Навчальні завдання: розв’язати задачі 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Навчальні завдання: розв’язати задачі



Задача 1. Старший економіст-фінансист однієї з державних уста­нов Зиміна методом службових підробок привласнила 45 тис. грн. Щоб приховати нестачу, вона списувала різні грошові суми за податковими звітами без підтвердження видачі грошей готівкою видатковими касовими ордерами, не оприбутковувала одержані в Держбанку гроші за чеками, штучно збільшувала фактично видану заробітну плату.

Кваліфікуйте дії Зиміної.

Задача 2. Товарознавець міськкоопторгу Розанчик за 750 тис. грн. допоміг заготівельникові райспоживспілки Хазалії укласти договір на поставку в Київ 11 074 кг лаврового листу. Під час укладання договору Розанчик одержав від Хазалія 300 тис. грн., а через місяць — ще 450 тис. грн. У цей час Розанчик уже працював виконуючим обов’язки заступника директора Київського міськкоопторгу.

Кваліфікуйте дії Розанчика та Хазалія.

Завдання для перевірки знань

1. Посадові злочини та корупційні діяння можуть скоюватися як в державних установах так і в приватному бізнесі?

2. Чи підлягає кримінальній відповідальності особа, що виступає посередником у злочинах, пов’язаних із хабарництвом?

3. З якими правопорушеннями — економічними чи в службовій сфері — пов’язана корупція?

4. Чи є організована злочинність злочином відповідно до Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 24.02.94 р.?

Список рекомендованої літератури

1. Делюсин Л. Коррупция и борьба с ней: Китай, Азия и Африка сегодня. — 1996. — № 4. — С. 25—28; — № 5. — С. 27—31.

2. Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 03 квітня 1997 р. № 171/97 // Голос України. —1997. — 17 квітня.

3. Закон України «Про організційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 р. № 3341-XII, ВВР — 1993 р. — № 35. — Ст. 358. Зі змінами та доповненнями внесеними Законами України від 24 лютого 1994 № 4001 — XII, ВВР — 1994. — № 24. — Ст. 184.

4. Кримінальне право України: Загальна частина // За ред. професорів Бажанова М. І., Сташиса В. В., Тація В. Я. — К. — Х.: Юрінком Інтер — Право, 2002.

5. Лунеев В. В. Коррупция, учтенная и фактическая // Государство и право. — 1996. — № 8. — С. 78—91.

6. Маляренко В. Деякі питання перевищення влади або посадових повноважень // Коментар судової практики з кримінальних справ: Збірник. — К.: Юрінком Інтер, 1996. — С. 64—68.

7. Мельник Н. И., Омельченко Г. Е., Хавронюк Н. И. Комментарий к Закону Украины «О борьбе с коррупцией». — К., 1996.

8. Національна програма боротьби з корупцією // Юридичний вісник України. — 1997. — № 17.

9. Ответственность за должностные преступления. — М.: Юр. лит., 1994.

10. Про боротьбу з корупцією. Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Закони України. — К., 1997. — Т. 9. — С. 209—215.

11. Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1997 р. // Юридичний вісник України. — 1997. — 14—20 серпня.

12. Про практику застосування судами кримінальних справ про
виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 грудня 1996 р., із змінами від 3 грудня 1997 р. // Правовісник. — 1996. — № 1. — С. 115—120; Юридичний вісник України. — 1998. — 15—21 січня.

13. Про судову практику в справах про хабарництво. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 р., із змінами від 28 червня 1996 р. та 3 грудня 1997 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. Правовісник. — 1996. — № 1. — С. 120—122; Юридичний вісник України. — 1998. — № 3.

14. Указ Президента України «Про комплексну програму боротьби зі злочинністю на 1996—2000 роки» від 17 вересня 1996 р. № 837-96.

 

Додатки до теми 6

 

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

 

Про організаційно-правові основи боротьби

З організованою злочинністю

 

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України

 

від 24 лютого 1994 року N 4001-XII,

від 11 грудня 1998 року N 312-XIV,

від 2 березня 1999 року N 461-XIV,

від 30 червня 1999 року N 783-XIV,

від 23 березня 2000 року N 1593-III,

від 10 січня 2002 року N 2921-III,

від 10 січня 2002 року N 2922-III,

від 7 березня 2002 року N 3111-III

 

(У тексті Закону слова «Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією» у всіх відмінках замінено словами «Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією» у відповідних відмінках згідно із Законом України від 23 березня 2000 року N 1593-III)

 

Цей Закон визначає головні напрями загальнодержавної політики та організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю.

 

 

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття організованої злочинності

1. Під організованою злочинністю в цьому Законі розуміється сукуп­ність злочинів, що вчиняються у зв’язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань.

2. Види та ознаки цих злочинів, а також кримінально-правові заходи щодо осіб, які вчинили такі злочини, встановлюються Кримінальним кодексом України.

Стаття 2. Мета боротьби з організованою злочинністю

Метою боротьби з організованою злочинністю є:

· встановлення контролю над організованою злочинністю, її локалізація, нейтралізація та ліквідація;

· усунення причин і умов існування організованої злочинності.

Стаття 3. Завдання Закону

Основними завданнями цього Закону є:

· створення загальних правових і організаційних засад у сфері боротьби з організованою злочинністю, сприяння її попередженню та ліквідації;

· визначення системи державних органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та їх взаємовідносин;

· встановлення повноважень спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю та спеціальних заходів, що здійснюються ними;

· встановлення обов’язків інших державних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю;

· правове забезпечення фінансових, матеріально-технічних та інших умов, необхідних для боротьби з організованою злочинністю;

· забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю.

Стаття 4. Законодавство про боротьбу
з організованою злочинністю

1. Законодавство про боротьбу з організованою злочинністю базується на Конституції України і включає цей Закон, Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси України, Закони України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про прокуратуру», інші закони, міжнародно-правові угоди, учасником яких є Україна.

2. Підзаконні акти, що регулюють відносини у сфері боротьби з організованою злочинністю, не можуть встановлювати повноваження державних органів чи обов’язки фізичних та юридичних осіб, які не випливають із законів України.

Стаття 5. Система органів, які здійснюють боротьбу
з організованою злочинністю

1. Систему державних органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, становлять:

а) спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю державні органи;

б) державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконання покладених на них інших основних функцій.

2. До державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать:

а) Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України;

б) спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України;

в) спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

У разі необхідності Верховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю.

3. До державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать:

а) органи внутрішніх справ України і Служби безпеки України, крім зазначених у пункті 2 цієї статті;

б) органи прокуратури України;

в) митні органи і підрозділи Прикордонних військ України;

г) органи державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби;

д) органи і установи виконання покарань;

(пункт 3 статті 5 доповнено підпунктом «д»

згідно із Законом України від 11.12.98 р. N 312-XIV)

 

е) розвідувальний орган Міністерства оборони України.

(пункт 3 статті 5 доповнено підпунктом «е»

згідно із Законом України від 07.03.2002 р. N 3111-III)

Стаття 6. Основні напрями боротьби
з організованою злочинністю

Основними напрямами боротьби з організованою злочинністю є:

· створення правової основи, організаційних, матеріально-техніч­них та інших умов для ефективної боротьби з організованою злочинністю, організація міжнародного співробітництва у цій сфері;

· виявлення та усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність та сприяють їй;

· запобігання нанесенню шкоди людині, суспільству, державі;

· запобігання виникненню організованих злочинних угруповань;

· виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчинюваним учасниками організованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності;

· забезпечення відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам, державі;

· запобігання встановленню корумпованих зв’язків з державними служ­бовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність;

· протидія використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об’єднань громадян і засобів масової інформації;

· запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, використанню суб’єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів.

Стаття 7. Міжнародне співробітництво

Міжнародне співробітництво у сфері боротьби з організованою злочинністю ґрунтується на нормах міжнародного права і чинного законодавства України, міждержавних і міжурядових договорах, двосторонніх відомчих угодах.

Розділ II

СПЕЦІАЛЬНІ ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ ПО БОРОТЬБІ
З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ, ЇХ КОМПЕТЕНЦІЯ

Стаття 8. Координаційний комітет по боротьбі з
корупцією і організованою злочинністю
при Президенті України

1. Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю здійснює координацію діяльності всіх державних органів, на які цим Законом покладено обов’язки здійснювати цю боротьбу. Положення про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю затверджується Верховною Радою України.

2. Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю створюється у складі Голови Служби безпеки України, заступника Голови Служби безпеки України - керівника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Міністра внутрішніх справ України, першого заступника Міністра внутрішніх справ України - керівника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Голови Правління Національного банку України, Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Голови Державного митного комітету України, начальника Головного управління державної податкової служби України. До складу Координаційного комітету можуть входити керівники інших міністерств та відомств, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю.

(абзац перший пункту 2 статті 8 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 24.02.94 р. N 4001-XII)

У засіданнях Координаційного комітету беруть участь Голова Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Генеральний прокурор України, начальник управління Генераль­ної прокуратури України по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю.

(абзац другий пункту 2 статті 8 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.03.99 р. N 461-XIV)

 

3. До компетенції Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю належить:

а) координація і сприяння діяльності органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю;

б) розробка стратегії і рекомендацій щодо тактики боротьби з організованою злочинністю;

в) організація співробітництва з питань боротьби з організованою злочинністю з відповідними органами інших держав та міжнародними установами;

г) підготовка щорічних і спеціальних доповідей (інформацій) про стан організованої злочинності в Україні, основні напрями та результати боротьби з нею і внесення їх на розгляд Президента України та Верховної Ради України;

д) вирішення питань щодо розпорядження фондом сприяння боротьбі з організованою злочинністю.

4. Рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, прийняті в межах його компетенції та відповідно до законодавства України, є обов’язковими для виконання держав­ними органами і посадовими особами, до яких вони звернені.

5. Для науково-дослідного забезпечення боротьби з організованою злочинністю при Координаційному комітеті створюється міжвідомчий центр з проблем боротьби з організованою злочинністю.

Стаття 9. Спеціальні підрозділи по боротьбі
з організованою злочинністю органів
внутрішніх справ України

1. Спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ є Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, управління, відділи і відділення по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ Республіки Крим, Головного управління внутрішніх справ міста Києва, головних управлінь і управлінь внутрішніх справ областей, міста Севастополя та інших міст, відповідних органів на транспорті, які підпорядковуються відповідно Міністру внутрішніх справ Республіки Крим, начальникам головних управлінь, управлінь внутрішніх справ.

(пункт 1 статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 24.02.94 р. N 4001-XII)

2. Відділи і відділення по боротьбі з організованою злочинністю у містах (крім Севастополя) створюються в міру необхідності і підпорядковуються управлінням по боротьбі з організованою злочинністю Мініс­терства внутрішніх справ Республіки Крим, головних управлінь і управлінь внутрішніх справ областей.

(пункт 2 статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 24.02.94 р. N 4001-XII)

 

3. Створення і ліквідація відділів і відділень по боротьбі з організованою злочинністю в містах здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

(пункт 3 статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.03.99 р. N 461-XIV)

 

4. Начальник Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України призначається на посаду рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Мініс­тра внутрішніх справ України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, і є першим заступником Міністра внутрішніх справ України.

(пункт 4 статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.03.99 р. N 461-XIV)

 

5. Начальники управлінь по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ Республіки Крим, головного управління внутрішніх справ міста Києва, головних управлінь і управлінь внутріш­ніх справ областей, міста Севастополя, відповідних органів на транспорті є відповідно першими заступниками міністра, начальників голов­них управлінь, управлінь внутрішніх справ, які призначаються і звільняються з цих посад Міністром внутрішніх справ України за поданням відповідно міністра, начальників головних управлінь, управлінь внутрішніх справ за погодженням з начальником Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України.

(пункт 5 статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 24.02.94 р. N 4001-XII)

 

6. Начальники міських відділів і відділень по боротьбі з організованою злочинністю призначаються на посаду і звільняються з неї міністром внутрішніх справ Республіки Крим, начальниками головного управління внутрішніх справ міста Києва, головних управлінь і управлінь внутрішніх справ областей, міста Севастополя, відповідних органів на транспорті за погодженням з начальником Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України.

(пункт 6 статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 24.02.94 р. N 4001-XII)

 

7. У структуру спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю входять інформаційно-аналітичні відділи, оперативно-розшукові, а також оперативно-технічні служби, підрозділи швидкого реагування, внутрішньої безпеки, кадрові та інші служби.

(пункт 7 статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 24.02.94 р. N 4001-XII)

 

8. Головне управління, управління, відділи і відділення по боротьбі з організованою злочинністю є юридичними особами, мають самостійні кошториси, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатки із зображенням Державного герба України і зі своїм найменуванням.

(пункт 8 статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.01.2002 р. N 2921-III)

Стаття 10. Спеціальні підрозділи по боротьбі
з корупцією і організованою злочинністю
Служби безпеки України

1. Спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України є Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України і відділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю органів Служби безпеки України в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

2. Відділи, відділення або групи по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю у містах (крім Києва та Севастополя) створюються в міру необхідності і підпорядковуються відділам по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю.

3. Створення і ліквідація відділів, відділень або груп по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю у містах здійснюється за рішенням Голови Служби безпеки України за поданням начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

(пункт 3 статті 10 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 24.02.94 р. N 4001-XII,
від 02.03.99 р. N 461-XIV)

 

4. Начальник Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України призначається на посаду і звільняється з неї Указом Президента України за поданням Голови Служби безпеки України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, і є заступником Голови Служби безпеки України.

(пункт 4 статті 10 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 24.02.94 р. N 4001-XII,
від 02.03.99 р. N 461-XIV)

 

5. Начальники відділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю в Республіці Крим і в областях призначаються на посаду і звільняються з неї наказом Голови Служби безпеки України за поданням начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Начальник відділу по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю в Республіці Крим призначається також за погодженням з Головою Верховної Ради Республіки Крим.

(пункт 5 статті 10 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 24.02.94 р. N 4001-XII,
від 02.03.99 р. N 461-XIV)

 

6. Начальники відділів, відділень або груп по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю в містах призначаються на посаду і звіль­няються з неї наказом начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України за поданням Голови Служби безпеки Республіки Крим, начальника обласного управління Служби безпеки України.

(пункт 6 статті 10 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 24.02.94 р. N 4001-XII)

 

7. Пункт 7 статті 10 втратив чинність

(згідно із Законом України
від 24.02.94 р. N 4001-XII)

 

8. Пункт 8 статті 10 втратив чинність

(згідно із Законом України
від 24.02.94 р. N 4001-XII)

Стаття 11. Компетенція спеціальних підрозділів органів
внутрішніх справ і Служби безпеки України

Межі компетенції спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ України і Служби безпеки України визначаються на основі законів України «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», цього Закону, Кримінально-процесуального кодексу та інших законів України.

Розділ III

ПОВНОВАЖЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ
ПО БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

Стаття 12. Права спеціальних підрозділів по боротьбі з
організованою злочинністю органів внутрішніх справ,
Служби безпеки України та їх співробітників

1. Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України та їх співробітники мають права, передбачені законами України «Про міліцію», «Про Служ­бу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», цим Законом та іншими законодавчими актами України.

2. При здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України надаються повноваження:

а) заводити оперативно-розшукові справи. Постанова про заведення справи затверджується начальником спеціального підрозділу;

б) на письмову вимогу керівників відповідних спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю одержувати від банків, а також кредитних, митних, фінансових та інших установ, підприємств, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо - не пізніш як протягом 10 діб;

(підпункт «б» пункту 2 статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.01.2002 р. N 2922-III)

 

в) залучати до проведення перевірок, ревізій та експертиз кваліфікованих спеціалістів установ, організацій контрольних і фінансових органів;

г) одержувати інформацію з автоматизованих інформаційних і довід­кових систем та банків даних, створюваних Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Антимонопольним комітетом України, Фондом державного майна України, міністерствами, відомствами, іншими державними органами України;

д) в разі одержання фактичних даних про організовану злочинну діяльність для їх перевірки витребувати та одержувати від державних органів, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи. Витребовувані документи та інформація повинні бути подані негайно або не пізніш як протягом 10 діб.

3. За матеріалами оперативно-розшукової діяльності та кримінальних справ спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю мають право подавати до суду заяви про скасування реєстрації і припинення діяльності суб’єктів підприємництва, а також за наявності підстав, передбачених Законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

4. При здійсненні боротьби з організованою злочинністю співробітники спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ і Служби безпеки України мають право:

а) за письмовим розпорядженням керівника відповідного спеціального підрозділу входити за службовими посвідченнями на територію, у приміщення, склади та сховища підприємств, організацій і установ (крім іноземних, дипломатичних представництв), незалежно від їх відомчої належності та форм власності, на контрольно-пропускні пункти прикордонних військ та митниць, а також у виробничі приміщення громадян, які займаються підприємницькою діяльністю;

б) за постановою та з санкції відповідного прокурора по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, а у невідкладних випадках - з наступним повідомленням прокурора протягом доби в разі загрози знищення, приховування або втрати предметів чи документів, які можуть бути використані у розкритті та розслідуванні злочинної діяльності, на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші сховища, брати їх під охорону, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності фізичних та юридичних осіб, вилучати предмети і документи із складанням відповідного акта. Копії акта вручаються громадянину чи представнику підприємства, установи, організації.

5. Оперативні управління, відділи та відділення спеціальних підрозділів мають повноваження органу дізнання. Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю можуть порушувати і розслідувати, передавати через відповідного прокурора по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами за підслідністю в інші органи внутрішніх справ і Служби безпеки України кримінальні справи про виявлені ними злочини, у такому ж порядку витребувати і приймати від них до свого провадження кримінальні справи про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями. Питання вирішення спорів про підслідність зазначених кримінальних справ регулюються цим Законом і Кримінально-процесуальним кодексом України.

 

 

УКАЗ

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 143; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.227.104.229 (0.102 с.)