Фінансові джерела санації підприємств та їх використання

Здійснення санації передбачає наявність відповідних джерел її фі­нансування.

Основними джерелами фінансування санації можуть бути:

• власні кошти підприємств (самофінансування);

• кошти власників;

• кошти кредиторів;

• державні кошти.

Крім того, в окремих випадках держава може здійснювати непрямі методи сприяння санації господарюючих суб'єктів у вигляді надання податкових пільг, створення особливих умов діяльності підприємствам.

Використання власних фінансових ресурсів спрямовується, як правило, на поліпшення або відновлення платоспроможності та ліквідності господарюючих суб'єктів. Цю процедуру здійснюють зазвичай за такими напрямами: реструктуризація активів; зменшення витрат; збільшення виручки від реалізації.

Реструктуризація активів здійснюється за рахунок таких видів са­наційних заходів:

• мобілізація фінансових резервів за рахунок реалізації окремих об'єктів основних та обігових засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі та споруди невиробничого призначення, нематеріальні активи, наднормативні запаси сировини й матеріалів, боргові цінні папери тощо);

• лізинг основних фондів;

• здача в оренду основних фондів, які не використовуються у виробничому процесі;

• продаж окремих нерентабельних або низькорентабельних структурних підрозділів;

• удосконалення структури обігового капіталу за рахунок зменшення частки низьколіквідних обфгових активів;

• рефінансування дебіторської заборгованості шляхом переведення її в інші, ліквідні форми обігових активів — гроші, короткострокові фінансові вкладення).

Зменшення витрат здійснюється за рахунок таких заходів:

• заморожування інвестиційних вкладень з довготривалим строком окупності;

• зниження валових витрат за рахунок визначення їх оптимального рівня.

Збільшення виручки від реалізації продукції за рахунок стимулювання збуту шляхом надання знижок покупця, масовою рекламою тощо.

Санаційні заходи можуть бути спрямовані і на реструктуризацію пасивів підприємства, результатом якої здобуваються зміни розмірів та структури фінансових джерел формування активів. У цьому випадку мова йде, насамперед, про зменшення статутного фонду за рахунок зменшення номінальної вартості акцій та зменшення їх кількості з метою:

•   одержання санаційного прибутку з наступним спрямуванням його на покриття балансових збитків;

•   приведення у відповідність розміру основних та обігових засобів підприємства з розміром його власного капіталу та ін. Значний тягар фінансування санаційних заходів підприємства несуть, як правило, його власники — акціонери, пайовики тощо. Вони можуть здійснювати фінансування санації шляхом збільшення (зменшення) статутного фонду, наданням позик, наданням цільових внесків на безповоротній основі та ін.

При цьому збільшення статутного фонду може здійснюватися шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості, збільшення номінальної вартості існуючих акцій, обміну облігацій на акції. Основною метою збільшення статутного фонду в санаційних цілях є мобілізація додаткових внесків інвесторів.

Участь кредиторів у фінансовій санації боржника може здійснюватися шляхом:

• надання додаткових кредитних ресурсів;

• пролонгації та реструктуризації наявної заборгованості;

• надання кредитного забезпечення (поручительства, гарантії);

• трансформації боргу у власність тощо.

Крім того, однією з форм санації кредиторів може бути погашення боргу за рахунок цільового банківського кредиту, що надається

комерційним банком, який обслуговує підприємство-боржника. На­дання такого кредиту здійснюється на умовах підвищеної відсоткової ставки, оскільки це пов'язано з високим рівнем ризику.

Крім кредиторів, у фінансовій санації підприємства може брати участь і його персонал. Участь персоналу у санації цього підприємства обумовлена необхідністю збереження робочих місць.

Основними формами фінансування санації персоналом може бути:

• купівля працівниками акцій цього підприємства;

• відмова від дивідендів і винагороди за виробничі результати;

• надання працівниками позик підприємству.

Фінансову підтримку санації підприємств може надавати і держава.

Це може бути здійснено у випадках, коли мобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел не вистачило для проведення санації державного підприємства, а продукція, що виробляється, суспільно необхідна. У цьому випадку на рівні відповідних державних структур може бути прийнято рішення про надання фінансової підтримки збитково працюючим підприємствам.

Державна фінансова підтримка санації підприємств може здійсню­ватися:

• прямим бюджетним фінансуванням у вигляді надання субсидій, дотацій, повного або часткового викупу державою акцій підприємства, яке перебуває на межі банкрутства. Пряме бюджетне фінансування санації державних підприємств здійснюється у випадках, коли підприємство зазнало збитків від стихійного лиха і вони не відшкодовані органами страхування та в інших випадках; наданням бюджетних позик тощо.

Крім прямого бюджетного фінансування санації, держава може здій­снювати і непрямі форми виливу фінансової підтримки підприємств. Гакими методами фінансової підтримки підприємств можуть бути:» надання антимонопольним комітетом дозволу на інтеграцію підприємств-конкурентів або на об'єднання їх інтересів; 1 надання державних гарантій і державного страхування кредитів; 1 регулювання механізму ціноутворення;

1 зниження податкового тиску, списання податкових зобов'язань тощо; відстрочка і розстрочка за платежами до бюджету на умовах податкового кредиту;

стимулювання лізингової форми фінансування виробничо-технічних санаційних заходів;

активізація участі в санації кредиторів, які мають найбільший обсяг заборгованості;

• проведення цільових кредитних аукціонів НБУ під програми фі­нансування санації виробництва.

Державна підтримка санації підприємств тим чи іншим методом залежить від конкретних характеристик підприємства, його народно­господарського та регіонального значення, глибини фінансової кризи. Найбільш економічними методами державної підтримки санації під­приємства вважаються такі, як надання різного рівня державних гарантій та різних форм підтримки фіскального характеру у вигляді стимулювання лізингу та активізації участі в санації кредиторів, які мають найбільший обсяг заборгованості.