Напрями удосконалення системи економічних методів регулювання діяльності комерційних банків 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Напрями удосконалення системи економічних методів регулювання діяльності комерційних банків



Для ефективного банківського нагляду Базельський Комітет з питань банківського нагляду розробив Основні Принципи, маючи на меті забезпечити підсилення глобальної фінансової системи. Недоліки та слабкі місця у банківській системі будь-якої країни, незалежно від того, чи є вона країною, що розвивається, чи економічно розвиненою країною, можуть створити загрозу фінансовій стабільності не тільки всередині такої країни, а й на міжнародному фінансовому ринку. Базельський Комітет з питань банківського нагляду вважає, що застосування Основних Принципів ефективного банківського нагляду усіма країнами буде значним кроком на шляху до покращення фінансової стабільності у кожній окремій країні та в усьому світі, а також забезпечить надійний фундамент для подальшого розвитку ефективних систем нагляду.

Основні принципи ефективного банківського нагляду включають в себе 25 принципів, необхідних для того, щоб система нагляду була ефективною. Ці принципи стосуються наступних речей:

Принцип 1. Цілі, незалежність, повноваження, прозорість та співробітництво: Ефективна система банківського нагляду повинна мати чітко визначені обов`язки і цілі для кожного органу, задіяного у нагляді за діяльністю банків. Кожен такий орган повинен мати операційну незалежність, прозорі процеси, надійне управління і адекватні ресурси та бути зобов’язаним звітуватися за виконання своїх обов’язків. Також необхідною є відповідна законодавча база для здійснення банківського нагляду, включаючи положення щодо надання дозволу на діяльність банківських установ і здійснення постійного нагляду за ними; повноваження вирішувати питання дотримання законів, а також проблеми безпеки і надійності та правового захисту працівників нагляду. Мають бути запроваджені засоби обміну інформацією між органами нагляду та захисту конфіденційності такої інформації.

• Принцип 2. Дозволені види діяльності: Дозволені види діяльності установ, які підлягають ліцензуванню і нагляду як банки, мають бути чітко визначені, а вживання слова «банк» у назвах має контролюватися якомога ширше.

• Принцип 3. Критерії ліцензування: Орган, що здійснює ліцензування, повинен мати повноваження встановлювати критерії і відхиляти заяви від установ, які не відповідають встановленим стандартам. Процес ліцензування, як мінімум, має складатися з оцінки структури власності і управління банку та його розширеної групи, включаючи придатність і відповідність директорів і вищого керівництва, оцінки стратегічного і операційного плану банку, внутрішнього контролю і управління ризиками, а також прогнозованого фінансового стану, у тому числі капітальної бази. У разі, якщо пропонованим власником або материнською організацією є іноземний банк, необхідно отримати попередню згоду від органу нагляду країни походження банку.

• Принцип 4. Передача часток істотної участі: Орган нагляду має повноваження розглядати і відхиляти будь-які пропозиції щодо передачі іншим сторонам часток істотної участі або контрольних пакетів акцій в існуючих банках, які знаходяться в прямому або опосередкованому володінні.

• Принцип 5. Основні придбання: Орган нагляду повинен мати повноваження перевіряти за встановленими критеріями основні придбання чи вкладення банку, у тому числі організацію транскордонних операцій, підтверджуючи, що корпоративні утворення чи структури не наражають банки на небажані ризики або не перешкоджають ефективному нагляду.

• Принцип 6. Достатність капіталу: Органи нагляду повинні встановлювати для банків розумні і відповідні мінімальні вимоги щодо достатності капіталу, що відображають ризики, на які наражається банк, і визначати складові капіталу, зважаючи на його здатність покривати збитки. Принаймні для банків, які здійснюють міжнародну діяльність, ці вимоги не повинні бути нижчими, ніж встановлені Базельською угодою про капітал.

• Принцип 7. Процес управління ризиками: Органи нагляду повинні пересвідчитися в наявності у банків та банківських груп процедур для всебічного управління ризиками (включаючи відповідний контроль з боку Ради банку та вищого керівництва) для визначення, оцінки, моніторингу і контролю або зменшення усіх суттєвих ризиків, а також для оцінки їх загальної достатності капіталу по відношенню до їх профілю ризиків. Ці процеси повинні бути відповідними розміру і складності установи.

• Принцип 8. Кредитний ризик: Органи нагляду повинні пересвідчитися, що у банках існує процес управління кредитним ризиком, який враховує профіль ризиків установи, а також є пруденційні принципи і процедури для визначення, оцінки, моніторингу і контролю кредитного ризику (включаючи ризик контрагента). Це має включати процедури надання кредитів і здійснення інвестицій, оцінку якості таких кредитів і інвестицій та поточне управління кредитним і інвестиційним портфелями.

• Принцип 9. Проблемні активи і резерви для відшкодування можливих втрат: Органи нагляду мають бути переконані у тому, що банки встановлюють і дотримуються адекватних принципів і процесів управління проблемними активами та оцінки достатності резервів для відшкодування можливих втрат.

• Принцип 10. Обмеження на великі сумарні обсяги наданих кредитів (максимальний розмір ризику): Органи нагляду повинні пересвідчитися у тому, що банки мають політику та процедури, які дають можливість керівництву визначати й керувати концентраціями у портфелі, і органи нагляду мають встановлювати пруденційні ліміти для обмеження максимального розміру ризику щодо окремих осіб або груп пов’язаних осіб.

• Принцип 11. Кредитування споріднених осіб: З метою запобігання зловживанням при кредитуванні споріднених осіб (як у балансі, так і поза балансом) та вирішення питання конфлікту інтересів органи нагляду повинні встановити вимоги, щоб банки кредитували споріднені компанії і фізичних осіб з дотриманням принципу «на відстані витягнутої руки»; щоб здійснювався ефективний моніторинг такого кредитування; щоб вживалися належні заходи для контролю і зменшення ризиків; та щоб списання таких кредитів відбувалося згідно із стандартними принципами і процесами.

• Принцип 12. Ризик країни та ризик переказу: Органи нагляду повинні пересвідчитися, що банки мають відповідні принципи та процеси для визначення, оцінювання, моніторингу і контролю ризику країни та ризику переказу при здійсненні міжнародної діяльності з кредитування й інвестування, а також для підтримання адекватних резервів для відшкодування втрат за такими ризиками.

• Принцип 13. Ринковий ризик: Органи нагляду мають бути переконані у тому, що у банках існують принципи і процедури для ретельного визначення, оцінки, моніторингу і контролю ринкових ризиків; органи нагляду повинні мати повноваження щодо встановлення конкретних обмежень та/або спеціальних вимог до капіталу щодо ринкових ризиків, якщо на це є підстави.

• Принцип 14. Ризик ліквідності: Органи нагляду повинні бути переконані в наявності у банків стратегії управління ліквідністю, яка враховує профіль ризиків установи, наряду з пруденційними принципами й процесами для визначення, вимірювання, моніторингу та контролю ризику ліквідності, а також для управління ліквідністю на щоденній основі. Органи нагляду вимагають від банку наявності планів на випадок непередбачених обставин для вирішення проблем з ліквідністю.

• Принцип 15. Операційний ризик: Органи нагляду мають пересвідчитися в наявності у банків принципів і процедур управління ризиками для визначення, оцінювання, моніторингу і контролю / зменшення операційного ризику. Ці принципи і процедури мають відповідати розміру і ступеню складності діяльності банку.

• Принцип 16. Процентний ризик у банківській книзі: Органи нагляду мають пересвідчитися в наявності у банків ефективних систем для визначення, оцінювання, моніторингу та контролю процентного ризику в банківській книзі, включаючи чітко визначену стратегію, яка затверджена Радою і впроваджується вищим керівництвом банку; вони мають відповідати розміру і складності діяльності банку.

• Принцип 17. Внутрішній контроль і аудит. Органи нагляду мають пересвідчитися в наявності в банках систем внутрішнього контролю, що є адекватними їх розміру та складності діяльності. Вони повинні включати чіткі механізми делегування повноважень і відповідальності; відокремлення функцій, пов’язаних із прийняттям банком на себе зобов’язань, виплатою його коштів та обліком його активів і зобов’язань; вивірку цих процесів; захист активів банку та відповідні незалежні функції внутрішнього аудиту і перевірки відповідності встановленим вимогам для визначення дотримання цих процедур контролю, а також чинних законів і нормативно-правових актів.

• Принцип 18. Фінансові зловживання: Органи нагляду повинні пересвідчитися в тому, що банки мають належні принципи та процедури, включаючи жорсткі правила «знай свого клієнта», які сприяють встановленню високих етичних та професійних стандартів у фінансовому секторі та запобігають навмисному чи ненавмисному використанню банку для здійснення злочинної діяльності.

• Принцип 19. Підхід до наглядової діяльності: Система ефективного банківського нагляду вимагає від наглядових органів належного розуміння операцій, здійснюваних кожним окремим банком та групою банків, а також банківською системою в цілому, з концентрацією уваги на її безпеці, надійності та стабільності.

• Принцип 20. Методи нагляду: Ефективна система банківського нагляду має складатись з певних форм виїзного та безвиїзного нагляду, а також передбачати регулярні контакти з керівництвом банків.

• Принцип 21. Наглядова звітність: Органи нагляду повинні мати засоби збору, розгляду та аналізу статистичної та іншої звітності банків, що подається до органу нагляду, на неконсолідованій і консолідованій основі, а також засоби незалежної перевірки достовірності цієї інформації шляхом проведення виїзних перевірок або залучення зовнішніх експертів.

• Принцип 22. Бухгалтерський облік та розкриття інформації: Органи нагляду повинні пересвідчитися в тому, що кожний банк належним чином здійснює бухгалтерський облік операцій відповідно до положень та практики ведення бухгалтерського обліку, що широко застосовується в світовій практиці, та оприлюднює на регулярній основі фінансову звітність, яка достовірно відображає його фінансовий стан та прибутковість.

• Принцип 23. Повноваження органів нагляду щодо застосування виправних дій: Органи нагляду повинні мати у своєму розпорядженні адекватні наглядові заходи для застосування своєчасних виправних дій. Ці заходи передбачають можливість, там де це потрібно, відкликати банківську ліцензію або надати рекомендації щодо її відкликання.

• Принцип 24. Консолідований нагляд: Важливим елементом банківського нагляду є здатність органів нагляду здійснювати нагляд за банківською групою на консолідованій основі, проводячи адекватний моніторинг і там, де це потрібно, застосовуючи відповідні пруденційні норми щодо усіх аспектів діяльності, що здійснюється групою у міжнародному масштабі.

• Принцип 25. Відносини між наглядовими органами країни походження та країни перебування: Консолідований нагляд з урахуванням закордонної діяльності потребує співпраці та обміну інформацією між органами нагляду країни походження та різними іншими органами нагляду, що залучені до цього, головним чином з органами банківського нагляду країни перебування. Органи банківського нагляду повинні вимагати здійснення іноземними банками операцій у відповідній країні з дотриманням тих же стандартів, які застосовуються до національних установ.

Національні органи влади мають застосовувати ці принципи для органів нагляду за усіма банківськими установами в межах їх компетенції. Окремі країни, зокрема ті, що мають розвинуті ринки та установи, можуть поширювати ці принципи з тим, щоб досягти найкращих практичних результатів нагляду.

Ефективна система банківського нагляду повинна базуватися на ряді зовнішніх елементів або передумовах. Хоча ці передумови у своїй більшості знаходяться за межами прямої юрисдикції органів нагляду, вони безпосередньо впливають на ефективність нагляду на практиці. Там, де існують недоліки, органи нагляду повинні доводити до відома уряду інформацію про ці недоліки, а також про фактичні або потенційні негативні наслідки для цілей, що поставлені перед наглядовими органами.

Наглядові органи мають також вживати заходів, що є частиною їх звичайної діяльності. Ці зовнішні елементи включають:

· надійні та стабільні макроекономічні принципи;

· добре розвинуту державну інфраструктуру;

· ефективну ринкову дисципліну;

· механізми для забезпечення відповідного рівня системного захисту (або державу систему захисту).

Україна була першою серед країн Східної Європи, у якій проводилася оцінка дотримання Базельських принципів за оновленою версією.

За результатами роботи відзначено, що НБУ зробив значні кроки в напрямі ефективного впровадження Базельських стандартів та кращої світової практики в наглядову діяльність.

У 2007 році НБУ продовжував роботу з удосконалення методологічної та нормативно-правової бази банківського регулювання та нагляду, спрямовану на зниження ризиків у діяльності банків і забезпечення відповідності вимогам Базельських принципів ефективного банківського нагляду і законодавства Європейського Союзу з питань нагляду.

Досягнення зазначених цілей потребує, насамперед, внесення відповідних змін до законодавства України та розроблення нових законопроектів.

Національний банк України проводить активну роботу з переходу до нагляду на основі оцінки ризиків, що дасть змогу Україні максимально наблизитися до відповідності Базельським принципам ефективного банківського нагляду.

З метою переходу до нагляду на основі оцінки ризиків Національний банк України підготував і ввів у дію нормативно-правові акти, які визначають, вимірюють та контролюють ризики банків, установлюють процедури перевірки для банківських наглядовців і надають рекомендації банкам щодо організації та функціонування системи управління ризиками, корпоративного управління тощо.

З метою зниження ризиків кредитування унесено зміни до Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Розпочата робота в напрямі забезпечення врахування ринкових ризиків під час визначення адекватності регулятивного капіталу банку відповідно до вимог документа Базельського комітету «Поправка до угоди про капітал для включення ринкових ризиків». Першим результатом цієї роботи було внесення змін до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні в частині врахування валютного ризику під час розрахунку адекватності регулятивного капіталу (постанова Правління Національного банку України від 17.12.2007 №458).

Цими самими змінами передбачено вимогу щодо підтримки банками достатнього рівня регулятивного капіталу для покриття ризику, який виникає у зв’язку з перевищенням обсягів активних операцій за строком погашення більше 1 року над пасивними операціями з аналогічним строком до погашення.

Національний банк України вдосконалив методику інспектування в частині перевірки споживчих кредитів та внутрішнього аудиту банків (постанова Правління Національного банку України від 06.07.2007 №249), якою передбачено включення до процесу перевірки операцій банку зі споживчого кредитування, уключаючи оцінку роботи банку з мінімізації ризиків, пов’язаних з кредитними операціями, у тому числі з операціями зі споживчого кредитування, а також питання щодо наділення служби внутрішнього аудиту достатніми повноваженнями щодо наявності в працівників служби внутрішнього аудиту повного доступу і зв’язку з будь-яким працівником банку, а також необмеженого доступу до записів, файлів або даних банку та його афілійованих компаній (якщо це необхідно для виконання ними своїх обов’язків), а також повноважень оцінювати будь-які функції банку, виконання яких забезпечується зо допомогою використання аусторсингу.

Крім того, переглянуто підходи до рейтингової оцінки банків за системою CAMELS, які визначені в Методичних вказівках щодо організації, проведення інспекційних перевірок та встановлення рейтингової оцінки банку, схвалених постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 №312.

Методичні вказівки визначають:

· організацію та порядок проведення інспекційних перевірок банків, які мають ліцензію Національного банку України, та їх закордонних філій (відділень);

· права і обов’язки членів інспекційної групи;

· процедуру узагальнення та оформлення процедури перевірки;

· порядок підготовки і передавання інформації про результати перевірки до банку, у якому проводилася перевірка, відповідно до законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України;

· єдині критерії оцінки стану банку за рейтинговою системою CAMELS, які охоплюють його діяльність за всіма напрямами;

· здійснення оцінки ризиків, притаманних діяльності банку, у тому числі на консолідованій основі, якості управління ризиками, оцінку системи внутрішнього контролю, корпоративного управління, дотримання банком банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України;

· визначення рівня безпеки і стабільності здійснюваних банком операцій, достовірності його звітності, ставлення керівництва банку до ризиків і стану забезпечення управління ним.

Методичні вказівки дають змогу визначити банки з незадовільним фінансовим станом, операції або менеджмент яких мають недоліки, що можуть призвести до ліквідації банку та потребують посиленого контролю служби банківського нагляду Національного банку України, а також вживати відповідних заходів для усунення цих недоліків у діяльності банку для стабілізації його фінансового стану та недопущення загрози інтересам вкладників і кредиторів банку.

Використання методичних вказівок дає можливість Національному банку України оцінювати загальний стан і стабільність банківської системи, отримувати інформацію для визначення пріоритетів у діяльності банківського нагляду та необхідних матеріальних і людських ресурсів для здійснення належного контролю за банківською системою в цілому. [13]

Проте введення в практику банківського менеджменту принципів Базель ІІ в Україні має ряд перешкод. Виконавчий директор НБУ з банківського нагляду Олександр Кирєєв не бачить можливостей перейти на систему «Базель II» раніше 2016 року. Українські банки перейдуть на систему оцінки ризиків «Базель II» лише в 2016 році, тоді як ЄС, США і Росія – в 2007–2009 роках. Банкіри заявляють, що впровадження системи «Базель II» обійдеться їм у десятки мільйонів доларів, але кредитні установи, особливо з іноземним капіталом, що прагнуть працювати на міжнародних ринках, змушені будуть впроваджувати ці стандарти самостійно, раніше 2016 року.

Нові стандарти «Базель II» будуть впроваджуватися поступово. У порівнянні з іншими країнами в Україні встановлений досить пізній строк. Банки Євросоюзу прийняли стандарти «Базель II» з 1 січня 2007 року, а в США близько 10–20 найбільших банків перейшли на нові правила роботи з 2009 року.

Принципи базельської угоди прийняті наприкінці 1980-х років главами центробанків Великобританії, США, Франції, Німеччини, Швейцарії, Нідерландів, Люксембургу, Японії і Бельгії. Зараз діють більш ніж в 100 країнах світу. «Базель II» (повна назва – «Міжнародна конвергенція капіталу і стандартів капіталу: уточнені підходи») затверджений Банком міжнародних розрахунків (BIS) у січні 2001 року.

«Базель II» розроблений міжнародними експертами і заснований на вдосконаленні оцінки достатності капіталу – базового критерію банківського нагляду. «Базель II» складається із трьох компонентів: мінімальних вимог до капіталу, здійснення наглядового процесу і ринкової дисципліни. На відміну від «Базель I», нові стандарти надають центробанкам можливість застосовувати два підходи: спрощений, котрий орієнтується на вимоги регулятора та оцінки незалежних рейтингових агентств, і просунутий, котрий ґрунтується на внутрішніх рейтингах позичальників, що складаються банками самостійно, що дає можливість у ряді випадків збільшувати обсяги активних операцій без приросту капіталу. Впровадження системи підвищує прозорість і стабільність банку.

Однією з найбільш істотних перешкод для початку роботи за новими правилами банкіри називають високу вартість їхнього впровадження. «Впровадження 'Базель II' вимагає дуже великих фінансових і технічних витрат – у середньому українському банку необхідно на це кілька десятків мільйонів доларів, – говорить незалежний член наглядової ради банку «Дністер» Алойзі Збіслав Ластовський. – Потрібна високошвидкісна обчислювальна техніка, за допомогою якої можна буде налагодити повний обмін інформацією між всіма точками банку, потрібно обробити статистику за десять років – абсолютно всі дані про клієнтів, групи клієнтів, про кожну банківську операцію». До слова, великі американські і європейські банки запланували на ці цілі $0,5–1 млрд.

За словами експертів, вони не очікували такого довгого впровадження системи «Базель II» – відстрочка до 2016 року негативно відіб'ється на роботі українських кредитних установ на міжнародних ринках.

У зв'язку із цим банкам прийдеться самостійно впроваджувати нові принципи ризик-менеджменту, без вказівок НБУ. Європейські та американські банки, що працюють в Україні, будуть впроваджувати ці стандарти у своїх дочірніх компаніях, а українські банки, які не почнуть роботу за цією системою, виявляться в гіршому становищі. Якщо Україна прагне в Європу, то зі старими стандартами їй це не вдасться зробити. Тому всі банки з великим іноземним капіталом і ті, хто хоче працювати на міжнародних ринках, почнуть самостійно впроваджувати 'Базель II' до цього строку.

 

 


Висновки

Комерційні банки – кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів.

Сьогодні комерційні банки виконують два види операцій – пасивні та активні.

Відповідно до Законів України «Про Національний банк України» та «Про банки і банківську діяльність» НБУ встановлює порядок визначення регулятивного капіталу банку та економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками.

Під час проведення узагальнювальної оцінки (рейтингу) банку необхідно використовувати стандартизовану систему, за допомогою якої аналізуються основні показники фінансового стану банку. Такою є загальновідома система «CAMEL», на базі якої (з урахуванням специфічних особливостей національної банківської системи) визначається рейтинг комерційних банків України.

У рейтинговій системі використовується п’ятибальна шкала. Оцінка «1» є найвищою оцінкою рейтингової системи і відображає найменший рівень зауважень, тоді як оцінка «5» є найнижчою, найкритичнішою і являє собою найвищий рівень зауважень.

За останні роки в Україні спостерігався динамічний розвиток банківського сектору, чому сприяли надходження прямих іноземних інвестицій, розширення внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, подальша розбудова системи гарантування вкладів населення тощо.

Протягом 2006–2008 років спостерігалася тенденція зростання основних показників діяльності банків.

Тривало укрупнення банків, спричинене як тривалою політикою НБУ до підвищення капіталізації банківської системи, так і початком активної експансії на національний ринок банківських послуг крупних міжнародних гравців. Зокрема протягом 2007 року розмір активів по банківській системі зріс на 76% (з 353 млрд. грн. у 2006 році до 619 млрд. грн. у 2007році). Протягом 2008 року активи банків зросли на 57% (з 619 млрд. грн. у 2007році до 973 619 млрд. грн. у 2008 році). Також спостерігалося збільшення прибутковості банків та інших показників. Найбільший ріст і вплив на зростання показників усієї банківської системи мають, насамперед, банки І групи за рейтингом НБУ. Протягом трьох років простежувалася тенденція до зростання їх кількості з 12 у 2006 році до 17 у 2008 році.

У 2006–2008 рр. спостерігалася тенденція до концентрації банківських активів, зобов’язань, капіталу та прибутку у банках І групи. Ці банки відігравали ключову роль у банківській системі і соціально-економічному розвитку України.

Протягом 2006–2008 років комерційні банки України дотримувалися економічних нормативів, що були встановлені НБУ, що свідчить про надійність та стабільне функціонування банківської системи.

Також спостерігався:

· Інтенсивний розвиток роздрібного кредитування;

· Збільшення прибутковості в банківській системі України іноземного капіталу;

· Тривала тенденція до нарощування банками залучення строкові коштів клієнтів.

 

 


Перелік посилань

 

1. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / М.І. Савлу, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. – К.:КНЕУ, 2002. – 598 с.

2. Романишин В.О., Уманців Ю.М. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник.–К.:Атіка, 2005. – 480 с.

3. Закон України «Про банки і банківську діяльність.» №2121-ІІІ від 07.12.2000 р.

4. Річний звіт Національного банку України за 2006 рік

5. Річний звіт Національного банку України за 2007 рік

6. Річний звіт Національного банку України за 2008 рік

7. Бюлетень Національного банку України №3/2007

8. Бюлетень Національного банку України №3/2008

9. Бюлетень Національного банку України №3/2009

10. Вісник НБУ – Основні показники діяльності банків України на 1 лютого 2007 року №3/2007

11. Вісник НБУ – Основні показники діяльності банків України на 1 лютого 2008 року №3/2008

12. Вісник НБУ – Основні показники діяльності банків України на 1 лютого 2009 року №3/2009

13. Річний звіт про діяльність банківського нагляду України у 2007 році; Київ 2008 рік

14. www.bank.gov.ua. – Банківський нагляд – Економічні нормативи

15. Сайт інтернету: www.sta.gov.ua

16. Сайт інтернету: www.min.fin.ua

17. Положення про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS №171, 08.05.2002

18. Семенов С. Рейтинговая методика оценки эффективности банков // Банковские технологии (рус.). – 2006. – №2. – C.59–62.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 127; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.234.202.202 (0.067 с.)