Розвиток соціально-культурної сфери.

Кількість отриманих пільг в оподаткуванні станом на 01.10.02 розглянемо в вигляді діаграми 1:

Діаграма 1

 

 

РОЗДІЛ З

ПРОБЛЕМИ ТА ЕКОНОМІЧНІ ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

СТЯГНЕННЯ ПДВ

3.1. Недоліки та напрямки реформування ПДВ в сучасних умовах господарювання

Дія ПДВ лягає тяжким тягарем не тільки на підприємство, але й на кінцевого споживача, тобто на населення. Адже ще тільки купуючи сировину і матеріали, необхідні для виробництва продукції, підприємство вже сплачує 20%, які йдуть до державного бюджету. Реалізуючи свою продукцію, підприємство бере з покупців понад ціну ще 20% її вартості, які також йдуть державі. Вже тільки ці наведені факти переконливо свідчать про несправедливість ПДВ у соціальному плані, оскільки цим податком обкладаються не одержані підприємством доходи, а його витрати, пов'язані з виробництвом, причому підприємство, в кінцевому випадку, сплачує лише різницю між сплаченими та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці продукції, які є кінцевими споживачами, в результаті чого купівельна спроможність населення різко падає через зростання цін, рівень споживання скорочується, а отже, скорочується і обсяг виробництва водночас полегшуючи доступ на внутрішній ринок дешевим імпортним товаром і сприяючи тим самим інвестуванню економіки іноземних держав, а не підтримці вітчизняного виробника.

Всі ці взаємопов'язані загальні проблеми з ПДВ виникають з інших, більш конкретних проблем. Тому для розв'язання проблем загального характеру необхідно проаналізувати та знайти шляхи вирішення тих проблем, які пов'язані з чинним законодавством щодо ПДВ. Розглянемо їх більш детально.

Необхідно звернути увагу на дату виникнення податкових зобов'язань. Цією датою при отриманні підприємством грошових коштів в якості авансу або передплати вважається день зарахування цих коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому не має значення, чи відвантажена по цій операції продукція (товар) покупцю. Введення такого принципу визначення дати виникнення об'єкту оподаткування ПДВ говорить про те, що вже в котрий раз законодавці відійшли від принципу ввести податок на додану вартість, а не податок з обороту, так як підприємство, отримавши аванс (передплату) ще могло не понести по цій операції ніяких затрат, тому й немає підстав говорити про те, що створена додана вартість.

Передплата, аванс за продукцію, по якій виробник ще не поніс ніяких витрат, включається в його валовий доход і по ним також стягується ПДВ. Реальні витрати, припустимо, будуть тільки в наступному місяці. Виходить, що в цьому випадку ПДВ буде сплачуватися за рахунок оборотних коштів виробника. А як їх відшкодовувати в наступному місяці?

У вітчизняних економічних умовах значний розрив у часі між моментом виникнення податкових зобов'язань (відвантаження продукції) і моментом надходження коштів за цю продукцію (або й відсутність останнього моменту) призведе до суттєвого відволікання обігових коштів підприємств, що може спричинити банкрутство частини з них і у кінцевому рахунку-скорочення обсягу ВВП.

Цей податок у багатьох випадках змушує підприємства перераховувати кошти до бюджету ще до того, як продукцію вироблено та реалізовано, що в умовах інфляції зобов'язує їх мати у своєму розпорядженні значно більше, ніж необхідно, обігових коштів. Цей податок виконує не властиву податкам функцію конфіскації фондів відшкодування. Тому можливо було б доцільно здійснити диференціацію ставок ПДВ за окремими видами продукції, що має різний рівень рентабельності з об'єктивних причин.

Так як зараз багато підприємств відшкодовують ПДВ із держбюджету і до того ж на їх розвиток і підтримку кошти виділяються також з держбюджету, то треба розглянути як впливає ПДВ на формування доходної частини бюджету, адже ПДВ являється фіскальним податком, тобто саме за рахунок надходжень від сплати ПДВ в основному і поповнюється державний бюджет

Але як відомо, щодо ПДВ, у нас завжди були проблеми з поповненням, державного бюджету. Тому розглянемо надходження коштів за рахунок ПДВ до держбюджету ще за часів його впровадження.

Але як відомо, при підвищеній податковій ставці платники податку всіма зусиллями намагаються ухилитися від сплати податку. 1 тільки з 1995 року ставку ПДВ знизили і встановили на рівні 20%.

Крім цього, ще однією проблемою зменшення платників в бюджет мажна вважати бартеризацію української економіки. Бартерні операції складають більше 41 % об'єму всіх продаж. Це значить, що ПДВ нараховується і кладеться на картотеку - в недоотримання, тобто гроші не надходять в бюджет.

Що ж стосується до великої кількості пільг з ПДВ, то тут не можна однозначно сказати: погано це чи ні.

Але виходячи із даних діаграми 1 ми можемо сказати, що в порівнянні з іншими основними податками, бюджет найбільше втрачає саме за рахунок пільг з ПДВ.

Але поряд з цим, за рахунок надання пільг, можна вирішити також два основних завдання:

- захистити інтереси малозабезпечених верств населення;

- стимулювати виробництво пріоритетних товарів, робіт та послуг.

Тож не дивлячись на недоліки надання пільг, я вважаю, що все-таки в зв'язку з тяжкою економічною ситуацією в нашій країні, така кількість пільг виправдана. До того ж можна було б розширити перелік пільг щодо товарів першої необхідності саме для того щоб захистити малозабезпечені верстви населення. Також для вирішення вищезгаданих проблем потрібно створити фонд відшкодувань для сплати ПДВ, необхідно узаконити механізм відшкодувань і налагодити контроль за використанням коштів за призначенням.

Якщо порівняти правомірність використання ПДВ для поповнення доходної частити бюджету з тяжкою економічною ситуацією, що склалася в Україні, то ситуація з надходженнями від ПДВ, складається на користь бюджету. Дефіцит бюджету, інфляційні процеси, державний борг, високі темпи, спаду виробництва створили умови коли із зародженням ринкових основ господарювання в Україні рівень збільшення цін відхилився від рівня доходів кінцевих споживачів, У такому випадку виробник конкретної продукції, купивши сировину, матеріали, комплектуючі вироби, обладнання за ціною, збільшеною на суму ПДВ, змушений також підвищувати ціну на власні вироби на суму ПДВ, адже інакше матиме збиткове виробництво. Вироби потрапляють на ринок, де їх купують як працівники виробничої, так і невиробничої сфери. У зв'язку з тим, що ціна зросла, необхідно підвищувати обсяг коштів, призначених для сплати заробітної платні, пенсій, стипендій і т.п. Звідки ж їх взяти? Звичайно, використовують ту суму ПДВ, що надійшла як доходи до бюджету плюс емісійні кошти. Таким чином, кожний новий виток спричинятиме новому підвищенню цін. Про зменшення дефіциту бюджету у такій ситуації за допомогою сум ПДВ необхідно забути.

Ще однією глобальною проблемою стосовно ПДВ є його ставка. В сучасних умовах низької заробітної платні переважної частини населення, постійної затримки її виплати, тяжкої економічної ситуації ставка ПДВ все-таки завищена. Я вважаю, що на період подолання економічної кризи доцільно було б знизити ставку до 10-15% з метою розширення сукупного суспільного попиту. А також можна було б ввести декілька податкових ставок для різних груп товарів.

При зменшеній ставці податку у суб'єктів господарювання можуть з'явитися додаткові стимули для збільшення обсягів виробництва продукції та надання послуг, в результаті чого буде мати місце розширення бази оподаткування та, у кінцевому рахунку, зростання загальної суми доходів бюджету. Нарешті, зменшення податкового тиску може сприяти збільшенню доходів населення та зростанню сукупного попиту.