Економіко-теоретичні засади кредитних відносин 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Економіко-теоретичні засади кредитних відносин



Зміст

 

Вступ

1. Економіко-теоретичні засади кредитних відносин

1.1 Економічна сутність кредитних операцій

1.2 Нормативно-законодавче регулювання обліку кредитних операцій

2. Облік кредитних операцій

2.1 Облік довгострокових позик

2.2 Облік короткострокових кредитів

3. Узагальнення обліку кредитних операцій. Зарубіжний досвід

Висновки

Література


Вступ

 

Створення дійової системи кредиту й кредитних відносин є невід'ємною складовою ринкової трансформації економіки. Цей процес виявився складним і суперечливим. Україна почала формувати кредитну систему на тій базі, яка існувала при адміністративно-командній системі й була пов'язана з централізованим розподілом кредитних ресурсів, пільговим кредитуванням, кредитними обмеженнями тощо. Все це робило кредит і кредитні відносини недосконалими й неефективними. Замість подолання цих недоліків глибока економічна криза, спад виробництва зумовили кризу неплатежів, що підривало корінні принципи кредиту, позбавляло його активного впливу на розвиток економіки. Справа дійшла до того, що неповернення кредитних сум стало досить поширеним явищем, яке спричинило появу величезних сум кредиторської заборгованості, що перетворювало кредит на свою протилежність – безповоротне фінансування, тобто повністю вихолощувало зміст цієї економічної категорії.

Перехід України на етап макроекономічної стабілізації та економічного зростання з новою силою підкреслив необхідність і велику роль кредиту у розширеному відтворенні, без чого неможливий нормальний кругообіг капіталу, ефективне економічне зростання. Для цього потрібно, перш за все, подолати ті викривлення, які траплялися при використанні кредиту, забезпечити повне й послідовне здійснення принципів кредиту в господарській практиці.

Разом з тим, перехід до ринкової економіки пред'явив нові вимоги до теорії кредиту й кредитних відносин. Оскільки трансформаційний період відрізняється від розвинутої ринкової економіки, то вкрай важливо розкриття його своєрідності та визначення місця й ролі кредиту в процесі ринкової трансформації економіки. До того ж виявились істотні недоліки у трактуванні кредиту та кредитних відносин. Навіть у кращих підручниках сутність кредиту зводиться до передачі в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності, а кредитні відносини наділяються надто загальними характеристиками: добровільні й рівноправні, не змінюють власника цінностей, пов'язані з рухом вартості, але не є еквівалентними, хоча вони передбачають платність. І найбільше, що відзначається, - це їхня здатність забезпечувати зростання вартості, тобто її капіталізацію. Досвід незаперечно свідчить, що розробка теорії кредиту й кредитних відносин потребує обґрунтування методологічних підходів до розкриття кредиту як системного явища, глибокої й складної економічної категорії, пов'язаної з усією системою суспільно-виробничих відносин.

Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти – зобов’язання підприємства, його кредиторська заборгованість.

Заборгованість – це найвагоміша частина зобов’язань підприємства, яка включає як поточні так і довгострокові зобов’язання. Це розрахунки підприємства з постачальниками, підрядниками, працівниками, банком...

Тому лише досконала, гнучка організація грошових розрахунків може забезпечити таку діяльність підприємства, яка б відповідала поставленій меті. Звісно, це не єдина умова успішного існування підприємства. Серед інших можна виділити такі, більш глобальні чинники: грошово-кредитна політика держави, фіскальна, бюджетна політики і взагалі фінансове становище держави.

Багатоманітність суб'єктів взаємовідносин підприємства по розрахунках з кредиторської заборгованості, з врахуванням різного механізму правового регулювання і організаційних схем здійснення, свідчить про складність проблеми ефективного управління нею. Дійсно, поточний фінансовий добробут підприємства в значній мірі залежить від того, наскільки своєчасно воно відповідає за своїми фінансовими зобов'язаннями.

Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти – зобов’язання підприємства, його кредиторська заборгованість.

Кредиторська заборгованість – це найвагоміша частина зобов’язань підприємства, яка включає як поточні так і довгострокові зобов’язання. Це розрахунки підприємства з постачальниками, підрядниками, працівниками, банком, страховими компаніями.

Проблема організації грошових розрахунків підприємства досить актуальна в теперішніх умовах - в умовах кризи неплатежів, низької платіжної дисципліни більшої частини господарюючих суб’єктів.

У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних і зарубіжних вчених економістів: Голова С.Ф., Бутинця Ф.Ф., Ткаченко Н.М., Шаманської В.М, та ін., національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші інструктивні вказівки і рекомендації Міністерства фінансів України, облікові дані підприємства.

Мета курсової роботи – узагальнення теоретичних аспектів обліку кредитних операцій.

Задачі курсової роботи:

1. Визначення сутності кредитних операцій підприємства;

2. аналіз нормативно-правової бази обліку кредитних операцій;

3. вивчення обліку довгострокових позик та короткострокових кредитів;

4. узагальнення інформації, та аналіз зарубіжного досвіду;


Облік кредитних операцій

Облік довгострокових позик

 

Кредит забезпечує трансформацію вільних коштів у позиковий капітал і виражає відносини, які називаються кредитними. Системність цих відносин дозволяє охарактеризувати процес надання кредиту та залучення кредитних ресурсів на необхідні цілі кредитування, та структуровано підійти до управління кредитним процесом.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником в письмовій формі.

У кредитному договорі банк бере на себе зобов'язання надати в розпорядження позичальника на визначений період деяку суму грошей, а позичальник, в свою чергу, бере на себе наступні зобов'язання:

1. використовувати позичені кошти на умовах і в цілях, визначених угодою;

2. платити всі збори у зв'язку з виданим кредитом;

3. повернути основну суму боргу і відсотки в узгоджений період часу.

Кредитний договір повинен містити наступні положення:

1. визначення сторін угоди та основні зобов'язання цих сторін, тобто зобов'язання банку надавати грошові кошти в розпорядження позичальника, і зобов'язання позичальника повернути суму з відсотками;

2. сума позики;

3. графік повернення позики;

4. розмір процентної ставки і обставини, за яких вона може бути змінена;

5. сума комісійних по виданій позиці;

6. належні банку виплати у зв'язку з використанням позики і забезпечення цього кредиту заставою;

7. умови використання кредиту позичальником;

8. строк виплати позики;

9. зобов'язання позичальника надавати банку інформацію та документи про його фінансовий стан.

Облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточним зобов'язанням, ведеться на рахунку 50 "Довгострокові позики".

Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку джерел засобів.

По кредиту рахунку 50 "Довгострокові позики" відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених), по дебету - погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями.

Рахунок 50 "Довгострокові позики" має такі субрахунки:

501 "Довгострокові кредити банків у національній валюті";

502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

503 "Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті";

504 '' Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

505 "Інші довгострокові позики в національній валюті";

506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті".

На субрахунках 501, 502 відображаються суми довгострокової заборгованості банкам за наданий кредит відповідно в національній та іноземній валюті.

На субрахунках 503, 504 відображаються суми відстроченої заборгованості банкам за кредит, термін погашення якого відстрочено, відповідно в національній та іноземній валюті.

На субрахунках 505, 506 відображаються суми довгострокової заборгованості щодо зобов'язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), відповідно в національній та іноземній валюті.

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту (позики) (рис. 2.1).

 

Рис. 2.1 - Приклад організації аналітичного обліку по рахунку 50 "Довгострокові позики"

 

Аналітичний облік кредитних (позикових) коштів ведеться за кредитовою ознакою у Журналі-ордері № 4, при спрощеній формі обліку у Відомості № В-4, при журнальній формі - у Журналі 2 за кредитом рахунків 50 та 60.

При відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з довгостроковими позиками, необхідно враховувати наступні правила:

1. суми відсотків за користування кредитом списуються на субрахунок 792 "Результат фінансових операцій" з субрахунку 951 "Відсотки за кредит";

2. частина довгострокового зобов'язання, яка підлягає погашенню в терміни до 12-ти місяців, списується на рахунок 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями".

Типові проводки по рахунку 50 "Довгострокові позики" представлені в таблиці 2.1.

 

Таблиця 2.1 - Бухгалтерські проводки з обліку довгострокових позик

Кореспондуючі рахунки

ДТ КТ
1 Отримання довгострокової позики 311 (312) „Поточні рахунки в національній (іноземній) валюті 50 „Довгострокові позики”
2 Відображення довгострокового зобов’язання (частини) як поточної заборгованості по довгострокових зобов’язаннях 50 „Довгострокові позики” 61 „Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”
3 Погашення поточної заборгованості по довгострокових зобов’язаннях 61 „Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями” 311 (312) „Поточні рахунки в національній (іноземній) валюті
4 Списання відсотків за кредит на фінансовий результат 792 „Результат від іншої звичайної діяльності” 951 „Відсотки за кредит”
5 Відображення фінансового результату 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” 792 „Результат від іншої звичайної діяльності”
6 Перерахування відсотків 951 „Відсотки за кредит” 311 (312) „Поточні рахунки в національній (іноземній) валюті

 

Заповнення розділу "Довгострокові зобов'язання" пасиву балансу вимагає здійснення чітких розрахунків.

Проілюструємо це на прикладі.

Приклад

ВАТ "Рибторг" отримало довгостроковий кредит для модернізації основних засобів на суму 200000 грн. строком на три роки під 55 % річних.

Розглянемо різноманітні варіанти погашення кредиту.

Варіант 1

Проценти виплачуються щорічно. Сума кредиту повертається в кінці року. Сума відсотків, яка підлягає сплаті щороку: 200000 грн. х 55 % = 110000 грн. В кінні першого і другого років сума позики (200000 грн.) відображається в розділі III "Довгострокові зобов'язання" пасиву балансу. В кінці третього року ця сума переміститься в статтю "Поточна заборгованість по довгострокових, зобов'язаннях" розділу IV.

Варіант 2

Сума кредиту повертається єдиним платежем в кінці строку договору, який включає суму позики і суму відсотків. Оскільки відсотки додаються до суми позики, то в цьому випадку застосовується принцип складних відсотків. Сума, яка підлягає виплаті в кінці строку договору: 200000 х (І + 0,55)3 = 744775 грн

Відображення в звітності.

В кінці першого року:

200000 х (1+0,55)' = 310000 грн.

В кінці другого року:

200000 х (1 + 0,55)2 = 480500 грн.

В кінці третього року:

200000 х (І + 0,55)3 = 744775 грн. в статті "Поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях".

В розділі III "Довгострокові зобов'язання"

Варіант 3

Сума відсотків нараховується одразу, і кредит видається вже без відсотків. Такий вид нарахування відсотків типовий для операцій з облігаціями.

Ставка відсотку при нарахуванні відсотку в момент видачі позики:

1-1/(1 + 0,55) = 0,35484

Відображення в звітності.

Залишок позики в момент отримання позики:

200000 х (1 - 0,35484)3 = 53707 грн.

Залишок позики в кінці першого року:

200000 х (1 - 0,35484): = 83246 грн.

Залишок позики в кінці другого року:

200000 х (1 - 0,35484)' = 129032 грн.

В кінці третього року:

200000 х (1 - 0,35484)° = 200000 грн.

В розділі III

"Довгострокові зобов'язання"

За умови неможливості погасити кредит (короткостроковий, довгостроковий) підприємство-боржник може домовитися з банком про відстрочення (пролонгацію) на підставі заяви до банку (за 2-3 дні до закінчення терміну) та відповідної домовленості.

Відсоткова ставка за пролонгованим кредитом є вищою ніж ставка стандартна (п. 26 Положення про кредитування, затвердженого Постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.). Різниця між відсотковою ставкою за пролонгованим кредитом і ставкою стандартною розглядається як штрафна санкція.

У випадку, якщо банк-кредитор не погодиться на пролонгацію, своєчасно непогашений кредит вважається простроченим.

Усі передбачені договором штрафні санкції, відсотки за простроченими кредитами відносять за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, субрахунок № 948 "Визнані штрафи, пені, неустойки".


Кореспондуючі рахунки

ДТ КТ
1 Отримання і зарахування кредиту на рахунки в банках підприємства позичальника 31і "Поточні рахунки в національній валюті" 601 "Короткострокові кредити в національній валюті"
2 Отримання і зарахування валютного кредиту на валютний рахунок підприємства- позичальника 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" 602 "Короткострокові кредити в іноземній валюті"
3 Відкриття акредитиву за рахунок кредиту; оформлення лімітованої чекової книжки за рахунок кредиту 351 "Еквіваленти грошових коштів" 601 "Короткострокові кредити в національній валюті""
4 Погашення заборгованості перед бюджетом за рахунок кредиту 641 "Розрахунки за податками" 601 "Короткострокові кредити в національній валюті""
5 Кредити банку, передані дочірнім підприємством 683 "Внутрішньогоспо- дарські розрахунки" 601 "Короткострокові кредити в національній валюті"
6 Оприбуткована до каси готівка, одержана за рахунок короткострокових кредитів (дві операції): а) Дебет субрахунка №311 - надходження кредиту Кредит рахунка №60 б) Дебет рахунка №30 - надходження готівки до каси Кредит рахунка №311 30 "Каса" 31 "Рахунки в банках" 601 "Короткострокові кредити в національній валюті'
  Звідси:    
7 Погашення заборгованості органам соціального страхування (Пенсійний фонд та ін.) за рахунок кредиту 65 "Розрахунки за страхуванням" 601 "Короткострокові кредити в національній валюті""
8 Нарахування відсотків за кредити (ця сума включається до валових витрат) 951 'Відсотки за кредит" 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками"

 

Аналітичний облік ведеться за кредиторами та видами заборгованості.


Висновки

 

Кредит - економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотку.

В умовах ринкової економіки розрізняють комерційний та банківський кредити. Комерційний кредит надається організаціями одна одній у вигляді відстрочки сплати грошей за продані товари. Банківський кредит (позика) надається банками у вигляді грошових кредитів, що використовуються для розширення виробництва і в якості джерела платіжних коштів для поточної діяльності.

Організація обліку розрахунків з банком повинна забезпечити контроль за одержанням та своєчасним погашенням позик банків.

Порядок видачі і погашення позик визначається відповідним законодавством і регулюється кредитним договором між організацією та банком, укладеним в письмовій формі. Інших вимог щодо форми і змісту кредитного договору чинним законодавством України не передбачено.

Кредитна угода визначає права та обов'язки обох сторін у зв'язку з видачею кредиту. В ній встановлюються об'єкти кредитування, умови та порядок надання кредиту, графік його погашення, форми взаємного забезпечення зобов'язань, відсоткові ставки, порядок їх сплати, права та відповідальність сторін, перелік документів, періодичність їх надання та ін.

Але укладання кредитної угоди досить складна та тривала процедура.

Для отримання кредиту підприємство повинне надати наступні документи:

- заявку на одержання кредиту в якій зазначається необхідна сума і мета кредиту, строк користування, відсоткова ставка, запропонована застава;

- анкету клієнта;

- договір, рахунок-фактура чи бізнес-план, під який береться кредит, що містять інформацію про проект, що кредитується;

- розпорядчі документи: документи, що підтверджують повноваження посадових осіб позичальника на укладення кредитних договорів і договорів застави (протоколи зборів акціонерів, накази про призначення посадових осіб);

- документи, що характеризують фінансовий стан клієнта. До них належать банківські виписки про рух за всіма рахунками позичальника (зазвичай за 3-6 місяців), довідки про обсяги реалізації продукції і строки одержаної оплати за неї, фінансова звітність за останні декілька звітних періодів (саме вона найбільше цікавить банк, і якщо фінансовий стан підприємства поганий, йому можуть одразу відмовити в кредиті). Бухгалтерська звітність і довідки включають, крім бухгалтерської звітності, розшифрування дебіторської, кредиторської заборгованостей, довідки про наявні банківські кредити, а також копії кредитних договорів і договорів застави (якщо такі є);

- документи, пов'язані із забезпеченням кредиту: документи, що підтверджують право власності на предмет застави, чи юридичні та фінансові документи поручителя (такі самі, як і для позичальника).

Якщо ж отримання кредиту планується в банку, де підприємство не має поточного рахунку, необхідно також надати: установчі документи із зазначенням юридичної адреси, картку із зразками підписів, завірену банком, та довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявність заборгованості за позиками.

Співробітник банку, який розглядає заявку на одержання кредиту, може вимагати додаткові документи залежно від проекту, що кредитується. Наприклад, при кредитуванні об'єкта будівництва банк може вимагати проектно-кошторисну документацію, розроблену і затверджену у встановленому порядку, рішення на відведення земельної ділянки, дозвіл на будівництво тощо. Якщо діяльність підприємства підлягає ліцензуванню, то необхідно надати копії ліцензій на ці види діяльності.

Детальний перелік документів можна одержати в обраному для одержання позики банку.

Зважаючи на складність процесу одержання кредиту, на підприємствах слід залучати кваліфікованих працівників, відповідальних за підготовку і оформлення договірних відносин, а також за подальше виконання умов договору.

Зараз банки надають перевагу видачі короткострокових кредитів до одного року. Наприклад, на виплату зарплати кредит надається на період від 15 днів до 3-х місяців, на купівлю обладнання - на 12 місяців, на поповнення оборотних коштів – на 6 місяців. Довгострокові кредити, як правило, видаються великим стабільним підприємствам на затрати по капітальному будівництву, реконструкції та інших капіталовкладеннях. Такого роду позики повинні окупитися за рахунок прибутку, отриманого від цього заходу. Відповідні служби підприємства повинні перевірити обгрунтованість та реальність кредитів, що запитуються на ці цілі, тим більше що під них вимагаються значні гарантії забезпеченості.

Довгострокові залучені кошти - це кредити та позики, отримані підприємством на період більше року, строк погашення яких наступає не раніше, ніж через рік.

При видачі строкових кредитів строк повернення основної суми боргу встановлюється, як правило, ближче до кінця строку кредитування. За кредитними лініями строк повернення кожного траншу (частини кредиту) встановлюється окремо у межах ліміту суми і строку дії кредитної лінії. У кожному окремому випадку графік погашення кредиту встановлюється індивідуально за бажанням клієнта.

При відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з довгостроковими позиками, необхідно враховувати, що частина довгострокової позики, яка підлягає погашенню в терміни до 12-ти місяців, списується на рахунок 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями".

Сам факт одержання кредитних коштів на рахунок підприємства підтверджується випискою банку. Розпорядженням банка погасити позику є платіжне доручення, а підтвердженням цього факту - також виписка банку. Аналітичний облік за всіма видами позик ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та за строками погашення кредиту (позики).

Аналітичний облік кредитних (позикових) коштів ведеться за кредитовою ознакою у журналі-ордері № 4, а при спрощеній формі обліку - у відомості № В-4.

Обліковим регістром по поточній заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями є журнал-ордер № 8, який повинен складатись за кредитовою ознакою в розрізі національної та іноземної валюти.

В балансі інформація про довгострокові позики відображаються в III розділі пасиву Балансу, про поточну заборгованість по довгострокових зобов'язаннях та про короткострокові позики в IV розділі пасиву.


Література

 

1. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. №996-ХІV (зі змінами і доповненнями).

2. Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 11.05.99р. №491/99 (зі змінами і доповненнями).

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене наказом МФУ від 31.03.99 №87, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21.06.99 за № 391/3684.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджене наказом МФУ від 31.03.99 №87 зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21.06.99 за №396/3689 зі змінами і доповненнями, внесеними наказом МФУ від 14.06.2000 №131.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”, затверджено наказом МФУ від 31.03.99р. №87. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.99р. №398/3691 (зі змінами і доповненнями).

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 “Виправлення помилок та зміни в фінансових звітах”, затверджене наказом МФУ від 28.05.99 №137 зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21.06.99 за №392/3685.

7. Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті України, затверджено Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637.

8. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків і інших статей балансу, затверджена наказом МФУ від 11.08.94 №69.

9. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 608 с.

10. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні: Навчальний посібник / За ред. С.Ф. Голова. – Дніпропетровськ. – ТОВ “Баланс-клуб”.- 2000. – 766 с.

11. Бухгалтерський облік в Україні: Навч. посібник. Нормативно-практичні матеріали за ред. Р.Л. Хомяка. – Львів, 2001. 708 с.

12. Гладка С. Відображення в облікових реестрах операцій за банківськими рахунками підприємства // Баланс. – 2003. - №24. – с. 31-36.

13. Гарасим П.М., Козима А.А., Забчук В.Д., Кушнірик І.П., Хомин П.Я. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей. – Тернопіль “Астон”, 2000. – 288 с.

14. Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях. Учебное пособие для студентов вузов / Под. ред. Н.В. Кужельного – К.: А.С.К., 2000, - 624 с.

15. Иванов В.М. Деньги и кредит: Курс лекций. – К.: МАУП, 1999. – 235 с.

16. Кот Л.Л. Банківський кредит у трансформаційній економіці: Питання теорії, методології, практики. – К.: Знання України, 2003. – 93 с.

17. Кот Л.Л. Еволюція кредиту і кредитних відносин в умовах трансформації економіки//Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серія „Економіка”. – 2002. - Випуск 59. - С. 134-138.

18. Кот Л.Л. Інституційне забезпечення розвитку кредитної системи України//Актуальні проблеми економіки – 2002 - №10. - С. 47-55.

19. Кот Л.Л. Особливості формування кредитної системи України//Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серія „Економіка”. – 2002. - Випуск 63. - С. 25-26.

20. Кот Л.Л. Особливості функціонування механізму державного регулювання кредитних установ в Україні//Фінанси України – 2002 - №12. – С. 114-122.

21. Кот Л.Л. Інвестиційна діяльність в Україні: шлях активізації кредитних установ//Актуальні проблеми економіки – 2003 - №2. - С. 36-39.

22. Кот Л.Л. Роль і значення кредиту і кредитних відносин в умовах ринкової трансформації економіки//Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. - Випуск 2. – К., 2003. – С. 253-260.

23. Мельник Л.А. Состояние кредитных отношений в условиях переходной экономики на предприятиях торговли Украины // Прогресивні ресурсозберігаючі технології та їх економічне обґрунтування у підприємствах харчування. Економічні проблеми торгівлі: Зб. наук. пр. – Ч.2. – Харків: ХДУХТ, 2002. – С. 323-330.

24. Мельник Л.А. Экономические признаки необходимости кредита // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Вип. 178. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 188-194.

25. Мельник Л.А. Место кредитных ресурсов в достижении стратегических целей торгового предприятия // Регіональні Перспективи. – 2003. - № 4-5. – С. 162–164.

26. Мельник Л.О. Формування джерел фінансових ресурсів на підприємствах торгівлі // Прогресивні ресурсозберігаючі технології та їх економічне обґрунтування у підприємствах харчування. Економічні проблеми торгівлі: Зб. наук. пр. – Ч.2. – Харків: ХДУХТ, 2003. – С. 351-357.

27. Мельник Л.О. Особливості визначення вартості основних складових позикового капіталу підприємств торгівлі // Прогресивні ресурсозберігаючі технології та їх економічне обґрунтування у підприємствах харчування. Економічні проблеми торгівлі: Зб. наук. пр. - Ч.2. – Том 1. – Харків: ХДУХТ, 2004. – С. 212-219.

28. Мельник Л.О. Особливості формування капіталу підприємств роздрібної торгівлі // Вісник ДонДУЕТ. Серія: Економічні науки. – 2004. - №3. – С. 162–169.

29. Власова Н.О., Мельник Л.О. Теоретичний підхід до визначення критеріїв класифікації кредитних відносин // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг: Зб. наук. пр. - Вип.1. – Харків: ХДУХТ, 2005. – С. 177-185. Здобувачеві належить обґрунтування класифікаційних ознак форм і видів кредиту з урахуванням особливостей функціонування торговельних підприємств в сучасних умовах розвитку.

30. Мельник Л.А. Основные функции кредита // Наука і освіта 2003: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (20-24 січня 2003 р.) - Том 21: Економіка. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 33-35.

31. Мельник Л.А. Особенности развития облигационного займа в Украине //Дні науки 2005: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (15-27 квітня 2005 р.) - Том 8: Економіка підприємства та промисловості. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 16–17.

32. Основи економічної теорії: Підручник / За ред.проф. Мочерного С.В. – Тернополь: АТ “Тарнекс” -1993. – 688 с.

33. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. ч.6. – Луганськ: “Футура” ДСД “Лугань”, 2001. – 368с.

34.  опко В.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. –Вид. 3-є, переробл. і доп. К. КНЕІ. – 2000. – 578 с.

35. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей. – К.: А.С.К., 2000. – 784 с.

Зміст

 

Вступ

1. Економіко-теоретичні засади кредитних відносин

1.1 Економічна сутність кредитних операцій

1.2 Нормативно-законодавче регулювання обліку кредитних операцій

2. Облік кредитних операцій

2.1 Облік довгострокових позик

2.2 Облік короткострокових кредитів

3. Узагальнення обліку кредитних операцій. Зарубіжний досвід

Висновки

Література


Вступ

 

Створення дійової системи кредиту й кредитних відносин є невід'ємною складовою ринкової трансформації економіки. Цей процес виявився складним і суперечливим. Україна почала формувати кредитну систему на тій базі, яка існувала при адміністративно-командній системі й була пов'язана з централізованим розподілом кредитних ресурсів, пільговим кредитуванням, кредитними обмеженнями тощо. Все це робило кредит і кредитні відносини недосконалими й неефективними. Замість подолання цих недоліків глибока економічна криза, спад виробництва зумовили кризу неплатежів, що підривало корінні принципи кредиту, позбавляло його активного впливу на розвиток економіки. Справа дійшла до того, що неповернення кредитних сум стало досить поширеним явищем, яке спричинило появу величезних сум кредиторської заборгованості, що перетворювало кредит на свою протилежність – безповоротне фінансування, тобто повністю вихолощувало зміст цієї економічної категорії.

Перехід України на етап макроекономічної стабілізації та економічного зростання з новою силою підкреслив необхідність і велику роль кредиту у розширеному відтворенні, без чого неможливий нормальний кругообіг капіталу, ефективне економічне зростання. Для цього потрібно, перш за все, подолати ті викривлення, які траплялися при використанні кредиту, забезпечити повне й послідовне здійснення принципів кредиту в господарській практиці.

Разом з тим, перехід до ринкової економіки пред'явив нові вимоги до теорії кредиту й кредитних відносин. Оскільки трансформаційний період відрізняється від розвинутої ринкової економіки, то вкрай важливо розкриття його своєрідності та визначення місця й ролі кредиту в процесі ринкової трансформації економіки. До того ж виявились істотні недоліки у трактуванні кредиту та кредитних відносин. Навіть у кращих підручниках сутність кредиту зводиться до передачі в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності, а кредитні відносини наділяються надто загальними характеристиками: добровільні й рівноправні, не змінюють власника цінностей, пов'язані з рухом вартості, але не є еквівалентними, хоча вони передбачають платність. І найбільше, що відзначається, - це їхня здатність забезпечувати зростання вартості, тобто її капіталізацію. Досвід незаперечно свідчить, що розробка теорії кредиту й кредитних відносин потребує обґрунтування методологічних підходів до розкриття кредиту як системного явища, глибокої й складної економічної категорії, пов'язаної з усією системою суспільно-виробничих відносин.

Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти – зобов’язання підприємства, його кредиторська заборгованість.

Заборгованість – це найвагоміша частина зобов’язань підприємства, яка включає як поточні так і довгострокові зобов’язання. Це розрахунки підприємства з постачальниками, підрядниками, працівниками, банком...

Тому лише досконала, гнучка організація грошових розрахунків може забезпечити таку діяльність підприємства, яка б відповідала поставленій меті. Звісно, це не єдина умова успішного існування підприємства. Серед інших можна виділити такі, більш глобальні чинники: грошово-кредитна політика держави, фіскальна, бюджетна політики і взагалі фінансове становище держави.

Багатоманітність суб'єктів взаємовідносин підприємства по розрахунках з кредиторської заборгованості, з врахуванням різного механізму правового регулювання і організаційних схем здійснення, свідчить про складність проблеми ефективного управління нею. Дійсно, поточний фінансовий добробут підприємства в значній мірі залежить від того, наскільки своєчасно воно відповідає за своїми фінансовими зобов'язаннями.

Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти – зобов’язання підприємства, його кредиторська заборгованість.

Кредиторська заборгованість – це найвагоміша частина зобов’язань підприємства, яка включає як поточні так і довгострокові зобов’язання. Це розрахунки підприємства з постачальниками, підрядниками, працівниками, банком, страховими компаніями.

Проблема організації грошових розрахунків підприємства досить актуальна в теперішніх умовах - в умовах кризи неплатежів, низької платіжної дисципліни більшої частини господарюючих суб’єктів.

У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних і зарубіжних вчених економістів: Голова С.Ф., Бутинця Ф.Ф., Ткаченко Н.М., Шаманської В.М, та ін., національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші інструктивні вказівки і рекомендації Міністерства фінансів України, облікові дані підприємства.

Мета курсової роботи – узагальнення теоретичних аспектів обліку кредитних операцій.

Задачі курсової роботи:

1. Визначення сутності кредитних операцій підприємства;

2. аналіз нормативно-правової бази обліку кредитних операцій;

3. вивчення обліку довгострокових позик та короткострокових кредитів;

4. узагальнення інформації, та аналіз зарубіжного досвіду;


Економіко-теоретичні засади кредитних відносин



Поделиться:


Читайте также:




Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 134; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.89.163.156 (0.115 с.)