Проблеми безпритульності і соціальні служби по боротьбі з дитячою злочинністю

 

За місцем проживання "важкі діти" розподілялися таким чином: мешканці Києва і Київської області 609, інших регіонів України - 296, країн СНД- 9. Подібне пропорційне відношення цих явищ і в інших притулках. [1, c.144]

Потрапили в притулок внаслідок: конфліктів у сім'ї, конфліктів у школі, бродяжництва й бездоглядності, жебракування, конфліктів з однолітками, зазнали сексуального або фізичного насильства, загубилися чи були підкинуті, внаслідок порушення житлових прав, вилучені з сім'ї, особистого звернення.

Майже всі діти, які потрапили до притулку, мають статус педагогічно занедбаних, їхній психофізичний стан послаблений, рівень самооцінки низький, спільною рисою для них усіх є порушення норм соціалізації.

Основною метою профілактичної, корекційно-виховної роботи є: виховання у підлітків любові до себе, до людей, до навколишнього світу; розвиток елементарних навичок гігієни, самообслуговування, культури харчування, спілкування та поведінки; сприяння особистісному зростанню неповнолітніх; боротьбі з негативними звичками й головними вадами в розвитку особистості, таких як тривожність, імпульсивність, агресивність, асоціальна поведінка.

Профілактична, корекційно-виховна робота здійснюється на основі індивідуального підходу з урахуванням віку й ступеня розвитку неповнолітніх.

Педагоги використовують прийоми активізації інтелектуальної та емоційної сфери, застосовують такі форми роботи, як бесіди, творча діяльність, малювання, виготовлення альбомів, плакатів, колажів, проведення вікторин, конкурсів, рингів, складання казок.

З 2001 року в Києві працює медико-оздоровчий соціально-реабілітаційний центр, метою функціонування якого є комплексна медико-оздоровча, соціально-психологічна, педагогічна реабілітація й розвиток життєвої компетентності вихованців. Педагогу необхідно знати про існування і роботу центру, щоб більш поширено допомогти своїм вихованцям.

Основні завдання центру:

створення сприятливих умов, максимально наближених до домашніх, для організації життя й розвитку вихованців;

забезпечення соціальних потреб неповнолітніх у своєчасній кваліфікованій медичній, навчально-виховній, психологічній допомозі;

створення умов для формування соціально-адаптивної та соціально-продуктивної особистості;

- забезпечення умов для отримання вихованцями якісної освіти певного рівня (у школі І - III ст.);

-   розроблення та втілення в практику інноваційного змісту, форм і методик навчально-виховного, соціально-психологічного та лікувально-оздоровчого реабілітаційних процесів.

Дослідження причин направлення дітей до цього центру, показало, що такими є:

труднощі виховання дітей в неповних сім'ях - 23%;

низький матеріальний рівень життя - 17%;

нерозуміння між дітьми та батьками - 15%;

алкоголізм батьків - 10%;

проблема емоційного навантаження в багатодітних сім'ях - 8%;

конфлікти між батьками як чинник невротизації дитини - 5%;

байдужість до проблем дитини, недостатність уваги з боку батьків - 5%;

втеча з дому з вини батьків - 3%;

ігнорування дітьми батьків, як дорослих - 3%;

стресовий стан, що пов'язаний зі смертю близьких родичів - 6%;

негативний емоційний стан, що пов'язаний з розлученням батьків - 5%; [1, c.145-146]

У Києві також відкриті два благодійних реабілітаційних центри для неповнолітніх: "Дитяча надія" МФБ "Варнава" і "Отчий дім".

Для виявлення неповнолітніх, схильних до жебракування, токсикоманії, проституції, алкоголю, наркотиків, а також дорослих, що втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, щомісячно районні служби у справах неповнолітніх складають графік і спільно з відділами кримінальної міліції у справах неповнолітніх, відділами освіти, педагогами- організаторам й роботи з дітьми та підлітками за місцем проживання, дільничними інспекторами, працівниками ЖЕКів проводять акції "Діти вулиці", "Підліток", "Вокзал". При проведенні зазначених заходів з адміністрацією приймальників-розподільників для неповнолітніх та притулків для неповнолітніх узгоджують питання про кількість вільних місць для дітей.

Велике значення в роботі з дитячою бездоглядністю й безпритульністю мають профілактичні заходи. Найефективніші з них, на мій погляд, такі:

систематичне виявлення й діагностика девіантної поведінки;

психолого-педагогічна корекція важковиховуваних учнів;

освітньо-виховна робота серед школярів (шкода наркотичних речовин, статеве виховання, правильне висвітлення безпритульності і тієї шкоди, якої вона завдає дитині, введення предмета валеології);

співпраця вчителів і батьків;

організація дозвілля дітей;

проведення соціально-психологічних і соціально-педагогічних програм з запобігання девіантній поведінці підлітків;

виявлення груп бездоглядних учнів;

прогнозування шкільним психологом контингенту дітей, які можуть в майбутньому приєднатися до "дітей вулиці".

Перехід до нової освітньої програми доцільний у зв'язку з новими ринковими відносинами, потребами на ринку праці. Отримавши освіту, дитина повинна бути запитана та мати можливість реалізувати себе як особистість. Тобто як навчання, так і виховання повинні відповідати потребам сьогоднішнього і навіть завтрашнього дня. Це потрібно для того, щоб у майбутньому теперішнє покоління не залишилося "за лаштунками життя".

Організація роботи з безпритульними має враховувати такі умови:

кількість, стать і вік безпритульних;

психофізичний стан;

бажання безпритульного набувати вмінь і навичок у певному виді праці;

соціально-економічне становище місцевості та переважний вид праці;

перспективи розвитку господарства даної місцевості для визначення потрібної кількості робочої сили певних спеціальностей і кваліфікацій.

Іще одна проблема сучасності - організація виробничої праці підлітків гальмується нерозвиненістю ринку й безробіттям у країні, коли навіть висококваліфіковані спеціалісти не мають роботи.

З батьками, які перебувають на обліку, треба проводити профілактичну роботу (бесіди, обстеження житлово-побутових умов «додаток 6», подання психологічної, інформаційно-методичної та гуманітарної допомоги), що має на меті поліпшення становища в даній сім'ї. Якщо така профілактична робота мас позитивний результат, то тоді відпадає потреба в застосуванні до батьків адміністративних заходів, якщо ж ні, служби у справах неповнолітніх мають зібрати матеріали як крайній захід, коли всі можливі методи впливу не дали бажаних результатів, подати позивні заяви до суду про позбавлення батьківських прав або відібрання в батьків дітей без такого позбавлення.

У Києві зайнятість неповнолітніх організовується відповідно до комплексної програми "Молодь міста Києва на 2001-2005 роки" та Київської міської програми "Зайнятість населення на 2002-2004 роки".

Робота з неповнолітніми охоплює різні напрямки. Пріоритетними серед них є: контроль за умовами праці неповнолітніх на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності; направлення до центрів зайнятості з метою працевлаштування, навчання на курсах підвищення кваліфікації або перекваліфікації та для роботи на тимчасових робочих місцях у літній період.

Гарантії працевлаштування неповнолітніх забезпечуються бронюванням робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях міста. Наприклад, на 2003 рік райдержадміністрації ухвалили квоти для неповнолітніх, які в загальній сумі становлять 330 робочих місць, з них для випускників загальноосвітніх шкіл та ПТУ - понад 200, для підлітків, які залишилися без піклування батьків - 22, 15-річним підліткам - 19, звільненим з місць відбуття покарання - 42 робочих місця.

Тим неповнолітнім, які перебувають на обліку, також пропонують усякі варіанти тимчасових та громадських робіт. Проте, така робота, як правило, не влаштовує неповнолітніх.

Організація дозвілля неповнолітніх, їхня зайнятість у гуртках і секціях підліткових клубів за місцем проживання є одним із засобів запобігання правопорушенням та злочинам серед неповнолітніх та дитячій бездоглядності.

На 2003 рік у столиці було 166 підліткових клубів та кімнат школяра, в яких працювало 1 246 гуртків і секцій, які відвідували 16 708 неповнолітніх, з них: дітей-сиріт - 1 123, схильних до правопорушень -2 234, з неблагополучних сімей - 2 165, із багатодітних - 3 044 осіб.[1, c.150]

Профілактичну роботу з запобігання бездоглядності й безпритульності неповнолітніх проводить також Управління сім'ї та молоді. Воно підтримує соціально-просвітницьку роботу серед учнівської молоді міста з профілактики вживання наркотиків та захворюваності на СНІД, розробило програму реабілітаційного центру, який опікується соціальною адаптацією колишніх наркоманів у суспільстві.

Не стоїть осторонь цієї роботи і Молодіжний інформаційний центр. Він випускає єдину в українському телепросторі щотижневу інформаційно-публіцистичну програму "Молодіжна телевізійна служба", в якій висвітлює актуальні для молоді теми: працевлаштування, освіта, студентське життя молоді, громадські, політичні й профспілкові організації, допомога молодим сім'ям. Активно працює і Київський молодіжний центр праці, який є структурним підрозділом Управління у справах сім'ї та молоді і спеціалізується на працевлаштуванні молоді. Основне завдання центру -надання молоді ефективної допомоги з питань тимчасового, сезонного й постійного працевлаштування, правового та економічного захисту, створення нових робочих місць тощо. Вся ця інформація може бути використана вчителем і включена як компонент роботи з важкими учнями. Але необхідний індивідуальний підхід, щоб вирішити, в яку саме організацію необхідно звернутись.

Для окремих категорій учнів встановлено пільги з оплати за навчання в школах естетичного виховання, обслуговування в кінотеатрах, музеях, парках культури та відпочинку за рахунок виділення дотацій з відповідних бюджетів. Діти-сироти, діти-інваліди, діти з багатодітних та малозабезпечених сімей в мистецьких навчальних закладах навчаються безплатно.

З 20 березня 2000 року для дітей, підлітків та юнацтва в рамках програми служби у справах неповнолітніх працює "Телефон довіри". Щодня з 09.00 до 21.00 він анонімно й безкоштовно подає:

невідкладну консультативну допомогу підліткам, які перебувають у кризовому стані чи проблемній ситуації;

консультативно-психологічну, психотерапевтичну та психокорекційну допомогу дітям, батькам і вчителям у кризових ситуаціях;

консультативну допомогу педагогам шкіл, шкільним психологам. "Телефоном довіри" користуються щодня не менш як 50 дітей.

Міський психологічний центр проводить психологічну діагностику, індивідуальні й сімейні консультації; тренінги з профілактики й вирішення конфліктів, особистісного зростання, спілкування, ділового спілкування, тренінги для сімейних пар, а також проводить тематичні семінари-практикуми для батьків і спеціалістів, які працюють з дітьми.

Учням шкіл міста Центр надає психологічну й психокорекційну допомогу. Під час психологічних консультацій неповнолітніх і дорослих найтиповішими є такі проблеми:

- у дітей: страхи - 6,8%; комп'ютерна залежність - 5,3; агресія - 4,5;

проблема спілкування з однолітками - 4; крадіжки - 4;

внутрішньоособистісні проблеми - 3; втеча з домівки - 3;

профорієнтація - 2,9; конфлікти з батьками - 2,7; конфлікти з

вчителями - 2,6; порушення поведінки - 2,4; занижена мотивація навчання або її відсутність - 2,1; знижений життєвий тонус - 2,1; вади пізнавальної сфери - 2%;

- у батьків, опікунів, піклувальників: проблема взаємовідносин з дітьми - 16%; психотравма в сім'ї - 8; насилля в сім'ї - 3%.[1, c.152]

На перший погляд ця інформація не відповідає темі курсової, але її необхідно знати. І це ще одна специфіка роботи з важкими дітьми – якщо вчителю не вдається розв'язати певні проблеми соціального становища дитини, її психічного стану, треба неодмінно звернутись за допомогою до спеціальних служб. План індивідуальної роботи з важкими дітьми передбачає такі міри виховання.

Висновок

Підводячи підсумок роботи хочу зазначити, що поставлена мета була досягнута – досліджені і вивчені методи і принципи роботи з «важкими» дітьми, встановлена необхідність індивідуального підходу, визначена специфіка такої роботи. І ось найголовніше, що я зрозуміла: вся педагогічна діяльність повинна бути пронизана мажором, оптимізмом, і в боротьбі з поганим треба спиратися на добрі початки в душі дітей.

Я повністю погоджуюсь з твердженням, що необхідно не тільки ретельно вивчити своїх вихованців, а й вміти розділити їх проблеми, «відчути» дитину, «розуміти рухи дитячого серця.. А цьому неможливо навчитись за допомогою якихось спеціальних прийомів. Це дається лише завдяки високій емоційно – етичній культурі педагога.»[21,с.23]. Я переконана, що основним джерелом успіху процесу виховання і перевиховання є радість оптимістичного переконання дитини в своїх силах. Ніякий вихователь не зможе затвердити в душі дитини гарне, якщо сама дитина не прагне до цього [21,с.23-27].

Особисто для мене ця тема виявилась дуже цікавою. Всі свої думки і пропозиції були висловлені в основній частині роботи. Хочу запропонувати впровадити для вчителів положення про обов'язкове ознайомлення з психологічними методиками роботи з важкими учнями, детальне знання розвитку і становлення психіки в дітей, усвідомлення правил роботи з дітьми з порушеннями психічного стану та поведінки.

Хотілося б зазначити, що за наших часів деякі засоби майже втрачені. Одним з них є змагання. Але ж його розумне використання може привести до непоганих результатів. Тож я б запропонувала розглянути це як альтернативний засіб чіткому оцінювання, тобто повернення його в практику як одного з методів стимулювання і заохочення.

А взагалі хочеться повернутися до виразу, згаданому у вступі: не має «важких» дітей, а є важкі дорослі. Тож перше ніж братися за таку важку і відповідальну працю, необхідно почати з роботи над собою, адже, якщо вдасться привернути увагу вихованця, зрушити з мертвої точки моральної запущеності, то на довгий час вчитель стає прикладам для наслідування.

Виховати людину – значить виховати в нього перспективні шляхи, по яких розташовується його завтрашня радість.[13, c.562] Виховувати озлоблених, хворих, що жили тривалий час у важких умовах тваринної боротьби за існування дітей не легко. Важким дітям і самим важко. Потрібні велика чуткість, такт спостережливість, готовність прийти на допомогу, підтримати. Де в нас такі педагоги, які б були гідні до цього? «Треба допомогти дітям, на яких всією важкістю пали негоди життя, треба допомогти їм піднятися. На цю роботу повинні йти найкращі люди»[9,c. 235].

Закінчити роботу я б хотіла таким висловом видатного українського педагога і письменника В.А. Сухомлинського: «дитинство – найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє блискуче, самобутне, неповторне життя. І від того, як пройшло дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло в його розум і серце з оточуючого світу, - від цього в визначний степені залежить, якої людиною стане сьогоднішній малюк.».[21, c.12]

Використана література

Академія педагогічних наук України. Інститут проблем виховання. Дитяча бездоглядність та безпритульність: історія, проблеми, пошуки. Оржеховська В.М., Виноградов В.Є., Бондаренко – К. 2004

Воспитание школьников – М. 1988, «Педагогика», март –апрель с.13-23

Воспитание школьников – М.,1989, «Педагогика», ноябрь – декабрь, с3-12

Гарри Шенфельдер – Должны ли дети быть трудными? – М. 1982. «Знание»

Довідник класного керівника, с.3 – 6.

Елена Волкова – Трудные дети или трудные родители? – М. 1992 «Профиздат»

Кочетов А.И. – Мастерство перевоспитания – М.,1986, «Просвещение»

Кочетов А.И., Верцинская Н.Н. – Работа с трудными детьми – М., 1986, «Просвещение»

Крупская Н.К.– Избранные педагогические произведения – М. 1955, Издательство Академии педагогических наук РСФСР

Кузин В.С. – Психология – М.,1974, «Высшая школа»

Лозова В.І.,.Троцко Г.В. – Теоретичні основи виховання – Харків, 2002, «ОВС»

Макаренко А. – Педагогическая поэма – М., 1977, «Молодая гвардия»

Макаренко А.С. – О воспитании – М.1990 Издательство политической литературы. Издание второе

Натанзон Э.Ш. – Трудный школьник и педагогический коллектив – М.,1984, «Просвещение»

Невский И.А. – Трудный успех – М.,1981

Никитин А.Ф. – Проблемы общения и воспитания – Тарту, 1975, т.1 с.49-60

Освіта України №92-93(589) 30 листопада 2004 р. с.10

Павлова М.В. – Педагогическая система А.С.Макаренко и современность – М., 1980, «Высшая школа»

Петрунек В.П., Л.Н.Таран – Нервные дети – М., 1971, «Знание»

Рідна школа №12 грудень 2003р. с.34

Сухомлинский В.А. – О воспитании – М.,1982, Издательство политической литературы, Издание четвёртое

Трудный подросток: причины и следствия – под ред. Татенко – К. «Радянська школа», 1985

Уильям Глассер – Школы без неудачников – М., 1991, «Прогресс»

Щекочихин Ю. – Трудный подросток – М., 1979, «Знание»

Щоденник роботи оперативної групи з дітьми асоціальної поведінки за 2003-2004 навчальний рік зош№90 м. Харкова

Дані з бесіди з завучем з виховної роботи зош № 90 Демочко О.З