Узгодженість між фінансовою та монетарною політиками

 

В аналітичній економіці точиться гостра полеміка з приводу використання фіскального і монетарного інструмента для стабілізації національної економіки. Центральними пунктами полеміки є такі 2 питання. По-перше, що дає кращі результати в стабілізації економіки – активне застосування фіскальних і монетарних інструментів чи їх невикористання? Інакше кажучи, якою має бути економічна політика – активною чи пасивною? По-друге, чи в проведенні економічної політики доцільніше дотримуватися заздалегідь установлених правил, чи творці економічної політики повинні оперативно реагувати на зміни економічних умов? Або іншими словами: має бути економічна політика дискреційною, тобто ґрунтуватися на свободі дій державних мужів, чи базуватися на постійних правилах?

Для проведення монетарної політики економісти пропонують такі 3 правила. Перше з них запропонували монетаристи, які справляють нині значний вплив на формування економічної політики в багатьох країнах світу. Вони вважають, що економіка, яка ґрунтується на приватній власності, – стабільна, а економічна політика – дестабілізує її. Стрижнем філософії економіки монетаризму є грошове правило: оптимальна монетарна політика ґрунтується на зростанні пропозиції грошей установленим темпом, який не залежить від економічних умов.

Монетаристи стверджують, що монетарна політика, яку проводять відповідно до грошового правила, має незаперечну перевагу над дискреційною фіскальною і дискреційною монетарною політикою, оскільки постійний темп зростання грошей (від 3% до5 % щорічно) усуває джерело нестабільності в національній економіці. Цим джерелом, на їхню думку, є мінливість монетарної політики. Згідно з монетаристським підходом, усі прояви макроекономічної нестабільності спричинюються коливаннями пропозиції грошей. Підтримання усталених низьких темпів зростання пропозиції грошей стабілізує ціни і рівень зайнятості, а фактичний рівень національного виробництва збігається з природним.

Однак більшість економістів уважають, що грошове правило не є найкращим дороговказом для монетарної політики. Річ у тім, що постійний темп зростання грошей стабілізує сукупний попит лиш за постійної швидкості обігу грошей. Внаслідок різних збурень швидкість обігу грошей у національній економіці змінюється. Тому на думку представників основного потоку макроекономіки, в умовах збурень в економіці монетарна політика має передбачити зміни темпів зростання грошової маси.

Ще одне правило, які пропонують економісти стосовно монетарної політики, полягає в тому, що вона має підтримувати певні темпи зростання національного ВВП. Проведення монетарної політики відповідно до цьго правила зводиться до того, що центральний банк країни заздалегідь оголошує про заплановані значення темпів зростання номінального ВВП. Якщо фактичні темпи зростання номінального ВВП нижчі від запланованих, то ЦБ проводить стимулюючу політику – підвищує темпи зростання грошової маси. І навпаки, коли темпи зростання ВВП перевищують заплановані, то банк знижує темпи зростання грошової маси, що стимулює збільшення сукупного. Це, безперечно, варіант активної монетарної політики, яка проводиться відповідно до заздалегідь установленого правила. Багато економістів віддають цьому правилу перевагу порівняно з грошовим правилом, вони вважають, що така монетарна політика забезпечить вищу стабільність обсягу виробництва й рівня цін, бо вона пристосовується до змін швидкості обігу грошей.

Нарешті, економісти пропонують третє правило проведення монетарної політики: контроль за рівнем цін. За цим правилом, ЦБ оголошує планові показники зміни рівня цін. Коли фактичні темпи інфляції перевищують заплановані, то ЦБ знижує темп зростання грошової маси. І навпаки, банк підвищує темпи зростання грошової маси, коли фактичні темпи інфляції нижчі від запланованих. Отже, орієнтація ЦБ на темпи зростання номінального ВВП чи рівня цін захищає національну економіку від збурень, пов’язаних зі зміною швидкості обігу грошей.

Чимало економістів і політиків пропонують правила і для проведення фіскальної політики. Серед них найважливішими є правило щорічно збалансованого бюджету. За цим правилом, державні видатки не мають перевищувати надходжень до державного бюджету. Одна група економістів обґрунтовує необхідність щорічно збалансованого бюджету небезпекою бюджетних дефіцитів і зростанням державного боргу. Інша група вважає, що бюджет потрібно щорічно збалансовувати, аби обмежити зростання державного сектора, який знижує ефективність функціонування національної економіки. Згідно з цим поглядом, дефіцити бюджету дають змогу політикам розвивати різні програми і дарувати суспільству вигоди без поточного зростання податків, потрібних для оплати цих програм. Ця група економістів розглядає бюджетні дефіцити як вияв фундаментальної проблеми – зазіхання держави на приватний сектор.

Однак більшість економістів нині переконані, що вимога щорічно збалансованого бюджету несумісна з фіскальною діяльністю держави. По-перше, наявність дефіциту або надлишку бюджету може допомагати стабілізувати національну економіку. І навпаки, щорічно збалансований бюджет посилює економічні коливання. Наприклад, у фазі спаду дотримання вимог щорічно збалансованого бюджету означало б підвищення податків або зниження державних видатків, або одночасне здійснення обох цих заходів, що ще більше скоротило б сукупний попит і поглибило спад. Крім того, вимога щорічно збалансованого бюджету зводила б нанівець дію автома­тичних стабілізаторів, як-от податки і трансферти. Коли економіка входить у фазу спаду, податки автоматично зменшуються, а трансфертні платежі автоматично зростають. Отже, стабілізація національної економіки досягається коштом дефіциту державного бюджету.

По-друге, бюджетний дефіцит можна використати для пере­міщення частини податкового тягаря на плечі майбутніх поколінь. Економісти часто підкреслюють таку обставину. Якщо нинішні покоління борються за свободу країни чи здійснюють реіндустріалізацію національної економіки, то майбутні користуватимуться плодами цих зусиль. Тому нинішня генерація може фінансувати ведення війни чи реіндустріалізацію країни за рахунок бюджетних дефіцитів, перекладаючи частину видатків на своїх нащадків.

Ще одна група економістів пропонує для проведення фіскальної політики правило циклічно збалансованого бюджету. Відповідно до нього бюджет не обов'язково має бути збалансованим щорічно; достатньо, щоб він був збалансований за весь діловий цикл. Фіскальні заходи уряду мають сприяти нейтралізації бюджетного дефіциту, що виникає в роки спаду, за рахунок бюджетних надлишків у роки піднесення. Проте проведення фіскальної політики відповідно до цього правила ускладнювалося б тим, що глибина спаду і піднесення, а водночас і розміри надлишку чи дефіциту бюджету, не збігаються.

Унаслідок цих обставин значна частина економістів відкидає правила щорічно збалансованого і циклічно збалансованого бюджету і дотримується концепції функціональних фінансів. Згідно з цією концепцією, питання про збалансування бюджету не є головним, бо мета фіскальної політики — досягнення рівноваги національної економіки, а не бюджету. Якщо шлях до цієї мети супроводжується великим і дедалі більшим державним боргом, то проблема збалансованого бюджету відсувається на другий план. За цим підходом, проблеми, пов'язані з бюджетними дефіцитами, є менш суттєвими, ніж макроекономічна стабільність. Державний бюджет становить передовсім інструмент підтримання стабільності економіки. Як фінансувати державні видатки — через підвищення податків чи через державну позику — залежить від наявних економічних умов.

Прихильники концепції функціональних фінансів стверджують, що у фазі піднесення податкові надходження автоматично збільшуються, що усуває дефіцит бюджету. Крім того, державний борг не такий обтяжливий, як уважає більшість людей, бо можливості уряду фінансувати дефіцити практично безмежні: підвищення податків, емісія грошей тощо.

 

ВИСНОВОК

 

Кредитно-грошова політика відіграє важливу роль у політиці держави. Одним з найважливіших міністерств держави є Міністерство Фінансів, що проводить кредитно-грошову політику відповідно до завдань і цілей розвитку держави й суспільства. Не дивно, що Міністерству Фінансів підвладно досить багато різних структур, наприклад таких, як Центральний банк. Дуже багато органів (міністерства, відомства, комітети, відділи) проводять політику держави у різних областях, прямо або побічно пов'язаних з економікою.

З погляду економіки й грошового обігу контроль над кредитом покликаний орієнтувати емісію грошей на досягнення економічних і фінансових завдань уряду; у цілому державні органи покликані забезпечити розподіл кредитів на користь приватних осіб, підприємств і при необхідності держави в такому обсязі, під такий відсоток і на такі строки, які найбільше відповідають інтересам суспільства.

У ринковій системі держава - не чарівне джерело коштів, а лише механізм, призначений для того, щоб одні громадяни (з більше високим доходом) платили - через податки - іншим (тим, що отримують менший дохід). У нових умовах головними факторами благополуччя особистості стають її ініціатива, прагнення до персональної активності, готовність самої вибирати варіанти економічних рішень.

На сучасному ж етапі розвитку, в епоху бурхливих змін на світовій арені, особливої важливості набули питання, пов’язані з системами державного регулювання. Вважаю, що не треба доводити того, що від методів та інструментів державного регулювання залежить демократичний устрій в суспільстві. У цьому науковому дослідженні, я детально зупинилася на інструментах монетарної політики. Після розгляду питання можна сказати:

*  основними інструментами регулювання грошової маси в цей час в світовій економіці є операції на відкритому ринку. Шляхом купівлі та продажу на відкритому ринку казначейських цінних паперів, центральний банк може здійснити вливання резервів в кредитну систему держави або вилучити їх з обороту. Операції на відкритому ринку проводяться центральним банком спільно з групою дорідних банків та інших фінансово-кредитних закладів;

*  серед інструментів монетарної політики зміна Банковської облікової ставки займає друге місце за значенням після політики центрального банку на відкритому ринку;

*  третім інструментом монетарної політики є зміна норми обов’язкових резервів. Цей інструмент, на думку спеціалістів, які займаються цією проблемою, є найбільш потужним, але в той же час достатньо грубим, оскільки торкається основ усієї Банковської системи. Навіть незначна зміна норми обов’язкових резервів може викликати значні зміни в об’ємі банківських депозитів та кредитів, тому вживається цей інструмент у виключних випадках.

Розглядаючи особливості проведення монетарної політики на сучасному етапі, потрібно визначити, що сучасні теоретичні моделі монетарной політики становлять синтетичну модель, що базується і на кейнсіанскiх і на монетаристських підходах, а також враховуючи і інші точки зору, існуючі в теорії грошей, вибираючи раціональне в кожної із них.

В довгостроковому періоді в грошово-кредитної політиці сьогодні переважає монетаристський підхід. Разом із тим, держава не відмовляється в краткоскратко строковому періоді від впливу на процент в цілях швидкого економічного маневрування.

Після розглядання поданої роботи стає явним, що подальший розвиток та процвітання нашої молодої держави на сучасному етапі у багатьох аспектах залежить від формування системи державного регулювання, та зокрема від монетарної політики України.

ДОДАТКИ

 

Табл. Зміна облікової ставки

2004р.			2005р.	2006р.	2007р.	2008р.
вересень	жовтень	листопад	серпень	жовтень	травень	січень	квітень
7-7,5%	До 8%	9%	До9,5%	до 8,5%	8%	8%-10%	12%

 

Табл. Показники стану економіки(з квітня 2008р.)

ІСЦ	Монетарна база	Помірні темпи збільшення грошової маси
109,7%	Зменшилась на 3,9%	На 5,1%

 

Табл. Основні засади грошово-кредитної політики на 2007р.

Темпи приросту грошової маси	Грошова маса
	листопад	січень-листопад
28%-33%	збільшилась на 3,4% (366,3 млрд. грн.)	на 40,3%

 

Табл. Облікова ставка НБУ (1993-2008рр.)

Початок періоду	Кінець періоду	%, річних
01.01.2008		10.0%
01.06.2007	01.12.2007	8.0%
10.06.2006	31.05.2007	8.5%
10.08.2005	09.06.2006	9.5%
09.11.2004	09.08.2005	9.0%
07.10.2004	08.11.2004	8.0%
09.06.2004	06.10.2004	7.5%
05.12.2002	08.06.2004	7.0%
05.07.2002	04.12.2002	8.0%
04.04.2002	04.07.2002	10.0%
11.03.2002	03.04.2002	11.5%
10.12.2001	10.03.2002	12.5%
10.09.2001	09.12.2001	15%
09.08.2001	09.09.2001	17%
11.06.2001	08.08.2001	19%
07.04.2001	11.06.2001	21%
10.03.2001	06.04.2001	25%
15.08.2000	09.03.2001	27%
10.04.2000	14.08.2000	29%
24.03.2000	09.04.2000	32%
01.02.2000	23.03.2000	35%
24.05.1999	31.01.2000	45%
28.04.1999	23.05.1999	50%
05.04.1999	27.04.1999	57%
21.12.1998	04.04.1999	60%
07.07.1998	20.12.1998	82%
29.05.1998	06.07.1998	51%
21.05.1998	28.05.1998	45%
18.03.1998	20.05.1998	41%
06.02.1998	17.03.1998	44%
24.11.1997	05.02.1998	35%
15.11.1997	23.11.1997	25%
01.11.1997	14.11.1997	17%
05.08.1997	31.10.1997	16%
08.07.1997	04.08.1997	18%
26.05.1997	07.07.1997	21%
08.03.1997	25.05.1997	25%
10.01.1997	07.03.1997	35%
02.07.1996	09.01.1997	40%
07.06.1996	01.07.1996	50%
22.05.1996	06.06.1996	63%
25.04.1996	21.05.1996	70%
08.04.1996	24.04.1996	75%
01.04.1996	07.04.1996	85%
26.03.1996	31.03.1996	90%
04.03.1996	25.03.1996	98%
01.01.1996	03.03.1996	105%
01.12.1995	31.12.1995	110%
10.10.1995	30.11.1995	95%
21.08.1995	09.10.1995	70%
15.07.1995	20.08.1995	60%
07.06.1995	14.07.1995	75%
01.05.1995	06.06.1995	96%
07.04.1995	30.04.1995	150%
29.03.1995	06.04.1995	170%
10.03.1995	28.03.1995	204%
25.12.1994	09.03.1995	252%
25.10.1994	24.12.1994	300%
17.08.1994	24.10.1994	140%
01.08.1994	16.08.1994	175%
01.07.1994	31.07.1994	190%
	30.06.1994	240%