* частка окремих видатків на соціальну політику визначається відношенням до загальних витрат бюджету відповідного року.
Формування засад соціально орієнтованої ринкової економіки вимагає нової методології та методичної бази для державного регулювання розвитку соціального захисту. З цією метою наприкінці 90-х років ХХ ст. розроблена економіко – математична модель соціального бюджету, в основу якої покладено три групи вхідних даних, а саме: прогнозні макроекономічні показники і припущення, статистичні відомості про об’єкти соціальної політики та законодавчо-нормативна база, яка регулює цю сферу. Законодавчо-нормативну базу в свою чергу можна поділити на три групи:
Ø Законодавчо-нормативні акти загального характеру;
Ø Законодавчо-нормативні акти, які регламентують фінансування соціальних витрат;
Ø Законодавчо-нормативні акти, на підставі яких визначаються соціальні витрати.
За джерелами фінансових надходжень соціальні виплати можна поділити на три групи:
1.Пільги ветеранам війни та праці, щорічна разова грошова допомога ветеранам війни, соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям з дітьми, житлові субсидії, витрати, пов’язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, кошти на інші види соціального захисту – фінансуються за рахунок витрат із державного та місцевого бюджетів.
2.Короткострокові допомоги, витрати на випадок безробіття та пов’язані з нещасним випадком на виробництві, - фінансуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування, Фонду на випадок безробіття та Фонду від нещасного випадку на виробництві.
3.Видатки на соціальний захист інвалідів, пенсії та короткострокові допомоги – фінансуються за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів (що є прямим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціального захисту України) та Пенсійного Фонду України.
|
|
Значна частина допомог, виплат, відшкодувань проплат об’єктам соціальної політики регламентується Законом України від 25 грудня 1998 р. № 367 “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; Законом України від 21 листопада 2002 р. № 232 “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”; Законом України від 6 лютого 2002 р. № 524 “Про внесення змін до Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”; постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2000 р. № 1361 “Про вдосконалення порядку призначення та надання населенню житлових субсидій”; постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 1146 “Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги”; постановою Кабінету Міністрів від 2 березня 2002 р. № 253 “Про затвердження стратегії заміни пільг на адресну грошову допомогу населенню”; наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 квітня 2002 р. № 818 “Про затвердження змін і доповнень до порядку відмови в наданні державної соціальної допомоги, припинення виплат та зменшення розміру призначеної соціальної допомоги”. Визначення потреб у послугах і виплатах, які надаються згідно з переліченими та іншими документами, відповідає чинному законодавству, однак за сучасної ситуації їхні розміри ще значно знижені.
Дещо по-іншому здійснюються прогнозні розрахунки витрат Фонду соціального страхування та витрат, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, вони, зокрема, визначаються на підставі фактичних витрат, які відповідають чинному законодавству.
Для підвищення ефективності використання бюджетних коштів та посилення соціальної спрямованості видатків державного бюджету Уряд передбачає збільшення частки прямих соціальних витрат (заробітна плата, пенсії, допомога та інші соціальні виплати) у загальних витратах державного та місцевого бюджетів.
|
|
Головною метою удосконалення системи соціального захисту населення є розв ’ язання проблеми бідності, підвищення якості соціальних послуг для наближення їх до європейського рівня та розширення кола надавачів таких послуг. Перевагу матимуть соціально - незахищені громадяни похилого віку, малозабезпечені сім’ї, інваліди та сім’ї з дітьми.
Передбачається реформування системи соціального захисту через посилення цільової спрямованості соціальних програм, поглиблення адресності державної соціальної допомоги, удосконалення міжбюджетних відносин. У всіх регіонах буде запроваджуватися прогресивна технологія обслуговування малозабезпечених громадян – надання всіх видів державної допомоги за однією заявою, формування єдиної бази даних і реєстру отримувачів всіх видів соціальної допомоги та пільг. Це сприятиме якісному і комплексному обслуговуванню громадян, забезпечить доступ малозабезпечених верств населення до соціальних послуг та уніфікацію підходу при визначенні права на призначення всіх видів соціальної допомоги.
Створюватимуться умови різних можливостей для людей з особливими потребами.
Багатство країни – заможність кожної сім ’ ї. Прості та чесні кроки Уряду дадуть змогу сформувати суспільство соціально захищених громадян.
Підвищення рівня і якості життя громадян забезпечуватиметься шляхом впровадження системи державних соціальних стандартів, доведення розмірів державних соціальних гарантій до рівня прожиткового мінімуму.
Перехід від політики мінімумів до політики середніх показників стане чи не найголовнішим пріоритетом нової соціальної політики. Тому в країні необхідно розпочати перехід від політики мінімумів, які “консервують” бідність, до політики середніх соціальних стандартів. І критерієм оцінки добробуту громадян мають виступати середня заробітна плата та середня купівельна спроможність.
А це означає, що треба думати про середню конкурентоспроможність, про середню заробітну плату і витягувати з “ями” бідності багатьох людей, які внаслідок непродуманої діяльності нашого попереднього уряду і президента, опинились у складній соціальній ситуації.
З економічної точки зору аномальною виглядає ситуація, коли мінімальна заробітна плата складає 262 грн., а мінімальна пенсія – 332 грн.
Та для цього потрібні кошти, зокрема і зовнішні запозичення. Проект Світового банку, що передбачає реформування системи соціального захисту, не реалізується в необхідному обсязі через недостатнє бюджетне фінансування.
Всі попередні роки бюджетні показники зростали, а відсоток коштів, що доходив на місця, зменшувався. Тому політика нинішнього уряду має бути іншою: все, що затверджується бюджетом, має доходити до кінцевого споживача соціальних послуг – інвалідів, пільговиків, для тих, кому дійсно потрібна допомога.
Система соціальної допомоги в Україні потребує подальшого вдосконалення та розвитку не лише в напрямі підвищення потенціалу органів праці та соціального захисту населення всіх рівнів, а й налагодження досконалого моніторингу соціальних процесів та ефективності державних програм, вивчення громадської думки.
|
|
Тому Урядом схвалено концепцію міжнародного проекту “Підвищення ефективності управління реформою системи соціального захисту населення в Україні”, підготовка якого підтримується Світовим банком в рамках гаранту, наданого Урядом Японії. Реалізація проекту передбачається в 2005 – 2009 роках [30, С.111].
Соціально-економічні зручності дозволять Уряду зосередити увагу на підвищенні якості життя населення, забезпеченні динамічного і гармонійного розвитку людини, соціальній справедливості та зниженні рівня бідності.
З метою динамічного підвищення життєвого рівня населення здійснюватимуться такі заходи:
§ Забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян шляхом поетапного наближення державних соціальних гарантій до прожиткового мінімуму;
§ Подальше реформування системи оплати праці, підвищення її питомої ваги в структурі грошових доходів населення, збільшення частки фонду оплати праці в собівартості продукції, валовому внутрішньому продукті;
§ Удосконалення оплати праці працівників органів державної влади, забезпечення стимулюючої ролі посадових окладів та рівних підходів в оплаті праці державних службовців у різних органах державного управління тощо.
Здійснення цих заходів забезпечить зростання доходів населення, відновлювання стимулюючої та відтворювальної функції заробітної плати. Також урядом вирішуватиметься питання щодо:
¾ Посилення соціального захисту безробітних та підвищення рівня охоплення заходами активної політики зайнятості незайнятого населення;
¾ Підвищення якості робочої сили з урахуванням потреб ринку праці;
¾ Розширення мережі навчально-ділових центрів державної служби зайнятості з метою підтримання розвитку підприємства;
¾ Надання безвідсоткової позики безробітним громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості, для ведення особистого селянського господарства та для підприємницької діяльності;
¾ Посилення мотивації до легальної трудової зайнятості;
¾ Посилення соціального захисту громадян, які працюють за межами України.
Для забезпечення соціального захисту вразливих верств населення здійснюватимуться заходи щодо:
v Забезпечення реалізації права соціально незахищених категорій громадян на отримання пільг, створення автоматизованої системи контролю за використанням бюджетних призначень на надання пільг;
|
|
v Повного погашення заборгованості минулих років з виплати компенсацій, пільг громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, в одному центральному органі виконавчої влади, відповідальному за проведення соціальної політики;
v Удосконалення порядку надання платних соціальних послуг та поліпшення їх якості;
v Підвищення рівня зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями;
v Розширення мережі центрів реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями за рахунок бюджетного фінансування.
Виконання цих заходів сприятиме створенню прозорої та доступної системи надання допомоги малозабезпеченим верствам населення та підвищенню рівня соціальних гарантій, упорядкуванню системи пільг, забезпеченню повноцінної інтеграції осіб з обмеженими фізичними можливостями у суспільство.
Висновки
Кожен регіон України має специфіку, відповідно до якої органи місцевої влади розробляють свою стратегію і тактику, визначають першочергові завдання та перспективи. При цьому важливо не лише визначити головний – пріоритетний напрям, зосередити увагу на актуальних проблемах життєдіяльності регіону, а й сконцентрувати зусилля на їх комплексному розв’язанні, враховуючи особливості поточного моменту і завдання державної політики.
Стратегії подолання бідності у Борщівському районі як і в Тернопільській області в цілому, де цей рівень був дуже високий, формувалися з урахуванням результатів статистичних даних та положень програми Уряду України.
Відповідно до цієї стратегії, першочерговою метою є підвищення доходів громадян, вирішення проблеми сімейного безробіття, працевлаштування молоді, максимальна підтримка соціальними виплатами багатодітних сімей, сімей з дітьми-інвалідами, щоб у результаті цих заходів суттєво зменшити кількість людей, які проживають за межею бідності.
Одним із пріоритетних завдань соціальної політики держави слід вважати створення ефективної системи соціального захисту населення. Сьогодні соціальний захист населення в якості основної мети переслідує звільнення його основної частини від жебрацького існування в умовах, коли середній сукупний дохід сім’ї став нижчим від рівня задоволення елементарних потреб.
Ефективна система соціального захисту населення має бути розрахована не тільки на категорії громадян, що безпосередньо потребують соціальної допомоги, але й на максимальний розвиток економіки, стимулювання трудових зусиль кожного працездатного члена суспільства, створення умов, в яких він хотів би і міг працювати, заробляючи гроші.
В Україні існує складна, розгалужена система соціального захисту населення, яка не відповідає вимогам сьогоднішнього дня. Вона включає дуже розгалужену систему соціальних виплат сім’ям з дітьми, інвалідам з дитинства, пільг і соціальну допомогу ветеранам війни і праці, громадянам похилого віку, житлові субсидії тощо. Законодавством передбачено пільги в оплаті житлово-комунальних послуг для 20 категорій громадян, право на пільговий проїзд в громадському пасажирському транспорті визначено для 19 категорій громадян України. Існуюча система встановлення пільг не відповідає фінансовим можливостям держави, задекларованим законодавством вартістю і кількістю пільг, гарантій, компенсацій та допомог.
|
|
Потребує вирішення питання ліквідації численних соціальних гарантій (пільг і привілеїв) для певних категорій громадян. Є величезна армія чиновників зайнята розрахунками і оформленням пільг, субсидій, адресної допомоги. В умовах масового корумпуваня чиновництва навколо видачі пільг може створюватись система корупції та незаконного їх оформлення.
Вчені – економісти пропонують ліквідувати окремі пільги, які надаються без особливих заслуг пільговика перед суспільством і державою. Одночасно із скасуванням пільг необхідно підвищити трудову пенсію і понизити високі тарифи на житлово-комунальні послуги, транспорт і зв’язок.
В Україні неузгоджені позиції гілок влади щодо реформування системи соціального захисту населення. Так, Верховна Рада України приймає закони, в яких визначені розміри соціальної допомоги по відношенню до мінімальної заробітної плати. Кабінет Міністрів України в умовах дефіциту фінансових ресурсів держави зменшує розміри виплат у кілька разів.
Ще одним недоліком системи соціального захисту є те, що критерій нарахування соціальної допомоги сім’ям з дітьми не узгоджений з критерієм, який використовують в іншому законодавстві, тобто спирається на мінімальну зарплату, натомість стандарти доходу в інших нормативно – правових актах на прожитковий мінімум.
Система соціального захисту населення в зарубіжних країнах спрямована на допомогу суспільства у тих випадках, коли особа чи родина не має власних можливостей подолати економічну і фінансову скруту. Законодавчо закріплена необхідність орієнтації на їхні власні можливості, на збільшення доходів за рахунок власної праці чи використання наявної нерухомості кожної родини, що претендує на матеріальну допомогу суспільства. Поєднуючи це з фактичною перевіркою реально рівня життя, можна вирішити дві проблеми соціального захисту перехідного періоду: формування суспільної поведінки, яка відповідає засадам ринкової економіки системи: зменшення тиску соціальних видатків на бюджет.
На основі проведеного теоретичного дослідження проблем соціального захисту населення та аналізу практики фінансування окремих його програм, можна перечислити такі рекомендації щодо удосконалення системи соціального захисту населення України:
1. Необхідність узгодження позицій різних гілок влади при прийнятті законів соціального страхування виваженість реальних можливостей бюджету.
2. Реальність прийняття програм соціального захисту. Доцільніше було б призначати допомогу на кожну дитину, незалежно від того, працюють батьки чи ні.
3. Реальність прийняття програм соціального захисту населення. Держава не має права обіцяти населенню неможливого. Прийняттю соціальної програми має передувати розробка проектів фінансового, матеріального, організаційного і кадрового забезпечення.
4. Максимальна демократизація системи соціального захисту, зниження ролі центральних державних структур і перенесення акцентів на місцеві органи влади. Вважаємо більш доцільним зосереджувати кошти на фінансування програм соціального захисту населення у місцевих бюджетах. Запроваджений з 1 січня 2002 року порядок передачі субвенцій з державного бюджету у місцеві бюджети на фінансування соціального захисту населення ускладнює взаємозв’язки між бюджетами і означає в кінцевому результаті концентрацію коштів і влади на загальнодержавному рівні.
5. Потрібно приділяти увагу економічним фондам, бо від обсягу валового внутрішнього продукту, стану економіки залежить наповненість дохідної частини бюджетів державних цільових фондів та їх фінансова стабільність. Надавати перевагу фондам соціального призначення, що позитивно характеризуватиме роль держави у забезпеченні соціального захисту населення в умовах ринкових трансформацій.
6. Інтеграція, оптимальне поєднання застосування в системі соціального захисту страхових підходів, механізмів соціальної підтримки, які спрямовані на окрему групу населення, а враховують сукупність суспільних інтересів.
7. Проведення кардинального реформування системи соціального захисту населення у напрямі визначення категорійності видів соціальної допомоги і заміни пільг на грошову допомогу.
8. Чіткість, доступність і зрозумілість діючої системи для отримувачів різних видів соціальної допомоги, поступове скорочення кількості допомог та спрощення механізмів їх надання.
9. Значне підвищення наукової обґрунтованості рішень щодо соціального захисту населення та створення комплексного нормативного забезпечення.
10 Уведення практики перевірки фактичного рівня життя і наявних джерел доходу тих родин, що звертаються за допомогою. Провадити її треба за умови уніфікації процедур обробки заяв від населення на отримання допомоги.
11. Перегляду єдиного критерію нарахування всіх видів соціальної допомоги, наприклад, прожиткового мінімуму. До сукупного доходу сім’ї необхідно врахувати пільги, надані окремим членам родини. Вони мають свою вартість, яку треба врахувати при призначенні права на отримання певної допомоги.
12. Упорядкування Закону «Про соціальну допомогу сім’ям з дітьми». Закон має передбачати одну головну допомогу, яку варто доповнювати адресною соціальною. Мінімальна виплата має бути встановлена на рівні вищому, ніж нинішній.
Новий 2005-й рік українське суспільство зустрічає з великими сподіваннями на те, що в житті держави та кожного її громадянина відбудуться лише позитивні зміни. Наші надії базуються на тому, що примноживши досягнення попередніх років, новий Президент, новий Уряд нададуть вітчизняній економіці ще більшого прискорення, результатом якого стане відчутне зростання добробуту народу.
Головним критерієм ефективного господарювання є рівень суспільного добробуту та соціально забезпечення значної частини громадян, яких держава взяла під свою опіку – це ветерани, пенсіонери, інваліди, діти-сироти. Насамперед, ці люди очікують від активізації соціальної політики не лише збереження досягнутого рівня соціальних виплат, але й значного їх підвищення.
Турботу держави мають відчути й бездомні громадяни та особи, яких звільнено з місць позбавлення волі. Про це йдеться в указі Президента України, яким він уніс зміни до положення про Міністерство праці та соціальної політики. Відповідно до них, Мінпраці має зайнятися соціальною адаптацією викинутих на узбіччя життя людей, працевлаштувати їх, а також створювати для них тимчасові притулки, де буде забезпечено належне медичне обслуговування.
Сподівання ж працездатного населення пов’язані зі збільшенням кількості робочих місць, своєчасним отриманням гідного заробітку, зростанням трудових доходів. І всі ми, без винятку, прагнемо жити в мирі та спокої, примножувати плідною працею та знаннями могутність нашої Вітчизни, зміцнювати суспільну злагоду.
Український народ обрав новий шлях розвитку країни. Це шлях побудови прозорої, демократичної та ефективної влади, яка підконтрольна суспільству. Реалізація задекларованої стратегії
радикальних політичних та соціально-економічних змін потребуватиме насамперед чіткої взаємодії законодавчої та виконавчої гілок влади, посилення ролі місцевого самоврядування.
Література
1. Бюджетний кодекс України. Затверджений ВРУ 21.06.2001р. №2542-ІІІ //Офіційний вісник України. – К., 2001. №29.
2. Єременко І. Матеріальне забезпечення у зв’язку з вагітністю і пологами. // Вісник податкової служби України, 2004. - № 11. С.62-64.
3. Єременко І. Фінансування соціальної допомоги // Праця і зарплата № 10 (350).- березень 2003.
4. Закон України “Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов’язкового страхування” №2980-ІІІ від 17.01.2002 року.
5. Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, №2017-ІІ від 5 жовтня 2000 року.
6. Закон України “Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист” №2011 від 20.12.1991р.
7. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» №2334-ІІІ від 22 березня 2001 року.
8. Закон України «Про державний бюджет на 2000 р.»//Фінанси України – 2000 №5.
9. Закон України «Про державний бюджет на 2001 р.» №2120-ІІІ від 07.12.2000р.//Офіційний вісник України – К., 2000.-№52.
10. Закон України «Про державний бюджет на 2002р.»//Голос України – 2002 №6 (11 січня).
11. Закон України «Про державний бюджет на 2003р.» від 26.12.2002 №380 // ВВР, 2003р.
12. Закон України «Про державний бюджет на 2004р.» від 27.11.2003р. №1344 // ВВР, 2004р.
13. Закон України «Про державний бюджет на 2004р.»//Голос України №233-234 (3233-3234) 09.12.2003р.
14. Закон України «Про державний бюджет на 2005р.» від 23.12.2004р. №2285 // ВВР, 2005р.
15. Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» №2811-XII від 21.11.1992 року.
16. Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» №2334 – ІІІ від 16 листопада 2000 року.
17. Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» №1768 – ІІІ від 1 червня 2000року.
18. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» №876 від 21.03.1991р.//Відомості Верховної Ради України. – 1991.-№16.
19. Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку» Відомості Верховної Ради (із змінами, внесеними згідно із Законом №608/96-ВР від 17.12.1996, ВВР, 1997, №8 ст. 62).
20. Закон України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» від 24.03.1998 року (із змінами № 662-IV (662-15)) від 03.04.2003року ВВР 2003 №27 ст. 209.
21. Закон України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» №64/97 – ВР від 12.12.1997р. ВВР, 1997 №12 ст.103.
22. Закон України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» із змінами №662/ІV (662/15) від 03.04.2003р. № 27 ст.209.
23. Закон України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» №533/97 – ВР від 18.09.1997р., ВВР, 1997р. №45 ст.288.
24. Конституція України. Затверджена ВРУ 25.06.1996 №254/96-ВР// відомості ВРУ. – 1996.-№30.
25. Мальчик М.В. Реформування державної допомоги сім’ям з дітьми в аспекті боротьби з бідністю // Збірник наукових праць «Економіка: проблеми теорії та практики». Випуск 154.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2002 – С.35-44.
26. Могілевцев М. Системи соціального захисту в зарубіжних країнах. // Соціальний захист. – 1999р. №5 – С.55-59.
27. Надточій Б. Фінансове забезпечення соціального захисту населення // Фінанси України – 2001 - №6 – С. 87-96
28. Онишко П. Державні механізми, регулювання соціального захисту населення // Фінансовий консультант – 2001 - № 21-22. – С. 94-97.
29. Планові та фактичні дані по Борщівському управління праці та соціального захисту населення.
30. Плохотнюк Г.К.//Соціальний захист. Випуск 101.- Київ 2005р. С. 2-4.
31. Плохотнюк Г.К.//Соціальний захист. Випуск 101.- Київ. січень 2005р. С. 7-8.
32. Плохотнюк Г.К.//Соціальний захист. Випуск 104.- Київ 2005р. С. 14-16.
33. Плохотнюк Г.К.//Соціальний захист. Випуск 91.- Київ. березень 2004р. С. 3-7.
34. Плохотнюк Г.К.//Соціальний захист. Випуск 93.- Київ. травень 2004р. С. 38-42.
35. Плохотнюк Г.К.//Соціальний захист. Випуск 99.- Київ. листопад 2004р. С. 3-5.
36. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку призначення державної допомоги сім’ям з дітьми” №1751 від 27.12.2001 року (Із змінами внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів №343 від 16.03.2002 року).
37. Постанова Кабінету Міністрів України “Про розміри державної допомоги сім’ям з дітьми у 2001 році”, №14 від 12.01.2001 рік.
38. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998р. №1156» від 15.05.2003р., №702.
39. Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо подальшого вдосконалення надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива» від 22.09.1997р., №1050.
40. Постанова Кабінету Міністрів України «Про розмір витрат на виплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива у разі надання житлової субсидії», від 04.02.1998р., №119.
41. Постанова Кабінету Міністрів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 16.02.2004р., №94.
42. Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 «Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів на виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».
43. Прес-реліз до постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2005р. № 315 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми».
44. Про затвердження методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги // нормативні акти – 2002 №7 (104).
45. Про затвердження методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги // Галицькі контракти.-1997р.- №150.
46. Про затвердження прожиткового мінімуму на 2003 рік: Державний бюджет на 2003 рік. Урядовий кур’єр, № 164, 11.11.2002р.
47. Семигіна Т. Формування громадської думки щодо соціальних питань. // соціальна політика, соціальна робота. – 2000 №2 – С.84-102.
48. Сергієнко О. Соціальна політика в сучасному світі та в Україні. Україна // Аспекти праці – 2002 - №1 – С. 31-35.
49. Шевчук П.І. // Соціальна політика. Львів: Світ, 2003.-С.169-196.
50. Шевчук П.І. // Соціальна політика. Львів: Світ, 2003.-С.235-253.
ДОДАТОК
