переробних галузей, які у кризовий період найбільше згорнули виробництво. За їх участю можуть створюватися переробні, переробно-збутові з постачальницькими функціями та багатофункціональні кооперативи.

Участь несільськогосподарських підприємств АПК у створенні сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з урахуванням зазначених вище чинників може здійснюватися шляхом:

1) Асоційованого членства;

2) Реорганізації;

3) Ліквідації.

За першим варіантом несільськогосподарське підприємство АПК (молокозавод, комбікормовий завод, елеватор) як юридична особа визначеної організаційно-правової форми бере участь частиною свого майна у створенні сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу як асоційований член.

Другий варіант може використовуватися у разі, коли співвласники несільськогосподарських підприємств є сільськогосподарські товаровиробники, які ініціюють реорганізацію цього підприємства з метою створення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу.

Реорганізація підприємства – процес створення на базі існуючого підприємства одного чи декількох підприємств інших організаційно-правових форм шляхом розподілу, виділення, перетворення шляхом злиття або приєднання.

Злиття декількох акціонерних товариств з метою створення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу можливе за тих самих вихідних умов, що й у разі перетворення окремого акціонерного товариства і припускає таку саму послідовність.

Приєднання – процес, коли одне підприємство приєднується до іншого і до останнього переходять усі майнові права та зобов’язання приєднаного підприємства.

Третій варіант виникає, коли власники підприємства АПК приймають рішення що до його ліквідації і взяття участі майном, що залишилося, у формуванні матеріальної бази вже існуючого кооперативу або кооперативу, що створюється.