Економічна природа та значення ПДВ

На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. В зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись.

Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин. Зроблено за короткий час досить багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і відображено (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою.

Існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятись в конкретній країні. До них належать прямі і не прямі податки, та інші збори й обов'язкові платежі. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Одним із основних видів непрямих податків є ПДВ.

Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.

Слід зазначити, що становлення податку на додану вартість в Україні проходило в 2 етапи: до 01.10.1997 року і після.

Коротко підсумовуючи викладене, можна визначити основні риси діючої до 01.10.1997 року системи оподаткування добавленої вартості.

• відсутній механізм бюджетної компенсації стійкого дебетового сальдо;

• відсутні правила інфляційної нейтральності;

• ПДВ є розподільчим податком, зобов'язання бюджетів різних рівнів, щодо
компенсацій не визначені;

• момент виникнення права на кредитування визначається за принципом
обліку собівартості ПДВ, сплаченій у ціні товарних запасів, не зменшує
податкових зобов'язань; ПДВ, сплаченій у ціні капітальних товарів,
амортизується;

• податкове поле зруйновано численними пільгами в 1995 році при базовій
ставці 20 % середня ставка податкових вилучень (до загальних обсягів
реалізації) становить 11%.

Декретом про ПДВ ми керувались трохи не п'ять років. Хоча недоліків було чимало (про що викладено вище), проте декрет діяв. До нього звикли. Він (декрет) передбачав різний підхід до оподаткування товаровиробника і торгівлі. Усі розуміли: необхідні зміни.

Другий етап становлення податку на додану вартість розпочався із змін, які знайшли своє втілення в законопроекті прийнятому Верховною Радою України як закон 03.04.97 р. І введеному в дію з 1 жовтня 1997 року, до окремих статей якого згодом було внесено значну кількість поправок і змін.

Згідно цього Закону механізм оподаткування податком на додану вартість у корені змінився, а саме:

1. Чистий податок, що підлягає сплаті до бюджету, враховується як різниця
між сумою податку, нарахованого при реалізації товарів (робіт, послуг) і
сумою податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за
придбані товари (виконані роботи, надані послуги) матеріальні ресурси,
паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу
відповідно до ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" та податку
за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на
облік нематеріальні активи (вартість майнових та інших прав, лщензій
та інше). Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України № 14-92 "Про
податок на добавлену вартість" від 26.12.92 р. Вказаний механізм
оподаткування ПДВ діяв щодо підприємств виробників продукції. З
введенням в дію Закону України "Про податок на додану вартість" №
168/97-ВР від 03.04.97 р. Введений механізм поширюється і на
підприємства торгівлі та посередницької діяльності.

2. ПДВ, сплачений у ціні придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу основних фондів чи нематеріальних активів, що
підлягають амортизації (тобто відносяться до податкового кредиту).
Платник ПДВ має право на отримання податкового кредиту тільки за

умови, якщо придбання будь-якого товару підтверджується податковими чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом, прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Введено податковий облік, згідно з яким є обов'язковим для платників податку при здійсненні продажу товарів (робіт, послуг) надання податкової накладної.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітнім податковим документом, і одночасно розрахунковим документом, який повинен зберігатись протягом строку, передбаченого законодавством із сплати податків.

При отриманні податкових накладних, платники заносять їх до книги обліку придбання товарів, а при виписці - до книги обліку продажу товарів.

На підставі даних книг обліку продажу та придбання товарів заповнюється податкова декларація по податку на додану вартість.^и°^{датки231}

Усі доходи від ПДВ спрямовуються до центрального (державного) бюджету, "податкові заліки" по податку на додану вартість, практично заборонені.

3. Встановлено єдину ставку податку, що становить 20 відсотків до бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг), за винятком операцій звільнених від оподаткування, та операцій до яких застосовуються нульова ставка.

Платником податку є:

- особа, яка визначається платником податку на додану вартість по обсягах
оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), є платником
податку на додану вартість, якщо обсяг здійснюваних ним оподатковуваних
операцій з продажу товарів (робіт, послуг) досяг протягом будь-якого
періоду за останні дванадцять календарних місяців 1200 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. Така особа зобов'язана зареєструватися яка
платник податку.

- особа яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або
отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або
споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не
зареєстрованих як платник податку, у разі, коли такі фізичні особи ввозять
(пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають
оподаткуванню згідно із законодавством;

- особа, що здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з
торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю в умовах сплати ринкового збору в порядку, установленому законодавством;

- особа, яка на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом
пасажирів або вантажів через митну територію України;

- особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету по об'єктах
оподаткування на залізничному транспортні, визначена в порядку,
визначеним Кабінетом Міністрів Україні;

- особа, яка надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів і
витрат, пов'язаних з наданням таких послуг і отриманих (понесених) іншими
особами, які знаходяться в підпорядкуванні такої особи.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі
операцій з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди
(лізингу) і операцій з передачі права власності на об'єкти застави
позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості
заставодавця;

- увезення (пересилання) товарів на митну територію України і отримання
робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або
споживання на митній території України, у тому числі операцій з увезення
(пересилання) майна по договорам оренди (лізингу), застави та іпотеки;

- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і надання
послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території
України.

Не є об'єктом оподаткування операції з:

-   випуску, розміщення і продажу за кошти цінних паперів, емітованих
(випущених в обіг) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним
банком України, Міністерством фінансів України, Державним
казначейством України, органами місцевого самоврядування, включаючи
приватизаційні і компенсаційні папери (сертифікати)^ житлові чеки, земельні бони, а також деривативи; обміну цінних паперів на інші цінні папери, депозитарної, реєстраторської і клірингової діяльності по цінних паперах.

Норми цього підпункту не застосовуються до операцій з продажу бланків дорожніх, банківських особистих чеків, цінних паперів, розрахункових платіжних документів, пластикових (розрахункових карток);

- передача майна орендодавця (лізинго-давця),якии є резидентом, у
користування орендареві (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору
оренди (лізингу) і його повернення орендодавцеві (лізингодавцеві) після
закінчення дії такого договору;

- сплати орендних (лізингових) платежів за умовами договору фінансової
оренди (лізингу) або з умовами договору оренди житлового фонду, що є
основним місцем проживання орендаря;

- передача майна в заставу позикодавцеві (кредитору) згідно з договором
позики і його повернення заставодавцю після закінчення дії такого договору;

- передача кредитором, який є резидентом, об'єкта іпотечного кредиту у
власність або використання позичальником;

- грошових виплат основної суми і відсотків згідно з умовами іпотечного
кредиту;

- надання послуг зі страхування, перебачених Законом України "Про
страхування", соціального і пенсійного страхування;

- обігу валютних цінностей (у тому числі національної і іноземної валюти)
монетарних металів, банкнот і монет Національного банку України, за
винятком тих, що реалізуються для нумізматичних цілей; випуску, обігу і
погашення державних лотерейних квитків, випущених в обіг з дозволу
Міністерства фінансів України, виплаті грошових виграшів, грошових
призів і грошових винагород, продажу негашених поштових марок України,
конвертів і листівок з негашеними поштовими марками України, крім
колекційних марок, листівок і конвертів для філателістичних потреб;

- надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування,
залучення і розміщення і повернення грошових коштів за договорами
позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення; надання, управління і
переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських
доручень особою, яка надала такі кредити, гарантії або доручення;

- торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за
винятком операцій інкасації боргових вимог і факторингу (факторингових
операцій)',

- оплати вартості державних платних послуг, які надають фізичним або
юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування,
і обов'язкові отримання (надання) яких встановлюється законодавством,
включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензій (дозволу), сертифікатів
у вигляді зборів, державного мита та ін.;

- виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій, інших
грошових або майнових виплат фізичним особам за рахунок бюджетів або
соціальних чи страхових фондів у порядку, установленому законом; виплат
дивідендів у грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних
прав), надання брокерських, дилерських послуг з укладання договорів
(контрактів) на торгівлю цінними паперами і деривативами на фондових і
товарних біржах, створену у порядку, передбаченому Законами України
"Про цінні папери і фондів біржу" і "Про товарну біржу";

- передачі основних фондів як внеску до статутних фондів юридичних осіб
для формування їх цілісного майнового комплексу в обмін на їх
корпоративні права; продажу за компенсацію сукупних валових активів
платника податку (з урахування вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.

Під продажем сукупних валових активів слід розуміти продаж підприємствам як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство - покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи;

-  оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних

-  дослідницько-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок

Державного бюджету України;

- безоплатної передачі об'єктів права державної власності в комунальну
власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність,
а також об'єктів права комунальної власності у державну власність, які
перебувають на балансі одних платників податку і передаються на баланс
інших платників податку, якщо такі операції здійснюються за рішенням
Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади органів місцевого самоврядування прийнятими в межах їх повноважень.

На мою думку, Закон про податок на додану вартість найбільш відповідає ринковим умовам господарювання в Україні. Готуючи його, розробники врахували багаторічний досвід багатьох країн. Гадаю, закон задовольнить потреби держави як у частині регулювання економічних правовідносин у країні, так і в частині фіскальної політики.

Закон про податок на додану вартість побудований таким чином, що сприятиме в першу чергу надходженням до бюджету вагомих доходів.

         Крім того, передбачено чимало механізмів щодо його застосування: податкові _§ накладні, книги обліку, ідентифікаційні номери, тощо. До речі саме ці інструменти, що сприяють дієвості закону, й були найбільшим каменем спотикання. Мета розробників полягала в тому, щоб дати платникам податків ключ до ефективного застосування цих важелів.

Роль ПДВ в податковій системі України важко переоцінити. Широка база оподаткування цього універсального акцизу є цінною для фіскальної функції податків. Але щоб конкретний податок, як і податкова система, в цілому, був ефективним не потрібно забувати і про податковий прес, що тисне на платників податку. Тільки завдяки компромісу між максимальною величною залучених податком до бюджету коштів і інтересам платників податок може оптимально виконувати свою місію в фінансовій системі. До цього прагне і Україна, постійно покращує функціонування ПДВ.

Частку ПДВ у структурі доходів зведеного Бюджету України проаналізуємо в таблиці 1.

 

Таблиця І